Вирок № 80446649, 14.03.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/758/19

н/п 1-кп/640/562/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі

головуючого судді Чередник В.Є.

за участю секретаря судового засідання Кочеткової М.В.,

прокурора Максюк О.О.,

обвинувачених ОСОБА_1,. ОСОБА_2,

захисників адвокатів Барінова Д.В., Горелик О.В.,

перекладача Рогаткіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові, направлений прокурором прокуратури Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201822000000290 від 20.03.2018 р. за результатами досудового розслідування слідчого СУ ГУНП в Харківській області відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Азат Енбекши, Казахського району Алма-Атинської області Казахстан, громадянина України, турка, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Луганської області, Міловського району, с.Новомикільське, громадянина України, українця, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Мешканець м. Харкова ОСОБА_1 та мешканець Луганської області ОСОБА_2, та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, жителі як Російської Федерації так і України, вступили в організовану групу, яку створила та очолила особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на початку 2018 року, з метою незаконного збагачення, маючи умисел на організацію незаконного переправлення іноземців через державний кордон України з території Російської Федерації та в подальшому до країн ЄС або з метою подальшого перебування на території України, розуміючи порядок перетину державного кордону України іноземцями, а також порядок та термін перебування на території України, у порушення встановленого законами України «Про державний кордон України» та «Прикордонний контроль» порядку перетину державного кордону України.

Так, на початку 2018 року особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка має велике коло знайомих серед іноземних громадян, запропонувала ОСОБА_1 з метою незаконного збагачення займатися організацією незаконного переправлення іноземців через державний кордон України з території Російської Федерації, на вказану пропозицію вчиняти злочини у складі організованої групи ОСОБА_1 погодився.

Основна функція ОСОБА_1 - на автомобілі ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1, доправляти іноземців, які вже потрапили на територію України, до міста Харкова, особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження полягала в здійсненні пошуку осіб серед іноземців для незаконного їх переправлення через державний кордон України з території Російської Федерації.

Також, на початку 2018 року, ОСОБА_2, який є мешканцем Троїцького району, Луганської області, та знає особливості місцевості, орієнтується у розміщенні місцевих пунктів пропуску, розкладі чергувань змінних нарядів Державної прикордонної служби України (далі ДПСУ) у зазначеному районі, з метою незаконного збагачення погодився на пропозицію особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження скоювати злочини у складі організованої групи, а саме здійснювати організацію переправлення іноземців через державний кордон України з території Російської Федерації.

При цьому основна функція ОСОБА_2 полягала в здійсненні перевірки місцевості в безпосередній близькості від лінії державного кордону України на предмет наявності сторонніх осіб або нарядів ДПСУ та усуненні перешкод для незаконного переправлення осіб через державний кордон України з території Російської Федерації.

Намір учасників створеної особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження організованої групи був спрямований на незаконне збагачення шляхом організації незаконного переправлення іноземців через державний кордон України з території Російської Федерації. Грошові кошти, отримані в результаті організації незаконного переправлення іноземців через державний кордон України, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження особисто на власний розсуд розподіляла між членами організованої групи з метою особистого збагачення, шляхом безпосередньої передачі готівкових коштів ОСОБА_1 або перерахування на банківську картку ОСОБА_2 у сумі 45 000 гривен.

Згідно з розробленим та схваленим усіма учасниками організованої групи планом злочинної діяльності особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження через невстановлених осіб, мешканців Російської Федерації, підшукував осіб, яким необхідно потрапити з території Російської Федерації до країн ЄС транзитом через територію України. Грошові кошти за організацію незаконного перетину державного кордону України отримував особисто особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та повідомляла місце та час, у який необхідно доставити осіб до лінії державного кордону України для організації їх незаконного переправлення через державний кордон України з території Російської Федерації. Далі, по прибуттю іноземців до заздалегідь обумовленого місця, ОСОБА_2 безпосередньо та за допомогою невстановлених осіб зустрічав іноземців з території Російської Федерації та доставляв до населеного пункту на території України, після чого утримував у невстановленому місці для подальшої передачі до міста Харкова, після чого згідно з узгодженим планом ОСОБА_1 особисто на автомобілі ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1, доставляв іноземців до міста Харкова, оминаючи стаціонарні пункти пропуску.

