Постанова № 80446467, 13.03.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

13.03.2019

Справа №642/1598/19

Провадження №3/642/532/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Бондаренко В.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, молодшого сержанта, курсанта Військового інституту танкових військ національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

До Ленінського районного суду м. Харкова з Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України надійшла справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП стосовно молодшого сержанта, курсанта Військового інституту танкових військ національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» ОСОБА_1

Як вбачається з протоколу №027 від 05.03.2019, 21 січня 2019 року о 13.00 годині на території Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 192, молодший сержант, курсант Військового інституту танкових військ національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» ОСОБА_1, отримавши доповідь від старшого солдата ОСОБА_2 про захворювання, до медичного пункту останнього не направив, факт захворювання старшого солдата ОСОБА_2 від командування 3 курсу факультету Озброєння та військової техніки Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" приховав. Крім того, 21.01.2019, молодший сержант ОСОБА_1, приховавши факт хвороби старшого солдата ОСОБА_2 самовільно замінив його в добовому наряді, чим порушив наказ начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (по стройовій частині) від 21.01.2019 № 20-НР, яким призначено військовослужбовців в добовий наряд з 21.01 на 22.01.2019.

Ст. 6 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати й утримувати в готовності до застосування закріплене Озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, дорожити бойовою славою ЗС України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця ЗС України, поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, бути пильним, знати та виконувати свої обов'язки, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами ЗС України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Ст. 28 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладанні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноосібно приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Ст. 31 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого начальник є безпосереднім начальником.

Ст. 32 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що за своїм військовим званням начальниками є: сержанти і старшини - для солдатів і матросів однієї з ними військової частини.

Ст. 253 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Ст. 255 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Ст. 257 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером, не більше ніж на шість діб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період-це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).

Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим в Україні настав особливий період.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас зазначеним Законом передбачено такий захід, як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.

При цьому рішення щодо проведення демобілізації Президентом України не приймалося.

Водночас питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа \ 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою хія припинення особливого періоду.

Ураховуючи, що вищезазначене рішення має преюдиційну силу з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період.

Однак, незважаючи на вимоги ст. ст. 6, 11, 16, 28, 31, 32, 254 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, молодший сержант ОСОБА_1, будучи проінформованим про хворобу старшого солдата ОСОБА_2, до медичного пункту останнього не направив, факт захворювання від командування 3 курсу факультету Озброєння та військової техніки Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" приховав, чим створив реальні передумови, що могли призвести до погіршення стану здоров'я підлеглого.

Крім того, 21.01.2019, молодший сержант ОСОБА_1, в порушення наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (по стройовій частині) від 21.01.2019 20-НР, не маючи на те жодних повноважень замінив в добовому наряді старшого солдата ОСОБА_2 на солдата ОСОБА_3, про що нікому не доповів.

Таким чином, причинами і умовами даного правопорушення є перевищення службових повноважень, покладених на молодшого сержанта ОСОБА_1, що в свою чергу призвело до порушення наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (по стройовій частині) від 21.01.2019 № 20-НР і могло виразитись суспільно-небезпечними наслідками у вигляді погіршення стану здоров'я старшого солдата ОСОБА_2.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, тобто перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, надав заяву з проханням розглядати справу у його відсутності, зазначив про визнання вини.

За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, повністю підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення №027 від 05.03.2019; письмовими поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 рапортом, доповідною розпискою в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Враховуючи вищенаведене, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати стягнення у вигляді штрафу на користь держави в межах санкції, встановленої ч. 2 ст. 172-14 КУпАП..

Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 384 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-35, ст.40-1, ч. 2 ст. 172-14, 283, 285, 289, 290 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 145 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 2465,00 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн.. ( отримувач коштів УК Холодногірського району м. Харків, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31113106020006, код 21081100, ЄДРПОУ 37999696).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чоти) гривні 20 коп. (отримувач коштів УК Холодногірського району м. Харків, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31217206020006, код 22030101, ЄДРПОУ 37999696).

З урахуванням положень ч.2ст.308 КУпАПу разі несплати штрафу у строк встановлений ч.1ст.307 КУпАПта примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 діб з моменту її винесення.

Згідно з положеннями ст. 303 КУпАП термін пред`явлення постанови до виконання протягом 3-х місяців.

Суддя В.В. Бондаренко