Рішення № 80452405, 14.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/722/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивача) до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганської області (далі – відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 ОУПФУ щодо невиплати позивачу пенсії з 01.03.2016 по 31.08.2018;

- зобов’язати Рубіжанське ОУПФУ виплатити позивачу заборгованість з 01.03.2016 по 31.08.2018 на рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Також просить зобов’язати Рубіжанське ОУПФУ у встановлений судом строк надати суду звіт про виконання судового рішення.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, пенсіонером за віком та перебуває на обліку у відповідача з серпня 2018 року, до цього перебував на обліку в Слов’янському об’єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області, де отримував пенсію до лютого 2016 року включно. У березні 2016 року виплата пенсії була припинена у зв’язку з тривалою відсутністю за місцем реєстрації в якості тимчасово переміщеної особи.

Позивач зателефонував на гарячу лінію пенсійного фонду та співробітник фонду усно повідомив про те, що заборгованість по нарахованій, але не виплаченій пенсії в теперішній час не здійснюється через відсутність затвердженого порядку виплати заборгованості по пенсії, яка затверджується Кабінетом міністрів України і не відомо коли - такий порядок буде затверджений, а також зазначив, що коли такий порядок буде затверджений виплата заборгованості по пенсії буде здійснюватися за наявності відповідного фінансування. Таким чином за період з 01.03.2016 по 31.08.2018 виникла заборгованість по виплаті пенсії.

З посиланням на норму частини другої статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, представник позивача вважає, що невиплата пенсії позивачу за період з 01.03.2016 по 31.08.2018 є протиправною, а тому звернувся з цим позовом до суду і є підстави задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на адміністративний позов (арк. спр. 47-54), в якому зазначив таке.

26.06.2018 у зв’язку з переміщенням позивач звернувся із заявою до Кремінського відділу обслуговування громадян ОСОБА_2 ОУПФУ, в якій просив запросити пенсійну справу за віком з Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, надав довідку внутрішньо переміщеної особи від 26.06.2018 № НОМЕР_1, видану управлінням соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, згідно з якою він фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрований за паспортом: АДРЕСА_1 та заяву про перерахування суми пенсії на картковий рахунок, відкритий в ТВБВ № 10012/029 філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Позивача взято на облік до відповідача як отримувача пенсії за віком з 01.03.2016 за даними електронної пенсійної справи як внутрішньо перемішену особу. Згідно з атестатом від 09.07.2018 позивача знято з обліку 01.03.2016 Слов’янським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області та здійснено останнє нарахування пенсії за лютий 2016 року та виплачено у лютому 2016 року у розмірі 1539,21 грн.

Відповідач 26.06.2018 направив до управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області інформацію про фактичне місце проживання позивача, що зазначено в заяві від 28.06.2018, на розгляд Комісії для прийняття рішення про призначення (відновлення) соціальних виплат.

Рішенням комісії Кремінської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщених особам від 28.08.2018 № 106 вирішено призначати соціальні виплати позивачу. Відповідно до викладеного вище, у листопаді 2018 року відповідач нарахував позивачу на відомість грудня 2018 року місячну пенсію за грудень 2018 року розмірі 2916,91 грн. на поточний рахунок, відкритий позивачем у ПАТ «Державний ощадний банк України». Пенсію виплачено 07.12.2018. Нарахування та щомісячна виплата пенсії позивачу продовжується відповідачем щомісяця, дата виплати 7 число. Суми соціальних виплат, які не виплачені: минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністр України.

Таким чином, пенсія за період з 01.03.2016 по 30.11.2018 у сумі 70006,13 грн, яка не виплачена за минулий період, нарахована і буде виплачена за окремі порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України, який наразі ще прийнято.

Відповідно до зазначеного, Рубіжанське ОУПФУ здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.

Відповідач вважає, що вимоги позивача незаконні та безпідставні.

Просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено до розгляду на 14.03.2019. Визнано не пропущеним строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 768,40 гривень за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі (арк. спр. 1-3).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Судом установлено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком довічно, про що свідчить пенсійне посвідчення від 18.11.2002 серія АБ № 507947 (арк. спр. 15).

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 26.06.2018 № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач перемістився за адресою: 92900, АДРЕСА_2, місце реєстрації: Луганська обл., м. Стаханов, м. Ірміно, вул. Багата, буд. 18, кв. 34 (арк. спр. 16).

