Рішення № 80433217, 01.03.2019, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1247/18

Провадження № 2/459/91/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.,

з участю: секретаря судового засідання Ганас К.В.,

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить стягнути з відповідача 6885 грн. відшкодування майнової шкоди та 100000 грн. моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач 30.04.2015 р. здійснив на нього наїзд, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження. Стверджує, що витратив на лікування 6885 грн., а пережитий фізичний біль і моральні страждання оцінює у 100000 грн. моральної шкоди. Вважає, що відповідач має обов’язок відшкодувати зазначені кошти на підставі ст. 1187 ЦК України.

30.07.2018 р. відповідач подав відзив, у якому позов заперечив. Зазначив, що слідство у кримінальному провадженні, відкритому за фактом ДТП, триває, а відтак його вина не встановлена. Також вважає, що ДТП сталася внаслідок грубої необережності позивача. Окрім цього, вказав, що позивач не надав докази того, що понесені витрати на ліки були пов’язані з отриманою травмою.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Пояснив, що відповідач компенсував йому 4000 грн. матеріальної шкоди.

Відповідач позов визнав частково. Матеріальну шкоду визнав у сумі 5000 грн., моральну – заперечив повністю. Вказав, що власником автомобіля є його брат, а він лише користувачем.

Вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази, суд встановив таке.

Згідно пояснень сторін, а також протоколу огляду місця ДТП від 30.04.2015 р., витягу з ЄРДР за № 12015140150000794, 30.04.2015 р. близько 09:45 год. відповідач, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21063» д.н.з. О9009ЛВ напроти будинку № 10, що на вул. Стуса у м. Червонограді, здійснив наїзд на позивача.

Як видно з результатів комп’ютерної томографії від 30.04.2015 р., висновку експерта № 099/2015 від 24.06.2015 р., висновку експерта № 1/372 від 23.05.2015 р., внаслідок вище вказаної ДТП позивачу заподіяно тілесні ушкодження, зокрема закритий перелом вертлюгової западини тазової кістки зліва; рани, садна та подряпини в попереково-крижовій ділянці; забій лівого колінного суглобу, а також закрита ЧМТ у вигляді рани потиличної ділянки голови, рани лобної ділянки голови, крововиливу тім’яної ділянки голови, струсу головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

Відповідно до виписного епікризу № 4871/44, внаслідок травм, отриманих під час ДТП 30.04.2015 р., позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Червоноградської ЦМЛ з 30.04.2015 р. по 03.06.2015 р.

Також позивач був призваний на військову строкову службу. Проте як встановлено із свідоцтва про хворобу № 47, витягу з наказу командира військової частини А2613 ОСОБА_4 від 14.01.2019 р. № 12, позивача – матроса строкової служби, старшого навідника гранатометного взводу роти вогневої підтримки відповідно до п. «б» ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» з 14.01.2019 р. виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Червоноградського МВК Львівської області.

Як видно з пояснень позивача та наданих ним копій квитанцій, у зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями останній поніс матеріальні витрати на суму 10885 грн., з яких відповідач компенсував йому 4000 грн.

За правилами ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Поряд з цим, відповідно до статті 23 ЦК моральна шкода полягає у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Фактичні обставини справи у світлі викладених норм права свідчать про те, що відповідач, будучи користувачем джерела підвищеної небезпеки – транспортного засобу марки «ВАЗ 21063» д.н.з. О9009ЛВ – 30.04.2015 р. близько 09:45 год. внаслідок наїзду на позивача завдав шкоди останньому.

Відповідачем не доведено та не надано доказів існування обставин того, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відтак на підставі ч. 5 ст. 1187 ЦК України відповідач відповідає за завдану шкоду позивачу.

Докази свідчать про те, що своїми діями відповідач завдав позивачу майнової шкоди у виді реальних збитків на загальну суму 10885 грн., з яких компенсував 4000 грн.

Підстав для звільнення відповідача від відшкодування завданої ним майнової шкоди суд не вбачає.

Відтак розмір матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, складає 6885 грн. (10885-4000).

З огляду на викладене, а також беручи до уваги характер і тяжкість тілесних ушкоджень, що були завдані позивачеві, суд вважає обґрунтованою вимогу про відшкодування йому відповідачем компенсації за завдану моральну шкоду.

Наявні докази у справі свідчать про те, що моральна шкода позивача полягала у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Позаяк такі тілесні ушкодження як закритий перелом вертлюгової западини тазової кістки зліва; рани, садна та подряпини в попереково-крижовій ділянці; забій лівого колінного суглобу, а також закрита ЧМТ у вигляді рани потилечної ділянки голови, рани лобної ділянки голови, крововиливу тім’яної ділянки голови, струсу головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я, призвели до фізичного болю та тривалих психологічних страждань.

Позивач тривалий період часу знаходився на стаціонарному лікуванні у лікарні в лежачому нерухомому становищі, за ним необхідно було здійснювати сторонній догляд. Це спричинило йому моральні страждання, призвело до зміни в його соціумі, порушенні ритму життєвих зв’язків, побутового укладу.

Крім цього, позивач в подальшому повинен був проходити певний курс реабілітації. Дана травма негативно вплинула і на його загальний стан здоров’я, що призвело до порушення певних функцій і як наслідок непридатність для проходження військової служби.

Однак суд не погоджується з розміром відшкодування, заявленим позивачем до стягнення, оскільки такий є значно завищеним. Виходячи із принципів рівності, поміркованості, розумності та справедливості, характеру й обсягу моральних страждань, а також враховуючи положення чинного законодавства про те, що розмір на відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 70 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Аргументи й доводи відповідача щодо відсутності його вини у ДТП та заподіяних тілесних ушкоджень позивачеві суд вважає необґрунтованими, оскільки за положеннями ст. 1187 ЦК України відповідач несе цивільно-правову відповідальність як користувач джерела підвищеної небезпеки і настання такої не залежить від результатів кримінального провадження.

Позиція відповідача стосовно того, що ДТП сталася внаслідок грубої необережності позивача, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Твердження відповідача про те, що позивач не надав докази того, що понесені витрати на ліки були пов’язані з отриманою травмою, є безпідставними та спростовуються наявними у справі медичними та фіскальними документами (чеками).

За таких обставин і міркувань позов підлягає частковому задоволенню.

Разом з цим, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви, то такий збір у сумі 1536,80 грн. підлягає стягнення з відповідача у дохід держави в силу приписів ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, Львівська область м. Червоноград вул. Шевченка 3/26) у користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, Львівська область м. Червоноград вул. Садова, 1) 6885 (шість тисяч вісімсот вісімдесят п’ять) гривень відшкодування майнової шкоди та 70000 (сімдесят тисяч) гривень моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Стягнути з ОСОБА_2 у користь Державної судової адміністрації України судові витрати у сумі 1536,80 грн. (стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

У решті вимог – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.03.2019 р.

Суддя А.І. Жураковський