Рішення № 80425557, 25.02.2019, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/1/2019

Справа № 679/575/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретарі судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

номер справи 679/575/14-ц,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_4,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_5,

відповідач за первісним та за зустрічним позовами виконавчий комітет Славутської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Славутської міської ради, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Славутської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою,

за участю представників учасників справи:

представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_7,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_8,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_9,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Славутської міської ради, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_6, про визнання права на користування земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила встановити порядок користування земельною ділянкою №65, загальною площею 1293 кв.м, що знаходиться по вул. Князів Сангушків у м. Славута Хмельницької області, та визнати за нею право на користування земельною ділянкою площею 888 кв.м, а за ОСОБА_5 – площею 329 кв.м, вказавши при цьому межі земельної ділянки, визначені варіантом №3 висновку судово-технічної експертизи №6642/16-26.

В обґрунтування позову зазначила, що 09 липня 1974 року ОСОБА_10, який був її чоловіком, згідно договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_11 63,82% одноповерхового дерев'яного будинку з надвірними будівлями до цієї частки будинку по вул. Мануїльського, 65 в м. Славута Хмельницької області.

З моменту придбання означеної частини будинковолодіння ОСОБА_10 сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою площею 1942 кв.м, на якій розташована частина такого будинковолодіння.

18 липня 1974 року ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину став співвласником іншої частини житлового будинку, а саме 36,18% житлового будинку з надвірними будівлями до цієї частини будинку.

13 червня 1980 року прийнято рішення виконкому Славутської міської ради депутатів трудящих №211 від 13 червня 1980 року «Про результати обміру земель забудови кварталу №13». До вказаного рішення додатком є Заключення про реєстрацію (перереєстрацію) документів на право користування земельною ділянкою №65 по вул. Мануїльського від 15 травня 1980 року, згідно якого розмір даної земельної ділянки за фактичним користуванням становив 1942 кв.м. У відповідності до зазначеного Заключення, раніше зареєстрований розмір земельної ділянки становив 910 кв.м, а виявлені надлишки земельної ділянки в розмірі 1032 кв.м залишено в користуванні ОСОБА_10

ОСОБА_4 зазначає, що з урахуванням часток співвласників житлового будинку, такими ж і є частки в користуванні земельною ділянкою. Зокрема ОСОБА_5 належало право на користування земельною ділянкою площею 329,24 кв.м (910 х 36,18%), а ОСОБА_10 – площею 580,76 кв.м (910 х 63,82%) та надлишки земельної ділянки площею 1032 кв.м, а всього ОСОБА_10 належало право на користування земельною ділянкою площею 1612,76 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів №252 «б» від 21 вересня 1989 року «Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва», для ОСОБА_12 на підставі його заяви про надання дозволу на будівництво будинку від 15 вересня 1989 року надано земельну ділянку площею 500 кв.м. Зазначена земельна ділянка виділена для ОСОБА_12 з надлишків земельної ділянки, що перебували у користуванні його батька - ОСОБА_10 Даний факт є приюдиційним, оскільки встановлений рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 09 вересня 2014 року.

Водночас, згідно даних геодезичної зйомки площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_6 становить 535 кв.м.

Окрім того, згідно даних вищезазначеної геодезичної зйомки за будинковолодінням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично знаходиться у користуванні 1752 кв.м. Оскільки, з врахуванням вказаних даних, спільна земельна ділянка ОСОБА_5 та ОСОБА_4 становить 910 кв.м, тому відповідно надлишок земельної ділянки на яку право одноосібного користування має ОСОБА_4 фактично зменшився до 842 кв.м.

Таким чином у ОСОБА_4 залишилось у користуванні 887,76 кв.м (842 кв.м (надлишок земельної ділянки, яка значиться за ОСОБА_4Й.). - 535 кв.м (земельна ділянка ОСОБА_6Г.) + 580,76 кв.м (земельна ділянка ОСОБА_4Й.).

Також, між земельними ділянками №63 та №65, що по вул. Князів Сангушків (раніше вул. Мануільського) в м. Славута проходить канава площею 75 кв.м, земля під якою врахована у площу земельної ділянки будинку №65, що належить ОСОБА_4 Дана канава є комунальною власністю.

