Вирок № 80428544, 14.03.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/9211/17

Провадження №1-кп/127/957/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Лащук О.С.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої – адвоката ОСОБА_4,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4/27, раніше судимого:

- 09.06.1998 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ч. 3 ст. 140, ст. 44 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, з конфіскацією майна;

- 15.12.1998 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна;

- 24.06.2005 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ч. 2ст. 186, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці 3 дні;

- 22.12.2006 року вироком Ленінського районного суду м. Вінниці за ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- 03.08.2010 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ст. 395, ст. ст. 71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців;

- 20.02.2013 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185, 395, ч.1 ст. 70, ч.5 ст. 71 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі, 08.04.2016 року звільнений по відбуттю строку покарання;

- у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020020000413 від 09.02.2017 року, ч.2 ст. 186 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020020001055 від 01.04.2017 року, ст. 395 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020020004117 від 01.12.2017 року, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1, маючи незняту та непогашену судимість за вчинення злочинів, повторно, 12.01.2017 року перебуваючи в приміщенні квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1/27 в ході спілкування з ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, скориставшись приятельськими відносинами, які між ними склалися, під приводом здійснення телефонного дзвінка попросив у ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Nokia» моделі «rm-908», вартість якого згідно висновку експертизи №1676/17-21 від 29.03.2017 року станом на 12.01.2017 року становила 421,80 гривень.

Після чого ОСОБА_1 підбурюванй жагою особистої наживи та незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, взяв вищевказаний мобільний телефон та роблячи вигляд, що здійснює телефонний дзвінок вийшов з приміщення квартири та в подальшому розпорядився вказаним телефоном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 421 грн. 80 коп.

Крім того, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що відносно нього постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.06.2017 року встановлено адміністративний нагляд строком на один рік і застосуванням наступних обмежень: заборони виїжджати за межі м. Вінниці без дозволу керівництва Лівобережного відділення поліції Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області; заборони відвідувати місяця масового відпочинку людей, ресторани, кафе, бари, заклади, де дозволено проводити продаж спиртних напоїв на розлив; заборони виходити з будинку за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5/27, з 23:00 год. до 06:00 год., за винятком днів та годин роботи; обов’язку з’являтися для реєстрації до службового приміщення Лівобережного відділення поліції Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області останньої середи кожного місяця з 17:00 год. до 19:00 год., умисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно, без поважних причин та без повідомлення керівництва Лівобережного відділення поліції Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області залишив місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2/27, та 13.11.2017 року о 23:00 годині, 14.11.2017 року о 23:10 годині, 15.11.2017 року о 23:25 годині був відсутній за вказаним місцем проживання, а також 27.09.2017 року та 25.10.2017 року без поважних причин не з’явився на реєстрацію до Лівобережного відділення поліції Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190 та ст. 395 КК України за обставин викладених в обвинувальних актах визнав в повному обсязі та суду пояснив, що він дійсно 12.01.2017 року під приводомздійснення дзвінка та контролю за виконанням ОСОБА_5 роботи, злвживаючи довірою останнього, взяв у нього мобільний телефон, який обіцяв повернути, однак телефон ОСОБА_5 не повернув, а здав його в ломбард. Щодо ухилення ним від встановленого судом адміністративного нагляду суду повідомив, що він, дійсно, знаючи, про те, що відносно нього постановою суду встановлений адміністративний нагляд та будучи обізнаним з правилами та обмеженнями адміністративного нагляду, порушив їх та переїхав проживати за іншою адресою при цьому не повідомив поліцію про зміну місця свого проживання.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190 та ст. 395 КК України визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу.

