Рішення № 80431965, 22.02.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.02.2019

Справа № 334/7886/15-ц

Провадження № 2/334/48/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради про передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відновлення меж та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. У позовній заяві просила відновити межі земельних ділянок відповідно до рішення Запорізької міської ради від 15.08.1957 №26 та генерального плану забудови м. Запоріжжя, зобов’язати ОСОБА_2 звільнити частину земельної ділянки спільного користування та привести її у придатний стан відповідно до даних генерального плану забудови міста шляхом перенесення паркану, який розділяє земельні ділянки №100 і №100а по вул. Медичній у м. Запоріжжі. Стягнути з відповідачів моральну шкоду у сумі 50000,00 грн. та витрати на проведення геодезичних робіт в сумі 2000,00 грн.

Ухвалою суду від 01.02.2017 задоволено клопотання позивача та виключено з числа відповідачів ОСОБА_4, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Запорізьку міську раду та Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

24.11.2017, до початку розгляду справи по суті в іншому складі суду, позивач звернулася із уточненою позовною заявою до ОСОБА_2, Запорізької міської ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради №56/244 від 05.11.2014 «Про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по вул. Медичній, 100», визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.12.2014, видане на ім’я ОСОБА_2, щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:034:0654 площею 0,0562 га, що розташована у м. Запоріжжі по вул. Медичній, 100, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 17796360 від 08.12.2014, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області. Також просить усунути позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (повного демонтажу) капітального паркану, розташованого по вул. Медичній, 100, зі сторони яка межує із земельною ділянкою по вул. Медичній, 100а, зі сторони загального проїзду.

Просила також зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 538 кв.м., яка розташована за адресою вул. Медична, 100-а, шляхом знесення (повного демонтажу) капітального паркану, розташованого по вул. Медичній, 100, а саме зі сторони яка межує з земельною ділянкою по вул. Медичній, 100-а, та зі сторони загального проїзду, та відновлення земельної ділянки до її первісного стану (розміри 25м х 25м х 20м х 4,5 м х 5м), стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 50000,00 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову вказує, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.2007, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1-2906, позивач є власницею житлового будинку № 100 по вулиці Медичній в м. Запоріжжі. Будинок розташований на земельній ділянці площею 538 кв.м., яка була закріплена за вказаним житловим будинком рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 15.08.1957 року № 26.

Згідно з даними технічної інвентаризації (технічного паспорту) на момент придбання у власність житлового будинку позивач користувалась земельною ділянкою площею 538 кв.м., що відповідало фактичному користуванню землею.

Суміжний землекористувач ОСОБА_2 без її згоди, на власний розсуд, у вересні 2013 року пересунув свій паркан у бік її земельної ділянки у двір та у провулок, забетонував стовпчики і поставив капітальний паркан на фундаменті, тим самим загородив позивачу в’їзд до її гаражу, а також проїзд до будинку, чим змінив межі користування земельної ділянки позивача і відповідно порушив її права.

Ширина проїзду до будинку позивача зменшилась з 5 метрів, які були встановлені раніше згідно з технічними документами. Крім того, ОСОБА_2 самовільно зайняв частину проїзду загального користування (шляхом перенесення паркану і зайняття під клумбу), замість необхідних 4 метрів його ширина складає 3,5 метри.

Замість раніше закріпленої площі землі, позивач користується площею земельної ділянки, що значно менша ніж передбачено Рішенням Виконкому від 15.08.1957 року №26 згідно технічного паспорту, який був складений станом на 22.09.1989 року, що відповідає генеральному плану забудови м. Запоріжжя.

Дії ОСОБА_2 з побудови капітального паркану з порушенням меж земельної ділянки позивача та з порушенням меж загального проїзду є незаконними. Такі дії порушують приписи земельного законодавства та положення інших законодавчих актів.

Зазначений паркан є самочинно збудованим в силу до ст. 376 ЦК України, при його будівництві були порушені положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідачу ОСОБА_2 згідно відповіді Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 20.02.2017р. № 1008-23.5/462, дозвільний документ на будівництво капітального паркану не надавався.

На час перенесення ОСОБА_2 паркану та забудови частини території з порушенням меж земельної ділянки позивача, земельно-кадастрової документації у належному вигляді не існувало, що зумовлює необхідність відновлення меж земельної ділянки позивача за фактичним використанням земельних ділянок сторонами спору, що повністю відповідає даним технічної інвентаризації станом на дату набуття будинку у власність позивача.

Порушення прав позивача полягає і в тому, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 машини комунальних та державних підприємств, у тому числі і пожежні, позбавлені можливості безперешкодного проїзду до будинку позивача.

Згідно з положеннями ст.ст. 211, 212 ЗК України, ч. 4 ст. 376 ЦК України, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.?

Після побудови капітального паркану відповідач ОСОБА_2 всупереч існуючої процедури, без згоди суміжного землекористувача (Позивача) з порушенням раніше існуючих меж, оформив у власність (приватизував земельну ділянку), на якій розташований його будинок.

За приписами статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Заява про оформлення земельної ділянки у власність від ОСОБА_2 адресу Запорізької міської ради була датована 30.01.2014.

Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовляло Приватне мале підприємство ПВФ « Еліта».

Положеннями ст. 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, крім іншого - план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Відповідно до ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами є невід’ємною частиною кадастрової зйомки, яка в свою чергу є обов’язковим елементом технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідач ОСОБА_2 в порушення вказаних положень закону не погодив із позивачем межі земельної ділянки, про що у тому числі свідчить відповідний Акт № 1125, який міститься у технічній документації позивача.

Також частина ділянки, яка виходить на загальний проїзд і належить до земель комунальної власності, не була погоджена з органом місцевого самоврядування.

Технічна документація не містить будь яких відомостей щодо додержання передбаченої законом процедури щодо повідомлення позивача у встановлені строки та належним чином про закріплення межовими знаками меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 В Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання не міститься відповідної інформації.

Без погоджений відповідних меж з Позивачем, та органом місцевого самоврядування ОСОБА_2 незаконно зайняв частину земельної ділянки Позивача і частину загального проїзду, побудував капітальний паркан.

Відповідно до даних технічної документації розмір земельної ділянки ОСОБА_2 первинно складав 550 кв. м. і мав розміри - 22м х 25м х 22м х 25м., в подальшому його розмір складав 566,1 кв. м. і мав такі розміри - 22,20м х 25,50м х 22,20м х 25,50м. В результаті оформлення технічної документації без погодження меж із Позивачем, та за рахунок частини її земельної ділянки, розмір земельної ділянки відповідача склав 562 кв.м. (0,0562 га) і має такі розміри 22,29 м х 24,69 м х23,38 х 25, 58 м.

Таким чином, оформлена технічна документація не відповідає раніше встановленим межам земельних ділянок і фактичному їх користуванню сторонами спору, у тому числі вона передбачає встановлення нових розмірів земельної ділянки ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки Позивача та загального проїзду, який в силу приписів ст. 83 ЗК України не може передаватись у приватну власність.

Запорізька міська рада, яка наділена повноваженнями щодо затвердження технічної документації та надання земельної ділянки у власність, на вказані порушення не звернула увагу, не перевірила наявність погодження меж земельної ділянки с суміжними землекористувачами, та незаконно прийняла Рішення № 56/244 від 05.11.2014, яким затвердила Технічну документацію із землеустрою з невірно визначеними розмірами земельної ділянки відповідача та передав йому у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:034:0654) площею 0,0562 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка)) по вул. Медичній, 100 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішення Запорізької міської ради від 05.11.2014р. № 56/244 було підставою для оформлення земельної ділянки, видачі Свідоцтва про право власності та реєстрації її в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнання відповідного Рішення недійсним має наслідком визнання і недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку, як правовстановлюючого документу та виключення земельної ділянки із реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення СУДУ рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У зв’язку з порушенням прав позивача прийняттям оскаржуваних актів, позивач пред’явила вимоги про визнання недійсним Рішення Запорізької міської ради №56/244 від 05.11.2014р., Свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 08.12.2014р, індексний номер 30608525, та скасування Рішення про державну реєстрацію прав.

