Рішення № 80452374, 14.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/690/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Сєвєродонецької міської ради щодо невиплати належної заробітної плати ОСОБА_1 за листопад-грудень 2018 року;

- стягнути з Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 15985,41 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 16.03.1987 позивач ОСОБА_1, була прийнята на посаду інженера по торгівлі та побуту Сєвєродонецького міськвиконкому. З 01.04.2012, згідно розпорядження міського голови № 33-К, переведена на посаду головного спеціаліста загального відділу Сєвєродонецької міської ради, де працюю по теперішній час в “Сєвєродонецькій міській раді”. Посада, яку позивач займає в Сєвєродонецькій міській раді на момент звернення до суду з цією позовною заявою, є посада головного спеціаліста загального відділу Сєвєродонецької міської ради. Станом на момент звернення до суду з цією заявою Відповідач не здійснив виплату належної позивачу заробітної плати за листопад - грудень 2018 року, тим самим утворивши заборгованість з її виплати. Згідно довідки Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 31.01.2019 року № 680, згідно табелю обліку робочого часу позивачем відпрацьовано за листопад 2018 року - 2 робочих дні, у грудні 2018 року - 20 робочих днів. При цьому, Відповідач повинен був сплатити позивачу заробітну плату в розмірі 15985,41 грн, що є не оспорюваною сумою. Отже, зважаючи на те, що Відповідач протягом тривалого часу добровільно не сплачує належну позивачу заробітну плату, вона змушена звернутись з даною позовною заявою до суду.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 1-2).

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 20).

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу за відсутності представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 21).

З урахуванням вимог ч.9 ст.205 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з 01.04.2012 переведена на посаду головного спеціаліста загального відділу Сєвєродонецької міської ради відповідно до розпорядження міського голови від 03.04.2012 №33-к (а.с. 6-8, 14). На вказаній посаді працює по теперішній час, що підтверджується інформацією зазначеній в трудовій книжці позивача (а.с. 9-11).

Позивачем до матеріалів позовної заяви надано довідку від 31.01.2019 № 680, з якої вбачається, що станом на 01.11.2018 з урахуванням середньомісячної заробітної плати не виплачено 15985,41 грн. за листопад - грудень 2018 року з урахуванням податків (а.с. 12).

При цьому відповідачем, на виконання ухвали суду від 20 лютого 2019 року, надано довідку від 05.03.2019 №1394, з якої вбачається, що сума не виплаченої заробітної плати з урахуванням податків за листопад 2018 року складає 621,09 грн та за грудень 2018 року – 10248,00 грн, всього за листопад-грудень 2018 року не виплачено 10869,09 грн (а.с. 22).

Згідно табелю обліку робочого часу у листопаді 2018 року позивачем відпрацьовано 2 робочих днів; у грудні 2018 року – 20 робочих днів (а.с. 22, 25-26).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. […] Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. […] Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі Закон № 2493-III) з відповідними змінами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 2 Закону № 2493-III передбачено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

За змістом ст.21 Закону № 2493-III посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Оскільки вказаним спеціальним законом не врегульовані безпосередньо питання щодо виплати заробітної плати, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми КЗпП України.

Так, згідно частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 115 КЗпП України встановлює, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до абз. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З табелю обліку робочого часу за листопад 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 відпрацювала 2 днів, 20 днів перебувала, 19 днів - основна та додаткова відпустка, 1 день у відпустці без збереження заробітної плати, всього робочих днів у листопаді - 22 (а.с. 22).

З табелю обліку робочого часу за грудень 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 відпрацювала 20 днів, всього робочих днів у грудні - 20 (а.с. 22).

З наданої відповідачем довідки від 05.03.2019 №1394 також вбачається, що за листопад 2018 року посадовий оклад ОСОБА_1 складав – 4800,00 грн.; надбавка до посадового окладу за ранг – 80,00 грн.; надбавка за вислугу років 40% - 1952,00 грн., нарахована сума відпускних 11444,25 грн; разом з урахуванням податків – 18276,25 грн.; фактично виплачена заробітна плата у листопаді 2018 року – 11444,25 грн.

Таким чином, сума не виплаченої заробітної плати з урахуванням податків за листопад 2018 року складає 621,09 грн (а.с. 22).

Судом зазначену суму заборгованості за листопад 2018 рік перевірено на підставі наданих документів.

Також з наданої відповідачем довідки від 05.03.2019 №1394 вбачається, що за грудень 2018 року посадовий оклад ОСОБА_1 складав – 4800,00 грн.; надбавка до посадового окладу за ранг – 80,00 грн.; надбавка за вислугу років 40% - 1952,00 грн; надбавка за високі досягнення у праці 50% - 3416,00 грн; фактично виплачена заробітна плата у грудні 2018 року – 0,00 грн. Як зазначено в довідці сума не виплаченої заробітної плати з урахуванням податків за грудень 2018 року складає 10248,00 грн.

Таким чином, сума не виплаченої заробітної плати з урахуванням податків за листопад-грудень 2018 року складає в загальному розмірі 10869,09 грн.

Оскільки позивачем були використані показники середньомісячної заробітної плати при розрахунку заборгованості, суд вважає неприйнятним застосування таких показників, так як середньомісячна заробітна плата використовується в розрахунках при настанні відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (ст.117 КЗпП України) і до правовідносин, що виникли між сторонами, не застосовується.

Встановивши факт невиплати відповідачем не в повному обсязі заробітної плати позивачу за листопад 2018 та повної невиплати заробітної плати за грудень 2018 року, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про те, що відповідачем порушено конституційне право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.

Таким чином загальна сума заборгованості у розмірі 10869,09 грн за вказаний період у розмірі підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Сєвєродонецької міської ради заборгованості по заробітній платі за листопад-грудень 2018 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 10869,09 грн.

Відповідач – роботодавець, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, зобов’язаний виплатити позивачеві суму заборгованості, утримавши з неї при виплаті податок з доходів фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати належної заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період, то суд не вбачає необхідності для їх задоволення, оскільки безпосереднє стягнення заборгованості заробітної плати забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, який не суперечить закону і є достатнім для їх відновлення в розумінні ст. 245 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду в частині стягнення з Сєвєродонецької міської ради на користь позивача суми заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Питання про судові витрати не вирішується у зв’язку з їх відсутністю (позивач звільнений від сплати судового збору згідно до п.1 ч.1 Закону України “Про судовий збір”, а вимог про відшкодування інших судових витрат не заявляв).

Керуючись ст.ст.6, 7, 90, 242, 245, 246, 255, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити частково.

Стягнути з Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд.32, ідентифікаційний код 26204220) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93412, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, шосе БудівельниківАДРЕСА_1) суму заборгованості із заробітної плати за період роботи з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року у загальному розмірі 10869,09 грн (десять тисяч вісімсот шістдесят дев’ять гривень 09 коп.) з відрахуванням обов’язкових податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць з відрахуванням обов’язкових податків та зборів допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2