Рішення № 80433369, 04.03.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2822/18

Провадження № 2/456/270/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Яніва Н. М.

з участю секретаря Сунак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, Стрийська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання, визнання права власності у порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом у якому просить встановити факт її постійного проживання із ОСОБА_5, який помер 11.05.2016, на час відкриття спадщини, визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину житлового будинку із належними до нього господарськими спорудами, який розташований по вул. В.Берези, 5, в с.Нижня Стинава, Стрийського району, Львівської області. Житловий будинок, А-1 дерев`яний, складається з двох кухонь та двох житлових кімнат площею 37,2 кв.м., загальною площею 95,0 кв.м. до якого належить такі господарські споруди: дерев»яні сараї Б, В, цегляна літня кухня Г, дерев’яні навіси Д, Е, Є, бутовий колодязь К, металеві ворота №1, огорожа (мет. сітка) №2, огорожа (дер. штах.) № 3, металеві хвіртка №4, дерев»яна хвіртка № 5, огорожа (мет.сітка) №6. Також просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 31.05.2018 № 1558, видане ОСОБА_2, на житловий будинок із належними до нього господарськими спорудами, що знаходяться по вул. В.Берези, 5, в с.Нижня Стинава, Стрийського району, Львівської області та скасувати запис про державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину від 31.05.2018 № 1558 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41365924 від 31.05.2018 12:32:16, державний реєстратор ОСОБА_3, Стрийська державна нотаріальна контора, Стрийський районний нотаріальний округ, Львівська область, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11.05.2016 помер її чоловік ОСОБА_5. По даному факту 08.07.2016 у Стрийській державний нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 59205083, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі.

На час відкриття спадщини до спадкової маси увійшов житловий будинок із належними до нього господарськими спорудами, що знаходиться по вул. В.Берези,5 у с. Нижня Стинава, Стрийського району Львівської області.

Спадкоємцями за законом першої черги на момент смерті спадкодавця були три особи: вона -ОСОБА_1 та доньки померлого - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, остання відмовилась від прийняття спадщини за законом після смерті спадкодавця у користь ОСОБА_2. 18.11.2016 вона звернулась до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 їй було надано відповідь зі змісту якої вбачається, що нею пропущено шестимісячний

строк для прийняття спадщини за законом, та було рекомендовано звернутись до суду з заявою про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини за законом. Однак при прийняття даного рішення, нотаріус обмежився лише дослідженням відмітки у паспорті де зазначено, що вона зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто за іншою адресою, ніж та де вона проживала разом із спадкодавцем на момент його смерті. Хоча згідно довідки виданої Нижньостинавською сільською радою № 800 від 21.11.2016 вона до дня смерті свого чоловіка ОСОБА_5, проживала разом з ним за адресою: ОСОБА_6, 5 с. Нижня Стинава Стрийського району та надалі продовжує проживати по цій адресі без реєстрації.

25.06.2018 вона повторно звернулась до нотаріально контори, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, при цьому в основу даної відмови було покладено рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2017 про відмову у визначенні їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Вважає, що нотаріус неправомірно відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оспорюване свідоцтво про право на спадщину є недійсним, порушує її права як іншого спадкоємця, оскільки вона прийняла спадщину у силу закону, на підставі ч. 3 ст. 1258 ЦК України, а тому має право на визнання права власності на 1/3 частину в спадковому майні у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5. Також вказує, що оскільки державна реєстрація права власності проведена на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке є на її думку недійсним, тому слід скасувати запис про державну реєстрацію права власності на спадкове майно, як похідну позовну вимогу від визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх повністю задоволити. Будучи допитаною в якості свідка додатково показала, що вона проживала з чоловіком ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі 22 роки, а саме з 1994 р. На день його смерті 11.05.2016 та після його смерті й надалі продовжує проживати у будинку по вул. В.Берези, 5 с. Нижня Стинава Стрийського району, оплачує комунальні послуги, а тому претендує на частину будинку. У 2016 році отримала повідомлення з нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак написавши заяву їй було відмовлено в оформленні спадщини, оскільки вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини. В судовому порядку їй також було відмовлено у поновлені даного строку. Про те, що будинок перереєстрували доньки померлого ОСОБА_5, їй стало відомо у липні 2018 року, коли ОСОБА_2 попросила її покинути будинок. Також вказала, що вона зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2, однак у даній квартирі з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 не проживає. За даною адресою проживає її син з невісткою та дітьми.

Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду рекомендованими листами з повідомленням.

Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового розгляду.

Представник третьої особи Стрийської державної нотаріальної контори будучи належним чином повідомлена про час та місце слухання справи у судове засідання не з’явився, надіслали на адресу суду заяву у якій просили проводити розгляд справи без їхньої участі на розсуд суду, самостійних вимог не мають.

Третя особа ОСОБА_4 будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду у судове засідання не з’явилась, про причину неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що брали участь в справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права,

свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 11.05.2016 помер чоловік позивачки ОСОБА_5, про що виконавчим комітетом Нижньостинавської сільської ради Стрийського району зроблено актовий запис про смерть № 6 та видано свідоцтво про смерть від 11.05.2016 серії І-СГ № 430710 /а.с. 116/.

Факт перебування позивачки ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі стверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-СГ № 272760 від 23.08.1994 року./а.с.20/

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 є доньками померлого ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина зокрема на житловий будинок по вул. В.Берези, 5 в с. Нижня Стинава, Стрийського району, Львівської області про що в Стрийській державній нотаріальній конторі було зареєстровано спадкову справу № 59205083, що стверджується копією витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі /а.с.10/.

Як вбачається з матеріалів справи 18.11.2016 позивач ОСОБА_1 зверталась у Стрийську державну нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5Т./а.с.16/

Однак згідно відповіді від 18.11.2016, нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 покликаючись на ст. 1272 ЦПК України відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендувала звернутись до суду для визначення ОСОБА_1 додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. /а.с.17/

Згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2017 року позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини./а.с.18-19/

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК Україниу разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз’яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо

спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення:з ним пов’язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов’язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що на день смерті спадкодавець ОСОБА_5 проживав і був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3./а.с. 119/

З довідок №799 та №800 від 21.11.2016 року, які видані Нижньостинавською сільською радою Стрийського району, вбачається що ОСОБА_1 до дня смерті чоловіка ОСОБА_5 проживала разом з ним у с. Нижня Стинава Стрийського району, по вул. В.Берези 5 (колишня назва вул. ОСОБА_9) й надалі проживає за вказаною адресою /а.с.12-13/

Незважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4, однак за вказаною адресою не проживає з моменту реєстрації шлюбу в 1994 році, зазначене стверджується ОСОБА_10 по встановленню факту проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.07.2018 складеного комісією Моршинської міської ради, згідно якого за цією адресою зареєстрована, але не проживає ОСОБА_1./а.с. 15/

Також, згідно довідки виданої виконавчим комітетом Моршинської міської ради № 2470 від 12.07.2018, ОСОБА_1 являється співвласником квартири № 42 у м.Моршин по вул. І.Франка, 9, зареєстрована у ній однак фактично не проживає в ній з часу реєстрації шлюбу. /а.с 14/

Окрім того, будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_10, яка доводиться невісткою позивачки та зареєстрована і проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5. Вказала, що у даній квартирі окрім неї проживає її чоловік, син позивачки, та їхні діти. Свекруха ОСОБА_1 за вказаною адресою зареєстрована, оскільки є співвласником квартири, однак проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6 більше 20 років.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому не може вважатися такою що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5.

У висновку Верховного Суду, викладеного 10.01.2019 у постанові по справі № 484/747/17 року, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов'язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, зазначено, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути визнано доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст.1268 ЦК України підтверджується іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2018 (справа №404/2163/16-ц,) та від 01.08.2018 (справа №212/9157/15-ц.).

Таким чином в судовому засіданні беззаперечно доведено той факт, що позивач ОСОБА_1 на день смерті свого чоловіка ОСОБА_5 постійно проживала разом з ним за адресою: вул. В.Берези, 5, в с. Нижня Стинава Стрийського району Львівської області, що об’єктивно підтверджується матеріалами цивільної справи, показами позивачки наданими нею в якості свідка та показаннями свідка ОСОБА_10, заяви про відмову від спадщини протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України не подавала, а тому вважається такою, що прийняла спадщину після смерті спадкодавця – ОСОБА_5.

Що стосується розміру часток позивачки ОСОБА_1 у спадщині, то суд враховує наступне.

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_5 є його доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також дружина ОСОБА_1.

