Рішення № 80452282, 13.03.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/310/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з частковою втратою працездатності при виконанні службових обов’язків, викладену у листі №2701/05/28-18 від 26.12.2018 року;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв’язку з частковою втратою працездатності при виконанні службових обов’язків у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.2016 №4, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з частковою втратою працездатності. Однак, відповідач, незважаючи на наявність у нього зазначеного права, протиправно відмовив йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, не передбачених чинним законодавством України. Також, позивачем подано відповідь на відзив (а.с.68-71).

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість оскаржуваної відмови (а.с.64-65). Зазначав, що первинний огляд позивача проведено 22.01.2008 р., в результаті якого йому встановлено 5% втрати працездатності, у зв’язку з травмою отриманою при виконанні службових обов’язків та проведено виплату в сумі 498,30 грн. Під час повторного огляду 07.11.2018 р. позивачу встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми пов’язаної з виконанням службових обов’язків. Посилався на те, що між первинним та вторинним оглядом позивача пройшло більше 2 років, що дає підстави для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Також, заперечував проти стягнення з відповідача здійснених позивачем витрат на правничу допомогу, у зв’язку з відсутністю документального підтвердження таких витрат та їх розрахунку.

Позивачем та його представником через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи у письмовому провадженні. Дана заява погоджена представником відповідача щодо розгляду справи у письмовому провадженні (а.с.67).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач у період з 30.12.2005 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 31.12.2018 - в органах Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №583 о/с від 28.12.2018 р. позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із висновку за матеріалами службового розслідування по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 від 27.04.2007 р. (а.с.58-59), акту №1 від 01.02.2008 про нещасний випадок (а.с.56-57), позивач 15.04.2007 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому ключиці справа зі зміщенням. Тому, ОСОБА_1 була видана довідка №001103 від 22.01.2008 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого (видається страховій компанії) – 5% у зв’язку з травмою, одержаною при виконанні службових обов’язків (а.с.10, 55). У зв'язку з чим йому 30 вересня 2008 року виплачено страхову суму в розмірі 498,30 грн. (а.с.10, 61).

Також, судом встановлено, що згідно висновку про результати службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 від 22.02.2016, акту розслідування нещасного випадку, що стався 08.01.2016 о 09:10 год., складеного 30.11.2018, акту №1 про нещасний випадок від 30.11.2018, позивач 08.01.2016 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, забій м’яких тканин голови, в період проходження служби, при виконанні службових обов’язків (ас.47-48, 51-53).

Відповідно до довідки №71 ДУ «ТМО МВС України по Кіровоградській області від 10.04.2018, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд та встановлено діагноз і постанова ВЛК про причинний зв’язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва: віддалені наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми (2016р) в формі церебральної мікросимптоматики та незначної вегето-судинної нестійкості – травма, ТАК, пов’язана з виконанням службових обов’язків (акт про нещасний випадок №1 від 07.02.2018) (а.с.50)

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 07.11.2018 №007756, позивачу встановлено - 10% втрати професійної працездатності (а.с.46).

04.12.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з частковою втратою працездатності (а.с.45).

Листом від 26.12.2018 р. №2701/05/28-18 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки після первинного огляду позивача МСЕК пройшло більше 2 років, правових підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до умов Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.2016 №4, немає (а.с.16-17).

У зв'язку з чим, 26.12.2018 відповідач затвердив висновок, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.44).

Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Пунктом 5 частини 1 статті 99 Закону №580-VІІІ встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного Законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.100 Закону №580-VІІІ).

Відповідно ч.6 ст.100 Закону №580-VІІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Частиною 2 статті 97 Закону №580-VІІІ передбачено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 №163/28293 (далі - Порядок №4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).

Відповідно до п.3 Порядку №4 поліцейський вважається таким, що виконує службові обов'язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон), у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України "Про міліцію".

Згідно із підпунктом 2 пункту 4 розділу І Порядку №4 передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Одноразова грошова допомога не призначається і не виплачується за наявності підстав, визначених статтею 101 Закону (п.5 розділу І Порядку №4).

Підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ Порядку №4 передбачено, що днем виникнення права на отримання ОГД є дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи (п.5 розділ ІІІ Порядку №4).

Відповідно п.1 розділу ІV Порядку № 4, у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Згідно до пунктів 2.1 та 2.2. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України 27 грудня 2002 року № 1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Відмовляючи у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач керується лише положеннями пункту 8 розділу ІV Порядку №4 та зазначає, що оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, підстав для призначення позивачу ОГД відповідно до умов зазначеного Порядку немає (а.с.16-17).

Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку № 4, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана фінансовим підрозділом цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД.

Відтак, у даному випадку відповідач вважає, що оскільки повторний огляд позивача МСЕК із встановленням 10% втрати професійної працездатності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким позивачу встановлено 5 % втрати професійної працездатності, а тому останній не має правових підстав для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Водночас, суд зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 8 розділу ІV Порядку №4.

Крім того, суд дійшов висновку, що вказана норма Порядку №4 не позбавляє права на отримання ОГД, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само, цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати ОГД у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 31 січня 2019 року у справі №822/1883/18, які в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на пункт 2 розділу ІІ Порядку № 4, яким передбачено, що ОГД у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України "Про Національну поліцію", особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.

Вичерпний перелік підстав, за яких особі призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначено у статті 101 Законом України "Про Національну поліцію".

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Доказів того, що часткова втрата працездатності позивача є наслідком вищевказаних причин суду не надано.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи заяву позивача щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності під час виконання службових обов'язків, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд визнає таку відмову відповідача протиправною.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини, із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, суд вважає зазначити наступне.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Суд зауважує, що ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 грудня 2018 року та призначити йому одноразову грошову допомогу, відповідатиме не лише завданню адміністративного судочинства, а і положенням практики Європейського суду з прав людини, та буде ефективним і реальним способом захисту порушеного права при фактичних обставинах даної справи, оскільки, як встановлено судом, відсутні передбачені законом повноваження відповідача щодо відмови позивачу в призначенні йому одноразової грошової допомоги.

Суд вважає за доцільне, на підставі частини 6 статті 245 КАС України, визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині – не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надано суду копію договору про надання правничої допомоги від 16.01.2019 р., згідно умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов’язання надати правову (юридичну) допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с.31-33).

Також, позивачем надано суду акт виконаних робіт від 01.02.2019 за договором адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.01.2019 р., в якому зазначено про виконання адвокатом ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань по наданню правничої допомоги, а саме представництво інтересів клієнта в органах судової влади всіх рівнів щодо подання, складання та представництва інтересів клієнта за адміністративним позовом, вартість послуги становить 5000 грн., період надання послуги з 16.01.2019 по 31.01.2019 р., також зазначено, що сторони претензій не мають (а.с.34).

Однак, позивачем не надано до суду документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення або інший банківський документ, тощо). До того ж, справа відноситься до справ незначної складності, в зв’язку з чим підготовка до розгляду справи не потребує значних затрат часу, а відповідно, заявлений розмір на оплату правничої допомоги не є співмірним зі складністю справи.

Також, позивачем не надано до суду розрахунок до договору про надання правничої допомоги від 16.01.2019 р., в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання (надання) зазначених робіт (послуг).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача, пов’язаних з правничою допомогою у розмірі 5000 грн., є необґрунтованим належними доказами та співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на виконання відповідних робіт, а тому здійснені позивачем такі витрати не підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Таким чином, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 1536,80 грн. (а.с.2) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Велика Северинка, пров. Бикова, 5, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, ЄДРПОУ 40108709) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов’язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 грудня 2018 року та призначити йому одноразову грошову допомогу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1536,80 (одна тисяча п'ясот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 40108709).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3