Рішення № 80434570, 02.06.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/12502/13-ц

Провадження № 2/200/3918/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Ханберовій Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору та договору поруки, визнання факту відсутності правовідносин, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору поруки припиненим, а поруку такою, що припинена, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. В обгрунтування своїх позовних вимог з урахуванням уточнень посилався на те, що 17.12.2007 року ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" уклали кредитний договір № DNHLGK00000814. 17.12.2007 року в забезпечення кредитного договору ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" уклали договір поруки № DNHLGK00000814. 26.11.2010 року сторони уклали додатковий договір № 3 до вказаного кредитного договору, 26.11.2010 року поручитель та банк уклали додатковий договір №2 до договору поруки. Вказані додаткові договори порушують його права, що змусило його звернутися до суду із даним позовом. Відповідно до п.7.1. кредитного договору банк зобов"язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 17.12.2007 по 15.12.2017 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 1 634 850,00 доларів США. Відповідно до п.1 додаткового договору до кредитному договору банк відкрив позичальнику дві непоновлювальні кредитні лінії з різними лімітами та строками кредитування, цільовими призначеннями і на різних умовах, тобто по одному кредитному договору надав позичальнику два кредита, чого ЦК не передбачає. Кредитний договір передбачений ст.ст. 1054-1057-1 ЦК і не є змішаним, оскільки містить елементи лише одного договору - кредитного: банк та позичальник здійснили кредитний договір з метою встановити між собою правовідносини кредитодателя та позичальника. Тобто кредитний договір врегульований нормами ЦК, якими видача двох кредитів по кредитному договору не передбачена, тобто п.1 додаткового договору до кредитного договору в момент здійснення протирічить законодавству України, що є підставою для визнання його недійсним. Недійсність п.1 додаткового договору до кредитного договору веде до недійсності даного договору в цілому, оскільки не можна припустити, що додатковий договір до кредитного договору був би укладений без його п.1. Таким чином, додатковий договір №3 від 26.11.2010 року до кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладений між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2, слід визнати недійсним.

Також, позивач ОСОБА_1 посилається у позові про те, що додатковий договір до договору поруки є слідством додаткового договору до кредитного договору. При визнанні додаткового договору до кредитного договору недійсним додатковий договір до договору поруки слід також визнати недійсним. Порука як цивільні відносини виникла між банком та поручителем в момент укладення договору поруки і повинна бути припиненою в строк, встановлений в договорі поруки. Відповідно до п.12 договору поруки поручительство по цьому договору припиняється після закінчення 5 років з дня настання строку повернення кредиту по кредитному договору. Відповідно до п.7.1. кредитного договору банк зобов»язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 17.12.2007 року по 15.12.2017 року. Відповідно до п.2.3.3. кредитного договору банк має право змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, виконання інших зобов»язань за цим договором в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому вважається, що строк настав у вказану у повідомленні дату. Позивач зазначає, що банк використав своє право на дострокове повернення кредиту, направивши позичальнику відповідне повідомлення, в якому вказана дата 28.01.2008 року. Таким чином, відповідно до п.2.3.2. кредитного договору вважається, що строк повернення кредиту настав 28.01.2008 року і відповідно п.12 договору поруки правовідносини по договору поруки припинені 28.01.2013 року, тобто в строк, вказаний в договір поруки.

Посилаючись на зазначене, позивач ОСОБА_1 з урахуванням уточнення просить визнати недійсними: додатковий договір №3 від 26.11.2010 року до кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2; додатковий договір № 2 від 26.11.2010 року до договору поруки № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1; судові витрати покласти на відповідача.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору поруки припиненим, а поруку такою, що припинена. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 17.12.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений кредитний договір № DNHLGK00000814, який був забезпечений порукою ОСОБА_1, який 17.12.2007 року уклав з ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір поруки № DNHLGK00000814. ОСОБА_2 посилається на те, що вказаний договір поруки порушив його право на свободу договору; банк використав своє право на повернення кредиту достроково шляхом направлення повідомлення на адресу наймодавця та поручителя з вимогами достроково погасити кредит по кредитному договору. У даному повідомленні вказана дата 28.01.2008 року і, застосовуючи п.2.3.3. кредитного договору, вважається, що строк погашення кредиту настав 21.08.2008 року, тобто строк виконання зобов»язання за кредитним договором настав 28.01.2008 року.

Позивач ОСОБА_2 зазначає, що договір поруки є угодою по забезпеченню кредитного договору. Відповідно до п.11. договору поруки цей договір діє до повного виконання зобов»язання до кредитного договору, тобто в договорі поруки не встановлений строк його виконання. Відповідно до п.6 договору поруки поручитель зобов»язаний виконувати зобов»язання, вказане в письмовій вимозі кредитора, протягом 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення, вказаного в п.5 цього договору. Повідомлення поручитель отримав 31.01.2008 року і відповідно п.6 договору поруки строком виконання поручителем його зобов»язань слід рахувати 05.02.2008 року, по закінченню якого банк більше шести місяців не пред»являв вимог до поручителя, заявивши їх лише через три року у вигляді позову - 20.09.2011 року. Також, якщо договір поруки є угодою по забезпеченню зобов»язань, то поручительство є видом забезпечення зобов»язання та правовідношенням. Відповідно до п.12 договору поруки порука по цьому договору припиняється після закінчення п»яти років з дня надходження строку повернення кредиту по кредитному договору. Строк повернення кредиту по кредитному договору настав 28.01.2008 року і відповідно до п.12 договору поруки порука повинна бути припинена в строк, встановлений в договорі поруки, тобто після закінчення п»яти років з дня строку для повернення кредиту по кредитному договору, тобто порука є припиненою 28.01.2013 року. Таким чином, відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України договір поруки належить визнати припиненим, а порука позивача перед банком по зобов»язанням позичальника, що випливають з кредитного договору, таким, що припинено 28.01.2013 року.

Посилаючись на зазначене, позивач ОСОБА_2 просить договір поруки № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1, визнати припиненим; поруку ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по зобов»язанням ОСОБА_2, що витікають з кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, визнати такою, що припинена 28.01.2013 року.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з зустрічним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за відсотками, пенею та комісією (винагородою) за період з 02.04.2013 року по 30.11.2013 року у загальному розмірі 3 347 260, 99 дол. США та 541 000, 44 гривень за кредитним договором № DNHLGK00000814 від 17.02.2007 року та понесені банком судові витрати по справі у розмірі 3 441, 00 грн. В обгрунтування позовних вимог представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" посилається на те, що 17.12.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений кредитний договір № DNHLGK00000814 з урахуванням додаткових договорів № 1 від 25.11.2009 року, № 2 від 17.03.2010 року та № 3 від 26.11.2010 року (далі - кредитний договір) на суму 1 634 850,00 дол. США на строк з 17.12.2007 року по 15.12.2017 року з обов'язком ОСОБА_2 сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 11,04 % річних, а також на суму 340 000,00 гривень на строк з 26.11.2010 року по 25.11.2011 року з обов'язком ОСОБА_2 сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 22,08 % річних.

Умовами п. 7.1 Кредитного договору визначені цілі надання кредитних коштів, а саме: 300 000,00 дол.США - купівля нерухомості, 1 170 000,00 дол.США - на споживчі потреби, 164 850,00 дол.США - на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п. 2.1.3, 2.2.7 Кредитного договору. ОСОБА_2 отримав 1 470 000,00 дол. США кредитних коштів, що підтверджується заявами ОСОБА_2 від 11.02.2013 року, від 08.05.2013 року, а також встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 року по справі № 412/15313/2012. Положеннями підпункту «б)» пункту 7.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти видаються Позичальнику готівкою через касу в строк з 26.10.2010 року по 25.11.2011 року. В період з 26.11.2010 рік по 25.02.2011 рік ОСОБА_2 були видані кредитні кошти на загальну суму 93 888,90 гривень, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 08.05.2013 року, а також встановлено вищевказаним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 року.

В подальшому, на протязі строку дії кредитної лінії заяв про видачу додатково 246 111,10 гривень від ОСОБА_2 не надходило, що підтверджується відсутністю доказів про зворотнє. Таким чином, сторони, досягнувши згоди з усіх істотних умов уклали кредитний договір, за яким позичальник ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 1 470 000,00 дол. США та 93 888, 90 грн. Зобов'язання за вказаним кредитним договором були забезпечені договором поруки № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року та додатковими договорами до нього № 1 від 25.11.2009 року та № 2 від 26.11.2010 року, укладеними між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 (далі - договір поруки). Відповідно до пунктів 1, 16 договору поруки ОСОБА_1 є поручителем перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання обов'язків, які взяв на себе ОСОБА_2 Пунктом 2 договору поруки регламентовано, що ОСОБА_1 відповідає перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і ОСОБА_2 Згідно з п.3 договору поруки ОСОБА_1 з умовами кредитного договору ознайомлений. За приписами п.12 договору поруки, сторони, у відповідності з ч.1 ст.251, ч.1 ст.252 ЦК України, узгодили строк припинення поруки, а саме - 5 (п'ять) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором. На теперішній час ОСОБА_2 вимоги кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, що підтверджується заявами ОСОБА_2 від 20.07.2012 року, 24.01.2013 року, а також встановлено вищезазначеним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 року по справі № 412/15313/2012.

Представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" посилається у зустрічному позові на те, що в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа № 203/310/2013-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання поруки припиненою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про розірвання кредитного договору. За змістом своїх позовних вимог у справі № 203/310/2013-ц ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року та за додатковим договором № 3 від 26.11.2010 року до кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, в тому числі основну суму кредиту, відсотки, пеню, комісію (винагороду) станом на 01.04.2013 року, а також штраф за п. 4.3 кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.02.2007 року.

У зв'язку з тим, що кредитна заборгованість на теперішній час не погашена, то договірні зобов'язання належним чином не виконані, а тому договірні правовідносини сторін не можуть вважатись припиненими, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, а кредитор не позбавлений права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. За період з 02.04.2013 року по 30.11.2013 року, за який вимоги про стягнення заборгованості не заявлялись, загальний розмір нарахованих відсотків, пені та комісії (винагороди) за "доларовою" частиною кредитного договору складає 3 347 260, 99 дол. США, з яких: 74 013, 15 дол. США - заборгованість за відсотками (рядок розрахунку заборгованості «Нарахування % на поточ.заборг.»); 3 249 727, 84 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання (рядок розрахунку заборгованості «Сума пені нарахована»); 23 520, 00 дол. США - заборгованість з комісії (винагорода) (рядок розрахунку заборгованості «Комісія (винагорода) нарахована»). Разом з цим, за період з 02.04.2013 року по 30.11.2013 року, за який вимоги про стягнення заборгованості не заявлялись загальний розмір нарахованої пені за "гривневою" частиною кредитного договору складає 541 000, 44 грн. (рядок розрахунку заборгованості «Сума пені нарахована»). Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором, яка була нарахована за період з 02.04.2013 року по 30.11.2013 року, тобто за період, за який вимоги про стягнення заборгованості не заявлялись, складає: 3 347 260, 99 дол. США та 541 000, 44 грн. Згідно п. 5.1. кредитного договору, діє він до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором. Відповідно до вимог ст.ст. 543, 554, 610 ЦК України, п. 4 договору поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть відповідальність як солідарні боржники. Звідси предметом спору є їх спільні права та обов'язки.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові; проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не заперечував, зустрічні позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не визнав, посилаючись на їх необгрунованість.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові; проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував, зустрічні позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не визнав, посилаючись на їх необгрунованість.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові; проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на їх необгрунованість.

Вислухавши осіб, які з"явилися, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов»язків підставами виникнення цивільних прав та обов»язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересі передбачені ч.2 ст. 16 ЦК України.

Згідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. У відповідності до ст.627 цього Кодексу відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суду позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати про центів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч.2 цієї статті - розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.3 - фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.2 цієї статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно до ч.3, 4, 5, 6 цієї ж статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Згідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч.2, 3 цієї статті - порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно до ч.2, 3 ст. 554 ЦК України - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Відповідно до ч.2 ст. 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Частиною 1 ст. 559 ЦК УКраїни передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Відповідно до ч.3 цієї статті - порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.2 цієї статті особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 - докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Згідно до ч.3, 4 цієї статті - доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, 17.12.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (надалі - банк), був укладений кредитний договір № DNHLGK00000814 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору банк зобов"язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п.7.1. цього договору. Строк, сума, вид, цілі кредиту, розмір кредиту на сплату страхових платежів, відсотки? винагороди, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені у розділі 7 договору.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору - кредит надається в обмін на зобов"язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені цим договором строки.

Відповідно до п.2.1.1. кредитного договору банк зобов"язується надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у п.7.1. даного договору, а також за умови виконання позичальником умов, передбачених п.2.2.7. даного договору.

Відповідно до п.2.2. кредитного договору позичальник, зокрема, зобов"язався, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 3.1., 3.2., 7.1., 7.4. даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплатити банку винагороду згідно п.п.3.6., 6.2., 7.1. даного договору; погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п.7.7.1., 7.2 цього договору; при настанні випадків, передбачених п.2.3.3. даного договору достроково погасити заборгованість у повному обсязі.

Відповідно до п.2.3.3. кредитного договору при виникненні зазначених у даному пункті подій, зокрема, порушення позичальником зобов"язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні використання коштів, банк має право, зокрема, змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших обов"язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов"язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов"язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов"язання за договором.

П. 3.1. кредитного договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному у п.7.1. змінної частини даного договору.

Відповідно до п.3.4. кредитного договору для погашення заборгованості за даним договором, у тому числі винагороди й відсотків за користування кредитом, позичальник надає банку кошти на рахунки, передбачені п.1.2. даного договору для зарахування коштів банк здійснює погашення заборгованості за кредитом в порядку, зазначеному в п.4.3. даного договору.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі, що зазначений у п.7.4. кредитного договору за кожний день прострочки. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховуються. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Відповідно до п.4.3. кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов"язань , передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов"язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п.4.5. кредитного договору термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до п.5.1., 5.2., 5.3. кредитного договору - даний договір в части ні сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно п.7.1. набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах - з моменту надання позичальнику розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов"язань за цим договором. Договором може бути змінений у встановленому даним договором порядку. Припинення дії даного договору здійснюється відповідно до діючого законодавства.