Таким чином до створеної та очоленої особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження організованої групи, крім нього самого, увійшли ще двоє громадян України - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також інші невстановлені на даний час особи, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для готування та систематичного вчинення тяжких злочинів, об'єднаних єдиним планом, спрямованим на досягнення відомої учасникам організованої групи мети, а саме організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Як організатор та керівник організованої групи особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження:

- особисто здійснювала керівництво організованою групою, розподіляючи і погоджуючи зі співучасниками функції, ролі та обов'язки кожного з учасників групи, направляючи їх діяльність на досягнення єдиного злочинного результату;

- особисто розробляла і погоджувала з усіма учасниками організованої групи плани злочинів, визначаючи місце, час, спосіб, обстановку їх вчинення, обговорюючи і вживаючи заходи безпеки і конспірації під час вчинення злочинів;

- займалась підшукуванням осіб для незаконного переправлення їх через державний кордон України;

- надавала вказівки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо конспірації своїх дій та розмов з метою запобігання викриттю організованої групи;

- займалась розповсюдженням через знайомих інформації про можливість незаконного переправлення осіб через державний кордон України за допомогою учасників організованої групи;

- визначала розмір грошової винагороди, отриманої від злочинної діяльності, та розподіляла її між усіма учасниками організованої групи;

- підшукувала і намагалась залучити до складу організованої групи нових членів.

Як активний учасник організованої групи ОСОБА_1, який є виконавцем злочинів та будучи обізнаним про злочинну діяльність усіх членів організованої групи:

- безпосередньо брав участь в організації вчинення злочинів, обговорюючи і узгоджуючи з усіма учасниками організованої групи плани і місця вчинення злочинів;

- маючи у своєму розпорядженні автомобіль марки ВАЗ 21063, д.н.з НОМЕР_1, особисто організовував та здійснював доставку незаконно переправлених осіб з прикордонної території до м. Харкова, з метою подальшого їх незаконного переправлення;

- залучив свою знайому ОСОБА_6, яка не була обізнана про злочинні плани організованої групи для транспортування малолітньої дитини, яка була незаконно переправлена на територію України;

- вживав заходи конспірації з метою запобігання викриттю та знешкодженню організованої групи правоохоронними органами;

- отримував свою частку доходів від злочинної діяльності організованої групи.

Як активний учасник організованої групи ОСОБА_2, який є виконавцем злочинів та будучи обізнаним про злочинну діяльність усіх членів організованої групи:

- безпосередньо брав участь в організації вчинення злочинів, обговорюючи і узгоджуючи з усіма учасниками організованої групи плани і місця вчинення злочинів;

- зустрічав іноземців в прикордонній території Луганської області, де безпосередньо або за участі невстановлених осіб, переводив їх через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску;

- вживав заходи конспірації з метою запобігання викриттю та знешкодженню організованої групи правоохоронними органами;

- залучав невстановлених осіб, для зустрічі іноземців з території Російської Федерації та переправлення їх на територію України;

- отримував свою частку доходів від злочинної діяльності організованої групи.

Так, у травні 2018 року особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, будучи організатором організованої групи, діючи з корисливих мотивів домовилась з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами - мешканцями Російської Федерації про організацію незаконного переправлення через державний кордон України з території Російської Федерації громадян Афганістану ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

14.05.2018 р. в період часу з 15-00 до 19-00 год. ОСОБА_2 разом з іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, діючи умисно, згідно з єдиним планом з розподілом функцій учасників організованої групи, спрямованих на досягнення кінцевої мети цього плану - незаконного переправлення громадян Афганистану - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через державний кордон України з території Російської Федерації, знаючи особливості місцевості, орієнтуючись у розміщенні місцевих пунктів пропуску та розкладі чергувань змінних нарядів ДПС України у зазначеному районі, а саме на ділянці відділу прикордонної служби «Мілове» Луганського прикордонного загону, реалізуючи спільний умисел всіх учасників організованої групи, зустріли двох громадян Афганістану ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та в обхід встановлених пунктів пропуску через державний кордон України привели їх до невстановленого будинку, розташованого в Міловському районі, Луганської області, де останні перебували до 16.05.2018 р..

В подальшому, 16.05.2018 р. приблизно о 05-30 год., в ході виконання єдиного злочинного плану організованої групи, невстановлена особа доставила громадян Афганістану - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та трьох громадян Сомалі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (які також незаконно переправлені на територію України 14.05.2018 р. о 02-30 год.), до населеного пункту Нижня Одуванка, Луганської області, де передала їх ОСОБА_1, який прибув в обумовлене місце, точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, та, діючи повторно, з корисливих спонукань, згідно з єдиним планом та розподілом функцій учасників організованої групи, ОСОБА_1 на автомобілі ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1, оминаючи стаціонарні пости поліції, доставив вищезазначених осіб до будинку АДРЕСА_3, за місцем мешкання організатора злочинної групи - особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

За результатами незаконного переправлення іноземців особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження особисто розрахувалась за здійснення протиправної діяльності зі своїми співучасниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом здійснення грошового переказу з використанням картки «Приват Банк» ОСОБА_2 у сумі 45000 грн., а ОСОБА_1 грошові кошти особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження

віддала особисто у невстановленій досудовим розслідуванням сумі.

В подальшому троє громадян Сомалі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та громадянин Афганістану - ОСОБА_7 доставлені до м. Києва, де 17.05.2018 р. затримані працівниками ДПСУ та ДМСУ, а громадянин Афганистану - ОСОБА_8 доставлений до м. Одеса, де 19.05.2018 р. затриманий працівниками ГУНП в Одеській області та ДМСУ.

Крім того, в 20-х числах травня 2018 року, точна дата не встановлена, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, будучи організатором організованої групи, діючи повторно, з корисливих мотивів, домовився з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами - мешканцями Російської Федерації про організацію незаконного переправлення через державний кордон України з території Російської Федерації громадянки Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_9, громадян Республіки Афганістан ОСОБА_10, ОСОБА_11, її малолітньої дитини - ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

22.05.2018 р. приблизно з 02-00 год. ОСОБА_2, разом з іншим невстановленими особами, діючи умисно, згідно з єдиним планом з розподілом функцій учасників організованої групи, спрямованих на досягнення кінцевої мети цього плану - незаконного переправлення громадянки Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_9, громадян Республіки Афганістан ОСОБА_10, ОСОБА_11, її малолітньої дитини - ОСОБА_12, ОСОБА_13 через державний кордон України з території Російської Федерації, знаючи особливості місцевості, орієнтуючись у розміщенні місцевих пунктів пропуску та розкладі чергувань змінних нарядів ДПС України у зазначеному районі, а саме на ділянці відділу прикордонної служби «Мілове» Луганського прикордонного закону на напрямку с. Касьянівка (Російська Федерація) - с. Олексіївка (Україна), реалізуючи спільний умисел всіх учасників організованої групи, зустрів громадянку В’єтнаму ОСОБА_9, громадян Республіки Афганістан ОСОБА_10, ОСОБА_11 з її малолітньою дитиною ОСОБА_12 та ОСОБА_13, та в обхід встановлених пунктів пропуску через державний кордон України привів їх на територію України, де громадянка В’єтнаму ОСОБА_9, громадяни Республіки Афганістан ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 від нього відстали, та були затримані працівниками прикордонної служби, в свою чергу, ОСОБА_2 перемістив малолітню дитину ОСОБА_11. - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, до населеного пункту Нижня Дуванка, де в обумовленому місці, яке в ході досудового розслідування не встановлено, діючи з корисливих мотивів згідно з єдиним планом та розподілом функцій учасників організованої групи передав її ОСОБА_1 та його знайомій ОСОБА_6, яка не була обізнана про злочинні наміри вказаної організованої групи та була залучена для транспортування дитини.

Після цього, 22.05.2018 р., точний час не встановлений, в ході виконання єдиного злочинного плану організованої групи, ОСОБА_1 на автомобілі ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1, разом з ОСОБА_6 доставив малолітню дитину ОСОБА_11. - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, до будинку АДРЕСА_3, де передав дитину організатору групи - особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження

Далі, 25.05.2018 р. особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розуміючи, що батьки ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, затримані працівниками правоохоронних органів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, діючи у складі організованої групи, попрохав свого знайомого, який працює таксистом - ОСОБА_14, який не був обізнаний про злочинні наміри особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за грошову винагороду доставити на автомобілі ОСОБА_14 "Opel Astra", державний номерний знак НОМЕР_2, малолітню дитину ОСОБА_11. - ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6, до м. Одеса для передачі невстановленій в ході досудового розслідування особі, при цьому з метою транспортування дитини ОСОБА_1 за грошову винагороду знову залучив свою знайому ОСОБА_6, після чого 26.05.2018 р. приблизно о 04-00 год. малолітня дитина ОСОБА_11. - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, була доставлена до м. Одеса та передана невстановленій особі.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення визнали повністю та пояснили про обставини скоєного ним кримінального правопорушення, як зазначено в обвинувальному акті, визнавши та не оспорюючи викладені в обвинувальному акті обставини стосовно часу, місця, способу вчинення та мотиву скоєного ними кримінального правопорушення, зазначили, що скоїли правопорушення через тяжкий матеріальний стан, щиро каються у скоєному

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.332 КК України., а саме - в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненому повторно, з корисливих мотивів, щодо кількох осіб, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про затвердження угод про визнання винуватості, укладених 14.03.2019 р. між прокурором відділу прокуратури Харківської області Максюк О.О., якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання винуватості.

Згідно вказаних угод обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повністю визнають свою винуватість у зазначених діяннях та зобов'язуються беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочинів в обсязі, викладеному в обвинувальному акті; сприяти судовому розгляду у кримінальному провадженні № 12018220000000290 за обвинуваченням них, іншої особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження; своїми свідченнями повністю викривати злочинну діяльність членів організованої групи, а саме організатора - особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та іншого активного учасника щодо обставин вчинення ними кримінальних правопорушень у складі організованої групи, про які їм відомо.

Сторони погодились на призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст.332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, та зі звільненням на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладення обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до районного сектору відділу з питань пробації за місцем проживання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу районного сектору відділу з питань пробації за місцем проживання; повідомляти районний сектор відділу з питань пробації про зміну місця проживання, та згідно з вимогами ст. 77 КК України конфіскацію майна не застосовувати, приймаючи до уваги їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також враховуючи наявність осіб на утриманні.

Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з вимог ст.. 474 КПК України.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному проваджені може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнали себе винуватими, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 цілком розуміють свої права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даних угод про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угод судом.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердили, що розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості: для прокурора та обвинуваченого є - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394, 424 КПК України, для обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

Також судом встановлено, що умови даних угод про визнання винуватості відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні захисники обвинувачених адвокати Барінов Д.В. та Горелик О.В. підтвердили добровільність на затвердження даних угод обвинуваченими та також просили суд про затвердження даних угод.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Суд визнає вказані в угоді обставини стосовно обвинуваченого ОСОБА_1- повне визнання винуватості, активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, щире каяття, що виразилося у наданні правдивих свідчень стосовно себе та всіх учасників організованої групи; а також ті факти, що на утриманні останній має доньку ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка є інвалідом 3 групи та дружину ОСОБА_16. , яка також має тяжке захворювання, є особою не судимою, стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 - повне визнання винуватості, активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, щире каяття, що виразилося у наданні правдивих свідчень стосовно себе та всіх учасників організованої групи; а також ті факти, що на утриманні останній має сина ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_8 та цивільну дружину ОСОБА_18, яка не працює; є особою не судимою, та з урахуванням особистих даних останніх, обставин, що пом'якшують їх покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тому приходить до переконання, що стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можливо застосувати ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши їм більш м'яке покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті 332 ч.3 КК України з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та у відповідності до ч.2 ст. 69 КК України не призначати обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, та яке в цілому на думку суду є необхідним і достатнім покаранням для виправлення та перевиховання обвинувачених.

Крім того, узгоджені вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу обвинувачених, зазначених вище.

Суд вважає зазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства, що також підтверджується їх поведінкою після вчинення злочину, їх критичне ставлення до нього, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Тому суд вважає, що саме таке покарання буде сприяти виправленню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і бути необхідним і достатнім для попередження вчинення ними нових злочинів.

Підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбачені ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угод про визнання винуватості між прокурором Максюк О.О. та обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та призначення узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Керуючись ст. 369, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоди про визнання винуватості від 14.03.2019 р., укладені прокурором прокуратури Харківської області Максюк О.О. та обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 5 ( п'яти ) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 ( три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі 3 (трьох) років іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, зобов'язавши його у відповідності до ч.1, 2 ст. 76 КК України:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили скасувати відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України, звільнивши ОСОБА_2 з-під варти в залі суду.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 5 ( п'яти ) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 ( три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі 3 (трьох) років іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, зобов'язавши його у відповідності до ч.1,2 ст. 76 КК України:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили скасувати відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченими в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий: суддя Чередник В.Є.