Щодо правомірності використання надлишків земельної ділянки виключно ОСОБА_4, то остання вказує, що у відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 84 ЗК УРСР до земель міст належать всі землі, що розташовані в межах міста. До складу міських земель входять: землі міської забудови, землі загального користування, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя. До міських земель сільськогосподарського використання та інших угідь відносяться зокрема і землі зайняті садами і городами (ч. 1 ст. 95 ЗК УРСР).

Згідно даних інвентарної справи №734 наявний «План усадебного участка №65 по улице Мануильського в городе Славута, квартал №13, пользователь ОСОБА_10, ОСОБА_13». З означеного плану вбачається, що надлишки земельної ділянки в розмірі 1032 кв.м використовувались під фруктовим садом. Означений документ визнавався ОСОБА_5 під час розгляду цивільної справи №2-9/10 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки та усунення самовільно побудованих споруд. Таке ж вказане і в технічному паспорті ОСОБА_5 від 20 жовтня 2006 року. Таким чином, надлишки в розмрі 1032 кв.м не використовувались ОСОБА_10 для індивідуального будівництва або обслуговування належної йому частини будинковолодіння.

На момент виникнення спірних правовідносин була чинна Інструкція «Про порядок обміру і обліку земель і селищ міського типу УРСР» №8 від 09 січня 1970 року, згідно якої «документами подтверждающими право пользования земельными участками, являются те же документы, которые подтверждают право собственности на строения или право застройки, постройки и безсрочного пользования земельным участком. Не подлежат изъятию и должны быть оставлены в пользование домовладельца фруктовые сады…, указаные излишки, фруктовые сады прибавляються к установленой в нанесенном пункте норме усадебного места и в дальнейшем считаються нормой землепользования для даного земельного участка, которая регистрируется за собственниками строений».

Із «Викопировки из схематического плана квартала» за лютий 1956 року вбачається, що земельна ділянка №59 (на даний час №65) по вул. Мануїльського (на даний час Князів Сангушків) загальною площею 910 кв.м на підставі рішення Славутської міської ради від 25 грудня 1954 року зареєстрована за ОСОБА_11 в розмірі 67,82%, а за місцевою радою 32,18%, де про відповідне процентне співвідношення надлишків не зазначається. Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 січня 1947 року ОСОБА_11 придбав також і право користування земельною ділянкою площею 2760 кв.м, тому у заключенні від 15 травня 1980 року йдеться про перереєстрацію документів на право користування земельною ділянкою №65 по вул. Мануїльського у м. Славута в кварталі №13. Дана перереєстрація мала місце по тій причині, що такі перебували в одноосібному користуванні ОСОБА_11, а після придбання частини будинковолодіння ОСОБА_10 - у останнього. З тих підстав надлишки земельної ділянки №65 по вул. Мануїльського у м. Славута не можуть бути предметом спору.

03 лютого 2015 року ОСОБА_5 подав до суду заперечення проти позову та вказав, що рішенням виконкому Славутської міської ради депутатів трудящих №211 від 13 червня 1980 року, яке було прийняте на підставі Заключення Шепетівського міжміського бюро технічної інвентаризації щодо обміру земель забудови кварталу №13 ОСОБА_10 та йому виділено в користування земельну ділянку площею 910 кв.м по вул. Мануїльського в м. Славута (на даний час вул. Князів Сангушків). Також даним рішенням залишки земельної ділянки площею 1032 кв.м залишені у користуванні ОСОБА_10 до виникнення потреби в їх використанні.

ОСОБА_5 вважає, що будь-яких підстав для визнання права та визначення порядку користуванні земельною ділянкою площею 1442 кв.м немає, так як органами місцевого самоврядування чи органами виконавчої влади земельна ділянка у вказаному розмірі не передавалась у користування чи у власність а ні йому, а ні ОСОБА_10 у відповідності до вимог Земельного кодексу України (далі ЗК України). На підставі наведеного ОСОБА_5 просить у позові ОСОБА_4 відмовити.

08 вересня 2016 року ОСОБА_5 подав до суду зустрічну позовну заяву до виконавчого комітету Славутської міської ради, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_5 зазначив, що позов ОСОБА_4 не визнає та вважає його безпідставним. Вказав, що після смерті його батька він 18 липня 1974 року отримав спадщину на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. Мануїльського (на даний час вул. Князів Сангушків) в м. Славута Хмельницької області.

09 липня 1974 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_10 придбав у ОСОБА_11 іншу частину дерев’яного житлового будинку та сараю. Зазначений житловий будинок в самостійні домоволодіння не розділявся, відповідно і окремо не закріплювались за кожним земельні ділянки, а тому в розумінні діючої на той час Інструкції «Про порядок реєстрації будинків і будинковолодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» будинок, який був у їх частковій власності розміщувався на спільній одній земельній ділянці.

Зазначає, що згідно рішення виконкому Славутської міської ради депутатів трудящих №211 «Про результати обміру земель забудови кварталу №13» від 13 червня 1980 року та Заключення про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою №65 по вул. Мануїльського від 15 травня 1980 року площа земельної ділянки за будинковолодінням у спільному користуванні була встановлена Шепетівським міжміським бюро технічної інвентаризації у розмірі 910 кв.м, а залишки земельної ділянки площею 1032 кв.м залишені у користуванні ОСОБА_10 до виникнення потреби в їх використанні.

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів №252 «б» від 21 вересня 1989 року «Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва» для ОСОБА_12 надано земельну ділянку площею 500 кв.м з вказаних надлишків земельної ділянки.

Однак, ОСОБА_5 вважає, що надлишок земельної ділянки в розмірі 1442 кв.м, відповідно до рішення виконкому Славутської міської ради депутатів трудящих №211 «Про результати обміру земель забудови кварталу №13» від 13 червня 1980 року є комунальною власністю.

Останній зазначає, що після смерті батька та прийняття спадщини постійно користується земельною ділянкою №65 по вул. Мануїльського (на даний час вул. Князів Сангушків) в м. Славута площею 658 кв.м. Визначення меж по даній земельній ділянці в натурі з встановленням межових знаків було встановлено рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради №524 від 20 листопада 2008 року «Про вирішення спору між ОСОБА_10 та ним щодо розмежування земельних ділянок», проте дане рішення скасовано Ізяславським районним судом Хмельницької області 29 грудня 2010 року. Визначення меж земельної ділянки у натурі з встановленням межових знаків на даний час також відсутнє.

В зустрічному позові ОСОБА_5 зазначає, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (ст. 107 ЗК України).

За вказаних обставин, ОСОБА_5, посилаючись на вищезазначені обставини та норми закону, просить ухвалити рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою №65, що знаходиться по вул. Князів Сангушків в м. Славута Хмельницької області, по існуючій спільній огорожі між будинковолодіннями за фактичним користуванням земельною ділянкою згідно геодезичних обмірів, визначивши за ним право на користування земельною ділянкою площею 658 кв.м, а за ОСОБА_4 – площею 784 кв.м.

22 листопада 2016 року ОСОБА_4 надала до суду заперечення проти зустрічного позову. В запереченні вказала, що зустрічний позов не визнає, оскільки запропонований ОСОБА_5 порядок користування земельною ділянкою не відповідає фактичним обставинам справи та законодавству. При цьому зазначає, що спірна межа між їх домоволодіннями виникла через самовільний захват ОСОБА_5 неналежної йому земельної ділянки та внаслідок самочинно збудованих будівель.

Щодо неможливості використання надлишків земельної ділянки №65 по вул. Мануїльського (на даний час вул. Князів Сангушків) в м. Славута ОСОБА_5, то ОСОБА_4 вказала на причини, зазначені нею в уточненій позовній заяві від 22 листопада 2016 року.

На підставі наведеного ОСОБА_4 просила у зустрічному позові ОСОБА_5 до неї, виконавчого комітету Славутської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити повністю.

10 травня 2018 року ОСОБА_5 подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що з моменту придбання будинку ОСОБА_10 та ОСОБА_14, між ними був встановлений порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якого ОСОБА_10 користувався земельною ділянкою площею 1243 кв.м, а ОСОБА_14М – 699 кв.м. Після смерті його батька – ОСОБА_14, порядок користування спірною земельною ділянкою не змінився.

ОСОБА_5 вказує, що відсутні підстави для зміни порядку користування спірною земельною ділянкою, оскільки зазначений спір фактично виник після погодження ОСОБА_10 виділення земельної ділянки ОСОБА_6

Крім того, ОСОБА_5 переконаний, що надання права користування земельною ділянкою є виключно компетенція органів місцевого самоврядування, а не суду. Рішення про визначення порядку користування земельною ділянкою може бути прийняте лише в рамках добросусідства.