26.06.2018 позивач звернувся до ОСОБА_2 ОУПФУ із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ в м. Слов’янську Донецької області у зв’язку з переїздом до м. Кремінна Луганської області (арк. спр. 38).

Згідно атестату направлення пенсійної справи позивача від 26.07.2018 Слов’янське ОУПФУ Донецької області пенсія ОСОБА_1 виплачена по 29.02.2016, з обліку знятий 01.03.2016 (арк. спр. 28).

Позивача взято на облік до ОСОБА_2 ОУПФУ з 01.03.2016, що підтверджується розпорядженням від 16.08.2018 № 3066 (арк. спр. 30).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення соціальних виплат від 28.08.2018 № 106 вирішено призначати соціальні виплати ОСОБА_1М згідно з постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 44).

Згідно інформації ОСОБА_2 ОУПФУ від 12.03.2019 № 4717/03.2 вбачається, що відповідно до особистої заяви від 26.06.2018 позивача взято на облік в управління з 01.03.2016 за даними електронної пенсійної справи як внутрішньо переміщену особу (о/р № 175733). За даними довідки про взяття на облік від 26.06.2018 №0000566626 ОСОБА_1 фактично зареєстрований за адресою: вул. Донецька, б. 70, кв. 3, м. Кремінна, Луганська обл., 92903, а за даними паспорта зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Стаханов, Луганської області. На виконання Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 1), затвердженого пунктом 1 постанови від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», надану інформацію про фактичне місце проживання 26.02.2018 направлено до .управління соціального з за хисту населення Кремінської районної державної адміністрації на розгляд Комісії для винесення рішення. Відповідно до протоколу рішення Комісії з питань призначення соціальних виплат від 05.09.2018 № 106 вирішено призначати соціальні виплати ОСОБА_1М згідно з постановою КМУ від 08.06.2016 № 365. Розпорядженням управління від 17.11.2018 ОСОБА_1 поновлено нарахування пенсії з 01.03.2016. З урахування того, що у поточному місяці здійснюються нарахування на наступний, у листопаді 2018 року до відомості грудня 2018 року включено суму пенсії за грудень 2916,91 грн. Нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 продовжується, дата виплати 7 число. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, пенсія ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 30.11.2018 в розмірі 70006,13грн., яка нарахована, але не виплачена за минулий період, буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України (арк. спр. 45-46).

Згідно довідки ОСОБА_2 ОУПФУ від 28.02.2019 б/н ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 30.11.2018 пенсія в сумі 70006,13 грн. нарахована, але не виплачена, за період з 01.12.2018 по 28.02.2019 виплачена в сумі 8750,73 грн (арк. спр. 26-27).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 01.03.2016 по 31.08.2018.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати заборгованості з виплати пенсії за минулі періоди, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

До даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплені основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22.11.2014.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок бойових дій на території Луганської області, тобто не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на виплату йому пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.

Враховуючи, що позивач має право на виплату пенсії, проте, станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в пункті 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії.

Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права позивача, вважає за необхідне зобов'язати Рубіжанське ОУПФУ виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії за спірний період.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що виплата заборгованості позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, при цьому керується підзаконним нормативно-правовим актом – постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365”.

Суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (статті 113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлені законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин щодо виплати пенсії пенсіонерам слід застосовувати норми Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Що стосується періоду, за який має бути стягнута заборгованість, судом з вищеописаних документів встановлено, що суми пенсії позивачу не були виплачені з 01.03.2016 по 30.11.2018. Відповідно, заборгованості по пенсії складає за період з 01.03.2016 по 30.11.2018.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

зобов’язати Рубіжанське ОУПФУ нарахувати та виплатити позивачу заборгованість з неотриманої пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 30.11.2018.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.03.2016 по 30.11.2018, таким чином вказана заборгованість пенсії позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Позиція відповідача про те що Рубіжанське ОУПФУ здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило є хибною, оскільки судом встановлено, що відповідач діяв всупереч вимогам Законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача як внутрішньо переміщеної особи, та зовсім не мав підстав для невиплати заборгованості по пенсії, тобто невиплата позивачу раніше призначеної пенсії за віком є протиправною.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 22.02.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 768,40 грн. до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 ОУПФУ.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2916,91 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за віком.

Зобов’язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактичне місце проживання: 92903, АДРЕСА_2) заборгованість по пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 30.11.2018 на рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2916,91 грн. (дві тисячі дев’ятсот шістнадцять гривень 91 коп.)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_3