Рішення № 80452350, 14.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 р. Справа№200/668/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 83000, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 84403, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Героїв Десантників, буд.118, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м.Лиман, вул.Лесі Українки, 20а, код ЄДРПОУ 25953557) про визнання протиправною відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1; зобов’язання відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачену ст.10 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м.Лиман, вул.Лесі Українки, 20а, код ЄДРПОУ 25953557) про визнання протиправною відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1; зобов’язання відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачену ст.10 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що разом з неповнолітніьою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані як внутрішньо переміщені особи. На звернення щодо призначення допомоги на дитину відповідачем в липні 2018 року надано повідомлення про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини від 09 липня 2018 року. Будь-яких інших рішень або документів від відповідача позивач не отримував. Вважає, що таким чином відповідач порушує його права.

Ухвалою суду від 14 січня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження; відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року відкладено розгляд справи на 14 березня 2019 року об 11:30 год.

Сторони до судового засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справви повідомлені належним чином.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого зазначив, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству та не підлягають задоволенню. Позивач звернулась до управління з заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Перевіркою фактичного місця проживання було з’ясовано що позивач разом з дитиною за вказаною адресою не проживає про, що складено акт обстеження матеріально-побутових умов. В зв’язку з цим комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Лиманській міській раді (протокол №82 від 08.02.2018 року) в призначенні допомоги при народженні дитини відмовлено. Таким чином, управління праці та соціального захисту населення діяло правомірно. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, є громадянкою України серія паспорта ВК №087156 виданого Київським РВ ДМУ УМВС України у Донецькій області 01 березня 2005року, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

ОСОБА_1 має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджуються свідоцтвом про народження.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами, місце проживання яких зареєстровано на території проведення антитерористичної операції (м. Донецьк Донецької області), а фактичне місце проживання/перебування – на території України (м.Лиман Донецької обл.), що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 16 січня 2018 року № НОМЕР_2, №0000458213 відповідно.

23.01.2018 року заяву позивача про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, а саме допомоги при народженні дитини було прийнято 23.01.2018 року прийнята управлінням праці та соціального захисту населення.

Згідно витягу з протоколу №82 від 08.02.2018 року Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 відмовлено в призначенні (відновленні) соціальної виплати у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання. Видано розпорядження про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини від 12.02.1018 року ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання.

09.07.2018 року позивачу повідомлено про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини у зв’язку з тим, що по фактичному місцю проживання заявник не мешкає.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні допомоги при народженні дитини та щомісячної адресної допомоги, суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини позивач вперше звернулася до УСЗН без пропуску встановленого законом строку.

З пункту 12 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, до з'ясування за списками СБУ. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе Державою зобов'язань.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідач законність свого рішення про відмову у призначенні соціальної допомоги обґрунтовує посиланням на Постанову КМУ від 08 червня 2016 №365.

Так, відповідно до п. 7 вказаного Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого для призначення (відновлення соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 8 Порядку № 365 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до п. 13 Порядку 365 комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Тобто, положення вказаного підзаконного нормативно-правового акта щодо припинення чи відмови у призначенні соціальних виплат з підстав не підтвердження фактичного місця проживання/перебування, обмежують встановлене законом право внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальної допомоги.

Вищевказаною постановою було встановлено для внутрішньо-переміщених осіб ряд додаткових вимог під час проведення процедури призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та запроваджено контроль за здійсненням таких виплат.

Крім того, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 по справі № 826/12123/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 р. № 637. Резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 року у справі № 826/12123/16 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 17 липня 2018 року № 54.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року залишено без змін.

При цьому, Верховним Судом зазначено, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги те, що встановлення таких додаткових вимог як, зокрема, перевірка фактичного місцезнаходження внутрішньо-переміщеної особи при отриманні (поновленні) соціальних виплат є дискримінаційною та обмежує права останньої у реалізації її права на соціальне забезпечення, що стало підставою для скасування такої вимоги, суд приходить до висновку про те, що відмова позивачу у призначенні виплати допомоги при народженні дитини з підстав не підтвердження фактичного місця проживання, є протиправною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що управління соціального захисту населення Лиманської міської ради відмовила позивачеві у призначенні (відновленні) допомоги при народженні дитини протиправно.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та ч.2 ст.9 КАС України, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини позивачу, зобов’язання відповідача призначити та здійснити позивачу виплату допомоги при народженні дитини.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір” (далі – Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 2 цієї статті визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 83000, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 84403, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Героїв Десантників, буд.118, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м.Лиман, вул.Лесі Українки, 20а, код ЄДРПОУ 25953557) про визнання протиправною відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1; зобов’язання відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачену ст.10 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м.Лиман, вул.Лесі Українки, 20а, код ЄДРПОУ 25953557) від 12.02.2018 року про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 (місце проживання: 83000, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 84403, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Героїв Десантників, буд.118, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Зобов’язати управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м.Лиман, вул.Лесі Українки, 20а, код ЄДРПОУ 25953557) призначити та здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: 83000, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 84403, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Героїв Десантників, буд.118, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за її заявою від 23.01.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м.Лиман, вул.Лесі Українки, 20а, код ЄДРПОУ 25953557) судовий збір у розмірі 768,40грн. на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Аканов О.О.