Рішення № 80430924, 07.03.2019, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1557/18

2/302/57/19

Номер рядка звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

07.03.2019 смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П

з участю: секретар с/з ОСОБА_1,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 16293,52 грн. та судових витрат в сумі 1762 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

31.12.2018 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором посилаючись на наступне. ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 24.10.2014 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 500 грн.. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується особистим підписом відповідача в анкеті-заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі встановленому Договором. Натомість відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Відповідачка зобов'язалася на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту (п.2.1.1.5.7 Договору), а у разі невиконання зобов'язань за Договором оплатити Винагороди Банку. Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов'язання боржником з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями. Відповідно до п.2.1.1.3.3 Договору Відповідачка доручила Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених нею операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п.2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань. На підставі п.2.1.1.12.2 Договору, сплату процентів за користування Кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). Якщо на дату нарахування процентів Клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру боргових зобов'язань за кредитом, що мала на дату нарахування процентів. У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1 Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 грн., клієнт (боржник) сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Відповідно до ч.1,2 ст.549 ЦК України та п.2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. З врахуванням вищенаведеного та порушеннями з боку відповідачки зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_2 станом на 25.11.2018 року має заборгованість перед банком (позивачем) на загальну суму 16293,52 грн., з яких: 945,92 грн. - заборгованість за кредитом (тіло); 1488,37 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 12607,16 грн. - нарахована пеня; штраф - 500 грн. (фіксована частина); 752,07 грн. - штраф (процентна складова). Добровільно погашати заборгованість за кредитними зобов'язаннями відповідачка не бажає. Позивач покликається на вимоги ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598 ч.1, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України та просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором.

Згідно ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.01.2019 року відкрито провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за клопотанням позивача суд ухвалив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до вимог ст.ст. 19 ч.4, ч.6, 274, 279 ЦПК України.

28.01.2019 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на заявлений позов, який обгрунтувала так. Заявлений позов не визнає з наступних підстав та пояснень. Позивачка під час отримання карти з встановленим кредитним лімітом жодного кредитного договору з позивачем не укладала. Під час підписання анкети-заяви не мала технічної можливості ознайомитися з усіма правилами користування банківськими послугами, які містяться на сайті банку. Умови кредитування на які зсилається позивач не зазначалися у підписаній відповідачкою Анкеті-заяві від 24.10.2014 року, в такій не відображений кредитний ліміт по платіжній картці. Відповідачка вважає, що кредит позивачем створено штучно, на умовах визначених тільки самим позивачем.Таким чином, на думку відповідача, позивач не виконав вимог закону "Про захист прав споживачів", а саме до моменту укладення договору не попередив належно відповідача про всі істотні умови та правила користування цим конкретним видом банківських послуг, які йому надавалися. В матеріалах справи не має доказів про повідомлення її про зміну процентної ставки, тарифів та умов кредитування. Відповідач вважає, що Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка нею підписана, не може вважатися договором в розумінні ст. 626 ЦК України, оскільки не містить всіх суттєвих умов, необхідних для даного виду договору відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, при цьому ОСОБА_2 покликається на правову позицію викладену в рішенні Дніпровського районного суду м.Києва від 05.07.2016 р. у справі № 755/6745/15-ц. Окрім цього, відповідач просить застосувати визначений законом строк позовної давності з таких підстав. Позивачем ставиться вимога про стягнення заборгованості, що виникла за період з 24.10.2014 по 25.11.2018 р., тобто поза межами встановленого законом строку позовної давності за цей же період позивачем обраховано відсотки за кредитом, пеню та штрафні санкції. Відповідач, покликається на Правовий висновок ВСУ від 06.11.2013 р. в справі № 6-116 цс13 та просить при постановленні судового рішення застосувати визначений законом строк позовної давності. За наведених підстав ОСОБА_2 просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач подав до суду відповідь на відзив такого змісту. ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг підписала заяву б/н від 24.10.2014 р., згідно якої отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачкою не доведено суду, що вона не була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не отримувала кредитний ліміт чи не підписувала кредитний договір, за невиконання умов якого до неї пред’явлено позов. Форма кредитного договору та порядок його укладення, що є предметом розгляду справи, відповідає вимогам ст.ст. 509, 639, 634, 207 ЦК України. В анкеті заяві від 24.10.2014 року чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто. ОСОБА_2 особистим підписом в анкеті-заяві засвідчила, що згідна з тим, що підписана нею заява, разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач покликається на п.21 Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" та вказує, що п.2.1.1.2.3 Умов і Правил відповідачка дала свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та в будь-який момент може бути змінений (зменшений, збільшений або анульований). Банком неодноразово було змінено кредитний ліміт кредитної картки отриманої ОСОБА_2, остання користувалася цим кредитом шляхом зняття коштів з карткового рахунку, про що свідчить виписка. Розрахунок заборгованості не є первинним документом , а є інформаційним документом по факту обробки операційного руху грошових коштів по рахунку кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами, знаючи про умови договору. Розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з’ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась і клопотань про це відповідачем не заявлено. Окрім цього, зміна відсоткової ставки передбачена ст.1056-1 ЦК України. Тип процентної ставки визначено кредитним договором. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,9 % в місяць або 34,8 % на рік. Далі процентна ставка була змінена на підставі наказів банку, про що було повідомлено відповідачку із зазначеними змінами за допомогою СМС повідомлення, що повністю узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг п.1.1.3.1.9.. Також представник позивача вказує, що пеня і штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидами штрафних санкцій. Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється у ст. 14 ЗУ «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року. Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК сторони в договорі можуть відступитися від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Заборона на застосування пені і штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін та дозволяє відповідне врегулювати в договорі, що на підставі ст.ст. 550 ч.1, 624 ч.1 ЦК України, було врегульовано між банком та відповідачкою під час укладення кредитного договору. Враховуючи викладене просить задоволити позов в повному обсязі. На ствердження обставин наведених у відповіді на відзив представник позивача подав суду такі документи: виписку по рахунку; довідку про видачу кредитних карт; накази банку; витяги про направлення СМС повідомлення; підтвердження відправлення копії відповіді на відзив відповідачці та довіреність представника. За вищенаведених підстав позивач просить позов задовольнити в повному обсязі, відзив відповідача відхилити.

Відповідач станом на 07.03.2019 року заперечення на відповідь на відзив позивача суду не подав.

Оцінивши позиції сторін, їх доводи, подані в справу докази, суд установив такі обставини.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк") 24.10.2014 року ОСОБА_2 звернулася до банку і погодилася укласти договір про надання банківських послуг та оформлення послуги "платіжна картка кредитка "Універсальна". Цього ж дня між сторонами було укладено договір б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Отже, починаючи з 24.10.2014 року відповідачка є клієнтом АТ КБ "ПриватБанк" та отримала кредитну картку з певною сумою кредитних коштів 500 грн., якою почала користуватися починаючи з 03.11.2014 року. Дані обставини позивач підтвердив випискою по картковому рахунку за період з 01.10.2014 р. по 11.02.2019 року.

Відповідно до пункту 2 розділу I Умов і правил надання банківських послуг строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Згідно з пунктом 3.1.1 розділу II Умов і правил надання банківських послуг строк дії картки вказано з її лицьового боку (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

За змістом пункту 5.3 розділу II Умов та правил надання банківських послуг за платіжними картками з установленим мінімальним обов'язковим платежем строки і порядок погашення кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) визначено в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору.

З метою отримання кредитної картки відповідачка особисто, добровільно підписала Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та надала згоду на збільшення позивачем кредитного ліміту на кредитній карточці шляхом зарахування коштів на рахунок, до якого емітована картка кредитна "універсальна". Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписана відповідачкою особисто, що визнано нею у відзиві. Підписуючи заяву-анкету відповідачка підтвердила, що ознайомлена та згідна з умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умоваси та Правилами обслуговування по платіжним карткам, тарифами банку , які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Дані обставини вбачаються із змісту копії анкети-заяви доданої до позову позивачем і не спростовані ОСОБА_2.

Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Спірний кредитний договір від 24.10.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк"), відповідачкою не оспорювався і не визнавався у судовому порядку недійсним. За цих підстав суд відхиляє заперечення відповідачки ОСОБА_2, що нею не укладався кредитний договір з АТ КБ "ПриватБанк" і кредит позивачем створено штучно, на умовах визначених тільки самим позивачем. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі № 191/5077/16-ц.

З доданих до позову доказів на ствердження своєї позиції, вбачається, що Банк виконав взяті на себе зобов’язання, надавши відповідачці грошові кошти шляхом зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 Остання підписуючи Анкету-заяву № б/н зобов'язалася своєчасно вносити на картковий рахунок грошові кошти для погашення заборгованості з врахуванням встановлених відсотків у розмірі 2,9 % (з 01.09.2014 р.) та 3,6 (з 01.04.2015 р.) в місяць. ОСОБА_2 користувалася в період з 03.11.2014 р. по 21.01.2017 р. (день внесення коштів відповідачем на картковий рахунок) кредитною картокою, що вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24.10.2014 року, сформованого станом на 25.11.2018 р. Однак, відповідачка взяті на себе зобов'язання належно не виконувала, а саме несвоєчасно вносила мінімальні обов'язкові платежі для погашення кредиту допустивши заборгованість: по тілу кредитом в сумі 945,92 грн., по відсотках - 1488,37 грн., у зв'язку з чим банком нарахована пеня в сумі 12607,16 грн. та штрафні санкції в сумі 1252,07 грн., всього 16293,52 грн..

ОСОБА_2 подані позивачем розрахунки заборгованості по кредиту не оспорює та не просить суд визнати такі нікчемними.

Відповідачка вказала, що позивачем безпідставно було змінено процентну ставку по кредиту. Натомість це заперечення суд до уваги не бере, оскільки вважає надуманим та не підтвердженим жодним доказом з таких підстав.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно п.1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Позивачем у відповіді на відзив, яка відповідачем не заперечена, вказав, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,9 в місяць або 34,8 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, на підставі Наказів Банку, а саме з 01.04.2015 на 3,6 % в місяць. Про зміну процентної ставки по кредитній картці "універсальна" Банк повідомляв відповідачку шляхом СМС повідомлень, копії яких надано суду. З підвищенням процентної ставки ОСОБА_2 погодилася, про що свідчать її дії, а саме після підвищення процентної ставки за кредитом відповідачка і надалі продовжувала користуватися кредитною карткою, що вбачається із виписки по картковому рахунку на її ім'я, хоча мала можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці та припинити кредитні відносини з банком шляхом заблокування карткового рахунку.

Отже, з врахуванням вищенаведеного суд, вважає, що позивачем належно доведено суду обставини зазначені у позові щодо наявності у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором по картковому рахунку картка "універсальна" в сумі 16293,52 грн. та спростовано обставини в цій частині наведені відповідачкою у відзиві шляхом подання суду відповіді на відзив та додаткових доказів на спростування відзиву, які відповідачем не заперечені.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві просить застосувати строки давності до заборгованості за кредитним договором. Суд вважає, що це клопотання відповідача підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Стаття 261 ч.1 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а стаття 253 ЦК України – перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

З письмових розрахунків заборгованості, наданих до позову Банком видно, що відповідач ОСОБА_2 не вносила належно грошові суми для погашення кредиту і починаючи з 01.06.2015 року позивач нараховував їй неустойку (пеню, комісію) накопичувальним підсумком по 25.11.2018 року в сумі 12607,16 грн.

Пункт 1.1.7.31 Умов і правил банківських послуг позивача (доданого до позовної заяви) передбачає, що строк позовної давності щодо вимог Банку по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагород, неустойки – пені, штрафів, витрат Банку становить 50 років. Згідно з ст. 259 ч. 1 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідач таку домовленість заперечив. Натомість із змісту підписаних сторонами Генеральної угоди і заяви про приєднання до Умов та правил видно, сторони не укладали договір про позовну давність за кредитною угодою.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої за наслідками розгляду справи № 6-16 цс 15 в постанові від 11.03.2015 р., справи № 6-1926 цс в постанові від 04.11.2015 р. за аналогічними обставинами та правовідносинами надано такий обов’язковий для судів висновок. Виходячи з правового аналізу статей 207, 259 ЦК України (вимога закону про необхідність укладення договору про збільшення позовної давності, встановленої законом, в письмовій формі з підписанням його сторонами), - Умови про надання споживчого кредиту фізичним особам в частині збільшення позовної давності за кредитними договорами мають бути підтверджені особистим підписом позичальника, зокрема в заяві про приєднання до Умов, Правил та Тарифів.

Отже, за клопотанням сторони відповідача в справі слід застосувати тільки спеціальну позовну давність , передбачену ст. 258 ч.1 п.1 ЦК України, згідно з вимогами ст. 267 ч.ч. 2,3,4 ЦК України. Позивач звернувся до суду 31.12.2018 р.. Кредитний договір укладено між сторонами 24.10.2014 р., останній платіж для погашення заборгованості внесено відповідачем в сумі 250 грн. 20.01.2017 року. Отже, вимоги позивача про повернення кредитних коштів - тіло кредита і процентів за користування кредитом підлягають до задоволення, оскільки позивачем не пропущено трьох річний строк загальної позовної давності, а тому ці суми (945, 92 - тіло кредита; 1488,37 грн. - нараховані відсотки) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вимоги про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафів підлягають частковому задоволенню на підставі застосування судом за заявою відповідача строків спеціальної позовної даності (одного року), передбаченої законом. Таким чином, з врахуванням того, що позивач звернувся до суду з цими вимогами 31.12.2018 року, до стягнення підлягає сума пені починаючи з 31.12.2017 року, яку суд обраховує згідно поданого розрахунку заборгованості за колонкою "пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн." з врахуванням суми заборгованості по тілу кредиту, яка є незначною - 945,92 грн. , а саме: пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. становить 1100 грн. за період з грудня 2017 р. по листопад 2018 року. Решта вимог про стягнення пені і комісії та штрафу підлягають відхиленню внаслідок спливу строків давності, встановлених законом.

За цих підстав, суд вважає, що всього до задоволення позовних вимог із стягненням з відповідача в користь позивача по заборгованості за кредитним договором, зазначеним у позові, підлягає сума: 945,92 + 1488,37 + 1100 = 3534,29 грн.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору позивачем за подання позову в сумі 1762 грн. підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача з огляду на таке обґрунтування . Згідно з ст. 141 ч.1 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач заявив ціну позову 16293,52 грн., з яких суд задовольнив суму 3534,29 грн., тобто 22 % до ціни позову. Отже, судових витрат слід присудити з відповідача на користь позивача : 1762 * 0,22 = 387,64 грн.

Суд, не бере до уваги майновий стан сторони відповідача, оскільки відповідачем не заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, місце реєстрації проживання: с.Репинне-Сухий,36, Міжгірський район, Закарпатська область, п.інд.90032; в користь АТ КБ "ПриватБанк" ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, п.інд. 49094, заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.10.2014 року у сумі 3534,29 грн. та судові витрати у виді судового збору в сумі 387,64 грн., всього в сумі 3921, 93 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять одну) грн. 93 коп..

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 12.03.2019 року.

Суддя: ОСОБА_4