Постанова № 80427177, 12.03.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/19639/18

Провадження № 3/592/101/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м.Суми Чернобай О.І., за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.С., особи відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 із застосуванням технічних засобів звуко та відео фіксації судового провадження, що відповідає вимогам ч.6 ст.11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/1, кв.7,

за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В :

18.12.2018 року, близько 13:30 год., в м.Суми, по вул.Засумській, в районі будинку № 32, водій ОСОБА_1 керував автомобілем “Wolksvagen Passat” н.з. HFD 006 з ознаками наркотичного сп’яніння, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров'я відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

При розгляді справи ОСОБА_1 винним себе у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України не визнав і суду показав, що він рухався на автомобілі “Wolksvagen Passat” та на вул.Засумській був зупинений співробітниками патрульної поліції, які стали казати, що він перебуває в стані наркотичного сп’яніння. Він не погодився з цим. Тоді співробітники патрульної поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп’яніння в медичному закладі. Він наполягав на проходженні такого огляду на місці зупинки, пояснюючи, що у поліції повинні бути засоби для такого освідування при собі. В подальшому відносно нього був складений адміністративний протокол за те, що він відмовився від огляду на стан наркотичного сп’яніня. На місці зупинки було двоє понятих чоловік та жінка. Не погодившись з протоколом він самостійно поїхав в наркодиспансер де пройшов медогляд і згідно висновку він не перебував в стані наркотичного сп’яніння. Від огляду на стан сп’яніння він не відмовлявся.

Незважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доказується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Із переглянутого у судовому засіданні у присутності ОСОБА_1 та його захисника DVD диску з відеозаписом з реєстратора та боді-камер патрульних поліцейських вбачається, що на місці зупинки співробітники патрульної поліції у присутності двох понятих неодноразово пропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння в медичному закладі, на що він не погоджувався і наполягав на такому огляді саме на місці зупинки. На що поліцейські також неодноразово вказували йому на те, що на місці зупинки огляд проводиться на стан алкогольного сп’яніння, а в даному випадку треба пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння, який може бути проведений тільки в умовах лабораторії із здачею біосередовища. Однак, ОСОБА_1 на дані законі вимоги поліцейських відповідав їм, що він повинен пройти освідування саме на місці зупинки та що “його повинні освідувати тут на місці зупинки”. Працівник поліції знову повторив йому, що таке освідування може бути проведене тільки в умовах лабораторії. Але ОСОБА_1 знову зазначив, що він хоче пройти дане освідування на стан наркотичного сп’яніння саме на місці зупинки.

Тобто, з даного відеозапису чітко вбачається, що водій ОСОБА_1, на неодноразові вимоги патрульних поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння в медичному закладі відмовився проїхати з ними на таке освідування.

У судовому засіданні захисником був наданий суду висновок КЗ СОР “Обласний наркологічний диспансер” від 18.12.2018 року у якому зазначено, що водій ОСОБА_1, о 16:20 год. самостійно звернувся до медичного закладу де пройшов огляд та згідно висновку ознак сп’яніння у нього виявлено не було.

Однак, цим висновком не спростовується винуватість водія ОСОБА_1 стосовно відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння в установленому законом порядку, оскільки таке освідування він повинен був пройти саме на вимогу співробітників патрульної поліції, а не самостійно після того, як відносно нього вже був складений адміністративний протокол про відмову від проходження вказаного огляду.

Так, пунктом 7 Розділу ІІІ “Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов’язкове.

Крім того, відповідно до пункту 4 Розділу І вищеназваної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота).

Згідно п.3 Розділу І цієї ж Інструкції ознаками алкогольного сп’яніння, окрім іншого, також є: порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці.

І ці три ознаки інспектором патрульної поліції були зазначені в протоколі.

Тому, в даному випадку, оскільки водію ОСОБА_1 співробітниками патрульної поліції були висунуті обґрунтовані підозри щодо керування транспортним засобом в стані наркотичного сп’яніння із-за наявності вище перелічених трьох ознак наркотичного сп’яніння, тому в даному випадку водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейського повинен був на виконання пункту 2.5 Правил дорожнього руху пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп’яніння або з метою спростування цих підозр та у випадку їх спростування мав би можливість в майбутньому оскаржити дії поліцейських у судовому порядку.

Також слід зазначити, що суд зобов'язаний при розгляді справ усіх категорій неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Крім того, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О’Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (“O’Halloran and Francis v. the United Kingdom”) також зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі ? зокрема, як для даного випадку обов’язку відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Таким чином, у судовому засіданні, зібраними патрульною поліцією доказами, зокрема відеозаписами з боді-камер було доведено поза будь-яким розумним сумнівом, що водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейських і у присутності двох свідків відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп’яніння у медичному закладі.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши у судовому засіданні усі вищенаведені докази та надавши аналіз цим доказам у даному рішенні, доходжу висновку про повну відповідність дій співробітників патрульної поліції вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” і повну доведеність вини водія ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння на вимогу співробітників патрульної поліції у встановленому законом порядку, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України.

Обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність при розгляді справи не встановлено.

Враховуються характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність вважаю, що ОСОБА_1 повинен бути підданий адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням його права керування транспортними засобами і з нього підлягає стягненню судовий збір у відповідності з вимогами ст.401 КпАП України у розмірі 384,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, …а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.ч.1 і 2 ст.308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Керуючись ст.ст.401 , ч.1 ст.130 КпАП України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1, в порядку ст.401 КпАП України на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. за наступними реквізитами: Одержувач – ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106 ЄДРПОУ – 37993783 Банк одержувача – Казначейство України (ЕАП) МФО – 899998 Рахунок – 31211256026001 Код платежу – 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.І. Чернобай