Поряд з цим, ОСОБА_5 вважає, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі рішення виконавчого комітету Славутської міської ради, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, а тому у ОСОБА_4 відсутнє право вимоги про користування земельною ділянкою, як спадкоємиці ОСОБА_10

На підставі наведеного ОСОБА_5, посилаючись на ст. ст. 88, 90, 92, 116, 120, 125, 126, 131 ЗК України, ст. ст. 183, 318, 319, 356, 364, 367, 1225, 1216, 1218 ЦК України, просить позовні вимоги ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 березня 2014 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року зазначений вище зустрічний позов ОСОБА_5 прийнято та об’єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, зупинено провадження у справі.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 березня 2018 року у справі за вказаними позовами відновлено провадження, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

17 квітня 2018 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

10 травня 2018 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області задоволено клопотання ОСОБА_4 про допит експерта в судовому засіданні, судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 лютого 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_4 про повторний допит експерта в судовому засіданні, судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_4 (відповідач за зустрічними позовами) та його представник - адвокат ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, з врахуванням її уточнень, та просили його задовольнити у повному обсязі. При цьому, представник просив встановити порядок користування земельною ділянкою №65, загальною площею 1293 кв.м, що знаходиться по вул. Князів Сангушків в м. Славута, визнати за ОСОБА_4 право на користування земельною ділянкою площею 888 кв.м та за ОСОБА_5 – площею 329 кв.м, вказавши межі земельної ділянки, визначені варіантом №3 висновку судово-технічної експертизи, без встановлених експертом сервітутів, оскільки будівлі, щодо яких встановлені експертом сервітути визнані рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2010 року самочинно збудованими та такими, що підлягають знесенню.

В подальшому, в ході розгляду справи та встановлення певних обставин, представник ОСОБА_7 вважав за потрібне змінити позовні вимоги, вказавши на необхідність виправлення технічних помилок, однак такі зміни не прийняті судом, оскільки розцінені, як зміна предмету позову на стадії судового розгляду, яка не передбачає розгляд таких клопотань.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 до виконавчого комітету Славутської міської ради, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою, то такі ОСОБА_4 та її представник вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, представник ОСОБА_7 вказав, що за будь-яких умов, спору щодо надлишків земельної ділянки не може бути, оскільки право користування такими одноособово належить ОСОБА_4

Зауважив, що, на його переконання, ОСОБА_5 має право на користування лише частиною земельної ділянки пропорційно до його власності у домоволодінні. Разом з тим, вважає, що висновок експерта є належним і допустимим доказом та таким, що може бути врахований судом при визначенні порядку користування спірною земельною ділянкою. Щодо твердження представника ОСОБА_8 про недопустимість такого доказу, як земельно-технічна експертиза з тих підстав, що в ній взято до уваги лише вихідні дані надані ОСОБА_4, вказав, що ОСОБА_5 також мав можливість надати свої вихідні дані та запитання на експертизу, однак таким правом не скористався. Тому, переконаний в тому, що право ОСОБА_5 на подання клопотання про включення його запитань при призначенні судом експертизи не порушено.

Також вказав на необхідність врахування при винесенні рішення по даній справі приюдиційності рішень судів, що стосуються даного предмету розгляду справи, зокрема рішення Ізяславського районного суду від 29 грудня 2010 року, постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 липня 2014 року, рішення апеляційного суду Хмельницької області від 09 вересня 2014 року.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позов ОСОБА_4 до виконавчого комітету Славутської міської ради, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_6 про визнання права на користування земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою не визнали та просили у його задоволенні відмовити.

Зустрічний позов останні просили задовольнити повністю, з підстав зазначених у ньому.

Водночас представник ОСОБА_8 вказав на те, що висновок Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №6642/16-26 від 05 лютого 2018 року не може бути належним та допустимим доказом, з тих підстав, що в ньому взято до уваги лише вихідні дані надані ОСОБА_4

Додатково представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 вказав, що експерт необґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_6 передано у користування земельну ділянку площею 535 кв.м, яка є частиною спірної земельної ділянки та виділена з надлишків, які перебували у ОСОБА_10, адже закріплення права власності чи користування на зазначену земельну ділянку ОСОБА_6 не здійснено.

