Рішення № 80445321, 28.02.2019, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/381/18

Номер провадження 2/540/81/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Косик С.М.

за участю секретаря Ткач Н.М.

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Машівської селищної ради Полтавської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання права власності на громадську будівлю (магазин),

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 28.02.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Машівського районного суду Полтавської області зі вказаною позовною заявою з наступним уточненням позовних вимог (а.с.28-30), посилаючись на те, що 07.09.2001 року вона придбала у власність 9/50 ідеальних долей нежитлової будівлі (магазину) по вул. Леніна, 117 в смт Машівка. У подальшому, 20.09.2001 року, вона продала 9/100 ідеальних долі вказаної нежитлової будівлі ОСОБА_7 і рішенням суду від 12.03.2008 року дане приміщення було поділено між ними в натурі, кожному по 74,3 кв.м. Натомість, 03.12.2013 їй відмовлено в реєстрації права власності на виділену в натурі частку вказаної вище нерухомості, що перешкоджає їй нею розпоряджатися. У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати за нею право власності на громадську будівлю літ. А-2 (магазин) загальною площею 126,9 кв.м., основною площею 61,6 кв.м, що складається з підвалу загальною площею 54,9 кв.м в тому числі – коридор №42 площею 3,5 кв.м, підвал №43 площею 6,9 кв.м. підвал №44 площею 6,2 кв.м, підвал №45 площею 38,3 кв.м. та приміщення по першому поверху загальною площею 72,0 кв.м, основною площею 61,6 кв.м, допоміжна 10,4 кв.м, в тому числі: кабінет №13 площею 13,2 кв.м., побутова кімната №14 площею 2,9 кв.м, підсобне приміщення №15 площею 3.6 кв.м, коридор №16 площею 3,9 кв., торгівельна зала №18 площею 48,4 кв.м, а всього загальна площа приміщень 126,9 кв.м. з яких основна площа – 61,6 кв.м, допоміжна площа 65,3 кв.м., яка знаходиться по вул. Незалежності, 117 в смт Машівка Полтавської області.

21.09.2018 р. надійшли пояснення від ОСОБА_7 - третьої особи, в яких вона просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначила, що позивач не вірно визначалася з колом відповідачів, якими повинні бути вона, третя особа-4 та інші співвласники будівлі. Водночас в позові не зазначено, чому саме Машівська селищна рада виступає відповідачем у справи. За таких обставин, з огляду на те, що позивач не заявила клопотання про заміну відповідача, у задоволенні позову слід відмовити. Крім цього, за позивачем було зареєстровано право власності на належну їй частку нерухомості на підставі діючого на той час законодавства і повторній реєстрації не підлягають, а встановлення між ними порядку користування майном не припиняє права спільної часткової власності і такі частини не перетворюються в об’єкт самостійної власності кожного з них. Також, як установлено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 17.07.2014р. підвал, на який позивач просить визнати право власності, є допоміжними приміщенням для експлуатації нерухомості, а відтак воно є спільною власністю всіх співвласників без надання переваг та пріоритетів щодо його користування чи розпорядження. Цим же судом перевірені обставини, які є предметом і підставою даного позову і у його задоволенні відмовлено. Разом з тим, надаючи на підтвердження своїх вимог договори за 2001р. позивач не врахувала, що вони містять різного роду неточності щодо складу сторін, інший предмет, а відтак зв’язку з даним предметом позову вони не мають. В той час, договір від 20.10.2001 про передачу позивачу підставленого приміщення не містить підстав передачі: у власність, оренду тощо (а.с.93,94).

Третя особа ОСОБА_4 в поясненнях від 26.02.2019 року повідомила суду, що вона являється таким же співвласником будівлі та має право користуватися частинами магазину спільного користування, в тому числі підвалом, який є допоміжним приміщенням, а тому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на те, що приміщення придбані позивачем на законних підставах та рішенням Машівського районного суду за ОСОБА_1 вже визнано право власності на належну їй частку, тому права інших співвласників не порушуються, підвал також придбаний позивачем, але вказане приміщення не передано при укладенні договору купівлі-продажу, оскільки не можливо було зробити заміри, він був захаращений, ОСОБА_1 користується підвальним приміщенням з 2001 року, відремонтувала його, третій особі ОСОБА_7 у визнанні права власності на підвал було відмовлено.

Представник відповідача направив лист про розгляд справи без його участі, Машівська селищна рада проти позову не заперечує та покладається на розсуд суду (а.с. 71, 72).

Третя особа ОСОБА_7 подала клопотання про проведення судового засідання за її відсутності та просила в задоволенні позову відмовити (а.с.149).

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно (а.с.136-139).

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши надані письмові докази, прийшов до такого висновку.

Так, установлено, що за договором купівлі-продажу №Н-179 від 20.09.2001 р. позивач продала 9/100 ідеальних долей нежитлової будівлі (магазину), що в смт Машівка, вул. Незалежності,117 Полтавська область третій особі ОСОБА_7 (а.с.102).