Умовами п. 7.1 кредитного договору передбачено, що банк зобов"язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: надання позичальнику готівкою, на строк з 17.12.2007 року по 15.12.2017 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 634 850,00 доларів США на наступні цілі: купівля нерухомості у сумі 300 000,00 доларів США та 1 170 000,00 доларів США - на споживчі потреби, а також у розмірі 164 850,00 дол.США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п. 2.1.3, 2.2.7 даного кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку забогованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% щомісяця від суми виданого кредиту в період сплати та комісія за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.10. даного договору, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору, а також сплати обов"язкової одноразової комісії у розмірі 2% від суми виданого кредиту за розрахунково-касове обслуговування. Періодом сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту), здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 23 350,46 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагородам.

Відповідно до п.7.1.1. кредитного договору позичальник зобов"язується повернути кредит в порядку та строки, що передбачені п. 7.1. Повне погашення кредиту повинно бути здійснено в останній день строку, що вказаний в абз. 1 п. 7.1. цього договору.

Відповідно до п. 7.1.2. кредитного договору у разі порушення строків сплати, передбачених п. 7.1.1.(зокрема оплати простроченої заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів - сторони домовились вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) - останній день місяця, в якому відбулося порушення строків оплати на 120 календарних днів.

Пунктом 7.4. кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником зобов"язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 3,00% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн.

Зобов'язання за вказаним кредитним договором були забезпечені договором поруки № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладеним між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 (далі - договір поруки).

Відповідно до пунктів 1, 16 договору поруки ОСОБА_1 є поручителем перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання обов'язків, які взяв на себе ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором.

Пунктом 2 договору поруки передбачено, що ОСОБА_1 як поручитель відповідає перед кредитором ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник ОСОБА_2, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно з п.3 договору поруки ОСОБА_1 з умовами кредитного договору ознайомлений. Відповідно до п.4 кредитного договору - у випадку невиконання боржником зобов"язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.5 договору поруки у випадку невиконання боржником будь-якого зобов"язання, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобов"язання. Згідно до п.6 договору поруки поручитель зобов"язаний виконати зобов"язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, на мпротязі 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору.

За приписами п.12 договору поруки, сторони узгодили строк припинення поруки, а саме - після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором. П.13 договору поруки передбачено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

26.11.2010 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір №3 до кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.02.2007 року. За умовами цього додаткового договору №3 пункт 7.1. кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.02.2007 року був викладений в наступній редакції:

"п.7.1. Банк зобов"язується:

а) надати позичальнику кредитні кошти шляхом: надання позичальнику готівкою, на строк з 17.12..2007 року по 15.12.2017 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії (далі - кредит) у розмірі 1 634 850,00 доларів США на наступні цілі: купівля нерухомості у сумі 300 000,00 доларів США та 1 170 000,00 доларів США - на споживчі потреби, а також у розмірі 164 850,00 дол.США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п. 2.1.3, 2.2.7 даного кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку забогованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% щомісяця від суми виданого кредиту в період сплати та комісія за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.10. даного договору, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору, а також сплати обов"язкової одноразової комісії у розмірі 2% від суми виданого кредиту за розрахунково-касове обслуговування. Періодом сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту), здійснюється в наступному порядку: в період з листопада 2010 р. по жовтень 2013 р. включно у період сплати, за який прийнято період з 20 по 25 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у розмірі, достатньому для погашення нарахованих відсотків та винагороди; починаючи з листопада 2011 року по 15.12.2012 року включно, в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 26 600,00 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагородам.

б) надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 26 листопада 2010 року по 25 листопада 2011 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії (далі - кредит) у розмірі 340 000,00 грн. на спожиті потреби, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, в період слати , винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця, погашення заборгованості за цим договором (з винятком винагороди, що сплачується і момент надання кредиту), здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі, достатній для погашення заборгованості за відсотками. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше 25.11.2011 року".

Цим додатковим договором до кредитного договору пункт 7.2. кредитного договору викладено у наступній редакції:

"7.2. Для виконання даного договору банк відкриває позичальникові: а) рахунок НОМЕР_1 для зарахування надходжень, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам в доларах США; б) рахунок НОМЕР_2 для зарахування надходжень, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та інш. платежам в гривні.

Позичальник доручає банку провадити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку, що відповідає платіжній картці, емітованої ПриватБанком. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком у випадку пред"явлення позичальником документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом. Кредит видається в обмін на зобов"язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки"

Даним додатковим договором викладено в наступній редакції п.7.5. кредитного договору:

"п.7.5. При достроковому (як повному так і частковому) погашенні кредиту: а) в доларах США - позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом 2% від суми кредиту в доларах США, що погашається достроково; б) в гривні - позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом 0% від суми кредиту в гривні, що погашається достроково".

