Рішення № 80446009, 22.02.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16914/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Смолій Л.Д.

при секретарі Хлуд І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Нетішинського ВнП ОСОБА_2 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до інспектора СРПП Нетішинського ВнП ОСОБА_2 про скасування постанови серії ДПО18 № 503639 від 11 вересня 2018 року, в якому просить скасувати вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовільнити, справу слухати в його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи, був повідомлений завчасно та належним чином. За таких обставин суд вважає, що можливо розглянути справу за відсутності представника суб’єкта владних повноважень.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до наступного висновку.

З копії постанови ДПО18 № 503639 від 11 вересня 2018 року про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 11 вересня 2018 року о 11 год. 39 хв керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_1, в м. Нетішин по шосе Н-25 на 212 км водій здійснив обгін, перетнувши дорожню розмітку 1.1, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 не порушував вимог ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки здійснив випередження, а не обгін транспортного засобу, що рухався попереду з малою швидкістю та ввімкненою аварійною сигналізацією, вказує, що на смугу зустрічного руху не виїжджав.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною, при винесенні оскаржуваної постанови не були з’ясовані всі обставини справи, не встановлені свідки правопорушення, доказів фото-відео фіксації самого факту порушення суду не надано, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови є обгрунтованими.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, доказів на спростування доводів позивача відповідачем суду не подано, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 122 КпАП України, ст.ст. 72-77, 245-246, 250,295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Нетішинського ВнП ОСОБА_2 про скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною постанову серії ДПО18 № 503639 від 11 вересня 2018 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ч.2 ст. 122 КУпАП та скасувати її.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду безпосередньо або через Рiвненський мiський суд Рівненської області.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, РНОКПП 32865412333.

Відповідач: інспектор СРПП Нетішинського ВнП ОСОБА_2, м. Нетішин, Хмельницької області , вул. Енергетиків, 4, ЄДРПОУ 40108761.

Суддя –