В наступному між сторонами виник спір щодо порядку користування цим приміщенням і за рішенням Машівського районного суду від 12.03.2008р., нежитлове приміщення по вул. Незалежності, 117 в смт. Машівка було поділено відповідно до часток між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і виділено кожній частини приміщень в користування, зокрема ОСОБА_1 – приміщення №19 площею 1,6 кв.м., частину приміщення №18 площею 48,9 кв.м., приміщення № 16 площею 2,8 кв.м., приміщення 15 площею 2,0 кв.м., приміщення №14 площею 5,4 кв.м., приміщення №13 площею 13,6 кв.м, всього загальною площею по внутрішньому обміру – 74,3 кв.м. (а.с. 49, 50).

ОСОБА_8 договору від 20.10.2001 р. укладеного між Машівським СП «Коопунівермаг» та ОСОБА_1 Машівське СП «Коопунівермаг» передало позивачу підвальне приміщення, яке розташоване під магазином «Культтовари», що в смт Машівка, вул. Незалежності,117 Полтавська область, яке згідно акту купівлі-продажу зареєстрованого на Українській Універсальній біржі від 07.09.2001 р. №Н 170 позивач купила, але при здійсненні акту купівлі-продажу не було вказано підвальне приміщення, яке розташоване під ним (а.с.61).

Відповідно до рішення Машівського районного суду Полтавської області від 05.05.2016 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2016 р., у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування допоміжним приміщенням-підвалом було відмовлено (а.с.6,7, 47).

02.04.2018 р. на замовлення ОСОБА_1 – позивача по справі було виготовлено технічний паспорт на громадську будівлю літ. «А-2», що по вул. Незалежності,117 смт Машівка Полтавської області, за яким в користуванні позивача знаходиться приміщення по першому поверху загальною площею 72,0 кв.м, основною площею 61,6 кв.м, допоміжна 10,4 кв.м, в тому числі: кабінет №13 площею 13,2 кв.м., побутова кімната №14 площею 2,9 кв.м, підсобне приміщення №15 площею 3,6 кв.м, коридор №16 площею 3,9 кв., торгівельна зала №18 площею 48,4 кв.м, та розташоване по вул. Незалежності, 117 в смт Машівка Полтавської області (а.с.12-16), що учасниками справи не оспорюється.

Щодо доводів позивача про визнання за нею права власності на приміщення магазину, що складається з різних приміщень конкретною площею, крім підвалу, суд зазначає, що відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. ст. 316-318 ЦК України право власності є право особи на річ ( майно ), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. ОСОБА_8 із ч.ч. 1 і 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ОСОБА_8 зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було гарантовано захист права власності. ОСОБА_8 з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

ОСОБА_8 інформації наданої ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 03.05.2018 р. №4195, станом на 31.12.2012 р. в реєстровій книзі №1 за реєстрованим номером 2 за позивачем зареєстровано право власності на 9/100 частки нежитлового приміщення (магазину), що знаходиться з адресою: смт Машівка, вул. Незалежності,117 (стара назва Леніна) Полтавської області на підставі договору купівлі-продажу зареєстрованого на Українській універсальній біржі від 07.09.2001 р. за №Н-170 (а.с.10). Водночас у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, вказане майно відсутнє, що підтверджується Інформацією за №1222258894 від 27.04.2018 р. (а.с.19-20).

З листа реєстраційної служби Машівського РУЮ за № 9768/05-15-13 від 03.12.2013 вбачається, що 02 квітня 2013 року за № 534/23066 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25.11.2013 № 8282835 (а.с. 8).

За рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25.11.2013 № 8282835 (а.с.145) ОСОБА_1 відмовлено в державній реєстрації спірного нежитлового приміщення та зазначено, що у рішенні суду зазначено декілька нежитлових приміщень, неможливо встановити об’єкт нерухомого майна, щодо якого подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не зазначено ідеальної нежитлової будівлі.

Водночас, відповідно до ч.2 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття., що визначено частиною першою цієї статті.

За таких обставин, в позивача існують перешкоди вирішення цього питання в позасудовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваним прав, свобод чи законних інтересів.

За таких обставин, з огляду на існування в позивача перешкод в реєстрації за нею права власності на окремі належні їй приміщення магазину, виділені в натурі, а тому суд уважає що є всі підстави визнати за позивачами право власності на указане нерухоме майно та позов в цій частині задовольнити.

Щодо вимог позивача про визнання за нею права власності на приміщення підвалу, суд зазначає таке.

Як установлено в судовому засіданні, один із співвласників магазину - третя особа ОСОБА_7 зверталася до суду з позовом про встановлення порядку користування допоміжним приміщенням – підвалом, але рішенням Машівського районного суду від 05.05.2016р, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20.07.2016р. (а.с. 43-47), у задоволенні позову було відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючих документів на приміщення підвалу. Крім цього, апеляційний суд зазначив, що передача ОСОБА_1 за договором приміщення підвалу не змінює правового режиму власності, а зі змісту договору неможливо встановити його вид, перевірити повноваження сторін, оцінити правові наслідки дій та умови на яких відбувалася передача майна. А тому на момент розгляду справи підвальне приміщення залишилося у власності Машівського райунівермагу або його правонаступників.

