Ухвала суду № 80449568, 14.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11824/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Грінкевич А.І.

з участю сторін:

представника позивача Чендакової І.О.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву про самовідвід судді Яровенко Н.О. -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

В судовому засіданні судом подано заяву про самовідвід судді Яровенко Н.О. з підстав викладених в заяві, яка приєднана до матеріалів справи.

Розглянувши заяву про самовідвід судді Яровенко Н.О., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження по справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послугбула передана в провадження судді Яровенко Н.О. в серпні 2017 року.

Ухвалою від 04.08.2017 року в даній справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 24.10.2017 року.

Починаючи з першого судового засідання відповідачем ОСОБА_2 системно заявлялися відводи головуючому судді Яровенко Н.О. з посиланням на сумніви в її неупередженості по відношенню до неї, але останні були відхилені судом, як безпідставні.

Протягом всього часу, коли справа перебуває в провадженні судді Яровенко Н.О., відповідачем ОСОБА_2 було заявлено 8 відводів, внаслідок розгляду яких справа тривалий час не знаходить свого вирішення та фактично розгляд справи паралізовано, що призводить до порушення прав позивача.

Статтею 36 ЦПК України визначений перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід ураховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

Об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

З огляду на фактичні обставини справи, а саме у ракурсі сформованої стійкої та сталої недовіри відповідача, яка у неї сформувалася у силу її особистісного сприйняття дійсності та норм ЦПК України, слід зазначити, що вона знову ж таки, у силу, відомих лише їй підстав, уважає відсутнім критерій безсторонності по відношенні до неї з боку суду, хоча в дійсності, таких об'єктивних фактів установлено не було.

Якими суб'єктивними чинниками викликана така недовіра відповідача до суду у цій справі однозначно установити не можливо, однак є дійсним та реальним факт такої недовіри головуючого судді.

Ця недовіра породжує у відповідача сумніви у неупередженості судді.

Така недовіра, ураховуючи поведінку відповідача у суді та кількість заявлених нею відводів, є реальною.

Однак, жодний факт, яким створюється, навіть підозра, у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.

Сам факт недовіри особи може створити враження необ'єктивності та упередженості судді в розгляді даної справи, а відтак, в майбутньому, стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

На необхідність заміни судді з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді указує і Верховний суд зазначаючи, що це сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади, та це дасть змогу забезпечити усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості суддів.

Ця думка ураховується судом з огляду на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції цивільного законодавства та уникнення його неоднозначного тлумачення.

Як наслідок, з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді Яровенко Н.О., а також, у сприянні підтримці до зростання довіри суспільства, представників юридичної професії і сторін у справі, до об'єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, суд вважає за необхідне, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, задовольнити заяву про самовідвід.

Така дія забезпечить та сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади, та гарантуванню права на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 36, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву судді Яровенко Н.О. про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Наталію Олегівну від розгляду цивільної справи за Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послугпередати для повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Н.О.Яровенко