Рішення № 80433023, 12.03.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/112/19

№ провадження 2/453/169/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 березня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 в особі належно уповноваженого представника – адвоката ОСОБА_1 28.01.2019 року звернулася у суд з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок (позначений у технічному паспорті літерою А-1), загальною площею 41,7 кв. м., житловою площею 13,9 кв. м., що розташований у с. Орів Сколівського району Львівської області по вул. Шевченка, буд. 61,у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 24.02.1991 року.

Ухвалою судді від 29.01.2019 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого засідання від 14.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду, витребувано у Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області належно засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3, яка померла 24.02.1991 року у с. Орів Сколівського району Львівської області.

Позов обґрунтовано тим, що 24.02.1991 року померла прабабця позивача ОСОБА_3, про що у Книзі реєстрації смертей 25.02.1991 року зроблено відповідний актовий запис № 7. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме: садибний (індивідуальний) житловий будинок № 61, по вул. Шевченка, в с. Орів, Сколівського району Львівської області. Даний житловий будинок належав померлій ОСОБА_3, що підтверджується Витягом з погосподарської книги № 1 с. Орів. На даний час позивач є єдиним спадкоємцем прав та обов’язків, котрі залишились після смерті бабці і прийняли спадщину, у тому числі і права на спірне домоволодіння у цілому, однак оформити таке право на нього позивач не може у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно та реєстрації права власності на таке нерухоме майно. З огляду на вказане, отримавши відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, пов’язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач була змушена звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Уповноважений представник позивача – адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача – сільський голова ОСОБА_4 у судове засідання з’явилася, проти задоволення позову не заперечувала, відзиву на позовну заяву не подала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід’ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав позивача щодо спадщини, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, 24.02.1991 року у с. Орів Сколівського району Львівської області у віці 87 років померла ОСОБА_3, що стверджується копією свідоцтва про смерть, серії І-СГ № 462948, виданого повторно 26.04.2017 року Сколівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області (а. с. 11).

Спадщина відкрилася у день смерті спадкодавця, у відповідності до вимог ст. 525 ЦК Української РСР в редакції 1963 року.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_3 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала. Відтак, спадкування після її смерті повинно відбуватись за законом.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 зазначеного кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивач у справі є внучкою спадкодавця і це стверджується відповідними правовстановлюючими документами (а. с. 7-10).

Позивач у встановлені законом порядку та строки не відмовилася від спадщини, прийняла таку, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті спадкодавця ОСОБА_3, інших спадкоємців після її смерті, які б у встановленому порядку прийняли спадщину та не відмовились від неї, немає.

Відтак, позивач вправі успадкувати усі права та обов’язки, які належали спадкодавцю ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а також входили до складу спадщини.

Так, детально перевіряючи права та обов’язки, які належали зазначеному спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на домоволодіння, розташоване у с. Орів Сколівського району Львівської області по вул. Шевченка, 61 котре є предметом спору у межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Зокрема, розмежовуючи під час вирішення спору час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, судом з’ясовано, що відповідне свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння відсутнє, реєстрація такого домоволодіння не здійснювалась в силу незнання спадкодавцем відповідних прав та обов’язків з вказаного приводу.

Так судом встановлено, що вказаний будинок збудований у 1940 році. Загальна площа такого будинку становить 41,7 кв. м., з яких житлова площа 13,9 кв. м., а решту допоміжна. Житловий будинок позначений у технічному паспорті літерою А-1, з сходами, котрі позначені у технічному паспорті літерою «а». Наведені вище обставини стверджуються належно засвідченою копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 14.12.2017 року ОСОБА_5 Дубів на замовлення позивача (а. с. 14-16). Цим-же документом стверджується й те, що вказаний вище житловий будинок у цілому не являється самочинним будівництвом.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, у даному випадку, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року, та інших нормативно-правових актів. Якщо право власності на спірне домоволодіння, незважаючи на відсутність свідоцтва про право власності, підтверджувалося належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, як про це стверджують сторони, то орган місцевого самоврядування в особі Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області зобов'язаний був видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_3, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Судом також встановлено, що, незважаючи на викладене вище, спадкодавець своє право власності в органах БТІ не зареєструвала (не оформила). Разом з тим, вже згадана вище Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

У матеріалах справи наявний належно засвідчений Витиг з погосподарської книги с. Орів, (а. с. 13) з котрого вбачається, що згідно запису № 56 в погосподарській книзі № 1 с. Орів Сколівського району Львівської області, будинок побудований 1940 році площею 69 кв. м. у с. Орів Сколівського району Львівської області рахувався за померлою ОСОБА_3.

Відтак, при вирішенні питання щодо визнання права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування, суд оцінює наявність належних доказів на підтвердження правомірності забудови земельної ділянки у сукупності з іншими доказами, зібраними у матеріалах справи, у тому числі матеріалами технічної інвентаризації, де відсутня відмітка про самочинне будівництво, а також витягом з погосподарської книги. Зазначені обставини повністю підтверджують право спадкодавця на спірне домоволодіння, яке не залежало від його реєстрації на момент здійснення.

Судом також встановлено, що позивач, яка прийняла спадщину у встановленому порядку, зверталася до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак одержала відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів, а також довідки Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві ОСОБА_6 (а. с. 17). Після вчинення вказаних дій позивач звернулася до суду.

Встановлено і те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась (а. с. 33), що стверджується листом-відповіддю Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області від 18.02.2019 року, вх. № 733 (а. 33).

Як уже йшлося вище, позивач вправі успадкувати усі права спадкодавця ОСОБА_3 оскільки інших спадкоємців після її смерті, які б у встановленому порядку прийняли спадщину та не відмовились від неї, немає.

На підставі вказаного вище, суд вважає за необхідне визнати за позивачемправо власності на житловий будинок загальною площею 41,7 кв. м., житловою площею 13,9 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1) з сходами (позначені у технічному паспорті літерою «а»), розташований у с. Орів Сколівського району Львівської області по вул. Т. Шевченка, буд. 61, у порядку спадкування за законом після смерті прабабці ОСОБА_3, яка померла 25.02.1991 року.

Судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 41,7 кв. м., житловою площею 13,9 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1) з сходами (позначені у технічному паспорті літерою «а»), розташований у с. Орів Сколівського району Львівської області по вул. Т. Шевченка, буд. 61, у порядку спадкування за законом після смерті прабабці ОСОБА_3, яка померла 25.02.1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване місце проживання: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Федьковича, буд. 20; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: Орівська сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження: 82610, Львівська область, Сколівський район, с. Орів; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370567.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 14 березня 2019 року.