ОСОБА_8 з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.05.2014, державна реєстрації спільного підприємства «Коопунівермаг» припинена за рішенням засновників 18.08.2006р. (а.с. 9).

На час розгляду даної справи сторонами не надано будь-яких інших доказів про те, що спірне приміщення підвалу належить на праві власності чи іншому речовому праві якій-небудь особі, а відтак зібрані докази свідчать, що на час ліквідації СП «Коопунівермаг» підвал залишався у його власності.

Водночас, поняття підвалу визначено у Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтею 1 якого передбачено, що допоміжними приміщеннями є - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Відповідно до статті 1 цього Закону нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Частиною 4 статті 4 ЖК УРСР визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Так, наприклад, сходові клітини, кладові, вестибюлі можуть знаходитись як в окремих жилих, так і в нежилих приміщеннях (сходові клітини в двоповерхових квартирах або нежилих приміщеннях) та призначатись для експлуатації лише цих окремих приміщень та обслуговування їх мешканців, а не мешканців всього багатоквартирного будинку, а підвальні приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців (наприклад, при здійсненні торговельної діяльності тощо).

В той час, як видно з рішення Апеляційного суду Полтавської області від 17.07.2014р. (а.с. 51-53), судом надано оцінку договору від 20.10.2001 р. укладеного між Машівським СП «Коопунівермаг» та ОСОБА_1, за яким останній передано підвальне приміщення та зазначено, що в ньому не вказана площа підвалу, яка передається позивачу, не вказана підстава: у власність, оренду тощо, чи значиться воно зареєстрованим як об’єкт нерухомості і хто є його власником.

Крім цього, в судовому засіданні встановлено що позивач вже зверталася до суду з аналогічним позовом, натомість мав місце інший склад учасників та обставини справи, натомість рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 17.07.2014р. (а.с. 51-53) у задоволенні позову відмовлено в т.ч. з підстав не зазначення відповідачами інших співвласників магазину та не вказано на підставі чого селищна рада є відповідачем у справі і в чому полягає порушення нею прав та обов’язків позивача.

Судом неодноразово роз’яснювалося позивачу та її представникам право на залучення до участі у справі в якості співвідповідачів інших співвласників приміщення магазину, як належних відповідачів, проти чого вони категорично заперечували та пропонувалося повідомити суду, чому саме порушення її прав відбувається Машівською селищною радою.

За таких обставин, договір від 20.10.2001 р. не є належним доказом підтвердження набуття позивачкою чи то у власність чи то у користування приміщення підвалу.

Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Даючи оцінку доказам у справі, суд приходить до висновку,що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки позивачем не доведено правомірність набуття у власність підвального приміщення, не зазначено хто є його власником на сьогоднішній день та за ким воно зареєстроване, водночас, якщо позивач вважає себе його власником, то які існують перешкоди для його оформлення в позасудовому порядку.

Водночас позивач посилається на ст. 344 ЦК України, як іншу підставу визнання за нею права власності на підвальне приміщення.

У частині першій статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд уважає що оскільки позивач почала володіли приміщенням підвалу за волею його власника СП «Коопунівермаг», а тому норма ст. 344 ЦК України в даному випадку застосовуватися не може.

Керуючись ст.ст. 1-18, 81,141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Машівської селищної ради Полтавської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання права власності на громадську будівлю (магазин) – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на громадську будівлю літ. А-2 (магазин), що складається з приміщення по першому поверху загальною площею 72,0 кв.м, основною площею 61,6 кв.м, допоміжна 10,4 кв.м, в тому числі: кабінет №13 площею 13,2 кв.м., побутова кімната №14 площею 2,9 кв.м, підсобне приміщення №15 площею 3,6 кв.м, коридор №16 площею 3,9 кв., торгівельна зала №18 площею 48,4 кв.м, та розташоване по вул. Незалежності, 117 в смт Машівка Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1, 21.09.1960р.н, уродженка м. Полтава, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серія КО №013817 виданий Машівським РВ УМВС України в Полтавській області 27.10.2005 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач - Машівська селищна рада Машівського району Полтавської області, місце знаходження: смт Машівка, вул. Незалежності,93 Полтавська область, код ЄДРПОУ 21047618.

Треті особи: ОСОБА_7, паспорт серія КО №013303 від 30.12.1999, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_4, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_5, жителька АДРЕСА_1; ОСОБА_6, жителька смт Машівка, вул. Остапа Вишні, буд. 9, Полтавської області, інші відомості відсутні.

Повний текст Рішення складено 11.03.2019 року.

Суддя С.М. Косик