З’ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження витягу з кримінального провадження № 12017020010004756 12017020020000413 (т.2 а. с. 64), протоколу прийняття заяви про злочин від потерпілого ОСОБА_5 від 08.02.2017 року (т.2 а.с. 65), висновку судово-товарознавчої експертизи №1676/17-21 від 29.03.2017 року та довідки про вартість проведеної експертизи (т.1 а.с. 66-68), витягу з кримінального провадження №12017020020004117 (т.2 а.с. 69), суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати по епізоду 12.01.2017 року з потерпілим ОСОБА_5 за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, а по епізоду ухилення від адміністративного нагляду в листопаді 2017 року – за ст. 395 КК України як порушення правил адміністративного нагляду за ознаками самовільного залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину повторно, а саме в тому, що він 25.12.2016 року, приблизно о 21:20 годині, перебуваючи неподалік від свого помешкання, на перехресті вулиць Баженова-Ватутіна у м. Вінниці, помітив раніше незнайому йому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка поверталася з роботи до свого місця проживання, у руці якої була жіноча сумочка чорного кольору. Побачивши вказану жінку із даною сумочкою, у ОСОБА_1 виник прямий умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_3

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів, у тому числі проти власності, маючи незняті та непогашені судимості, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_1 підійшов ззаду ОСОБА_3, після чого відкрито, шляхом ривка заволодів її жіночою сумочкою чорного кольору, вартість якої, згідно із висновком судово-товарознавчої експертизи № 6221-6223/17-21 від 27.10.2017, визначити не представляється можливим, усередині якої знаходились наступні речі: 1) мобільний телефон марки «Sumsung» серії «Galaxy J7» моделі «SМ-І J710/FZWU(SEK)» білого кольору, ринкова вартість якого, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 1842-1843/17-21 від 19.04.2017, станом на 25.12.2016 складала 5 318,10 грн., із двома SІМ-картками (стартовими пакетами операторів мобільного зв’язку «Київстар» та «Lifecell», ринкова вартість яких, згідно із висновком судово-товарознавчої експертизи № 6221-6223/17-21 від 27.10.2017 року станом на 25.12.2016 складала 25 грн. та 30 грн. відповідно; 2) прозорий пластиковий чохол до мобільного телефона марки «Utty», вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 6221-6223/17-21 від 27.10.2017, визначити не представляється можливим; 3)навушники марки «Хіаоmі» моделі «mi piston fresh bloom» білого кольору, ринкова вартість яких, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 1842-1843/17-21 від 19.04.2017, станом на 25.12.2016 складала 195,61 грн.; 4) паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_3; 5) пенсійне посвідчення, вартість якого, згідно з ціновою пропозицією GП «Торговий Дім «Едельвейс і К» від 27.10.2017, складає 11,04 грн.; 6) ключі від квартири, вартість яких, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 6241/17-21 від 30.10.2017, визначити не представляється можливим; 7) гаманець, вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 6241/17-21 від 30.10.2017, визначити не представляється можливим, усередині якого знаходилися 4 банківські картки (грошових коштів на них не було), та грошові кошти в сумі 320 грн. У подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 5 899,75 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України по епізоду з потерпілою ОСОБА_3 не визнав. Суду пояснив, що в 2016 році перед новим роком, у нього проживав ОСОБА_6 До них в гості прийшов Мороз, ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_3, вони почали розпивати спиртні напої, в ході розмови Мороз пояснив, що ОСОБА_3 шукає раніше судимих осіб, які б допомогли їй виселити племінницю з якогось помешкання, однак ніхто з компанії на запропоновану пропозицію не погодився. Його товаришеві ОСОБА_6 сподобалася ОСОБА_3, а тому ОСОБА_6 попросив у нього викрасти сумочку в ОСОБА_3 та заховати її, щоб таким чином привернути увагу потерпілої до ОСОБА_6, щоб той зміг увійти до неї в довіру та зав’язати стосунки з ОСОБА_3, щоб в подальшому проживати у неї. Він погодився допомогти ОСОБА_6, непомітно взяв сумочку потерпілої та заховав її в іншій кімнаті. Після розпивання спиртного, усі почали виходити на вулицю, та в цей час потерпіла помітила зникнення своєї сумочки. Вони усі вийшли на вулицю та стояли біля будинку, ОСОБА_7 пішов додому, а ОСОБА_3 почала розпитувати про свою сумку, на що він сказав ОСОБА_6 самому розбиратися з ОСОБА_3 та потерпіла з ОСОБА_6 пішли в його будинок, а він з Морозом пішов геть. Коли він повернувся додому, то виявив, що сумка потерпілої була на тому ж місці, що він її залишив. Він заглянув всередину сумки та виявив там банківські картки, телефон, навушники до телефону, паспорт і пенсійне посвідчення, телефон та грошові кошти, які забрав собі. Наступного дня додому приїхав ОСОБА_6 і сказав, що він буде проживати у потерпілої, так як увійшов до неї в довіру. Їм з ОСОБА_6 були потрібні грошові кошти, тому вони вирішили здати мобільний телефон ОСОБА_3 в ломбард. Так як у них не було документів, вони звернулися до ОСОБА_7 та попросили його здати телефон на його документи, запевнивши останнього, що телефон належить їм. Отримані в ломбарді грошові кошти за мобільний телефон вони з ОСОБА_6 поділили порівну між собою. Навушники від телефона він віддав своїй дівчині ОСОБА_8, при цьому не сказав їй, що навушники крадені. ОСОБА_4 декілька днів ОСОБА_6 знову приїхав до нього додому, забрав сумку потерпілої та поїхав до ОСОБА_7, щоб разом з ним викупити телефон потерпілої. Від ОСОБА_7 він дізнався, що телефон в ломбарді викупляла ОСОБА_3. На протязі більше ніж 3 місяців потерпіла до нього не пред’являла жодних претензій, однак згодом виявилося, що більше ніж через 3 місяці після подій ОСОБА_3 звернулася до поліції з заявою про вчинення грабежу.

Зізнавальні показання під час досудового розслідування він давав під тиском працівників правоохоронних органів, у відсутності адвоката, оскільки йому погрожували обранням запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 25.12.2016 року, коли вона у вечірній час поверталася додому з роботи, вона поспілкувалася з Морозом, позаду до неї йшли три особи, в тому числі ОСОБА_1 Її хтось вдарив ззаду по голові та чоловік міцної тілобудови вирвав з її рук сумку та втік. Від удару вона впала, та забруднила речі в болоті. Вона побачила куртку ОСОБА_1, а тому по одягу та тілобудові може впевнено сказати, що сумку з її рук вирвав саме обвинувачений, оскільки незадовго до нападу вона бачила ОСОБА_1 на стадіоні та він був одягнений в цю ж куртку. Після нападу вона була побита. До неї підійшов ОСОБА_6, допоміг підвестися, відвіз її додому, розповів, що її пограбував ОСОБА_1 та пообіцяв повернути викрадені речі. Наступного дня ОСОБА_6 повернув їй викрадену напередодні сумку без грошей, сказав, що гроші вони витратили на спиртні напої, а її телефон разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 здали в ломбард. Вона разом із ОСОБА_7 і ОСОБА_6 пішла до ломбарду, де за 600 грн. викупила свій телефон.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він знайомий з обвинуваченим, підтримує з ним товариські відносини.

Взимку 2016 року до нього прийшли ОСОБА_6 з ОСОБА_1, запитали, чи є у нього паспорт та попросили здати в ломбард на його документи мобільний телефон. На його запитання, ОСОБА_6 сказав, що телефон належить його співмешканці, а тому запевнив, що ніяких проблем не виникне, а тому він погодився та здав телефон до ломбарду. ОСОБА_4 два дні прийшли ОСОБА_9 з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ОСОБА_6 просив забрати телефон з ломбарду. Після цього ОСОБА_3 дала 700 гривень, та вони разом викупили телефон в ломбарді, після чого потерпіла забрала свій телефон.

