Рішення № 80452205, 14.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. справа № 300/281/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Тисменицького об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області

про визнання дій протиправними та зобов’язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1М.) 07.02.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Тисменицького об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі, також – відповідач), у якій просить визнати протиправними дії, що полягають у незарахуванні до стажу періоду роботи позивача з 04.02.1972 по 15.01.1977 в колгоспі «Здобуток Жовтня» та зобов’язати Тисменицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати вказаний період до трудового стажу ОСОБА_1 і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 21.11.2009 без обмежень.

Підставою звернення до суду слугувала відмова відповідача у зарахуванні до стажу спірного періоду роботи позивача в колгоспі «Здобуток Жовтня», з підстав відсутності довідки про вступ у члени колгоспу та вироблення встановленого мінімуму трудової участі.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив про те, що його робота у спірний період в колгоспі «Здобуток Жовтня» підтверджується записами у трудовій книжці, яка є основним документом, про його трудову діяльність та підтверджує стаж роботи. Також, на думку позивача, наявність сумніву Тисменицького об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо правдивості відомостей, зазначених у трудовій книжці, не може позбавляти права ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого трудового стажу. Враховуючи наведене, позивач переконаний у тому, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи є неправомірною.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 263 КАС України (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 21.02.2019 (а.с.21-31). У відзиві проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відповідач заперечив, вказав, що з огляду на неналежне оформлення записів трудової книжки колгоспника, а саме – відсутність посилання на протокол рішення правління колгоспу та загальних зборів при прийнятті позивача до членів колгоспу, а також, відсутність відомостей стосовно підстави внесення запису про звільнення позивача (дата, номер наказу, відповідна стаття закону), підстав для зарахування спірного періоду роботи позивача у колгоспі «Здобуток Жовтня» відповідач не вбачає.

Враховуючи зазначене, представник відповідача позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

На адресу суду 28.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив від 27.02.2019. Позивач просить суд відзив на позовну заяву відхилити, натомість, позовні вимоги – задовольнити у повному обсязі. Разом з цим, позивач зазначив, що не пам’ятає чи був членом колгоспу «Здобуток Жовтня» за спірний період роботи, та будь-яких доказів стосовно членства у колгоспі надати не може.

Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

Відповідно до копії трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 №1938193, виданої 20.05.1987 (а.с.12), 04.02.1972 позивача прийнято на посаду водія в колгосп «Здобуток Жовтня» (документ, на підставі якого внесено запис - Пр. №2 від 15.02.1972), та 15.01.1977 позивача звільнено з роботи за власним бажанням, згідно із поданою заявою. Відомості щодо документу, на підставі якого внесено запис про звільнення ОСОБА_1 відсутні.

У зв’язку із не зарахуванням відповідачем до трудового стажу позивача роботи в колгоспі «Здобуток Жовтня» з 04.02.1972 по 15.01.1977 останній звернувся до Тисменицького об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про перерахунок пенсії, у відповідь на яку позивачу направлено листа від 02.01.2019 №22/06 (а.с.9-11). Згідно зі змістом вказаного листа, ОСОБА_1 роз’яснено, що для зарахування спірного періоду роботи позивача у колгоспі до загального стажу роботи слід надати довідку про вступ у члени колгоспу та вироблення встановленого мінімуму трудової участі.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Так, оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також – Закон №1058-IV), Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також – Закон №1788-XII), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12.08.1993 №637 (надалі, також – Порядок №637), ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» (надалі, також – ОСОБА_2 №310), а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

Згідно із пунктом "а" статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Разом з цим, статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує про те, що з огляду вказані приписи Закону, записи у його трудовій книжці колгоспника підтверджують стаж роботи у колгоспі за спірний період, а підстав для подання будь-яких додаткових документів на підтвердження такого стажу він не вбачає.

Однак, з долученої позивачем копії 1-3 сторінок трудової книжки колгоспника вбачається, що запис про прийняття позивача 04.02.1972 на посаду водія в колгосп «Здобуток Жовтня» не містить належного підтвердження – підпису уповноваженої особи та печатки підприємства. Запис про звільнення позивача з роботи 15.01.1977 за власним бажанням, згідно із поданою заявою, не містить відомостей щодо документу, на підставі якого внесено такий запис. Відтак, вказані записи у трудовій книжці позивача, у яких відсутні необхідні відомості, не можуть слугувати єдиним достовірним підтвердженням роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Здобуток Жовтня».

