Ухвала суду № 80431335, 14.03.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

14.03.2019

ЄУН №331/2713/18

Провадження № 1-кс/331/1259/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Клименко Л.В., при секретарі судового засідання Петрової А.П., за участю заявника ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі скаргу адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на бездіяльність слідчого УСБУ в Запорізькій області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність слідчого УСБУ в Запорізькій області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

В обґрунтування поданої скарги зазначено, що 13.04.2018 року службовими особами УСБУ України в Запорізькій області під час проведення обшуку в службовому кабінеті заступника начальника Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня (пр. Моторобудівників), буд. 31, на підставі ухвали слідчого судді, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12017080060002226 від 19.06.2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 4 ст. 190 КК України, було вилучено майно, що належить ОСОБА_1, а саме: особисті мобільні телефони. Скаржник вважає, що дане майно не містить у собі інформації щодо незаконного заволодіння та подальшої реалізації об’єктів нерухомості, тобто жодним чином не використовувалось в незаконній діяльності, воно є тимчасово вилученим, оскільки арешт не нього не накладено, просить зобов’язати слідчого УСБУ в Запорізькій області Бабаніну А.В. повернути вказане майно законному власнику.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 скаргу підтримали та просили задовольнити заявлені вимоги, пояснивши, що вилучене майно являється тимчасово вилученим та повинно бути повернуто власнику, оскільки обмежує його можливості користуватися своїм майном та вільно спілкуватися як у особистих справах так і по роботі.

Слідчий Бабаніна А.В. в судове засідання не з’явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд вказаної скарги без її участі, в задоволенні скарги просила відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріалами скарги, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна .

За змістом ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, за всіх обставин, передбачених ст. 169 КПК України, в тому числі і у випадку, коли слідчий протягом 48 годин після вилучення майна не звернеться до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна (ч.5 ст. 171 КПК України).

Частиною 1 ст. 100 КПК України встановлено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, 13.04.2014 року в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017080060002226 від 19.06.2017 року за ч. 2 ст. 199, ч. 4 ст. 190 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2018 року, було проведено обшук в службовому кабінетіта було вилучено майно, яке належить ОСОБА_1, а саме, два мобільні телефони згідно опису.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II), володіння майном повинно бути законним.

В свою чергу, за положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями, визначають зміст і спрямованість держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України). Суддя, здійснюючи правосуддя, згідно зі ст. 129 Конституції України, зобов’язаний керуватися саме верховенством права.

У ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, відповідно до наведених положень Конвенції, позбавлення майна в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, є не допустимим.

Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and L nnroth v. Sweden) від 23.09.1982 р., заяви №7151/75, №7152/75, встановив, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує «легітимну мету» в суспільних інтересах, а втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

У справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 78, ЄСПЛ звернув увагу на те, що у процесі вирішення питання виправданості такого втручання необхідно підтримувати «справедливу рівновагу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар».

Отже, вирішуючи питання додержання права власності, ЄСПЛ виходить з того, чи здійснювалося позбавлення майна згідно з умовами, передбаченими національним законодавством держави, чи переслідувало таке втручання «легітимну мету», чи була забезпечена «справедлива рівновага» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Якщо перша вимога повинна бути чітко визначена в національному законодавстві, то наявність «легітимної мети» та «справедливої рівноваги» визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.

З огляду на зазначене, після вилучення майна на підставі ухвали слідчого судді про обшук прокурор/слідчий зобов’язані звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт відповідного майна. В іншому випадку зберігання у них такого майна без рішення суду буде неправомірним втручанням у право власності, а відповідне майно підлягатиме поверненню.

Жодної інформації про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час обшуку в службовому кабінеті заступника начальника Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня (пр. Моторобудівників), буд. 31, проведеного 13.04.2018 року, матеріали провадженні не містять.

Крім того, жодної інформації, що ОСОБА_1, у якого було вилучено вищевказане майно, є підозрюваним у даному кримінальному провадженні суду не надано.

Отже, в ході розгляду скарги, слідчим суддею встановлено, що орган досудового розслідування із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, зазначеного у скарзі, в межах даного кримінального провадження до суду у строки визначені КПК України не звертався.

Однак, всупереч вимогам ст. 169 КПК України вищевказане тимчасово вилучене майно до цього часу не повернуто його власнику.

На підставі вищевикладеного, враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 98-100, 167-169, 235-236, 303, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на бездіяльність слідчого УСБУ в Запорізькій області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна – задовольнити.

Зобов’язати старшого слідчого СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_3, в провадженні якої знаходиться вказане кримінальне провадження, повернути майно, вилучене в ході обшуку 13.04.2018 року по кримінальному провадженню № 12017080060002226 від 19.06.2017 року за ч. 2 ст. 199, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме мобільні телефони «Iphone 7» та «Samsung Duos» згідно протоколу обшуку від 13.04.2018 року - законному володільцю ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.В. Клименко