За кілька днів до цих подій він разом з Морозом, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вживали спиртні напої вдома у ОСОБА_1, ніяких конфліктних ситуацій не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що взимку 2017 року вона видала працівникам поліції навушники, які їй подарував ОСОБА_1 Щодо обставин пограбування ОСОБА_3 їй нічого не відомо. ОСОБА_1 не повідомляв їй про те, що навушники були крадені, однак вона бачила, що ті були не нові.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що являється взимку 2016 року, коли він був вдома у ОСОБА_1, прийшли Мороз, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Після спільного розпивання спиртних напоїв, усі, крім нього, вийшли з помешкання, однак ОСОБА_3 повернулася та шукала свою сумочку, проте не знайшла її та пішла. В той вечір ОСОБА_6 пішов проживати до ОСОБА_3, а приблизно через 4 місяці він дізнався від ОСОБА_6, що ОСОБА_3 того вечора пограбували. ОСОБА_6 проживав у ОСОБА_3 біля півроку, поки його не затримали працівники поліції за обвинуваченням у вчиненні якогось злочину.

Крім показань обвинуваченого, потерпілої та свідків, судом було досліджено і інші докази сторони обвинувачення по епізоду грабежу ОСОБА_3, а саме:

- витягу з кримінально провадження «12017020020001055, відповідно до якого за заявою потерпілої ОСОБА_3 від 31.03.2017 року, 01.04.2017 року було внесено відомості до ЄРДР про злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, вчинений 25.12.2016 року ОСОБА_1, який о 21:20 годині 25.12.16 року на перехресті вулиць Баженова-Ватутіна у м. Вінниці підійшов ззаду до ОСОБА_3, після чого відкрито, шляхом ривка, заволодів її жіночою сумочкою з її особистими речами всередині (т.2 ас. 71);

- протокол від 31.03.2017 року прийняття заяви від ОСОБА_3 про злочин (т.2 ас.72), відповідно до яких потерпіла просить прийняти міри до невідомої їй особи, яка 25.12.2016 року о 21:20 годині на перехресті вулиць Баженова – Ватутіна шляхом ривка, відкрито заволоділа її сумочкою, в якій були грошові кошти в сумі 320 гривень, телефон «Самсунг» білого кольору, ІМЕІ 3574060765622295 з сім-карткою НОМЕР_1, три банківські картки, паспорт на її ім’я, навушники «Самсунг» білого кольору, чим завдала їй майнової шкоди на суму 12355 гривень. (т.2 а.с. 72);

- постанову слідчого від 03.04.2017 року про призначення товарознавчої експертизи в кримінальному провадженні №12017020020001055 (т.2 а.с. 73);

- висновок судово-товарознавчої експертизи № 1842-1843/17-21 від 19.04.2017 року, відповідно до якої ринкова вартість телефону марки «Sumsung» серії «Galaxy J7» моделі «SМ-І J710/FZWU(SEK)» білого кольору станом на 25.12.16 складала 5318,10 грн., та довідку про вартість проведення вказаної експертизи (т.2 а.с. 74-78);

- лист ПТ «Ломбард Приват» б/н від 17.06.17 року, відповідно до якого вказано, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, користувався послугами відділення ломбарду та 26.12.2016 року здав до ломбарду мобільний телефон «Sumsung Galaxy J7 (SМ-J710/FN)», ІМЕІ 357406076562295 на суму 600 грн., який був викуплений 30.12.2016 року та надано копію відповідного договору від 26.12.2016 року (т.2 а.с. 79-80);

- заяву ОСОБА_8 від 22.06.2017 року, відповідно до якої остання добровільно видала працівникам поліції навушники «Хіаоmі mi piston fresh bloom» білого кольору, які їй подарував її хлопець ОСОБА_1 в кінці грудня 2016 року (т.2 а.с. 81);

- протокол огляду предмету від 23.06.2017 року, відповідно до якого оглянуті видані ОСОБА_8 навушники (т.2 а.с. 82);

- постанову слідчого від 23.06.17 року про визнання навушників «Хіаоmі mi piston fresh bloom» білого кольору речовим доказом в кримінальному провадженні №12017020020001055 від 01.04.2017 року (т.2 а.с. 83);

- протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.10.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_3 на пред’явлених їй для впізнання фотознімках впізнала по фотографії з рисами обличчя, очима, носом, зачіскою, підборіддям та лобом особу, яка 25.12.2016 року вчинила відносно неї грабіж, а саме: ОСОБА_1 (т.2 .с. 85-87);