Згідно ч.1 ст. 1267 ЦПК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Так кожен із спадкоємців має право на 1/3 частини спадкового майна у порядку спадкування за законом. Однак, як вбачається з матеріалів спадкової справи, спадкоємець ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 у користь ОСОБА_2,/а.с.110/, а тому відповідно частка відповідача ОСОБА_2 у спадковому майна становить 2/3 частки.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до переконання, що позивач, яка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5, оскільки на час смерті останнього постійно проживала разом з ним в одному будинковолодінні, має право на 1/3 частку спадкового майна, а саме житлового будинку разом із належними до нього господарськими спорудами, що знаходиться по вул. В.Берези, 5 у с. Нижня Стинава, Стрийського району у порядку спадкування за законом.

Таким чином, позивач ОСОБА_1, як спадкоємець, що прийняла спадщину, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину - в межах належної їй частки, нарівні з іншим спадкоємцем ОСОБА_2. Відповідно спадкоємець ОСОБА_2 мала право на отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька на успадковане нею майно, тобто на 2/3 частки спадкового майна, а тому вона відповідно не набула права на прийняття всієї спадщини і на отримання свідоцтв про право на спадщину на все спадкове майно, що залишилось від батька.

Проте, як вбачається з копії спадкової справи № 396/2016 державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 31.05.2018 видано ОСОБА_2В свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5, на все спадкове майно, а саме житловий будинок разом із належними до нього господарськими спорудами, що знаходиться по вул. В.Берези, 5 у с. Нижня Стинава Стрийського району Львівської області, площею 37,2 кв.м., загально площею 95 кв.м., яке було зареєстровано у реєстрі за № 1558./а.с.127-128/

Згідно ч.1 ст.1296 ЦК України - спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно ч.2 - якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Згідно ч. 3 - відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.1297 ЦКУкраїни якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно ст.1298 ЦКУкраїни свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно п.4.9 Наказу від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статях строків. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно п. 4.14. Наказу при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.01.2013 у справі № 6-164цс12, зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України.

Згідно ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" Пленуму Верхового Суду України роз'яснено, що у відповідності до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що право позивачки ОСОБА_11 підлягає судовому захисту шляхом визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2018, яке зареєстроване в реєстрі за № 1558, видане державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 частково недійсним, а саме в 1/3 частині та визнання за нею права на відповідну частину спадкового майна, оскільки дане свідоцтво про право на спадщину було видано ОСОБА_2 з порушенням права іншого спадкоємця.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання вказаного свідоцтва недійсним повністю, оскільки відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 у розмірі 2/3 частини спадкового майна та набула права власності на таке майно у порядку спадкування, а тому має право на отримання свідоцтва про право на спадщину щодо успадкованого нею майна (2/3 його частини).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов'язковою. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч. 2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

А тому, запис про державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину від 31.05.2018 року № 1558 вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:41365924 від 31.05.2018 року 12:32:16 державний реєстратор ОСОБА_3, Стрийська державна нотаріальна контора, Стрийський районний нотаріальний округ, Львівська область - підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2929,97 грн., а саме 815,57 грн. сплаченого судового збору за позовною вимогою про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами та по 704,80 грн. сплачених за трьома позовними вимогами немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, Стрийська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання, визнання права власності у порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації – задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5, який помер 11.05.2016 року, на час відкриття спадщини за адресою с. Нижня Стинава, вул. В.Берези, 5, Стрийського району Львівської області.

Визнати частково недійсним в 1/3 частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.05.2018 року № 1558 видане ОСОБА_2, на житловий будинок із належними до нього господарськими спорудами, що знаходиться по вул. В.Берези, 5 у с. Нижня Стинава, Стрийського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину житлового будинку із належними до нього господарськими спорудами, який розташований по вул. В.Берези, 5 у с. Нижня Стинава, Стрийського району, Львівської області.

Скасувати запис про державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину від 31.05.2018 року № 1558 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:41365924 від 31.05.2018 року 12:32:16 державний реєстратор ОСОБА_3, Стрийська державна нотаріальна контора, Стрийський районний нотаріальний округ, Львівська область.

Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2929 (дві тисячі дев’ятсот двадцять дев’ять) гривень 97 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повне рішення суду виготовлено 13 березня 2019 року.

Суддя: ОСОБА_12