Постанова № 80422621, 12.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/293/19Головуючий по 1 інстанції Пасацька Л.А. Категорія: 351000000 Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Сіренка Ю.В.

секретар Торопенко Н.М., Попова М.В.

за участю:

представника позивача Назаренка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника АТ КБ «Приватбанк» - Литвиненко О.Л. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року (постановленого суддею Пасацькою Л.А.) у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -:

в с т а н о в и л а :

20 вересня 2019 року представник за довіреністю АТ КБ «Приватбанк» Кіріченко Роман Анатолійович звернувся у суд з позовом до ОСОБА_5 з позовом про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_5 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим сторони уклали договір б/н від 22 жовтня 2010 року та відповідач отримала кредит у розмірі 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Представником позивача вказано, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, не повертає банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов цього договору.

Станом на 21 серпня 2018 року заборгованість відповідача склала суму 72 342,51 грн., з яких: за тілом кредиту - 24 207, 53 грн., процентами - 32 148, 12 грн., пенею - 12 065, 79 грн., штрафами: фіксована частина - 500 грн., процентна складова - 3 421, 07 грн.

Представник позивача просив позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 72 342,51 грн. та судові витрати у розмірі 1 762 грн.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року позовні вимоги представника АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за договором б/н від 22 жовтня 2010 року заборгованість за кредитом у сумі 24 207, 53 грн., процентів за користування кредитом 394, 77 грн., за штрафами в сумі 1 730, 12 грн., а також витрати по сплаті судового збору - 1 762 грн., а всього стягнуто суму 28 094, 42 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник АТ КБ «Приватбанк» - Литвиненко О.Л. звернулася до суду з апеляційною скаргою, де вказано, що апелянт не погоджується з зазначеним рішенням в частині відмови суду у стягненні процентів, вважає, що воно в цій частині прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просив змінити оскаржуване рішення, скасувавши його в частині відмови у стягненні заборгованості з частини процентів та штрафів і ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» і цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Згідно вимог ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості з частини процентів та штрафів, а тому колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення в зазначеній частині, у відповідності до вимог ст.367 ЦПК України.

Зменшуючи заборгованість по відсоткам за користування кредитом з 32148 грн. 12 коп. до 394 грн. 77 коп., суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази на підтвердження або посилання на належне повідомлення відповідача узгодженими сторонами способами телекомунікацій про заміну умов кредитного договору щодо збільшення розмірів кредитної ставки з 2,3 % на місяць на інший розмір не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка, а тому відсутні підстави щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами в розмірі, збільшеному банком в односторонньому порядку від визначеному сторонами в Умовах кредитування.

З даним висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_5 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим сторони уклали договір б/н від 22 жовтня 2010 року та відповідач отримала кредит у розмірі 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

При укладенні кредитного договору, в даному випадку заяви між сторонами, вони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Відповідно до положень цієї статі договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Таким чином відповідачем було підписано заяву позичальника та в такому випадку він приєднався до умов надання банківських послуг - які є загальними і їх підписання позичальником не є обов'язковим.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч.3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно положень ст.ст. 207,640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачені умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважатись такими, що момент досягнення домовленості настав.

Згідно з розрахунком наданим позивачем передбачено, що розмір процентної ставки за договором починаючи з 01 вересня 2014 року підвищився з 27,60 % до 32,40 %, а з 01 квітня 2015 року до 42 %, тому станом на 21 серпня 2018 року ОСОБА_5 має заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 32148 грн. 12 коп.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно з п. 1.1.3.2.3 "Права банку" Умов та правил надання банківських послуг: "Змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п. 1.1.3.1.9 Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно з п. 1.1.2.3 "Обов'язки Клієнта" Умов та правил надання банківських послуг: "Одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції за картрахунками".

Згідно з п. 1.1.2.4 "Обов'язки Клієнта" Умов та правил надання банківських послуг: "У разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку звернутися до Банку для розірвання Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам. У разі незгоди зі списанням коштів з картрахунка інформувати (також письмово, якщо вирішення питання передбачає таку необхідність) Банк про це протягом тридцяти п'яти днів з моменту списання".

Колегія суддів приходить до переконання, що AT КБ "Приватбанк" виконав умови договору та у виписці по рахунку проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту. Надана до суду виписка по картковому рахунку містить інформацію про те, що відсоткова ставка буде підвищена.

Натомість, відповідач не звертався до Банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору, а продовжував робити зняття та погашення коштів, а отже відповідач прийняв нові Тарифи та погодився з їх зміною.

Верховний суд України в "Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин" (2009-2010 pp.) зауважує, що важливим є й поведінка сторін після прийняття рішення банком щодо зміни відсоткової ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору.

Зокрема, на думку Верховного суду України, якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію треба вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи ч.ч.2,3 ст.205, ч.2 ст.642 ЦК України (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), оскільки фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

В даному спорі має місце й прийняття відповідачем пропозиції про зміну умов договору, однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не прийняв змінені умови кредитного договору.

Встановлено, що з моменту збільшення відсоткової ставки за кредитним договором відповідач здійснював сплату відсотків за новою ставкою, що підтверджується, наданим представником позивача розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, де прослідковується, що відповідач до початку 2018 року вносив чергові платежі на сплату кредиту і не мав простроченої заборгованості. Обставини справи свідчать про те, що відповідач прийняв і погодився зі зміненими умовами кредитного договору.

Зменшуючи заборгованість по відсоткам суд не врахував, що: саме на відповідачеві лежить обов'язок регулярно знайомитися зі змінами Умов та

правил надання банківських послуг, а також Тарифів, що відповідач засвідчила власним

підписом в Заяві; банк інформує відповідача про зміну тарифів у виписці, та саме на

відповідачеві лежить обов'язок одержувати такі виписки; саме відповідач у випадку незгоди зобов'язаний звернутися з письмовою заявою до банку про розірвання договору.

Виходячи з обізнаності позичальника з умовами правилами і тарифами, які разом з заявою, підписаною позичальником складають кредитний договір від 22.10.2010 року, невиконання останнім передбаченого цим договором обов'язку отримувати виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам, не є підставою вважати, що банк не виконав свого обов'язку про повідомлення клієнта про зміну тарифів.

Виписка про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам є каналом інформативного повідомлення клієнта, який офіційно передбачений умовами договору в якості обов'язкового. Застосування банком інших засобів комунікації для передачі клієнту інформації зокрема про збільшення процентної ставки є правом позивача.

При таких обставинах, виходячи безпосередньо з умов договору, вважається, що відповідач таким чином погодився зі змінами (збільшенням) розміру процентної ставки запропонованої AT КБ "ПриватБанк", а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 32148 грн. 12 коп. підлягають до задоволення. Строк дії картки визначено до березня 2022 року.

Суд першої інстанції вирішуючи вимоги позивача щодо заборгованості розміру нарахованої неустойки внаслідок неналежного виконання кредитного договору відповідачем, зокрема: пені -12065 грн. 79 коп. та штрафів: фіксована частина - 500 грн., процентна складова - 3421 грн. 07 коп., виходив з наступного.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання він зобов'язаний сплатити неустойку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Проте, ст.61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року та в розумінні ст. 263 ЦПК України є усталеною судовою практикою, а тому вірно врахована судом першої інстанції.

Враховуючи обов'язок боржника сплатити неустойку в разі порушення ним зобов'язання, а також неможливість одночасного застосування штрафу та пені, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, прийшов до вірного переконання за доцільне стягнути з відповідача неустойку у виді штрафу, враховуючи наступне.

Відповідно до висновків, що містяться у абз. 3 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг, відповідно до яких держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

З урахуванням цих підстав, на засадах розумності і пропорційності, враховуючи розмір отриманого позивачем кредиту та нараховану пеню, здійснені відповідачем періодичні погашення заборгованості, які першочергово списувались банком в рахунок сплати пені та штрафів, з метою дотримання рівності прав та інтересів учасників справи, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне стягнути з відповідача саме штраф, а тому у задоволенні вимог щодо стягнення пені відмовив.

Згідно з п.2.1.1.7.6.Умов та правил надання банківських послуг при порушенні Клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна» встановлено штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, а саме 500 грн. + 5% від суми заборгованості (а.с.17).

З урахуванням кредитного договору вимоги про стягнення штрафу підтверджені в сумі фіксованої частини - 500 грн. та процентної складової - 1230 грн. 12 коп. (24207,53+394,77/100*5), а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача штрафів в сумі 1730 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів не погоджується з присудженими судом першої інстанції з відповідача на користь позивача понесеними ним і документально підтвердженими судовими витратами в сумі 1762 грн. та проводить їх перерозподіл, виходячи з пропорційності задоволення позовних вимог позивача у розмірі 3405 грн. 95 коп., що складаються з оплати судового збору при поданні позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги.

З огляду на те, що судом першої інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з неправильним застосування норм матеріального права, колегія суддів, у відповідності до вимог ст.376 ЦПК України, апеляційну скаргу представника АТ КБ «Приватбанк» - Литвиненко О.Л. - задовольняє частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року в даній справі змінює, скасувавши його в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «Приватбанк» по відсотках за користування кредитом і стягнення судових витрат та приймає в цій частині нову постанову, якою стягує з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотки за користування кредитом в сумі 32148 грн. 12 коп. та судові витрати в сумі 3405 грн. 95 коп. В решті частини рішення залишає без змін.

Керуючись ст.ст.141,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу представника АТ КБ «Приватбанк» - Литвиненко О.Л. - задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року в справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором - змінити, скасувавши його в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «Приватбанк» по відсотках за користування кредитом і стягнення судових витрат та прийняти в цій частині нову постанову.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотки за користування кредитом в сумі 32148 грн. 12 коп. та судові витрати в сумі 3405 грн. 95 коп.

В решті частини рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, на умовах та з підстав визначених ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 березня 2019 року.

Судді: Гончар Н.І.

Пономаренко В.В.

Сіренко Ю.В.