Відповідно до п.4 додаткового договору № 3 до кредитного договору, він вступає в дію з моменту його підписання та діє протягом дії кредитного договору. Відповідно до п.5 додаткового договору - цей додатковий договір № 3 до кредитного договору є невід"ємною частиною кредитного договору.

26.11.2010 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №2 до договору поруки № DNHLGK00000814 від 17.02.2007 року.

За умовами цього додаткового договору №2 пункт 16 договору поруки № DNHLGK00000814 від 17.02.2007 року був викладений в наступній редакції: "предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов"язань за кредитним договором № DNHLGK00000814 від 17.02.2007 року, згідно якого кредитор надав боржнику кредит, а боржник повинен виконати зобов"язання з:

а) повернення кредиту, наданого у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 1164 850,00 доларів США на наступні цілі: купівля нерухомості у сумі 300 000,00 доларів США та 1 170 000,00 доларів США - на споживчі потреби, а також у розмірі 164 850,00 дол.США на сплату страхових платежів на строк з 17.12.2007 р. по 15.12.2017 року включно; сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% кожного місяця на суму залишку заборгованості за кредитом, сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% щомісяця та обов"язкової одноразової комісії у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту за розрахункове-касове обслуговування та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору; погашення заборгованості за цим договором, що здійснюється в наступному порядку: в період з листопада 2010 р. по жовтень 2011 р. включно у період сплати, за який прийнято період з 20 по 25 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у розмірі, достатньому для погашення нарахованих відсотків та винагород; починаючи з листопада 2011 р. по 15.12.2017 року включно, в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж" у сумі 26 600,00 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором , що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагородам; сплати при достроковому (як повному так і частковому) погашенні кредиту 2,00% від суми кредиту, що погашається достроково; сплати пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту у розмірі 3,00%від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховується. Сплата пені здійснюється у гривні, у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати; виконання зобов"язань зі сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту та комісії за користування кредитом, а також сплати інших винагород, штрафів, пень та інших платежів, відшкодувати збитки, витрати у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі;

б) повернення кредиту, наданого у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 340 000,00 грн. на спожиті потреби на строк з 26 листопада 2010 року по 25 листопада 2011 року включно; погашення заборгованості за цим договором здійснюються в наступному порядку: щомісячно в період сплати, за який прийнято період з 20 по 25 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі, достатній для погашення заборгованості за відсотками. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше 25.11.2011 року; сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 1,84% кожного місяця на суму залишку заборгованості за кредитом; сплаті пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту у розмірі 3,00% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої додатково до вищезазначеної пені банком не нараховуються. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати; виконання зобов"язань зі сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту та комісії за користування кредитом, а також сплати інших винагород, штрафів, пень та інших платежів, відшкодувати збитки, витрати у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі;

Відповідно до п.2 додаткового договору, цей додатковий договір №2 до договору поруки вступає в дію з моменту його підписання та діє протягом дії договору поруки.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вказані додаткові договори порушують його права, оскільки відповідно до п.1 додаткового договору №3 до кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2, банк відкрив позичальнику дві неповнолювальні кредитні лінії з різними лімітами та строками кредитування, цільовими призначеннями і на різних умовах, тобто по одному кредитному договору надав позичальнику два кредити, чого ЦК не передбачає. Кредитний договір не є змішаним, оскільки містить елементи лише одного договору - кредитного: банк та позичальник здійснили кредитний договір з метою встановити між собою правовідносини кредитодавця та позичальника. Тобто кредитний договір врегульований нормами ЦК, якими видача двох кредитів по кредитному договору не передбачена і таким чином п.1 додаткового договору до кредитного договору в момент здійснення протирічить законодавству України, що є підставою для визнання його недійсним. Також посилався на те, що недійсність п.1 додаткового договору до кредитного договору веде до недійсності даного договору в цілому, оскільки не можна припустити, що додатковий договір до кредитного договору був би укладений без його п.1.

Крім того, позивач ОСОБА_1 посилається у позові про те, що додатковий договір до договору поруки є слідством додаткового договору до кредитного договору і при визнанні додаткового договору до кредитного договору недійсним додатковий договір до договору поруки слід також визнати недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 посилається на те, що вказаний договір поруки № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року порушив його право на свободу договору; банк використав своє право на повернення кредиту достроково шляхом направлення повідомлення на адресу займодавця та поручителя з вимогами достроково погасити кредит по кредитному договору, зазначивши дату 28.01.2008 року і, застосовуючи п.2.3.3. кредитного договору, вважається, що строк погашення кредиту настав 21.08.2008 року, тобто строк виконання зобов»язання за кредитним договором настав 28.01.2008 року. Повідомлення поручитель отримав 31.01.2008 року і відповідно п.6 договору поруки строком виконання поручителем його зобов»язань слід рахувати 05.02.2008 року, по закінченню якого банк більше шести місяців не пред»являв вимог до поручителя, заявивши їх лише через три року у вигляді позову - 20.09.2011 року. Строк повернення кредиту по кредитному договору настав 28.01.2008 року і відповідно до п.12 договору поруки порука повинна бути припинена в строк, встановлений в договорі поруки, тобто після закінчення п»яти років з дня строку для повернення кредиту по кредитному договору, тобто порука є припиненою 28.01.2013 року.

Разом з цим, суд вважає зазначені позовні вимоги не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 року, ухваленим у цивільній справі № 412/15313/2012, позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були задоволені у повному обсязі. Цим рішенням суду встановлені такі обставини:

1) між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 був укладений як кредитний договір № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, так і додаткові угоди до нього № 1 від 25.11.2009 року, № 2 від 17.03.2010 року та № 3 від 26.11.2010 року, за умовами яких ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надало, а ОСОБА_2 отримав у кредит грошові кошти у розмірі 1 470 000,00 дол. США та 93 888, 90 грн. з обов'язком сплачувати відсотки за користування кредитом;

2) наявність у ОСОБА_2 перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості за Кредитним договором № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року через невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору та додаткового договору до нього.

Зазначене рішення вступило в законну силу 20.08.2013 року і відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені цим рішенням, не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 223 ЦПК України, після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Таким чином, у даному позові ОСОБА_1 оспорює правовідносини за кредитним договором та інші факти, які встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 року по справі № 412/15313/2012, що набрало законної сили, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав.

Посиланням ОСОБА_1 на те, що кредитний договір та додатковий договір до кредитного договору не відповідає загальним загальним засадам цивільного законодавства не надано належних доказів. Крім того, ОСОБА_1 не враховано зміст положень ч.2, 3 ст. 6 ЦК України, на які він посилається, відповідно до яких сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та/або можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Жодних обмежень або заборон стосовно форм, змісту та способу укладення спірних кредитного договору, договору поруки та додаткових договорів до них акти цивільного законодавства не містять.

Таким чином, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», досягнувши згоди з усіх істотних умов, уклали кредитний договір, за яким позичальник ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 1 470 000,00 дол. США та 93 888, 90 грн., свою фінансову поруку про що надав ОСОБА_1 шляхом укладення в письмовій формі з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідного договору поруки та додаткових договоір до нього.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги стосовно визнання недійсним додаткового договору до договору поруки, ОСОБА_1 зазначає про можливість визнання недійсності додаткового договору до договору поруки лише при недійсності кредитного договору.

Крім того, за приписами пункту 26 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Як вбачається з оспорюваного додаткового договору №3 до кредитного договору ОСОБА_1 стороною цього договору не являється. Також, ОСОБА_2 не являється стороною спірного додаткового договору поруки до договору поруки. Тому, позовні вимоги вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним цього додаткового договору №3 та позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним додаткового договору №2 договору поруки є безпідставними.

Посилання ОСОБА_1 на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 13.02.2013 року по справі № 6-3-цс13, а також на ч.4 п.2 листа Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року № 10-1393/0/4-12 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» є безпідставними, оскільки в п.12 договору поруки сторони у відповідності з ч.1 ст.251, ч.1 ст.252 ЦК України, узгодили строк припинення поруки, а саме - 5 (п'ять) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором, тобто з 15 грудня 2022 року. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 дійшов невірного висновку стосовно «строку повернення кредиту», зазначивши цим строком 28.01.2008 року та стосовно «припинення поруки 28.01.2013 року».

ОСОБА_1 у вимогах посилався на те, що додатковий договір № 3 до кредитного договору не містить порядку розподілення платежів позичальника в рахунок виконання кредитного договору між кредитами та посилався на невідповідність додаткового договору № 3 ст. 533 ЦК України.

Проте, відповідно до п. 5 додаткового договору № 3 він є невід'ємною частиною основного кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, і, враховуючи зміст п.2 додаткового договору № 3, згідно з п. 7.2 основного Кредитного договору «для виконання даного договору Банка відкриває позичальникові: а) рахунок № НОМЕР_1 для зарахування надходжень, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам в доларах США, б) рахунок № НОМЕР_2 для зарахування надходжень, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам в гривні."

Таким чином, здійснення позичальником оплати кредиту у національній валюті - гривні на рахунок НОМЕР_2 передбачає погашення тієї частини кредиту, яка видавалась у гривні відповідно до умов кредитного договору. Відповідно, здійснення позичальником оплати кредиту у валюті (дол. США) на рахунок НОМЕР_1 передбачає погашення тієї частини кредиту, яка видавалась у валюті (дол. США) відповідно до умов кредитного договору.

Також, як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилається на використання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свого права, передбаченого п. 2.3.3 кредитного договору на дострокове повернення кредиту шляхом направлення повідомлення на адресу позичальника і поручителя та на те, що у договорі поруки не встановлений строк його дії.

Разом з цим, суд вважає ці твердження безпідставними, оскільки в наданій копії повідомлення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 28.01.2008 року № 20.00/-1-91 строк дострокового повернення кредиту не визначений; в 2009-2010 роках між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були узгоджені певні домовленності щодо шляхів погашення заборгованості за кредитним договором, які відображені в укладених додаткових договорах і угодах до кредитного договору та договору поруки, копії яких наявні в матеріалах справи; відповідно до п.12 договору поруки, яким сторони у відповідності з ч.1 ст.251, ч.1 ст.252 ЦК України узгодили строк припинення поруки, а саме - 5 (п'ять) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

Крім того, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 в ході розгляду справи № 203/310/13-ц Кіровським районним судом м. Дніпропетровська подавали свої заперечення проти позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в яких зазначали про здійснення позичальником ОСОБА_2 після 26.11.2010 року погашень заборгованості за кредитним договором за «доларовою» частиною кредиту 27.12.2010 року, 25.01.2011 року, 25.02.2011 року, 28.02.2011 року, 28.03.2011 року та за «гривневою» частиною кредиту 06.04.2011 року, про що обидва надали копії відповідних квитанцій, підписаних ОСОБА_2, що не спростовано ними в ході розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору визначена черговість розподілу коштів, отриманих від позичальника, з метою погашення заборгованості, а саме - витрати банку, пеня, прострочена комісія, прострочена винагорода, прострочені відсотки, прострочена заборгованість за кредитом. Відповідно до матеріалів справи, всі здійснені ОСОБА_2 платежі на погашення заборгованності за кредитним договором, на підтвердження чого і ОСОБА_2, і ОСОБА_1 надавали копії відповідних квитанцій, враховані у розрахунках заборгованності, про що зазначено у рядках розрахунків заборгованості «Погаш. %», «Комісія отримана» та «Сума пені отримана», а кошти розподілені у відповідності із встановленою кредитним договором черговістю. Таким чином, здійснення позичальником погашення кредитної заборгованості підтверджується підтверджується як наданими копіями квитанцій, так і розрахунками заборгованості в матеріалах справи.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 стосовно строку припинення поруки за спірним договором поруки з 28.01.2013 року, яким передбачений строк її припинення, застосування норм ч.4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, є безпідставними, тому слід вважати, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» пред'явив свої вимоги до поручителя ОСОБА_1 в межах строку дії поруки.

Як вбачається з додаткового договору №3 від 26.11.2010 року до кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, та додаткового договору № 2 від 26.11.2010 року до договору поруки № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1, ці договори були підписані його сторонами і на час їх підписання ними було досягнуто згоди з усіх істотних їх умов, на час укладання додаткових договорів сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Отримавши у банка грошові кошти у передбаченому кредитним договором та додатковим договором до нього розмірі, що не заперечувалося ні позичальником ні поручителем, позичальник та поручитель погодилися з умовами цих договорів та додаткових договорів до них, та певний час позичальник здійснював платежі згідно їх умов. Будь-які докази того, що в момент укладання цих додаткових договорів не були додержані вимоги ст.203 ЦК України, суду не надані. Тому, можна дійти висновку, що кредитний договір, договір поруки та додаткові договори до них є укладеними, а їх умови схвалені позичальником ОСОБА_2 і поручителем ОСОБА_1

Оскільки за спірними правочинами, на їх виконання, кредитні кошти були дійсно передані позичальнику, такі правочини не можна визнавати недійсними, на чому додатково наголошує Верховний Суд України в вищезазначеній Постанові Пленуму № 9 від 06.11.2009 року.

Зважаючи на викладене? позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просив застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Суд вважає, що ОСОБА_2 звернувся з даними позовними вимогами до суду із спливом строку позовної давності, оскільки спірний договір поруки, про припинення якого та припинення за яким поруки він заявив вимоги, укладений 17.12.2007 року, а ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом 03.12.2013 року.

Що стосується ОСОБА_1, він у позовній заяві, поданій суду 28.10.2013 року, оспорює дійсність додаткового договору №3 від 26.11.2010 року до кредитного договору та додаткового договору №2 від 26.11.2010 року до договору поруки, тобто із цими вимогами він звернувся у передбачений законом трирічний строк.

З огляду на встановлені вищезазначені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання недійсними: додаткового договору №3 від 26.11.2010 року до кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2; додаткового договору № 2 від 26.11.2010 року до договору поруки № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у повному обсязі. Не підлягають із наведених підстав задоволенню у повному обсязі і позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1, визнання поруки ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по зобов»язанням ОСОБА_2, що витікають з кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, припиненою 28.01.2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення заборгованості, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджено матеріалами справи та не оспорювалося в судовому засіданні, 17.12.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений кредитний договір № DNHLGK00000814, з урахуванням додаткових угод, на суму 1 634 850,00 доларів США на строк з 17.12.2007 року по 15.12.2017 року з обов'язком ОСОБА_2 сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 11,04 % річних, а також на суму 340 000,00 гривень на строк з 26.11.2010 року по 25.11.2011 року з обов'язком ОСОБА_2 сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 22,08 % річних.

