Рішення № 80430234, 14.03.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/386/19

Справа №235/7770/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 березня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючої - судді Величко О.В.,

при секретарі Лебеденко В.В.

за участю представника третьої особи

органу опіки та піклування

виконкому Покровської міської ради ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи : орган опіки та піклування виконкому Покровської міської ради, Покровська міська рада (відділ реєстрації) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи : орган опіки та піклування виконкому Покровської міської ради, Покровська міська рада ( відділ реєстрації) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що вона є власницею житлового будинку, що розташований за адресою: м. Покровськ, вул.. Олекси Береста (ОСОБА_6),62 на підставі договору дарування. В травні 2014 року вона надала свою згоду на реєстрацію в її житловому приміщенні відповідачки по справі з її неповнолітніми дітьми. З 2015 року відповідачка разом з дітьми змінила місце проживання на іншу адресу, в теперішній час проживає в Київській області Броварському районі с. Гоголів, вул.. Кошевого,3. Реєстрація відповідачки та її неповнолітніх дітей є перешкодою для реалізації свого права щодо розпорядження вказаним житловим будинком. Просить визнати ОСОБА_3, неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, просила справу слухати у її відсутність ( а. с. 50).

Відповідачка ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, в судове засідання не з’явилась, про день і час слухання справи повідомлялась належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала ( а. с. 44,59).

Суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення по справі, оскільки відповідач двічі не з’явився в судове засідання, не повідомив про причини своєї неявки, не надав відзив на позовну заяву, а позивачка не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник третьої особи Покровської міської ради (відділ реєстрації) в судове засідання не з’явився, просив справу слухати у їх відсутність ( а. с. 56).

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, зокрема щодо визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в частині позовних вимог про визнання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житлом, просила відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника третьої особи органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 на підставі договору дарування є власницею житлового будинку, що розташований за адресою: м. Покровськ, вул.. Олекси Береста (ОСОБА_6),62 ( а. с. 5,6,21).

У вказаному житловому будинку з 27.05.2014 року значиться зареєстрована відповідачка по справі ОСОБА_3 та її неповнолітні діти ОСОБА_5, ОСОБА_4 ( а. с. 7, 15-17).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_5 та її неповнолітні діти ОСОБА_5, ОСОБА_4 з 2015 року в житловому будинку, що розташований по вул.. Олекси Береста,62 в м. Покровську, не проживають, фактично мешкають за адресою: Київська область, Броварський р-н, с. Гоголєв, вул.. Кошевого,3 , що підтверджено актом КУ Покровського координаційного комітету самоорганізації населення № 22220 від 12.12.2018 року ( а. с. 10).

Згідно довідки про склад сім’ї, виданої співвласнику ОСОБА_3 від 14.11.2018 року за № 1698, ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою: с. Гоголів Броварського району Київської області, вул.. О. Кошового,3, та має склад сім’ї: ОСОБА_4- син, ОСОБА_5П -донька ( а. с. 8).

Згідно довідок за ОНЗ Гоголівської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Броварського району Київської області за № 42 та № 43 від 17.09.2018 року діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є учнями ОНЗ Гоголівської ЗОШ 1-111 ступенів Броварського району Київської області ( а. с. 9).

Згідно висновку органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку, що мати дітей проживає в найманому будинку, документів, які б підтверджували, що діти на праві власності мають інше житло немає, тому позовні вимоги в частині визнання неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, не підтримують.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 та її неповнолітні діти з 27.05.2014 року значаться зареєстрованими у спірному житловому будинку, з 2015 року не проживають у зв’язку зі зміною місця проживання, зокрема, відповідачка як співвласниця житлового приміщення, що розташоване за адресою: с. Гоголів Броварського району Київської області, вул.. Кошового,3, проживає в ньому разом з дітьми без реєстрації. Діти відвідують навчальний заклад за місцем свого проживання. Окрім того, згоду на реєстрацію дочки з онуками в житловому приміщенні надала мати відповідачки ОСОБА_7 ( а. с. 61-62).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачкою в позовній заяві зазначено правову підставу про захист права власності шляхом визнання відповідачки та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням - норми ст.ст. 383,391, 405 ЦК України.

Посилання, в даному випадку на ст. 405 ЦК України, суд вважає зайвим за наступними підставами.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, ст. 383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. При цьому держава не втручається у здійсненні власником права власності.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права володіння або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім’ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім’ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім’ї власника без поважних причин понад один рік.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин спір підлягає вирішенню з підстав статей 383 та 391 ЦК України.

Аналогічні положення викладені в правових позиціях Постанови ВСУ від 16.11.2016 року.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття особи з реєстрації тощо.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що право позивачки щодо користування та розпорядження своєї власністю- спірним житловим будинком. може бути захищено шляхом визнання ОСОБА_3, її неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням відповідно до ст.ст. 383,391 ЦК України.

Доводи представника третьої особи органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради про те, що неповнолітні не можуть бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки не мають у праві власності іншого житла, , суд не може прийняти до уваги, оскільки по-перше, відповідачка ОСОБА_3 та її неповнолітні ОСОБА_4 ОСОБА_5 не є членами сім’ї власника житла, в даному випадку позивачки по справі, не є співвласниками спірного житла, по-друге, як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_3 змінила своє місце проживання, має статус співвласника житла, проживає в якому без реєстрації разом з дітьми, окрім того, мати відповідачки ОСОБА_8 надала свою згоду на реєстрацію відповідачки разом з дітьми за місцем свого мешкання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 319,383,391 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273,383 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи : орган опіки та піклування виконкому Покровської міської ради, Покровська міська рада ( відділ реєстрації) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.

Захистити право власності ОСОБА_2 шляхом визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком, що розташований за адресою: м. Покровськ Донецької області, вул.. Олекси Береста (ОСОБА_6),62.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 14.03.2019 року.

Суддя: