Ухвала суду № 80429307, 13.03.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/1335/17

Провадження №1-кп/127/1088/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Дернової В.В., Медяної Ю.В.

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення – прокурора Багрія Є.А.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

сторони захисту – адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено до ЄРДР 10.02.2014 р. за № 1201402250000029,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України.

Крім того, до суду надійшло клопотання ОСОБА_5 про залучення останнього до участі у справі в якості потерпілого. Заява мотивована тим, що він є добросовісним набувачем корпоративних прав ПСП «Авангард», вчинення злочину позбавляє його можливості володіти останніми. Крім того, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору в зв’язку з тим, що у зв’язку із незалученням його до участі у справі в якості потерпілого, йому не було відкрито матеріали кримінального провадження і його дані не були зазначені в обвинувальному акті.

Прокурор вважає за доцільне призначити кримінальне провадження до судового розгляду, викликавши в судове засідання обвинувачених, потерпілих. Вважає, що в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про залучення останнього до участі у справі в якості потерпілого слід відмовити.

Представник потерпілого – ОСОБА_2 – вважає, що обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду і підлягає поверненню прокурору. Також вважає, що клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про залучення їх до участі у справі в якості потерпілих безпідставні.

Обвинувачений та його захисник вважають, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, а тому не може бути призначений до судового розгляду і підлягає поверненню. Також вважають, що клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання їх потерпілими у кримінальному провадженні безпідставні й у їх задоволенні слід відмовити.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Перелік процесуальних рішень, які вправі прийняти суд під час проведення підготовчого судового засідання визначений частиною третьою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК). Зокрема, суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що підсудність кримінального провадження була визначена ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17.10.2016 р., згідно з якою обвинувальний акт направлено до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду по суті. Також з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що підстави для закриття кримінального провадження або затвердження угоди на даний час відсутні. Тому суд приходить до переконання, що підстави для прийняття будь-якого з процесуальних рішень передбачених пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 314 КПК відсутні.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для повернення обвинувального акту чи призначення останнього до судового розгляду суд враховує наступне.

Як вже було зазначено судом, повернення обвинуваченого акту чинне кримінально-процесуальне законодавство дозволяє лише у разі невідповідності останнього вимогам КПК. Вимоги до обвинувального акта визначені статтею 291 КПК. При поверненні 09.11.2017 р. та 04.06.2018 р. обвинувального акту прокурору в зв’язку з невідповідністю вимогам зазначеної процесуальної норми суд виходив з того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, в обвинувальному акті не наведено в повній мірі правову кваліфікацію дій ОСОБА_4, під час досудового розслідування не встановлено, кому саме заподіяно шкоди вчиненим злочином.

Суд при вирішенні питання щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду враховує, що сторона обвинувачення згідно з приписами статей 338-340 КПК вправі під час судового розгляду кримінального провадження змінити обвинувачення, висунути нове обвинувачення або ж відмовитись від підтримання обвинувачення. При цьому пунктами 1-3 частини першої статті 91 КПК регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно з приписами частини першої статті 92 КПК обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Таким чином, враховуючи вичерпний перелік процесуальних рішень, які суд вправі ухвалити під час підготовчого судового засідання, суд вважає, що вирішення будь-яких питань щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час є передчасним і підлягає вирішенню під час судового розгляду кримінального провадження по суті. Тому правові підстави для повернення обвинувального акту прокурору з цих підстав, на думку суду, відсутні.

Окрім цього Апеляційний суд Вінницької області, скасовуючи 18.01.2018 р. ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09.11.2017 р., зазначив, що підстави, з яких судом було повернуто обвинувальний акт, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, а тому обвинувальний акт підлягає направленню до Вінницького міського суду Вінницької області для його розгляду зі стадії підготовчого судового засідання. Саме тому посилання ОСОБА_5 на те, що питання щодо його процесуального статусу вже вирішене судом суд оцінює критично і вважає, що питання щодо його залучення до участі у справі підлягає повторному вирішенню судом під час проведення підготовчого судового засідання.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що Вінницьким міським судом Вінницької області 04.06.2018 р. постановлено ухвалу, відповідно до якої обвинувальний акт повернуто прокурору. Підставою для повернення обвинувального акту, як слідує з ухвали суду, стало те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 219 КПК, оскільки в останньому не зазначено формулювання обвинувачення, а також не конкретизоване пред’явлене ОСОБА_4 обвинувачення. Крім того, в кримінальному провадженні наявні суттєві суперечності щодо особи, потерпілої від кримінального правопорушення.

26.11.2018 р. Вінницьким апеляційним судом ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2018 р. скасовано, а кримінальне провадження направлено на новий розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області. Скасовуючи ухвалу від 04.06.2018 р., апеляційний суд зазначив, що попри відсутність в обвинувальному акті конкретної вказівки на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації виконано. Крім того, апеляційний суд не погодився з думкою суду першої інстанції щодо не встановлення суб’єкта, якому в кримінальному провадженні заподіяно шкоди.

Таким чином, зважаючи на положення статті 314 КПК, висновки, сформульовані Апеляційним судом Вінницької області, положення кримінально-процесуального закону, суд вважає, що підстави для повернення обвинувального акту на даний час відсутні, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду. Згідно з приписами частини другої статті 31 КПК судовий розгляд слід здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 315 КПК з метою підготовки до судового розгляду суд, зокрема, з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Як вже було зазначено, до суду надійшла заява ОСОБА_5, відповідно до якої останній посилається на те, що він судом вже визнаний потерпілим у кримінальному провадженні. Проте, за результатами проведення підготовчого судового засідання Вінницьким міським судом Вінницької області 09.11.2017 р. постановлено ухвалу про повернення обвинувального акту. Зазначена ухвала 18.01.2018 р. була скасована Апеляційним судом Вінницької області й кримінальне провадження направлено на новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання. Тому, як вже було зазначено судом вище, посилання ОСОБА_5 на визнання його потерпілим у кримінальному провадженні попереднім складом суду на увагу не заслуговують. При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 подано письмову заяву, згідно з якою він просив в знати його потерпілим у кримінальному провадженні, оскільки інкримінованими ОСОБА_4 злочинами йому заподіяно шкоди.

Відповідно до частини першої статті 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. При цьому частиною третьою статті 55 КПК регламентовано, що потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

ОСОБА_5 у поданій до суду заяві посилався на те, що інкримінованим ОСОБА_4 злочином йому заподіяно матеріальної шкоди. Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 91 КПК зазначена обставина підлягає доказуванню в кримінальному провадженні. На даний час розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, а тому суд позбавлений можливості перевірити твердження ОСОБА_5 щодо заподіяння йому матеріальної шкоди. Разом з тим, у заяві про визнання потерпілим ОСОБА_5 посилається на те, що він є добросовісним набувачем майна ПСП «Авангард». Зі змісту ж обвинувального акту випливає, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому числі й у протиправному відчуженні майна (майнових прав) зазначеного товариства на свою користь з подальшим відчуженням зазначеного майна (майнових прав) на користь третіх осіб. Тобто ОСОБА_5 набув право на майно (майнові права) ПСП «Авангард» вже після вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину, про що ОСОБА_5 зазначено і у заяві й узгоджується з відомостями, викладеними в обвинувальному акті. Тому суд приходить до переконання, що посилання на добросовісність набуття майна (майнових прав) не є правовою підставою для визнання особи, в даному випадку ОСОБА_5, потерпілим у кримінальному провадженні, а тому в задоволенні зазначеної заяви слід відмовити.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_6 про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. При цьому частиною третьою статті 55 КПК регламентовано, що потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

З обвинувального акту випливає, що ОСОБА_4 обвинувачується в підробці підписів засновника ПСП «Авангард» ОСОБА_6 в протоколі щодо виходу зі складу учасників підприємства, на підставі якого були внесені відомості до реєстру юридичних осіб щодо учасників підприємства. Отже, суд вважає, що заява ОСОБА_6 щодо залучення її до участі у справі в якості потерпілої відповідно до приписів статті 55 КПК підлягає задоволенню.

Таким чином, в судове засідання підлягають виклику сторони обвинувачення та захисту, а представник потерпілого ПСП «Авангард» ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_6

З наданих суду матеріалів також вбачається, що до обвинувального акту було надано цивільний позов ОСОБА_6

Суд враховує, що частиною четвертою статті 128 КПК визначено, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Вимоги щодо позовної заяви встановлені статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК). Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Крім того, частиною п’ятою статті 177 ЦПК визначено, що позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Окрім наведеного, частиною другою статті 95 ЦПК визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, суд вважає, що поданий ОСОБА_6 позов підлягає залишенню без руху з наданням останній строку для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Керуючись статтями 314-316, 371 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (колегіально судом у складі трьох суддів) за участю прокурора на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області (зал судових засідань № 12), яке відбудеться 21.03.2019 р. о 15.30 год.

Залучити ОСОБА_6 до кримінального провадження в якості потерпілої.

У судове засідання викликати: сторону обвинувачення та сторону захисту, представника потерпілого ПСП «Авангард» ОСОБА_2 та потерпілу ОСОБА_6

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: