Вирок № 80446796, 14.03.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/4762/18

Провадження № 1-кп/644/1/19

14.03.2019

ВИРОК

Іменем України

14 березня 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Бугери О.В.,

за участі секретаря судового засідання Ступницького К.В.,

прокурора - Сивоконь О.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.06.2018 року №12018220530001348, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження с.Роздолля, Первомайського району, Харківської області, громадянина України, освіта середньо-технічна, не працюючого, раніше судимого

1)02.09.2013 року Орджонікідзевським районним судом м.Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

2)10.10.2014 року Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.3 ст.185, 102, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

3)07.12.2015 року Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, 70, 71 КК України до 6 років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31.01.2017 року змінено вирок Дзержинського районного суд м.Харкова від 07.12.2015 року виключено з вироку ст.71 КК України, вважати засудженим за ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, 70, 70 ч.4 КК України до покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого за відбуттям покарання 12.06.2017 року,

що немає реєстрації, проживає за адресою АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч.2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2018 року приблизно о 00:30 годині, ОСОБА_1, діючи з прямим умислом та реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з метою отримання незаконної винагороди за продаж мобільного телефону, з корисливих мотивів, повторно, знаходячись біля супермаркету «Клас», який розташований за адресою місто Харків проспект Архітектора Альошина, 8, в ході бесіди з раніше знайомим йому ОСОБА_2, попрохав у останнього мобільний телефон подивитись та обіцяв його повернути власнику. Одна після передачі ОСОБА_2 телефону марки Nomi І5001 EVO М3, чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1, НОМЕР_2 ОСОБА_3, останній зник у невідомому напрямку, заволодівши мобільним телефоном, яким розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2688 від 25.06.2018 року на суму 1439 грн. 10 коп..

Обвинувачений в судовому засіданні свою провину визнав в повному обсязі. Надав суду пояснення, аналогічні викладеним в обвинувальному акті, пояснив, що він був знайомий із потерпілим ОСОБА_2, дійсно 12.06.2018 року приблизно о 00:30 годині перебуваючи поряд із супермаркетом «Клас» звернувся до потерпілого та попросив надати подивитись телефон, а потім телефон не повернув та пішов, в подальшому за допомогою сторонньої особи заклав мобільний телефон у ломбард, гроші витратив на власні потреби. Оскільки не оспорював фактичних обставин справи, просив суд не досліджувати інші докази у кримінальному провадженні, розглянути справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Сутність ч.3 ст.349 КПК України була йому роз'яснена та зрозуміла. Вибачався, каявся, просив надати шанс виправитись без позбавлення його волі, він сирота, виховувався опікуном, після звільнення з місць позбавлення волі почав налагоджувати своє життя, почав працювати ріелтером, зустрічається із дівчиною.

Відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України та проти цього не заперечували учасники судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що вина обвинуваченого доказана, його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), повторно.

При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також відомості які характеризують його особу. Судом враховується молодий вік обвинуваченого, те , що він раніше судимий, але злочин вчинений ним через рік після звільнення з місць позбавлення волі, на обліку лікаря психіатра, нарколога не перебуває.

Суд враховує думку потерпілого ОСОБА_2, викладену ним в письмовій заяві, щодо відсутності претензій до обвинуваченого, не заперечення проти призначення йому покарання із застосуванням ст.75 КК України. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України є щире каяття у скоєному. Обставинами, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України є рецедив злочинів.

Враховуючи встановлені судом обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді обмеження волі.

Згідно з частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Злочин, вчинений обвинуваченими є злочином середньої тяжкості та дійсно вчинений обвинуваченим через рік після звільнення його з місць позбавлення волі. Однак мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Уилкокс и Херфорд проти Сполученого Королівства» (заяви № № 43759/10 та 43771/12), зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи зазначені положення, суд вважає за необхідне застосувати до призначеного покарання ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбуття покарання із іспитовим строком, при цьому встановити максимально передбачений термін іспитового строку з метою доведення обвинуваченим його виправлення.

Запобіжний захід не обирався, цивільний позов не заявлявся, судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого, речових доказів в справі немає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення. Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова) за проведення судової товарознавчої експертизи № 2688 від 25.06.2018 року в сумі 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням ч.2. ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В.Бугера