Вирок № 80437192, 14.03.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3097/18

Провадження № 1-кп/175/187/18

Вирок

Іменем України

14 березня 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Поліщука Є.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040440000695 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у сел. Тайожний Катарминський Нижньоудинського району Іркутської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по вул. Молодіжній, буд. № 11 у с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України,

встановив:

12 червня 2018 року приблизно о 19.30 годині ОСОБА_1 знаходився біля території домоволодіння № 80 по вул. Червоній у с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, де побачив побутовий металобрухт, після чого у нього раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел у вказаний період часу він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через хвіртку незаконно проник на територію вказаного домоволодіння, звідки умисно, з корисливих мотивів, частинами переніс за територію домоволодіння приналежний ОСОБА_2 металобрухт чорних металів загальною вагою 49,8 кг.

Однак, учинивши всі дії для скоєння крадіжки чужого майна вартістю 311,25 грн., довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_1 не зміг із причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений потерпілим ОСОБА_2

Крім того, 17 червня 2018 року приблизно о 15.00 годині обвинувачений ОСОБА_1 знаходився поблизу території домоволодіння № 74 по вул. Червоній у с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, де побачив побутовий металобрухт, після чого у нього раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

З цією метою він, переконавшись у тому, що його дії є таємними для оточуючих, через хвіртку незаконно проник на територію вказаного домоволодіння, та вчиняючи злочин повторно, частинами почав переносити приналежний ОСОБА_3 побутовий металобрухт чорних металів загальною вагою 39,2 кг, однак був помічений потерпілою.

Після цього ОСОБА_1, усвідомлюючи, що його дії перестали носити таємний характер і переросли у відкрите викрадення чужого майна, знову спробував залишити місце вчинення злочину з об’єктом злочинного посягання, однак, учинивши усі дії для скоєння відкритого викрадення чужого майна загальною вартістю 245 грн., довести свій злочинний умисел до кінця він не зміг із причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений потерпілою.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав повністю і пояснив, що за обставин, зазначених у зміненому обвинувальному акті, вчинив інкриміновані злочини, у чому щиросердно кається, обіцяє виправитися і просить суворо не карати.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також доказами, дослідженими за згодою сторін у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованих йому діянь і добровільності його позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 14 березня 2019 року були вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_4, і ці кримінальні правопорушення вчинені саме ним, і його умисні дії кваліфікує по першому епізоду за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), і по другому епізоду за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних злочинів, обставини справи й особу ОСОБА_1, - раніше тричі притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини проти власності, але в силу ст.89 КК України вважається не судимим, зі слів - фактично працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 224 від 24.07.2018 року він на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період часу вчинення інкримінованих йому діянь не страждав і на теперішній час не страждає. Виявляв раніше та виявляє в даний час психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. В період часу вчинення інкримінованих йому діянь і зараз може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру (а.к.п.66-68).

Обставинами, що пом’якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_4, його ставлення до наслідків злочинів, які віднесені до категорії середньої тяжкості та тяжких, а також позиції прокурора щодо виду та міри покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням на підставі ст.75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного ОСОБА_1 під час досудового розслідування, закінчився 24 вересня 2018 року, а тому судом не вирішується.

Під час досудового розслідування та судового розгляду потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 цивільні позови не заявляли.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати з державного бюджету на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 300 грн. і 300 грн., що підтверджуються звітами про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчих експертиз № 1795/18 від 18.06.2018 року і № 2002/18 від 12.07.2018 року (а.к.п.32, 90).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України та піддати кримінальному покаранню:

- за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки,

- за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання за умови, що на протязі двох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 600 грн. на користь держави (одержувач платежу – УДКСУ у Дніпровському районі Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок – 35210043080875, 35225243080875 в ДКСУ м. Київ, МФО – 820172, ОКПО – 37976087, призначення платежу: за проведення судово-товарознавчих експертиз № 1795/18 від 18 червня 2018 року і № 2002/18 від 12 липня 2018 року).

Металобрухт чорних металів, прийнятий на відповідальне зберігання потерпілими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по розписках від 14 і 17 червня 2018 року, - залишити у їх розпорядженні після набрання вироком законної сили.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко