Рішення № 80445439, 12.03.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10133/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Михайленко О.С.

за участі відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.10.2007 року у розмірі 31764,12 грн. Також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що станом на 13.05.2018 року відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 31764,12 грн., що складається з 13090,47 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6768,33 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 10154,65 – пені, 250 грн. штрафу (фіксована частина) та 1500,67 грн. штрафу (процентна складова).

З 21.05.2018 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство ОСОБА_3 «Приватбанк».

У судове засідання представник позивача не з'явився, разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У письмовій відповіді на відзив від 30.01.2019 року отриманої на електронну адресу суду представник позивача спростовує доводи відповідача викладені у відзиві, зазначає, що пеня та штраф є різновидами штрафних санкцій та можуть стягуватись одночасно. З приводу строку звернення до суду з позовом представник позивача зазначає, що позовна давність не порушена, позивач звернувся до суду до спливу строку позовної давності.

Від позивача до суду 09 січня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити у зв’язку із пропуском строку на звернення до суду з позовом, також зазначила, що вимоги є безпідставними, оскільки штраф і пені є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне стягнення недопустиме та суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача в судовому засіданні просив позов задовольнити частково, окрім того, зазначив, що строк позовної давності слід рахувати з 29.07.2007 року.

Відповідач в судовому засіданні, підтримала пояснення свого представника.

Заслухавши думку відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та відповідачем з метою отримання банківських послуг, підписано заяву б/н від 29.10.2007 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно пункту 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, ОСОБА_3 видає Клієнту картку, її вид визначається в Пам'ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання картки, вказана в Заяві.

Отже відповідач, подавши відповідну заяву, підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають укладений між ним та позивачем договір про надання банківських послуг.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З дослідженого у судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором б/н від 29.10.2007 р. вбачається, що після укладення договору відповідач користувався кредитними коштами, отриманими за договором.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Згідно з пунктом 1.1.7.11 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

На час розгляду справи суду не надано жодних доказів, які б свідчили про інформування однією зі сторін зазначеного вище договору іншу сторону про його припинення, відповідно цей договір з моменту його укладення автоматично лонгувався на кожні наступні 12 місяців після укладення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно пункту 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.6 Умов клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити Винагороду Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем 29.10.2007 року вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у результаті чого станом на 13.05.2018 року, виникла прострочена заборгованість у розмірі 31764,12 грн., з яких: 13090,47 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6768,33 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 10154,65 грн. заборгованість за пенею (комісією), 250 грн. фіксована частина штрафу та 1500,67 грн. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання.

Аналізуючи зміст наданого позивачем розрахунку суд погоджується з розміром вказаної у ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 13090,47 грн.

Згідно розрахунку, до заборгованості включено пеню у розмірі 10154,65 грн., вирішуючи питання щодо стягнення якої, суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

У той же час, згідно з п.2.1.1.7.6 Умов єдиним видом відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань позичальником є штраф.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те ж порушення, строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності.

Про це ж зазначено у правовій позиції судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Виходячи з вищенаведених доводів, суд, визначаючи розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, не бере до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем в частині нарахування суми боргу за пенею, як такий, що не відповідає встановленим судом умовам кредитного договору.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, що визначено пунктом 2.1.1.7.6 Умов, суд погоджується з тим, що позивач має право на стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Що стосується клопотання про застосування позовної давності, то суд вважає, що таке задоволенню не підлягає з наступних причин:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Аналізуючи умови договору в справі та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про комплексне банківське обслуговування, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Згідно поданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, відповідачем, як стороною договору, останній платіж здійснено в 2017 році, після чого грошові зобов'язання за договором нею не виконувались.

ПАТ КБ «Приватбанк» позов до суду подано в межах строку позовної давності.

Отже, загальна сума заборгованості, з урахування тіла кредиту, процентів та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 29.10.2007 року, становить 21609,47 грн.( 13090,47 грн. + 6768,33 грн. + 1750,67 грн.).

Відповідно суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - судовий збір в сумі 1762 грн.

Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265,280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б\н від 29.10.2007 року у розмірі 21609 (двадцять одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 47 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 – VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_1.

Повний текст судового рішення складено 13.03.2019 року.

Суддя І.О.Гордійчук