Ухвала суду № 80451992, 11.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у встановленні судового контролю

11 березня 2019 р. Справа №0540/6584/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зобов’язання подати звіт про виконання рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України у Донецької області про визнання протиправними дій з припинення виплати пенсії, зобов’язання відновити виплату пенсії з жовтня 2016 року та сплатити заборгованість за весь період невиплати.

02.10.2018 прийнято рішення у даній справі, яким позов задоволено. Рішення набрало законної сили 02.11.2018.

26.02.2019 до суду надійшла заява позивача про зобов’язання відповідача подати до суду звіт про виконання вказаного вище рішення.

Відповідно до ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, само по собі є підставою для його виконання, що визначено ч. 2 ст. 372 КАС України.

Разом із цим завершальною стадією судового провадження є примусове виконання судових рішень, що реалізується шляхом здійснення виконавчого провадження, що закріплено у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Цим Законом виконавці наділені відповідним інструментами для застосування заходів примусового виконання рішень.

Позивачем не надано суду доказів звернення позивача до органів, безпосередньо на яких згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладено примусове виконання рішень.

Таким чином, позивачем не надано доказів вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення, зокрема, у примусовому порядку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Таким чином, станом на теперішній час суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 256, 382 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про зобов’язання подати звіт про виконання рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.