- протокол проведення слідчого експерименту від 06.10.2017 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_3 розказала та вказала обставини вчинення відносно неї злочину 25.12.2016 року, а саме вказала, що 25.12.2016 року біля 21:20 години на перехресті вулиць Баженова-Ватутіна вона почула як до неї ззаду підбіг раніше невідомий їй чоловік, який схопив її жіночу сумочку чорного кольору, вирвавши її з рук та побіг в бік вулиці Ватутіна (т.2 а.с. 88-96);

- постанову слідчого від 24.10.2017 року про призначення товарознавчої експертизи в кримінальному провадженні №12017020020001055 (т.2 а.с. 97);

- висновок судово-товарознавчої експертизи № 6221-6223/17-21 від 27.10.2017 року, відповідно до якої ринкова вартість SІМ-картки (стартового пакету) оператора мобільного зв’язку «Київстар» станом на 25.12.16 становить 25,00 грн., а ринкова вартість SІМ-картки (стартового пакету) оператора мобільного зв’язку «Lifecell» станом на 25.12.16 становить 30,00 грн. Вартість пластикового чохла марки «Utty» встановити не представляється за можливе, а також довідку про вартість проведення даної експертизи (т.2 а.с. 98-102)

- постанову слідчого від 30.10.2017 року про призначення товарознавчої експертизи в кримінальному провадженні №12017020020001055 (т.2 а.с. 103);

- висновок судово-товарознавчої експертизи № 6241/17-21 від 30.10.2017 року, відповідно до якої ринкова вартість трьох ключів та гаманця не визначена з об’єктивних підстав, а також довідку про вартість проведення даної експертизи (т.2 а.с. 104-107);

- протокол від 01.11.2017 року роз’яснення ОСОБА_1 права на захист, відповідно до якого останній відмовився від захисника (т.2 а.с. 108)

- протокол проведення слідчого експерименту від 06.11.2017 року з ОСОБА_1 з фототаблицею до протоколу, відповідно до якого ОСОБА_1 розповів та показав як саме він вчинив злочин 25.12.2016 року, а саме вказав, що біля 21:20 години, він побачивши на перехресті вулиць Ватутіна-Баженова у м. Вінниці невідому йому жінку, підбіг до неї ззаду та вирвав з її рук сумочку, з якою втік в бік вулиці Ватутіна (т.2 а.с. 109-119);

- заяву, яка надійшла на адресу суду поштовим зв’язком від імені ОСОБА_6, відповідно до якої останній підтримав свої показання, які він давав під час досудового розслідування, та доповнив їх, пояснивши, що ОСОБА_7 запропонував їм з ОСОБА_1 пограбувати ОСОБА_3 ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3 ззаду зі спини по голові, остання знепритомніла, а ОСОБА_1 вирвав у неї з руки сумку та втік до табачного кіоску, де працювала його подруга ОСОБА_8, щоб розділити награбоване. В цей час ОСОБА_7 спостерігав за подіями, а його функцією було вчасно надати допомогу потерпілій, щоб та не звернулась до працівників міліції, довідатися де проживає потерпіла, щоб вподальшому з викраденими у неї ключами зайти до її помешкання і пограбувати. Телефон, викрадений у потеплілої вони здали в ломбард, гроші витратили. Про усе це він розповів ОСОБА_3 (т.2 а.с. 118-120).

