Рішення № 80452189, 13.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року Справа № 310/196/19 Провадження №ЗП/280/27/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (за підсудністю) надійшла адміністративна справа за позовом Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – позивач, об’єднане управління) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про накладення штрафу від 20.12.2018 ВП №56676266 та ВП №56676276.

Ухвалою суду від 08.02.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 25.02.2019 до суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 04.03.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 13.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області необґрунтовано та протиправно прийнято оскаржувані постанови про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у справі №310/8817/17. Вказує, що рішення суду у справі №310/8817/17 було виконано об’єднаним управлінням до відкриття органом ДВС виконавчих проваджень №56676266 та №56676276, а саме згідно протоколу 1924 від 01.06.2018 призначено пенсію за вислугу років з 04.10.2017 відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 60% від середньомісячного заробітку з щомісячною виплатою та встановлено надбавку до пенсії на дітей до 18 років.

Позивач зазначає, що рішенням Бердянського міськрайонного суду від 31.01.2018 об’єднане управління зобов’язано призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІ. Проте, частиною 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, призначені пенсії не виплачуються. З 01.01.2018 пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах передбачених цим Законом виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, оскільки ОСОБА_2 працює на посаді прокурора Бердянської місцевої прокуратури, пенсія за вислугу років з 04.10.2017 по 31.12.2017 не виплачується, а з 01.01.2018 виплата пенсії здійснюється у розмірі, розрахованому згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що становить 2371,54 грн. Позивач вважає, що пенсійне забезпечення ОСОБА_2 здійснюється у повній відповідності до рішення Бердянського міськрайонного суду від 31.01.2018.

Також, представник позивача вказував на ту обставину, що підставою для прийняття постанови про накладення штрафу стало твердження відповідача проте, що об’єднаним управлінням в супереч вимог виконавчого документа стягувачу не виплачується надбавка на утримання непрацездатного члена сім’ї малолітньої дитини. Разом з тим, позивач зазначає, що державним виконавцем під час накладення штрафу не було враховано положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008, яким передбачено, що надбавка на утримання непрацездатних членів сім’ї виплачується тільки непрацюючим пенсіонерам, а оскільки ОСОБА_2 є працюючим пенсіонером, то зазначена надбавка не виплачується. Крім того, представник позивача звертав увагу на ту обставину, що рішенням Бердянського міськрайонного суду не було зобов’язано виплачувати надбавку, а лише вирішено питання права на її призначення.

За вищенаведених обставин представник позивача вважає, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваних повноважень діяв не обґрунтовано, у зв’язку з чим спірні постанови підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження №56676266 з примусового виконання виконавчого листа №310/8817/17 виданого 20.06.2018 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про зобов’язання Бердянське об'єднане УПФУ в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з 04.10.2017 року відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію та виконавче провадження №56676276 з примусового виконання виконавчого листа №310/8817/17 виданого 20.06.2018 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про зобов’язання Бердянське об’єднане УПФУ в Запорізькій області відповідно до ч.7 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII до призначеної пенсії встановити надбавку на утримання непрацездатного члена сім’ї – малолітньої дитини ОСОБА_3, у розмірах, передбачених законодавством.

Відповідач зазначає, що у зв’язку з невиконанням рішення суду в повному обсязі у спосіб та порядок визначений виконавчими документами, 20.12.2018 старшим державним виконавцем Відділу Гогунською П.М. винесено постанови про накладення штрафу на Бердянське об'єднане управління пенсійного фонду України в Запорізькій області за ВП №56676266 у розмірі 10200,00 грн. та за ВП №56676276 у розмірі 5100,00 грн.

Представник відповідача вказала на те, що посилання позивача на те, що державним виконавцем не прийнято до уваги норми ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними, оскільки зазначена норма не була предметом розгляду справи №310/8817/17, а тому і державний виконавець не має права надавати оцінку рішенню Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, та приймати до уваги посилання позивача на ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру». Вказує, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів щодо примусового виконання боржником рішення суду у спосіб та порядок визначені виконавчим документом.

Відповідач вказував на те, що на сьогоднішній день стягувачу в порушення вимог виконавчих документів, згідно наданих позивачем документів, призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та виплачується пенсія за віком та не виплачується надбавка на непрацездатного члена сім’ї, що свідчить про невиконання рішення суду.

Представник відповідача вважає прийняті постанови такими, що відповідають приписам чинного законодавства України, у зв’язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв’язок у сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.01.2017 у справі №310/8817/17 задоволено повністю позовні вимоги ОСОБА_2, зокрема вирішено:

визнати неправомірним рішення Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ;

зобов’язано Бердянське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) пенсію за вислугу років з 04.10.2017 року відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв’язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію;

зобов’язати Бердянське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно до ч.7 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ до призначеної пенсії встановити надбавку на утримання непрацездатного члена сім’ї – малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірах, передбачених законодавством.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 по справі №310/8817/17, апеляційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2018 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити дії - залишено без змін.

20 червня 2018 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області видано два виконавчих листа.