За умовами кредитного договору та додаткового договору ОСОБА_2 отримав у банка в кредит 1 470 000,00 дол. США кредитних коштів, що підтверджується заявами ОСОБА_2 від 11.02.2013 року, від 08.05.2013 року, а також встановлено вищевказаним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 року по справі № 412/15313/2012, яке вступило в законну силу і встановлені ним обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Положеннями підпункту «б)» пункту 7.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти видаються позичальнику готівкою через касу в строк з 26.10.2010 року по 25.11.2011 року.

В період з 26.11.2010 рік по 25.02.2011 рік ОСОБА_2 були видані кредитні кошти на загальну суму 93 888,90 гривень, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 08.05.2013 року, а також встановлено вказаним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 року по справі № 412/15313/2012.

В подальшому, на протязі строку дії кредитної лінії заяв про видачу додатково 246 111,10 гривень від ОСОБА_2 не надходило, що підтверджується відсутністю доказів про зворотнє.

Таким чином, сторони, досягнувши згоди з усіх істотних умов уклали кредитний договір, за яким позичальник ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 1 470 000,00 дол. США та 93 888, 90 грн., що не спростовано ОСОБА_2

Як зазначено вище, відповідно до пунктів 1, 16 вказаного договору поруки ОСОБА_1 є поручителем перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання обов'язків, які взяв на себе ОСОБА_2 по вказаному кредитному договору. Пунктом 2 договору поруки передьбачено, що ОСОБА_1 відповідає перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і ОСОБА_2 Згідно з п.3 договору поруки ОСОБА_1 з умовами кредитного договору ознайомлений.

На теперішній час ОСОБА_2 вимоги кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором, що підтверджується заявами ОСОБА_2 від 20.07.2012 року, 24.01.2013 року, а також встановлено вищезазначеним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 року по справі № 412/15313/2012, що відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню при розгляді даної справи.

Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 203/310/2013-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання поруки припиненою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про розірвання кредитного договору. За змістом своїх позовних вимог у справі № 203/310/2013-ц ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року та за додатковим договором № 3 від 26.11.2010 року до кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.12.2007 року, в тому числі основну суму кредиту, відсотки, пеню, комісію (винагороду) станом на 01.04.2013 року, а також штраф за п. 4.3 кредитного договору № DNHLGK00000814 від 17.02.2007 року. У зв'язку з тим, що кредитна заборгованість на теперішній час не погашена, то договірні зобов'язання належним чином не виконані, а тому договірні правовідносини сторін не можуть вважатись припиненими, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, а кредитор не позбавлений права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту, що відповідає правовій позиції Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 5 від 30.03.2012 року.

За період з 02.04.2013 року по 30.11.2013 року, за який вимоги про стягнення заборгованості не заявлялись, загальний розмір нарахованих відсотків, пені та комісії (винагороди) за "доларовою" частиною кредитного договору складає 3 347 260, 99 дол. США, з яких: 1) 74 013, 15 дол. США - заборгованість за відсотками (рядок розрахунку заборгованості «Нарахування % на поточ.заборг.»); 2) 3 249 727, 84 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання (рядок розрахунку заборгованості «Сума пені нарахована»); 3) 23 520, 00 дол. США - заборгованість з комісії (винагорода) (рядок розрахунку заборгованості «Комісія (винагорода) нарахована»).

Разом з цим, за період з 02.04.2013 року по 30.11.2013 року, за який вимоги про стягнення заборгованості не заявлялись, загальний розмір нарахованої пені за "гривневою" частиною кредитного договору складає 541 000, 44 грн. (рядок розрахунку заборгованості «Сума пені нарахована»).

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором, яка була нарахована за період з 02.04.2013 року по 30.11.2013 року, тобто за період, за який вимоги про стягнення заборгованості не заявлялись, складає: 3 347 260, 99 дол. США та 541 000, 44 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 347 260,99 доларів США, яка складається з: заборгованості за відсотками в сумі 74 013,15 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов»язання в сумі 3 249 727,84 доларів США, заборгованості з комісії в сумі 23 520,00 доларів США та заборгованість у розмірі 541 000,44 грн.

Будь-яких доказів в спростування даних позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та вказаного розміру заборгованості відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору та договору поруки, визнання факту відсутності правовідносин.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору поруки припиненим, а поруку такою, що припинена.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 3 347 260,99 доларів США, яка складається з: заборгованості за відсотками в сумі 74 013,15 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов»язання в сумі 3 249 727,84 доларів США, заборгованості з комісії в сумі 23 520,00 доларів США; та заборгованість у розмірі 541 000,44 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» понесені витрати по справі - сплачений судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» понесені витрати по справі - сплачений судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.О. Кудрявцева