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що було вчинено кримінальне правопорушення – а саме відкрите викрадення майна ОСОБА_3 (грабіж), в якому обвинувачується ОСОБА_1 До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в ст. 129 Конституції України.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, що узгоджується з практикою ЄСПЛ в праві справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості» вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного

Так, в ході судового розгляду ОСОБА_1 суду повідомив, що він в кінці 2016 року розпивав у себе в помешканні спиртні напої разом з потерпілою ОСОБА_3, ОСОБА_7, Морозом та ОСОБА_6, під час чого він непомітно для інших на прохання ОСОБА_6 взяв сумочку потерпілої та сховав з метою допомогти ОСОБА_6 зав’язати стосунки з ОСОБА_3, скільки товаришу сподобалась потерпіла. Однак потерпіла виявила зникнення своєї сумочки та намагалась її відшукати. В потерпілої з ОСОБА_6 зав’язались дружні стосунки та останній почав проживати у потерпілої, що не заперечувалось і самою ОСОБА_3 ОСОБА_4 деякий час вони з ОСОБА_6 забрали кошти з сумочки потерпілої та здали її телефон в ломбард. Потерпіла ОСОБА_3 жодних претензій до ОСОБА_1 не пред’являла протягом 3 місяців. Такі показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10, які зазначали про зникнення сумочки ОСОБА_3 за аналогічних обставин.

Відповідно до вимог ст.ст.84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає за можливе визнати допустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 06.11.2017 року з ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 фактично дав зізнавальні показання про вчинення ним грабежу ОСОБА_3, оскільки в судовому засіданні обвинувачений суду пояснив, що слідчі дії проводилися без участі захисника та він давав показання під психологічним тиском працівників поліції. Разом з тим суд не бере до уваги позицію сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_1 відмовився від участі захисника під час проведення саме цієї слідчої дії, оскільки відмова від захисника у ОСОБА_1 була відібрана не в день проведення слідчої дії, а 01.11.2017 року (т.2 а.с. 108), тобто вбачається, що процесуальна дія була проведена з грубим порушенням права на захист підозрюваного – ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. При цьому також практика Європейського Суду з прав людини вказує на неможливість визнання допустимим доказом в кримінальному провадженні слідчої дії, яка проведена з порушенням ст. 6 Конвенції, а також зізнавальні показання підозрюваного, які були надані без участі захисника, враховуючи, що особа не підтримала дані показання в ході судового розгляду.

Крім того, суд визнає недопустимим доказом заяву, яка надійшла на адресу суду поштовим зв’язком від імені ОСОБА_6 (т.2 а.с. 118-120), оскільки даний доказ зібраний з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку та за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами, оскільки надані в листі пояснення ОСОБА_6 не можуть вважатися показаннями свідка, оскільки свідок не був попереджений про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а з отриманого листа не представляється за можливе достовірно встановити його автора.

Також, суд визнає недопустимим доказом в кримінальному провадженні протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.10.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_3 по пред’явлених їй для впізнання фотознімках впізнала по фотографії за рисами обличчя, очима, носом, зачіскою, підборіддям та лобом особу, яка 25.12.2016 року вчинила відносно неї грабіж, а саме: ОСОБА_1 (т.2 .с. 85-87), оскільки в ході судового розгляду і під час досудового розслідування, в тому числі під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілої, так і під час написання заяви про злочин ОСОБА_3 вказувала, що вона не бачила особи, яка її пограбувала, лише по статурі і по одягу впізнала цю особу як ОСОБА_1, так як незадовго до подій бачила останнього в компанії Мороза, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та бачила в що останній був одягнений, тобто враховуючи вищевикладене, суд вважає даний доказ здобутим з порушенням встановленої КПК України процедури проведення вказаної слідчої дії.

Разом з тим, суд вважає нещирими показання потерпілої ОСОБА_3 щодо обставин вчинення відносно неї злочину ОСОБА_1, оскільки такі показання потерпілої спростовуються показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, при цьому самі показання потерпілої є суперечливими в частині способу викрадення у неї сумочки, оскільки в ході судового розгляду потерпіла заявляла про те, що їй було завдано удар по голові ззаду, після чого ОСОБА_1 відкрито заволодів її майном, однак в ході досудового слідства потерпіла не заявляла про застосування до неї насильства як у своїй заяві про вчинення відносно неї злочину, так і під час слідчого експерименту – проведення відтворення за її участю.