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 вищезазначеного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З відповіді Тисменицького об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області вбачається, що відповідачем роз’яснено ОСОБА_1 про те, що для проведення перерахунку пенсії та врахування окремих періодів його роботи до трудового стажу необхідно подати документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (а.с.11).

У свою чергу, абзацом 1 підпункту 2 пункту 2.1 вказаного Порядку, на які вказав відповідач у своєму листі, передбачено посилання на положення Порядку №637.

Натомість, позивачем, не надано суду жодних письмових доказів, що свідчать про подання ним до відповідача додаткових доказів для підтвердження свого трудового стажу.

Разом з цим, суд звертає увагу на таке.

Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників затверджено ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників».

Так, пунктами 1, 2, 5, 6 вказаної ОСОБА_2 передбачено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Наявні у колгоспників трудові книжки раніше встановленого зразка обміну на нові не підлягають.

У трудову книжку колгоспника вносяться:

відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі;

відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;

відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання;

відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Водночас, вказаною постановою №310 встановлено і взірець трудової книжки колгоспника.

Так, трудова книжка колгоспника містить, зокрема, такі окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», куди вписуються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесено запис; IV«відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесено запис; V «трудова участь в громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесено запис.

Судом, з метою встановлення усіх обставин справи та дослідження відомостей, зазначених у вищевказаних розділах трудової книжки колгоспника, зобов’язано позивача надати належним чином засвідчені копії усіх заповнених сторінок такої трудової книжки, про що зазначено в пункті 5 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження від 12.02.2019 (а.с.2).

Копію ухвали позивачем отримано 15.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.17). Однак, з невідомих суду причин, копій витребуваних документів позивачем не надано.

Як уже зазначалось судом вище, абзацами 1 та 2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, робота, здійснювана на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

З огляду на не підтвердження позивачем витребуваної судом інформації та відсутність в матеріалах справи копій усіх сторінок трудової книжки колгоспника ОСОБА_1, а відтак і відсутність відомостей про прийняття чи виключення його із членів колгоспу, про виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, та неподання позивачем будь-яких додаткових документів, на підтвердження трудового стажу, суд не вбачає правових підстав для врахування до загального стажу роботи позивача періоду його роботи з 04.02.1972 по 15.01.1977 у колгоспі «Здобуток Жовтня».

Стосовно посилання позивача на висновки Верховного Суду у рішенні від 06.03.2018 по справі №127/9055/17 (провадження №К/9901/2938/17), суд зазначає таке.

Відповідно до змісту вказаного рішення, Верховний Суд зазначив, що про виникнення сумнівів щодо запису в трудовій книжці, відповідачем не наведено які саме виникли сумніви та з яких підстав. Такі сумніви не можуть нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Суд звертає увагу позивача на те, що на відміну від встановлених Верховним Судом обставин стосовно належним чином оформлених записів у трудовій книжці особи, надана суду копія сторінки трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 містить запис про прийом на роботу, не підтверджений підписом уповноваженої особи та печаткою, а запис про звільнення внесено без посилання на документ, на підставі якого звільнили позивача.

Окрім цього, всупереч вимогам статті 56 Закону №1788-XII, позивачем не підтверджено будь-якими доказами його членство в колгоспі, та виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Натомість, на переконання суду, відповідачем у повній мірі обґрунтовано сумніви стосовно достовірності наявних у трудовій книжці колгоспника записів, а тому, беручи до уваги відмінність обставин у вказаних справах, відсутні правові підстави для врахування судом, під час вирішення даної адміністративної справи, висновків Верховного Суду у справі №127/9055/17.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що лише з наявного в матеріалах справи копії аркуша трудової книжки не можливо переконатися в достовірності в ній записів про періоди роботи в колгоспі «Здобуток Жовтня» з 04.02.1972 по 15.01.1977. У свою чергу, дії відповідача вчинені з дотриманням вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову, в силу вимог статті 139 КАС України, судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб’єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1, адреса: вул. Шептицького, буд. 77, с. Маркова, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77770, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1;

Відповідач – Тисменицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, адреса: вул. Галицька, буд. 21, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77401, код ЄДРПОУ – 41247138.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3