Крім того, представник зазначив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 приховали факт надання останньому земельних ділянок площею 1000 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 1100 кв.м. для ведення особистого селянського господарства по вул. Князів Сангушко, 63 в м. Славута, що є сусідньою земельною ділянкою зі спірною, що фактично позбавляє права ОСОБА_6 на використання земельної ділянки на праві постійного користування переданої у безстрокове користування.

Щодо тверджень представника позивача за первісним позовом ОСОБА_7 про те, що надлишки спірної земельної ділянки не можуть вважатись предметом спору, оскільки такі є в одноосібному користуванні ОСОБА_4, вказав, що з такими не погоджується, оскільки вважає вказані надлишки спільними та такими, що повинні використовуватись у порядку, раніше визначеному між його батьком та чоловіком ОСОБА_4, який запропонований у його зустрічному позові.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_6- ОСОБА_9 просила первісний позов ОСОБА_4 до виконавчого комітету Славутської міської ради, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_6 про визнання права на користування земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою задовольнити повністю, а в зустрічному позові ОСОБА_5 до виконавчого комітету Славутської міської ради, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом та за зустрічним позовом виконавчого комітету Славутської міської ради в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши учасників справи, експерта, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що первісний позов слід задовольнити частково, а в зустрічному позові відмовити зважаючи на таке.

Судом установлено, що 09 липня 1974 року ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_11 63,82% одноповерхового дерев'яного будинку з надвірними будівлями до цієї частки будинку по вул. Мануїльського,65 (на даний час Князів Сангушків) в м. Славута Хмельницької області, що належав останньому на праві приватної власності згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 24 липня 1970 року (арк. спр. 8, 9, 12, т. 1).

Зі свідоцтва про право на спадщину від 18 липня 1974 року судом встановлено, що ОСОБА_5 став співвласником частини житлового будинку, а саме 36,18% житлового будинку з надвірними будівлями до цієї частини будинку, що знаходиться за адресою: вул. Мануїльського, 65 (на даний час Князів Сангушків) в м. Славута Хмельницької області, яка належала його батьку – ОСОБА_14 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 24 липня 1970 року. Дана частина будинку надана ОСОБА_14 згідно рішення виконкому Славутської міської ради депутатів трудящих №214 від 08 липня 1970 року (арк. спр. 10, 11, т. 1).

Згідно рішення виконкому Славутської міської ради депутатів трудящих №211 від 13 червня 1980 року «Про результати обміру земель забудови кварталу №13» та Заключення про реєстрацію (перереєстрацію) документів на право користування земельною ділянкою №65 по вул. Мануїльського від 15 травня 1980 року, яке є додатком до цього рішення, розмір даної земельної ділянки за фактичним користуванням становив 1942 кв.м. У відповідності до зазначеного Заключення, раніше зареєстрований розмір земельної ділянки становив 910 кв.м, а виявлені надлишки земельної ділянки в розмірі 1032 кв.м залишено в користуванні ОСОБА_10 (арк. спр. 13, 196, т. 1).

Із «Викопировки из схематического плана квартала» за лютий 1956 року вбачається, що земельна ділянка №59 ( на даний час №65) по вул. Мануїльського загальною площею 910 кв.м на підставі рішення Славутської міської ради від 25 грудня 1954 року зареєстрована за ОСОБА_11 в розмірі 67,82%, а за місцевою радою - 32,18% (арк. спр. 198, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів №252 «б» від 21 вересня 1989 року «Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва» для ОСОБА_12, на підставі його заяви про надання дозволу на будівництво будинку від 15 вересня 1989 року та згоди ОСОБА_10, надано земельну ділянку площею 500 кв.м. Зазначена земельна ділянка виділена для ОСОБА_12 з надлишків земельної ділянки, що перебували у користуванні його батька - ОСОБА_10 (арк.спр.14, 211, 212, т. 1).

З договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності від 10 жовтня 1989 року судом встановлено, що ОСОБА_6 надано в безстрокове користування земельну ділянку площею 500 кв.м на підставі рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів №252 «б» від 21 вересня 1989 року «Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва». 12 жовтня 1989 року складено акт виносу в натурі меж земельної ділянки і розміщення споруд (арк. спр. 213, 214, т.1).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_4, яка є правонаступником ОСОБА_10, вказуючи на те, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 неправомірно користується її земельною ділянкою, звернулася до суду з первісним позовом за захистом свого порушеного права.

ОСОБА_5 також звернувся до суду з зустрічним позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою, оскільки вважає, що встановлений за принципом добросусідства фактичний порядок користування земельною ділянкою ще його батьком та чоловіком ОСОБА_4 є законним.

За таких обставин між сторонами виник спір щодо права користування земельною ділянкою та визначення порядку такого користування, який регулюються нормами ЗК України, ЗК Української РСР.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом (ч. 3 ст. 89 ЗК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 91 ЗК Української РСР в редакції станом на 13 червня 1980 року, визначено порядок користування земельними ділянками співвласниками індивідуальних житлових будинків, а саме те, що особи, яким належить будинок на праві спільної власності,

користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею

визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.

Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.

Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.

Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

Виходячи з наведених встановлених обставин та аналізу зазначених норм закону, суд приходить висновку, що визначені частки співвласників житлового будинку є співмірними з частками останніх у користуванні земельною ділянкою, на якій розташоване будинковолодіння. Зокрема, відповідно до даних досліджених судом доказів, ОСОБА_5 належить право на користування земельною ділянкою площею 329, 24 кв.м (910 х 36,18%), а ОСОБА_4 - 580,76 кв.м (910 х 63,82%) та надлишки земельної ділянки в розмірі 1032 кв.м, з яких ОСОБА_6 у безстрокове користування виділено 500 кв. м.

Водночас, згідно даних геодезичної зйомки, яка була проведена в ході виконання судової земельно-технічної експертизи від 05 лютого 2018 року, за будинковолодінням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично знаходиться у користуванні 1217 кв.м (1293 кв.м – 75 кв.м (під канавою) з урахуванням середньоквадратичної похибки обчислення площі земельної ділянки площею 0,1218 га, яка складає 0,0003 га (3 кв.м). Також згідно даних цієї ж геодезичної зйомки встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_6 знаходиться земельна ділянка площею 535 кв.м.

Оскільки, з врахуванням вказаних даних, спільна земельна ділянка ОСОБА_5 та ОСОБА_4 становить 910 кв.м, тому відповідно надлишок земельної ділянки на яку право одноосібного користування має ОСОБА_4 фактично зменшився до 842 кв.м (1293 кв.м - 910 кв.м). Таким чином у ОСОБА_4 залишилось у користуванні 887,76 кв.м (842 кв.м (надлишок земельної ділянки, яка значиться за ОСОБА_4Й.). - 535 кв.м (земельна ділянка ОСОБА_6Г.) + 580,76 кв.м.(земельна ділянка ОСОБА_4Й.).

Згідно висновку Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №6642/16-26 від 05 лютого 2018 року запропоновано чотири варіанти встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (арк. спр. 77, т. 2).

При визначенні варіанту встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, судом враховуються також положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, згідно яких обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2010 року ОСОБА_5 зобов’язано знести самочинно збудовані будівлі, які знаходяться на спірній земельній ділянці.

Крім того, судом приймаються до уваги рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів №252 «б» від 21 вересня 1989 року «Про надання земельної ділянки у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва» для ОСОБА_12, на підставі його заяви про надання дозволу на будівництво будинку від 15 вересня 1989 року, яким останньому виділено земельну ділянку площею 500 кв.м. Зазначена земельна ділянка виділена для ОСОБА_12 з надлишків земельної ділянки, що перебували у користуванні його батька - ОСОБА_10 Даний факт є приюдиційним, оскільки встановлений рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 09 вересня 2014 року.

Тому з врахуванням вищезазначеного, суд приходить висновку щодо встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою за третім варіантом висновку Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №6642/16-26 від 05 лютого 2018 року, відповідно до якого слід виділити в користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 887,76 кв.м (0,088776 га) за точками 31, 32, 33, 2, 1, 30, 29, 28, 27, 26, 25, 24, 23, 22, 21, 20, 19, 18, 17, 16, 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, а ОСОБА_15 - земельну ділянку площею 329,24 кв.м (0,032924 га) за точками 1-30, без встановлення на користь останнього права земельних сервітутів, оскільки при визначенні зазначеного порядку користування суд не враховує фактичне розташування будівель і споруд на території земельної ділянки ОСОБА_5, які розміщені на межі ділянок, щодо знесення яких прийняте рішення Ізяславським районним судом Хмельницької області 29 грудня 2010 року.

