Рішення № 80447222, 14.03.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/297/2019 Справа № 641/9420/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Курганникової О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення просить визнати ОСОБА_3 такою, що прийняла спадщину в складі 2/3 частини квартири за адресою: м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, буд. 148в. кв. 31 після смерті ОСОБА_5. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТІ І Факторинг Україна» у розмірі 2 871 447.99 гри. за кредитним договором № ML-708/079/2008 від 17.04.2008 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за адресою: м. Харків, пр. Героїв Сталінграду. буд. 148в. кв. 31 за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності у відповідності з вимогаУхвалою Комінтернівського районного суд м. Харкова від 07.12.2016 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.12.2016 року зазначену позовну заяву було залишено без руху.

У встановлений законом строк позивач усунув зазначені недоліки.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 січня 2017 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, до канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання повторно не з’явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись завчасно , належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою їх місця проживання, зареєстрованого відповідно до інформації, яку містить відповідь органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідачів щодо їх зареєстрованого місця проживання, які повернулись на адресу суду з відміткою поштової установи: "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. З ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання відповідачів які не з’явились в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подали відзив відповідно до ст.. 280 ЦПК України , а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.. 280 ЦК України.

Враховуючи , неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив, що правовідносини між сторонами є цивільно- правовими та врегульовані положеннями ЦК України в редакції 2003 р., а також встановлені наступні обставини.

17.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-708/079/2008, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 45157,35 доларів США.

Того ж дня, 17.04.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2І, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено Договір іпотеки № PМL-708/079/2008, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_6 ., за умовами якого з метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором № ML-708/079/2008 від 17.04.2008 ОСОБА_2І, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 передали в іпотеку належне їм нерухоме майно – квартиру № 31 по пр.. ОСОБА_7,148-В в м. Харкові; нотаріусом встановлено заборону на нерухоме майно.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н. Згідно з вищезазначеним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов’язання за кредитним договором № ML-708/079/2008 від 17.04.2008. Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за кредитним договором № ML-708/079/2008 від 17.04.2008 року.

У зв’язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх грошових зобов’язань за кредитним договором № ML-708/079/2008 від 17.04.2008, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду із позовом щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.03.2017 р. у справі № 641/11295/14-ц за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитними договорами №СL-SME704|267|2008 та № ML 702/079/2008 у розмірі 2 412 746 ( два мільйона чотириста дванадцять тисяч сімсот сорок шість) грн.. ,08 коп.

Представник позивача вказує, що задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості не є перешкодою для пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. З огляду на положення ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. З Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою або до закінчення строку дії іпотечного договору. "Основне зобов'язання" - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою (ст. 1 ЗУ "Про іпотеку").

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправ: задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов’язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до довідки Сьомої Харківської державної нотаріальної контори від 23.01.2018 р. №138/02-14, пясля смерті ОСОБА_5, померлого 21.12.2011 року заведена спадкова справа №324/2012 від 25.04.2012 р. на підставі заяв про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 від дітей померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_4. 03.07.2012 р. на ім’я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади.

Згідно з ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути вик іншою особою..

Положеннями ст.ст. 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перкхід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належала спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

У п. 32 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосуванню судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин- роз'яснено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нарахован відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Відповідно до ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом мас право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.З ст.1268 ЦК України).

Для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Спадкоємці, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.І ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Строки встановлені у ст. 1270 ЦК України для відмови від прийняття спадщини сплили.

Таким чином, ОСОБА_3 яка є спадкоємцем першої черги, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. З ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами ст. 625 ЦК України, (п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»)

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 36 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва. суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця. має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").

Таким чином у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовились від спадщини після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, а тому вимога позивача щодо визнання ОСОБА_3 такою, що прийняла спадщину в складі 2/3 частин квартири за адресою: м. Харків, пр. Героїв Сталінграда, буд. 148 в кв. 31 після смерті ОСОБА_8 не підлягає додатковому вирішенню судом.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 3140,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»- задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 2 871 447.99 грн. за кредитним договором № ML 702/079/2008 від 17.04.2008 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за адресою: м. Харків, пр. Героїв Сталінграду. АДРЕСА_1 за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності у відповідності з вимогами закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ « ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 3140,00 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ІН 36789421, місце знаходження: м. Київ вул. Фізкультури 28 Д.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 – В кв. 31.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 ПН НОМЕР_2, м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, буд. 148 – В кв. 31.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 ПН НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 – В кв. 31.

Суддя: ОСОБА_9