27 червня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56676266 з примусового виконання виконавчого листа №310/8817/17, виданого 20.06.2018 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про зобов’язання Бердянське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з 04.10.2017 року відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.

Крім того, 27 червня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56676266 з примусового виконання виконавчого листа №310/8817/17, виданого 20.06.2018 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про зобов’язання Бердянське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно до ч.7 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII до призначеної пенсії встановити надбавку на утримання непрацездатного члена сім’ї – малолітньої дитини ОСОБА_3, у розмірах, передбачених законодавством.

20.12.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу ВП №56676266, якою на позивача накладено штраф на користь держави в розмірі 10200,00 грн.

Крім того, 20.12.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу ВП №56676276, якою на позивача накладено штраф на користь держави в розмірі 5100,00 грн.

Позивач, не погодившись з постановами про накладення штрафу, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафу стало твердження відповідача про те, що об’єднаним управлінням не виконується належним чином рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.01.2017 у справі №310/8817/17, оскільки на сьогоднішній день стягувачу в порушення вимог виконавчих документів, згідно наданих позивачем документів, призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та виплачується пенсія за віком та не виплачується надбавка на непрацездатного члена сім’ї.

В свою чергу, позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги стверджує, що рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.01.2017 у справі №310/8817/17 було виконано у повному обсязі, з урахуванням положень, що містяться в чинному законодавстві України.

Так, позивач, з посиланням на ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», вважає, що ним правомірно не виплачувалась позивачу пенсія за вислугу років з 04.10.2017 по 31.12.2017, а з 01.01.2018 правомірно виплачується пенсія, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Крім того, позивач вказував на правомірність не виплати надбавки на утримання непрацездатних членів сім’ї, оскільки таке прямо заборонено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 75 Закону №1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, згідно Закону України «Про виконавче провадження» накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404 можуть вважатися об’єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення, до таких обставин серед іншого можуть відноситись заборони, що містяться в нормативно-правових актах.

Щодо правомірності накладення штрафу за не виконання рішення в Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в частині зобов’язання Бердянського об’єднаного УПФУ в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) пенсію за вислугу років з 04.10.2017 року відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв’язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27.08.2018 відповідачем на адресу Відділу примусового виконання рішень направлено лист від 21.08.2018 за вих.№11354/08, яким повідомлено: «...на момент виконання рішення суду у матеріалах пенсійної справи знаходилась довідка про основні складові заробітної плати та довідка про заробітну плату за 60 місяців до місяця призначення пенсії, яка містила невірну інформацію про суми доплат за класний чин, розрахунок проводився на підставі довідки про основні складові заробітної плати прокурора. Тому для розрахунку пенсії за вислугу років використано довідку про основні складові заробітної плати. Розмір заробітку склав 7471,20 грн., розмір пенсії за вислугу років - 4482,72 грн. На запит Бердянського ОУПФУ в Запорізькій області прокуратурою Запорізької області надано нову довідку про розмір заробітку за останні 60 місяців до місяця призначення пенсії з проведення коригування сум виплат за класний чин. Згідно отриманої довідки з 04.10.2017 р. розмір пенсії за вислугу років перерахована, середньомісячний заробіток становив 23184,18 грн., розмір пенсії за вислугу років - 13910,58 грн...».

На підтвердження викладених у листі від 21.08.2018 за вих.№11354/08 обставин Бердянським ОУПФУ в Запорізькій області надано копію Розпорядження №825551 від 19.07.2018.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що 19.07.2018 позивачем, на виконання вимог рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, перераховано з 04.10.2017 (з дати призначення) розмір пенсії ОСОБА_2 за вислугу років виходячи із середньомісячного заробітку, відповідно до довідки наданої прокуратурою Запорізької області.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось представниками сторін, що у період з 04.10.2017 по 31.12.2017 пенсія за вислугу років ОСОБА_2 не виплачувалась, а з 01.01.2018 стягувачу виплачується пенсія обрахована відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить, прийняття законів.

В свою чергу, відповідно до приписів статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Тобто, до виключних повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів, якими регулюються певні суспільні правовідносини в Державі, в свою чергу основним завданням суду є здійснення правосуддя, серед іншого у сфері публічно-правових відносин для встановлення того чи діяли суб’єкти владних повноважень в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що ухвалюючи рішення від 31.01.2018 у справі №310/8817/17 Бердянський міськрайонний суд Запорізької області виходив з того, що Бердянським об’єднаним УПФУ протиправно було відмовлено у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», та відповідно з метою захисту прав та законних інтересів позивача зобов’язав орган Пенсійного фонду призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Разом з тим, питання призначення та виплати пенсії не регулююється судовим рішенням, а регулюється нормативно-правовими актами, в даному випадку Законом України «Про прокуратуру», а тому пенсія за вислугу років, у спірних правовідносинах, не може бути призначена та виплачуватися в порядку іншому ніж визначено Законом України «Про прокуратуру», оскільки суд, як зазначалось вище, не має повноважень вносити зміни до законів, а навпаки ухвалює рішення відповідно до них.

Державний виконавець стверджуючи про те, що позивачем не виконано судове рішення виходив з буквального трактування резолютивної частини рішення суду, в якому зазначено про обов’язок об’єднаного управління призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з 04.10.2017 року, проте не врахував те, що в подальшому в резолютивній частині рішення суду зазначено, що така виплата здійснюється відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ.

З матеріалів адміністративної справи встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що ОСОБА_2 на момент виникнення спірних правовідносин, в т.ч. з 04.10.2017 і по теперішній час, працює на посаді прокурора Бердянської місцевої прокуратури.

Суд звертає увагу, що з 01.01.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким серед іншого внесено зміни до частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ.

Так, відповідно до частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», тимчасово, по 31 грудня 2017 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

З 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Станом на час виникнення спірних правовідносин, вказані норми закону не скасовані та не визнані у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, з 01 січня 2017 року призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №607/592/17, від 18.10.2018 у справі №201/6474/17 (2-а/201/235/2017), від 20.12.2018 у справі №191/3630/16-а, від 21.02.2019 у справі №564/2029/16-а.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, зокрема і у контексті поняття звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення.

Так, позицією Конституційного Суду України викладеною у рішеннях від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, 25 січня 2012 року №3-рп/2012, 22 травня 2018 №5-р/2018, практикою Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях від 20 липня 2006 року по справі "Сокуренко і Стригун проти України" №29458/04 та №29465/04, 26 червня 2014 року у справі № 68385/10 «Суханов та Ільченко проти України», 09 жовтня 1979 року по справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland № 6289/73), 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00), 14 лютого 2012 року по справі «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy № 17972/07) та практикою Суду Європейського Союзу у рішенні від 13 червня 2017 року у справі № C-258/14 "Флореску та інші" (Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteana de Pensii Sibiu and Others, Case C-258/14, 13 June 2017).

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Суд звертає увагу на пункт 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, відповідно до якого Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у Бердянського об’єднаного УПФУ в Запорізькій області відсутні підстави для здійснення стягувачу виплати пенсії за вислугу років, оскільки такі дії об’єднаного управління прямо суперечили б приписам частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

В свою чергу, позивачем на виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області вчинено інші необхідні дії, які могли бути виконані, зокрема в частині призначення пенсії за вислугу років, її обрахунку/перерахунку, тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу від 20.12.2018 ВП №56676266, якою до позивача застосовано штраф в розмірі 10200,00 грн., є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Стосовно твердження державного виконавця про невиконання позивачем вимог рішення суду в частині зобов’язання Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно до ч.7 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ до призначеної пенсії встановити надбавку на утримання непрацездатного члена сім’ї – малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірах, передбачених законодавством, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, підставою для накладення штрафу стало те, що позивачем ОСОБА_2 встановлено надбавку на утримання непрацездатного члена сім’ї – малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте зазначена надбавка не виплачується у встановлені строки.

Суд зазначає, що частиною 7 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що до пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім’ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.

Отже, виходячи з системного аналізу ч.7 та ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», надбавка на утримання непрацездатних членів сім’ї встановлюється до пенсії за вислугу років, проте, на даний час ОСОБА_2 пенсія за вислугу років, відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру», не виплачується, то відповідно і відсутні підстави для виплати надбавки на утримання непрацездатних членів сім’ї.

Виплата надбавки повинна бути поновлена разом з поновленням виплати пенсії за вислугу років, після звільнення особи з роботи, як те передбачено ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Також, слід звернути увагу і на положення підпункту 3 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», відповідно до якого непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, передбачена Законами України «Про пенсійне забезпечення» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину.

Тобто, постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654, як і стаття 86 Закону України «Про прокуратуру», не передбачає виплати такої надбавки працюючим пенсіонерам.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач хоча і мав обов’язок встановити надбавку на утримання непрацездатних членів сім’ї, проте, виплата такої надбавки суперечить приписам чинного законодавства України, у зв’язку з чим позивачем правомірно на даний час така виплата не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 20.12.2018 ВП №56676276, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.

Посилання ж представника відповідача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі №310/7266/18, суд не приймає, оскільки таке рішення не має преюдиційного значення для вирішення даної справи, оскільки предметом розгляду вказаної справи була інша постанова державного виконавця.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу з підстав, що викладені вище, у зв’язку з чим спірні постанови підлягають скасуванню, а позовні вимоги Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволенню

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в даному випадку позивач не здійснює владно-управлінські функції, а звернувся до суду в якості юридичної особи – боржника у виконавчому провадженні, а відтак не є суб’єктом владних повноважень у даних конкретних правовідносинах, а тому судовий збір, у зв’язку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню на користь позивача, в силу вимог ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Консульська, 23-Л, код ЄДРПОУ 37963785) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 02891463) про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про накладення штрафу від 20.12.2018 ВП №56676276.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про накладення штрафу від 20.12.2018 ВП №56676266.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) стягнути на користь Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.03.2019.

Суддя І.В. Новікова