Ухвала суду № 80452502, 12.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 березня 2019 р. № 400/642/19

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мельник О.М., ознайомившись з матеріалами

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54051

до1.Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 2. Інгульського об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018

провизнання протиправними та скасування рішень від 03.08.2016 № 9/5, від 19.08.2016 № 38/9, від 12.06.2017 № 321/9, від 22.03.2018 № 6/3 та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправними та скасування рішень від 03.08.2016 № 9/5, від 19.08.2016 № 38/9, від 12.06.2017 № 321/9, від 22.03.2018 № 6/3 та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали суд зазначає таке.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов’язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов’язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Загалом, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

В даному адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного України в Миколаївській області № 9/5 від 03.08.2016 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 22.08.1992 року по 18.09.2013 року до стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці в зв'язку з відсутністю даних про проведення атестації робочих місць за умовами праці, визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва № 38/9 від 19.08.2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2, визнати протиправним та скасувати рішення Інгульського об'єднаного управління Пенсійного України м. Миколаєва Миколаївської області № 32/19 від 12.06.2017 року про скасування рішення управління про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 від 17.03.2017 року та відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2, визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 6/3 від 22.03.2018 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні періоду з 22.08.1992 по 18.09.2003 до стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці та зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області призначити, провести нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 22 серпня 1992 року по 18 вересня 2003 року у ЗАТ "Судбудізоляція" на посаді ізолювальника та періодів роботи з 03.11.2003 по 25.12.2003 та з 04.03.2005 по 31.08.2005 у ВАТ "Суднобудівна фірма "Алмаз"на посаді ізолювальник судновий з моменту звернення з заявою про призначення пенсії.

Як зазначила позивач, їй стало відомо про оскаржувані рішення лише 25.01.2019 року під час ознайомлення з матеріалами пенсійної справи. Проте в рішенні від 22.03.2018 року № 6/3 засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за яким вона прийняла рішення про відмову в зарахуванні періоду роботи з 22.08.1992 по 18.09.2003 року до стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували факт роботи ізолювальником судновим - за зверненням ОСОБА_1.

Отже, позивачем використано процедуру адміністративного оскарження в досудовому порядку, шляхом подачі скарги до відповідача 1.

Тобто, позивач, ще до 22.03.2018 року, знала про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, до суду позивач звернулась з адміністративним позовом лише 07.03.2019 року.

Згідно з частиною шостою статті 161 цього ж Кодексу, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 121, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Встановити позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме надати до суду, заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

3. Роз’яснити позивачу, що наслідками невиконання ухвали суду у встановлений судом строк відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, є повернення позовної заяви.

4. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Мельник