Рішення № 80431836, 04.02.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8961/17 2/335/67/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря Гончаренко М.А., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за договором, посилаючись на те, що 10.06.2010 року ОСОБА_2 стала клієнтом ПАТ КБ „ Приватбанк” ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету –Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ „ Приватбанк”, згідно якої отримала кредитну картку „ Універсальна картка”.

02.04.2013 року відповідачу було переоформлено кредитку карту на престижну кредитну картку „ Універсальна Gold 55 днів” відповідно до тарифів якої відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1,2.3, п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь - якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4.Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з „Умовами та правилами надання банківських послуг”, „Правилами користування платіжною карткою” та „Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У зв”язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 30.06.2017 року має заборгованість – 11952,95 грн., яка складається з наступного: 1384, 21 грн. - заборгованість за кредитом; 7423,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2100 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 545,38 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору в розмірі 11952,95 гривень та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, також просив застосувати щодо стягнення неустойки спеціальну позовну давність та ч.3 ст.551 ЦК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом встановлено, що 10.06.2010 року ОСОБА_2 стала кліентом ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правила надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”, згідно якої отримала кредитну картку „Універсальна картка”.

02.04.2013 р. року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку „Універсальна Gold 55 днів” відповідно до тарифів якої відповідач отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами банку.

Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв”язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПАТ ОСОБА_1 банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов).

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ОСОБА_2 ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua, https//client-bank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № 5457082994005960 (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримала відповідач та мобільний телефон який вказала відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в заяві.

Картковий рахунок — рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта ( п.п.1.1.1.90 Умов)та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів.

За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 Умов — комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Банком надані докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: а саме копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку; фото клієнта з карткою.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України), відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором .

З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз’яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов’язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У порушення вимог договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У порушення вимог договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв”язку з чим, станом на 30.06.2017 року має заборгованість – 11952,95 грн., яка складається з наступного: 1384, 21 грн. - заборгованість за кредитом; 7423,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2100 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 545,38 грн. - штраф (процентна складова), яка підтверджується розрахунком.

Крім цього, правовими наслідками невиконання зобов’язання або його виконання з порушенням умов є покладення на сторону обов'язків, передбачених ст.611 ЦК України, зокрема сплати неустойки.

Пенею відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з поданого розрахунку, тіло кредиту становить 1384,21 грн., проценти за його користування на час звернення до суду становлять 7423,36 грн., та ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про стягнення з відповідача вказаних коштів.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку невиконання/неналежного виконання зобов”язання передбачена укладеним сторонами договору. Отже, сплата відповідачем неустойки (пені) є обов”язком відповідача, визначеним ст.ст. 549, 611 ЦК України та кредитним договором від 10.06.2010 року.

Водночас, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд України в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) зазначив, що у таких випадках суду слід мати на увазі, що положення ч.3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки може бути застосоване лише до процентів, які нараховуються як пеня, оскільки вони є засобами цивільно-правової відповідальності, а проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК України у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність з розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Окрім цього, Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснив, що положення ч.3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що сума отриманого відповідачем кредиту складає 2000 гривень, заборгованість за кредитом становить 1384,21 грн., а за процентами за користування кредитним коштами 7423,36 грн., розмір пені складає 2100 грн., розмір штрафів становить 500 грн. та 545 грн. Відтак, суд вважає, що заявлена до сплати пеня є співмірною з розміром основного боргу відповідача, до якого суд відносить заборгованість по тілу кредиту, розмір якої становить 1384,21 грн., крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б надавали підставу вирішити питання про зменшення пені, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, а тому судом не встановлено жодних підстав для зменшення розміру пені.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ„ Приватбанк” законні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 11952,95 грн..

Відповідно до платіжного доручення позивач сплатив судовий збір у розмірі 1600 гривень на користь держави.

ПАТ КБ „Приватбанк”, як сторона на користь якої виноситься рішення суду, також має право в порядку ст. 141 ЦПК України на стягнення з відповідача понесених документально підтверджених витрат судового збору у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141,263-265 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 „ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.06.2010 року у розмірі 11952 гривень 95 копійок та судовий збір у розмірі 1600 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 лютого 2019 року.

Суддя А.В. Воробйов