Також при визначенні порядку користування спірною земельною ділянкою судом враховано дані: технічного паспорту на житловий будинок (домоволодіння) №65 по вул. Мануїльського (на даний час вул. Князів Сангушків) в м. Славута, виданого на ім’я ОСОБА_10 (арк. спр. 66-68, т.2); викопіювання плану кварталу земельної ділянки №59 (на даний час №65) по вул. Мануїльського (на даний час вул. Князів Сангушків) в м. Славута, де зазначений користувачем ОСОБА_11 (арк. спр. 77, т. 2); інвентарної справи №734 на будинок №65 по вул. Князів Сангушків, яка містить плани спірної земельної ділянки; плану забудованого квартала №13 в м. Славута; рішення виконкому Славутської міської ради депутатів трудящих №211 від 13 червня 1980 року «Про результати обміру земель забудови кварталу №13» та Заключення про реєстрацію (перереєстрацію) документів на право користування земельною ділянкою №65 по вул. Мануїльського від 15 травня 1980 року, яке є додатком до цього рішення (арк. спр. 13, 196, т. 1); реєстрової книги №1 будинковолодінь, які належать окремим громадянам і колгоспним дворам на праві приватної власності в м. Славута Хмельницької області від 17 грудня 1973 року (арк. спр. реєстрової книги 133).

Що стосується не врахування при визначенні порядку користування спірною земельною ділянкою судом земельних сервітутів, то суд при прийнятті такого рішення зважає на пояснення судового експерта ОСОБА_16 Останній в судовому засіданні вказав на те, що визначаючи варіанти розподілу, виходив з наявних документів наданих на експертизу та враховував фактично наявні будівлі, які перебувають у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не врахувавши при цьому рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2010 року, оскільки таке не виконане та будівлі не знесені. За вказаних обставин у наданому ним висновку передбачив накладення сервітутів для обслуговування будівель ОСОБА_5 за рахунок земельної ділянки ОСОБА_4

Такий варіант порядку користування спірною земельною ділянкою, на переконання суду, відновить порушені права ОСОБА_4

Що стосується зустрічних вимог ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, то такі задоволенню не підлягають зважаючи на таке.

18 липня 1974 року ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину став співвласником частини житлового будинку, а саме 36,18% житлового будинку з надвірними будівлями до цієї частини будинку за дресою: вул. Мануїльського (на даний час вул. Князів Сангушків), №65 в м. Славута.

13 червня 1980 року прийнято рішення виконкому Славутської міської ради депутатів трудящих №211 від 13 червня 1980 року «Про результати обміру земель забудови кварталу №13». До вказаного рішення додатком є Заключення про реєстрацію (перереєстрацію) документів на право користування земельною ділянкою №65 по вул. Мануїльського від 15 травня 1980 року, згідно якого розмір даної земельної ділянки за фактичним користуванням становив 1942 кв.м. У відповідності до зазначеного Заключення, раніше зареєстрований розмір земельної ділянки становив 910 кв.м, а виявлені надлишки земельної ділянки в розмірі 1032 кв.м. залишено в користуванні ОСОБА_10

Тому з урахуванням часток співвласників житлового будинку, такими ж і є частки в користуванні останніх земельною ділянкою під будівлею. Зокрема ОСОБА_5 належить право на користування земельною ділянкою площею 329, 24 кв.м. (910 х 36,18%), а ОСОБА_17 – площею 580,76 кв.м. (910 х 63,82%) та надлишки земельної ділянки.

Запропонований в зустрічному позові ОСОБА_5 порядок користування спірною земельною ділянкою є необґрунтованим, оскільки включає в себе зазначені надлишки спірної земельної ділянки, які він вважає спільними та такими, що повинні використовуватись у порядку раніше визначеному між його батьком та чоловіком ОСОБА_4 Однак, такі, на думку суду, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються дослідженими судом доказами.

На наявність у користуванні ОСОБА_4 надлишків земельної ділянки вказують дані інвентарної справи №734, в якій наявний «План усадебного участка №65 по улице Мануильського в городе Славута, квартал №13, пользователь ОСОБА_10, ОСОБА_18», з якого судом встановлено, що надлишки земельної ділянки в розмірі 1032 кв.м використовувались під фруктовим садом; дані технічного паспорту ОСОБА_5 від 20 жовтня 2006 року та дані «Викопировки из схематического плана квартала» за лютий 1956 року, з яких убачається, що земельні ділянка №59 ( на даний час №65) по вул. Мануїльського (на даний час Князів Сангушків) загальною площею 910 кв.м на підставі рішення Славутської міської ради від 25 грудня 1954 року, зареєстрована за ОСОБА_11 в розмірі 67,82%, а за місцевою радою 32,18%, де про відповідне процентне співвідношення надлишків не зазначається.

При цьому, відповідно до договору купівлі-продажу від 20 січня 1947 року ОСОБА_11 придбав також і право користування земельною ділянкою площею 2760 кв.м, тому у заключенні від 15 травня 1980 року йдеться про перереєстрацію документів на право користування земельною ділянкою №65 по вул. Мануїльського у м. Славута в кварталі №13. Дана перереєстрація мала місце по тій причині, що такі перебували в одноосібному користуванні у ОСОБА_11, а після придбання частини будинковолодіння ОСОБА_10- у останнього. З цих підстав, на думку суду, надлишки земельної ділянки №65 по вул. Мануїльського у м. Славута не можуть бути предметом спору, тому в даному випадку суд погоджується з твердженням представника ОСОБА_7 з цього приводу.

Надаючи оцінку аргументам представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_8 щодо того, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, суд не погоджується з такими, оскільки такий здійснений на підставі правовстановлюючих документів та наявної фактичної площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні сторін по справі.

Що стосується аргументів представника ОСОБА_8 щодо того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 приховали факт надання останньому 1000 кв.м земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та 1100 кв.м для ведення особистого селянського господарства по вул. Князів Сангушко, 63 в м. Славута, що є сусідньою земельною ділянкою з спірною, що фактично позбавляє права ОСОБА_6 на використання земельної ділянки на праві постійного користування переданої у безстрокове користування, то суд такі оцінює критично, оскільки вони не стосуються предмету спору.

Крім того, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №65 по вул. Князів Сангушків в м. Славута, видані на ім’я ОСОБА_5 (арк. спр. 226-251, т. 1), рішення виконкому Славутської міської ради депутатів трудящих №169 від 29 травня 1974 року (арк. спр. 237, т. 1), викопіювання з кадастрової карти (арк. спр. 63,64, т. 2), рішення виконавчого комітету Славутської міської ради №85 від 19 травня 1988 року, суд вважає неналежними доказами, оскільки такі не містять інформації, що стосується предмету доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує вимоги ст. 141 ЦПК України та зважає на часткове задоволення первісного позову, що зумовлює покладення витрат, які поніс позивач за первісним позовом при зверненні до суду, на відповідача за первісним позовом пропорційно до задоволених вимог позивача за первісним позовом.

Згідно акту №6642/16-26 здачі-приймання висновку судового експерта від 05 лютого 2018 року ОСОБА_4 за проведення експертизи наперед сплачено 12180 гривень 80 копійок (арк. спр. 194, т. 3). Оскільки вимоги останньої задоволено на 99,97%, тому з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 12 177 гривень 15 копійок судових витрат, пов’язаних з проведенням експертизи (12180,80 х 99,97%).

При цьому, зважаючи на відмову в задоволенні заявлених вимог за зустрічним позовом, суд вважає за необхідне судові витрати ОСОБА_5 ним понесені покласти на останнього.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до виконавчого комітету Славутської міської ради, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою задовольнити частково.

Встановити наступний порядок користування земельною ділянкою площею 1217 кв.м (0,1217 га), що на вул. Князів Сангушків, 65 в м. Славута Хмельницької області, визнавши право на користування земельною ділянкою:

- за ОСОБА_4 площею 887,76 кв.м (0,088776 га) за точками 31, 32, 33, 2, 1, 30, 29, 28, 27, 26, 25, 24, 23, 22, 21, 20, 19, 18, 17, 16, 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41;

- за ОСОБА_5 площею 329,24 кв.м (0,032924 га) за точками 1-30.

В іншій частині позову відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Славутської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 12 177 (дванадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 15 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_4, місце проживання: 30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Кн. Сангушків, 65, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_5, місце проживання: 30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Кн. Сангушків, 65/1, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач за первісним та за зустрічним позовом виконавчий комітет Славутської міської ради, місцезнаходження: 30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Соборності, 7, ЄДРПОУ 23563639.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом та на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6, місце проживання: 30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Суворова, 56а, РНОКПП НОМЕР_3.

Повне судове рішення складено 07 березня 2019 року.

Суддя О.М. Гавриленко