Також суд бере до уваги той факт, що потерпіла звернулася з заявою до правоохоронних органів 31.03.2017 року (т.2 а.с. 71), тобто через значний час після події 25.12.2016 року, на який вона вказує як час вчинення відносно неї злочину (т.2 а.с. 71, 72), самостійно викупила свій мобільний телефон з ломбарду 30.12.2016 року (т.2 а.с. 79-80), при цьому не повідомивши правоохоронні органи, що саме по собі є нелогічним та такі дії потерпілої викликають обґрунтовані сумніви суду щодо наявності подій 25.12.2016, викладених в обвинувальному акті.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Таким чином, суд приходить до переконання, що обвинувачення ОСОБА_1 у відкритому викраденні майна у потерпілої не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства, а тому враховуючи положення ст. 62 Конституції України та п. 1 ч.1 ст. 373 КПК України, приходить до остаточного висновку, що обвинуваченого ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у пред’явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в зв’язку з не доведенням вчинення даного кримінального правопорушення та виправдати.

При вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_1 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_11, який являється особою раніше судимою (т.2 а.с. 38-63); посередньо характеризується за місцем проживання (т.2 а.с.35), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 36-37).

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає визнання ним вини та щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає вчинення ним рецидиву злочинів.

При цьому суд не вважає за можливе врахувати таку обтяжуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_1 обставину, яка зазначена стороною обвинувачення, – як повторність злочинів, оскільки вказана обставина є кваліфікуючою ознакою вчиненого злочину злочину.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочинів, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення ОСОБА_11 до вчиненого, те, що останній був неодноразово судимим за умисні злочини проти власності та вчинив нові злочини в період непогашеної судимості, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити за ст. 395 КК України у виді арешту на строк, визначений в межах санкції вказаної статті, а також за ч.2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк, визначений в межах санкції даної статі, призначивши ОСОБА_1 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань – у виді позбавлення волі із врахуванням положень п.п. а п.1 ч.1 ст. 72 КК України.

Керуючись ч.3 ст. 3 та ч.1 ст. 5 КК України суд приходить до переконання про можливість застосування відносно ОСОБА_1 ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року, оскільки запобіжний захід був обраний останньому у кримінальному провадженні за обвинуваченням його у вчиненні 25.12.2016 року інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_1 строк попереднього ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду слід зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з часу його затримання по день проголошення вироку та звільнити з під варти в зв’язку з повним відбуттям призначеного цим вироком покарання.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою слід скасувати та звільнивши його з-під варти з зали суду.

Також, відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути вартість проведення криміналістичних досліджень, проведення яких було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченими злочину, а саме – за висновок судово-товарознавчої експертизи №1676/174-21 від 29.03.2017 року.

Решту процесуальних витрат за проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні № 12017020020001055 слід віднести на рахунок держави, оскільки по даному епізоду ОСОБА_1 був виправданий.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 63, 65-67, 70, 72 КК України, ст. ст. 26, 100, 124, 337, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України – виправдати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ст. 395 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 190 КК України – у виді 2 років позбавлення волі;

- за ст. 395 КК України – у виді 4 місяців арешту.

На підставі ч.1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 2 років 4 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_1 строк попереднього ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 29.11.2017 року по день проголошення вироку – 14.03.2019 року, звільнивши його з зали суду, в зв’язку з повним відбуттям призначеного покарання.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою – скасувати, звільнивши його з-під варти з зали суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна 198 гривень у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження – судово-товарознавчої експертизи №1676/174-21 від 29.03.2017 року.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення криміналістичних досліджень на загальну суму 693 гривні, а саме: витрати за проведення криміналістичних досліджень - судово-товарознавчих експертиз №1842-1843/17-21 від 19.04.2017 року, №6221-6223/17-21 від 27.10.2017 року, №6241/17-21 від 30.10.2017 року, - віднести за рахунок держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази в кримінальному провадженні №12017020020001055:

- навушники «Хіаоmі mi piston fresh bloom» білого кольору, які передані на зберігання потерпілій, після набрання вироком законної сили – залишити ОСОБА_3 (т.2 а.с. 84).

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим який тримається під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: