Ухвала суду № 80429012, 13.03.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/14887/13-к 13.03.2019

н\п 1-кп/490/920/2018

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/14887/13-к

У Х В А Л А

13 березня 2019 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Медюка С.О.,

при секретарі Митрохіній А.Є.,

під час розгляду у судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013160020006495 від 26.09.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України,

за участю прокурора Добрінової О.В.,

потерпілої ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_6,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.

Судом, в порядку ч.3 ст.331 КПК України, ініційовано питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 під вартою.

В судовому засіданні прокурором були подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися та не припинили свого існування. Підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, немає.

Потерпіла клопотання прокурора підтримала.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечували. Додатково, захисник заявив про необхідність зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов'язання, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 залишили вирішення даного клопотання на розсуду суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 залишив вирішення даного клопотання на розсуду суду.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Так, ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 вересня 2013 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.01.2019 року до 16 березня 2019 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останніх судом не встановлено.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети (Рішення «Хайредінов проти України»). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаного із умисним позбавленням життя людини.

Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останні обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а також особи обвинувачених.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, істотно перешкоджати кримінальному провадженню, яке ще не почалось розглядом по суті, та можливість обвинувачених вплинути на свідків, які ще не допитувались під час судового розгляду.

Таким чином, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Суд враховує позицію потерпілої при вирішенні питання про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинувачених, зважаючи на наступне.

Відповідно до Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою, затвердженої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 40/34 від 29 листопада 1985 року, до жертв слід ставитись із співчуттям і поважати їхню гідність. Вони мають право на доступ до механізмів правосуддя відповідно до національного законодавства. При цьому, слід сприяти тому, щоб судові й адміністративні процедури максимально відповідали потребам жертв, зокрема, шляхом забезпечення їм можливості викладу своєї позиції по суті справи і надання належної допомоги на всіх етапах судового розгляду відповідно до національного законодавства.

Суд не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_6 про те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 11 травня 2019 року включно.

Обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 11 травня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.О. Медюк