Тривалий час Позивач вимушена поновлювати своє порушене право через суд, У зв’язку із такими неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 змушена звертатися до спеціалістів у галузі права, звертатися до суду та інших державних органів, вистоювати довгі черги та розповідати про свої проблеми принижуючи таким чином себе. Звертаючи увагу на характер порушення, глибину та тривалість душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

11.04.2018 позивач звернулася з заявою про збільшення позовних вимог, оскільки було встановлено, що 14.02.2018 ОСОБА_2 подарував своїй дочці ОСОБА_3 спірну земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок. З урахуванням цих обставин позивач вказує, що відчуження земельної ділянки було здійснено без зміни її меж, новий власник земельної ділянки відмовляється усувати порушення, які були допущені попереднім землекористувачем (власником), що зумовлює необхідність залучення нового власника в якості співвідповідача по справі. Враховуючи, що новим власником земельної ділянки та будинку стала дочка відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, саме вона як новий власник має відповідати за позовом в частині усунення перешкоди Позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (повного демонтажу) капітального паркану, а також зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 538 кв. м., яка розташована у м. Запоріжжі по вул. Медичній буд. 100-А.

Просить суд з наведених вище підстав визнати недійсним рішення Запорізької міської ради №56/244 від 05.11.2014р. «Про передачу гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по вул. Медичній, 100».

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.12.2014р., індексний номер 30608525, видане на ім’я ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий № 2310100000:04:034:0654, площею 0,0562 га, що розташована у м. Запоріжжі по вул. Медичній, 100, а також скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) , індексний номер: 17796360 від 08.12.2014р. прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області.

Скасувати запис про право власності № 24825466 внесений приватним нотаріусом ОСОБА_5 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.02.2018р. на підставі Договору дарування, серія та номер 134.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (повного демонтажу) капітального паркану розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Медична, буд. 100, а саме зі сторони яка межує із земельною ділянкою по вул. Медичній, буд. 100-А у м. Запоріжжі, та зі сторони загального проїзду.

Зобов’язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 538 кв. м., яка розташована у м. Запоріжжі по вул. Медичній буд. 100-А, шляхом знесення (повного демонтажу) капітального паркану розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Медична, буд. 100, а саме зі сторони яка межує із земельною ділянкою по вул. Медичній, буд. 100- А у м. Запоріжжі, та зі сторони загального проїзду, та відновлення земельної ділянки до її первісного стану ( розміри: 25м. х 25м. х 21м. х 20м. х 4,50 м х 5 м.).

Стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50000,00 (п’ятдесят тисяч) гривень. Стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 у запереченнях проти позову вказує, що з часу придбання ним житлового будинку № 100 по вул. Медичній у м. Запоріжжя жодних дій направлених на перенесення паркану у бік домоволодіння № 100-а по вул. Медичній, або у бік тупикового внутрішньо квартального проїзду загального користування поміж житлових будинків № 96, 96-а, 96-6, 98-а, 100 ним не вчинялось.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2013 у справі № 2-4295/11 у задоволенні аналогічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 було відмовлено. Обставини відсутності дій відповідача ОСОБА_2, направлених на порушення прав позивача ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки по вул. Медичній, 100-а, вже були встановлені судовим рішенням яке набрало законної сили та не потребують доказуванню.

Рішенням було також встановлено, що проїзд між будинками № 96, 96-а, 96-6, 98-а, 100 по вул. Медичній є тупиковим внутрішньоквартальним проїздом з однією смугою руху, та згідно з вимогами п. 3.11 та п. 3.22 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» його ширина приймається 3,5м. З листа прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя, на який посилається позивач, вбачається до його ширина становить 4,09 м. Тобто ширина проїзду більша а ніж передбачено нормативними документами. Позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях, що у відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України є неприпустимим. З наведених підстав у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Представник Запорізької міської ради надав заперечення проти позову, посилаючись на те, що згідно п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин. Законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Медичній, 100, міська рада шляхом голосування здійснила своє волевиявлення щодо передачі землі громадянину у власність. Затверджено розмір земельної ділянки по вул. Медичній, 100 площею 0,0562 га та встановлено зовнішні межі згідно з планом, за рахунок земельної ділянки, розмір якої зареєстровано орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (площа 0,0550 га) та земель Запорізької міської ради (площа 0,0012 га).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) була підготовлена на підставі позитивних висновків усіх служб міста, що погоджують відведення земельної ділянки відповідно до вимог норм Земельного кодексу України.

У своїй позовній заяві підставою для скасування рішення сесії міської ради ОСОБА_1 вважає порушення вимог ст. 198 Земельного кодексу України, щодо погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами.

З цього приводу зазначається, що стаття 198 Земельного кодексу України чітко визначає коло суб’єктів, які повинні погоджувати межі земельної ділянки, а саме - суміжні власники земельних ділянок та суміжні землекористувачі.

Поняття «землекористувач» та поняття «власник земельної ділянки» визначені у Податковому кодексі України.

Так, пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що власники земельних ділянок - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули право власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Оскільки Позивач на момент передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не мала статусу ані власника, ані землекористувача суміжної земельної ділянки, земельна ділянка, що передавалась у власність ОСОБА_2 надавалась за рахунок земель Запорізької міської ради, та саме Запорізька міська рада, як розпорядник землями у місті Запоріжжі, приймаючи рішення про передачу її у власність, погоджувала цим порушене вище питання.

Непогодження позивача із рішенням сесії міської ради щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗКУ перелік підстав для цього є вичерпним.?

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, підписання акту погодження меж самостійного значення немає, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації.

Оскільки на теперішній час оскаржуване позивачем рішення було фактично виконано, ОСОБА_2 отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, тому відсутні підстави для позбавлення громадянина його права власності, яке охороняється Конституцією України.

З наведених підстав у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 надала відзив на позовну заяву, вказуючи, що відповідно до договору дарування від 14.02.2018 вона набула право власності на земельну ділянку площею 0,0562 га кадастровий №2310100000:04:034:0654.

На даний час жодної земельної ділянки в розумінні ч.1 ст. 79, ст. 79-1 ЗК України за адресою по вул. Медичній, 100А м. Запоріжжя не сформовано.

На час прийняття позивачем спадщини діяв Земельний кодекс України в редакції 2001 року, положеннями ст. 126 ЗК України якого було встановлено перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Зокрема, частиною ст. 126 ЗК України було встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Стаття 125 ЗК України передбачала, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Натомість свідоцтво про право на спадщину не містить інформацію щодо переходу до позивача права власності на земельну ділянку по вул. Медичній, 100 А та наявності у спадкодавця документа, ще підтверджує право власності на земельну ділянку за вищезазначеною адресою.

Жодного рішення Запорізькою міською радою про передачу земельної ділянки за вказаною адресою в заявленому позивачем розмірі до даного часу не приймалось.

У 2013 році Ленінським районним судом м. Запоріжжя вже розглядалась справа № 2-4295/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, Управління Держкомзему Запорізької міської ради, районна адміністрація у Ленінському районі Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та позову ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Запорізька міська рада про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, відшкодування моральної шкоди. Відповідно до позовних вимог, позивач просила суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 5,00 м. х 4,5 м., відновивши конфігурацію земельної ділянки згідно Генерального плану земельної ділянки по вул. Медичній, 100-а в м. Запоріжжі від 1957 року, пересунути паркан довжиною 6,60 м. від проїзду в бік гаража літ. Г за межі її земельної ділянки на 1,10 м.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2013 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Підстави позову ОСОБА_1 були такі ж самі як і у позові по даній справі.

Обставини відсутності дій відповідача ОСОБА_2, направлених на порушення прав позивача ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки по вул. Медичній, 100-а, вже були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не потребують доказуванню.

Те, що відповідач ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку в межах площі, яка була закріплена за домоволодінням № 100 по вул. Медичній, 100, і обґрунтування позивача є безпідставними, підтверджується матеріалами БТІ та рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів № 129/6 від 15.05.1985.

Третя особа Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, яке є структурнім підрозділом Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, надало і письмові пояснення по справі, зазначивши, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Державна реєстрація прав, відповідно до частини 5 статті 3 Закону, проводиться незалежно від місця знаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Порядок проведення державної реєстрації прав встановлений статтею 18 Закону. Згідно з частиною 2 цієї статті, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Забезпечення проведення державної реєстрації прав належить до повноважень суб’єктів державної реєстрації прав, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 6 Закону, суб’єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад; Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, акредитовані суб’єкти.

З огляду на наведене вище, Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області та його структурний підрозділ - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не відносяться до суб’єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не наділено повноваженнями щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав, у тому числі внесення записів до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав на підставі рішення суду. Відповідно, права та законні інтереси Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та його структурного підрозділу у ніш чи іншій мірі жодним чином не зачіпатимуться ухваленим у цій справі рішенням.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надало суду письмові пояснення на позовну заяву, виклавши нормативно-правове регулювання відносин з питань здійснення землеустрою, державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, та вказавши при цьому, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка затверджена рішенням Запорізької міської Ради № 56/244 «Про передачу гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по вул. Медичній, 100» від 05.11.2014 повідомляємо, що зазначена документація від розробників документації із землеустрою до Місцевого фонду документації із землеустрою Запорізького району і м. Запоріжжя на зберігання не передавалась.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі з наведених вище підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з’явилися, звернулися до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ст. 76 ЦПК України). Відповідно до ст. 78 ЦПК країни, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.2007 набула право власності на спадкове майно, яке складається з жилого будинку №100-а по вул. Медичній у м. Запоріжжі, який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 09.10.1989 за р.№2-4778, що підтверджувалося Витягом №16952526 з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим ОП ЗМБТІ 06.12.2007, р. №11346007.

На земельній ділянці площею 517 кв.м. розташовано жилий будинок «А», розмір житлової площі 49,2 кв.м., загальна площа 71,5 кв.м., гараж «Г», водопровід №2, паркани №3,6, навіс «Е» «И», ворота №7, зливна яма 5.

Право власності зареєстроване ОП ЗМБТІ, що підтверджується витягом №17129704 від 20.12.2007, р. №11346007 (а.с.8 т.1).

Земельна ділянка позивачки межує із земельною ділянкою №96а та з земельною ділянкою №100.

Позивач вважає, що її права як користувача земельної ділянки по вул. Медичній, 100-а були порушені власником суміжної земельної ділянки по вул. Медичній, 100 ОСОБА_2, який без передбаченого законом дозволу встановив капітальний паркан зі сторони, яка межує із земельною ділянкою позивача по вул. Медичній, буд. 100-А у м. Запоріжжі, та зі сторони загального проїзду, чим самовільно зайняв частину її земельної ділянки і земельної ділянки, яка належить до комунальної власності, а в подальшому з порушенням закону приватизував вказану земельну ділянку.

Позивач просить скасувати приватизацію суміжної земельної ділянки по вул. Медичній, 100 та відновити до первісного стану її земельну ділянку по вул. Медичній, буд. 100-а, яка була надана попередньому землекористувачу згідно з рішенням виконкому Запорізької міської ради від 15.08.1957 року № 26 площею 538 кв.м.

В судовому засіданні були досліджені матеріали інвентаризаційних справ будинків №100, №100а та №96а, розташованих по вул. Медичній у м. Запоріжжі.

Згідно інвентаризаційної справи по буд. 96-а по вул. Медичній у м. Запоріжжі (власник ОСОБА_6Г.), згідно рішення виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих № 172 від 03.07.1958 першому користувачу ОСОБА_7 виділено земельну ділянку площею 462 м, а також надано генплан ділянки з лінійними розмірами: 29,5 х 15,65 х 29.1 х 15,65.

За договором купівлі-продажу від 07.05.2000 ОСОБА_6 придбав будинок 96-а по вул. Медичній у м. Запоріжжі, який розташований на земельній ділянці, площею 462 кв.м. Згідно державного акту на землю від 12.02.2001 площа земельної ділянки 460 кв.м., лінійні розміри зі сторони проїзду 13,5м + 4м + 3,9 + 4 + 3,56 + 1; зі сторони буд.100-а по вул. Медичній 1,5 + 6.91 + 6,86; по довжині 27,58 + 2; 10,08 + 5,33.

За матеріалами інвентаризаційної справи по будинку 100-а по вул. Медичній, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, встановлено наступне.

Згідно рішення виконкому Запорізької міської ради депутатів трудящих № 26 від 15.08.1957 року ОСОБА_8 виділено земельну ділянку площею 538 кв.м. з лінійними розмірами: 5 х 25 x 25 x 21 x 21 x 4,5 в напрямку вул. Медичної. За договором купівлі-продажу від 19.10.1980 ОСОБА_8 продав Завгородній будинок 100-а по вул. Медичній у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 538 кв.м.

При проведенні інвентаризації 12.03.1958 року і 1960 року лінійні розміри відповідають заданим.

07.07.1988 Завгородня продала вищевказаний будинок Перельштейн, площа земельної ділянки вказана 538 кв.м., інвентаризація 1987 року.

09.10.1989 Перельштейн продала будинок 100-а по вул. Медичній у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці 538 м, ОСОБА_9 Лінійні розміри ділянки ті ж самі.

При проведенні інвентаризації у 2005 і 2007 роках площа земельної ділянки по вул. Медичній, 100-а вказана 517 кв.м.

Як було встановлено, ОСОБА_1 отримала спадщину від ОСОБА_9, згідно свідоцтва про право на спадщину, спадкове майно складається з жилого будинку 100-а по вул. Медичній, розташованого на земельній ділянці площею 517 кв.м.

Згідно інвентаризації від 31.10.2012, земельна ділянка буд. 100-а. по вул. Медичній в м. Запоріжжі має площу 548 кв.м., лінійні розміри 6,0 (виступ 0,8) + 19,5 х 25,0 х 21,0 x 20,0 x 4,8 x 4,2. (закріплена площа землекористування у розмірі 538 кв.м., самочинно зайнятої землі – 10 кв.м.).

За даними інвентаризації від 31.10.2012 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок №100-а.

За даними обстеження земельної ділянки №100-а по вул. Медичній на 31.10.2012 загальна площа земельної ділянки складає 548 кв.м., рішенням виконкому Запорізької міської ради від 15.08.1957 №26 за житловим будинком закріплена площа землекористування у розмірі 538 кв.м., самочинно зайнятої землі – 10 кв.м. (а.с.21).

За матеріалами інвентаризаційної справи по будинку 100 по вул. Медичній у м. Запоріжжі встановлено наступне.

На підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 28.04.1956 ОСОБА_10 надано земельну ділянку площею 550 кв.м. Згідно первинної інвентаризації лінійні розміри ділянки 22,2 х 25,5 х 22,2 х 25,5.

По договору дарування ОСОБА_10 подарував ОСОБА_2 будинок 100 по вул. Медичній у м. Запоріжжі, який розташований на земельній ділянці, площею 550 кв.м.

За даними інвентаризації 1985 року земельна ділянка має площу 566 кв.м., лінійні розміри ділянки не змінилися – 22,2 х 25,5 х 22,2 х 25,5.

Згідно плану садибної ділянки №100 по вул. Медичній, виконого 20.02.1965, з 20.02.1965 та з урахуванням поточних змін 04.06.1975, загальна площа земельної ділянки складала 566,1 кв.м., з яких надлишок 16,1 кв.м. (а.с.17 т.1).

З плану садибної ділянки по вул. Медичній, 100, виконаного 08.02.1985, вбачається, що станом на 08.02.1985 загальна площа земельної ділянки по фактичному користуванню становила 566 кв.м., надлишок земельної ділянки 16 кв.м. На земельній ділянці розташовані жилий будинок літ. А, сарай, вбиральня, паркан (а.с.16, т.1).

Щодо користування надлишком земельної ділянки встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів № 129/6 від 15.05.1985 було дозволено ОСОБА_11 тимчасово користуватися надлишком землі площею 16 кв.м. по вул. Медичній, 100 (а.с.135-136, т.2).

За даними інвентаризації від 26.03.2012 площа земельної ділянки 100 по вул. Медичній в м. Запоріжжі складає 568 кв.м., лінійні розмірі 22,35 х 25,08 х 22,45 х 25,6.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2013 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, Управління Держкомзему Запорізької міської ради, районна адміністрація у Ленінському районі Запорізької міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Запорізька міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, відшкодування моральної шкоди, у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_2 відмовлено.

У зазначеній справі ОСОБА_1 просила суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 5,00м х 4,5 м, відновивши конфігурацію земельної ділянки згідно Генерального плану земельної ділянки по вул. Медичній, 100-а в м. Запоріжжі від 1957 року, пересунути паркан довжиною 6,60 м. від проїзду в бік гаража літ. Г за межі її земельної ділянки на 1,10 м.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14.11.2013 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2013 в частині відмови у позові ОСОБА_1 залишено без змін. В ході судового розгляду вказаної справи судом не було встановлено, що межа між земельними ділянками №100 і №100-а по вул. Медичній порушена ОСОБА_2

Рішенням було також встановлено, що проїзд між будинками № 96, 96-а, 96-6, 98-а, 100 по вул. Медичній є тупиковим внутрішньоквартальним проїздом з однією смугою руху, та згідно з вимогами п. 3.11 та п. 3.22 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» його ширина приймається 3,5 м.

Тобто, обставини відсутності дій відповідача ОСОБА_2, направлених на порушення прав позивача ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки по вул. Медичній, 100-а, були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З приводу самовільного зайняття ОСОБА_2 земель загального користування ОСОБА_1 зверталася до прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя. Лист № 2998-14 прокуратури Ленінського району Запорізької області від 14.07.2015 про ніби то встановлені прокуратурою порушення ЗУ «Про держаний контроль за використанням та охороною земель» та ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», суд оцінює критично.

Статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачені повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до яких належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.

Враховуючи вищевикладене, для твердження про наявність факту самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки повинні бути додані результати перевірки уповноваженого органу з цього питання за наслідками якої винна особа повинна бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП «Самовільне зайняття земельної ділянки».

Матеріали справи не містять інформації щодо результатів такої перевірки та про прийняте по ній рішення уповноваженого органу, щодо звернення прокуратури до суду з приводу звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та прийнятого рішення з цього питання.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що рішенням виконкому Запорізької міської ради від 15.08.1957 №26 за житловим будинком №100-а по вул. Медичній у м. Запоріжжі закріплена площа землекористування у розмірі 538 кв.м.

Позивач у 2007 році прийняла спадщину на жилий будинок №100-а по вул. Медичній у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 517 кв.м., як це зазначено у свідоцтві про право на спадщину і відповідає матеріалам технічної інвентаризації.

За даними інвентаризації від 31.10.2012, земельна ділянка по вул. Медичній, 100-а. в м. Запоріжжі мала площу 548 кв.м., з яких самочинно зайнятої землі – 10 кв.м.

За даними кадастрового плану земельної ділянки по вул. Медичній, 100-а, виготовленого у 2014 році на замовлення ОСОБА_1, загальна площа земельної ділянки становить 0,0537 га, лінійні розміри ділянки 25,59 х 10,24+14,08 х 21,08 x 4,83+15,23 x 4,59 x 4,15 (а.с.9-10, т.1). Межі суміжних землекористувачів наступні: від А до Б – присадибна забудова по вул. Медичній, 100 (25,59 м); від Б до В – присадибна забудова по вул. Медичній 102а (10,24 м); від В до Г – присадибна забудова по вул. Бородінській, 81а (14,08 м); від Г до Д – присадибна забудова по вул. Бородінській, 77 (21,08 м); від Д до Е – присадибна забудова по вул. Бородінській 77 (4,83 м); від Е до Ж – присадибна забудова по вул. Медичній 96а (15,23 м і 4,59 м); від Ж до А – міська територія (4,15 м).

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї є Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

На даний час земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя вул. Медична, 100-а у відповідності до ст. 79-1 ЗК України не сформовано.

Таким чином, судом не встановлено порушення ОСОБА_2 меж земельної ділянки позивача.

Показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 суд оцінює критично, оскільки вони за своїм змістом не містять даних, які б підтверджували або спростовували обставини, що обґрунтовують вимоги позову ОСОБА_1 та мають значення для вирішення справи. Ці докази є недостатніми, оскільки у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

ОСОБА_2 30.01.2014 звернувся до Запорізької міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя вул. Медична, 100.

Земельна ділянка за адресою м. Запоріжжя вул. Медична, 100 за заявою ОСОБА_2 і на підставі документації із землеустрою у встановленому законом порядку була зареєстрована 28.05.2014, що підтверджується відомостями ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та копіями відповідних документів (а.с.8-22, т.2).

Рішенням Запорізької міської ради №56/244 від 05.11.2014 затверджено Технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:034:0654) площею 0,0562 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) по вул. Медичній, 100 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.6 т.2).

На підставі Рішення Запорізької міської ради від 05.11.2014р. № 56/244 видано Свідоцтво про право власності та здійснено реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Зокрема, вказаною статтею встановлено, що громадяни, зацікавлені одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної а о: комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва т; обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибне і ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання д: відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо- геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Медичній, 100, міська рада шляхом голосування здійснила своє волевиявлення щодо передачі землі громадянину ОСОБА_2 у власність. Затверджено розмір земельної ділянки по вул. Медичній, 100 площею 0,0562 га та встановлено зовнішні межі згідно з планом, за рахунок земельної ділянки, розмір якої зареєстровано орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (площа 0,0550 га) та земель Запорізької міської ради (площа 0,0012 га).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) була підготовлена на підставі позитивних висновків усіх служб міста, що погоджують відведення земельної ділянки відповідно до вимог норм Земельного кодексу України.

Підставою для скасування рішення сесії міської ради щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 зазначає порушення вимог ст. 198 Земельного кодексу України щодо погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами.

Стаття 198 Земельного кодексу України чітко визначає коло суб’єктів, які повинні погоджувати межі земельної ділянки, а саме - суміжні власники земельних ділянок та суміжні землекористувачі.

Позивач на момент передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не мала статусу власника суміжної земельної ділянки, земельна ділянка, що передавалась у власність ОСОБА_2 надавалась за рахунок земель Запорізької міської ради, та саме Запорізька міська рада, як розпорядник землями у місті Запоріжжі, приймаючи рішення про передачу її у власність, погоджувала цим порушене вище питання.

Непогодження позивача із рішенням сесії міської ради щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗКУ перелік підстав для цього є вичерпним.?

Погодження меж не призводить до виникнення, зміни або припинення права на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Запорізька міська рада діяла відповідно до Закону та в межах своїх повноважень, порушення земельних прав ОСОБА_1 прийняттям вказаного рішення судом не встановлено, а тому відсутні підстави для визнання недійсним рішення Рішенням Запорізької міської ради №56/244 від 05.11.2014 та свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_2 на підставі цього рішення, а також для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

На час розгляду справи власником земельної ділянки №100 по вул. Медичній є ОСОБА_3 Згідно договорів дарування від 14.02.2018, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 житловий будинок і земельну ділянку за адресою м. Запоріжжя, вул. Медична, 100 (а.с.80- 87).

В обґрунтування позову до ОСОБА_3 позивач посилається на те, що новий власник земельної ділянки відмовляється усувати порушення, які були допущені попереднім землекористувачем (власником) ОСОБА_2, саме вона як новий власник має відповідати за позовом в частині усунення перешкоди Позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (повного демонтажу) капітального паркану, а також зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 538 кв. м., яка розташована у м. Запоріжжі по вул. Медичній буд. 100-А.

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено порушень права ОСОБА_1 на користування її земельною ділянкою з боку ОСОБА_2, матеріали справи не містять доказів щодо самовільного зайняття відповідачами частини земельної ділянки позивача, вимоги позову до ОСОБА_3 суд вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 50000,00 грн. позивач обґрунтовує неправомірними діями відповідача ОСОБА_2, що за встановлених у справі обставин і висновків суду встановлено не було, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 13, 89, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради про передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного судового рішення – 04 березня 2019 року.

Суддя: Турбіна Т. Ф.