Ухвала суду № 80422343, 12.03.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/936/19

2-а/703/46/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Науково – виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

встановив:

11 березня 2019 року в провадження суду надійшла адміністративна справа за позовом АТ «НВП «СЕМЗ» до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 166920 грн. від 28 лютого 2019 року № ЧК 110/374/АВ/П/ПТ/МГ/ІП-ФС-082.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суддя дійшов наступних висновків.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким затверджено нову редакцію Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

При цьому, приписи ч. 3-7 ст. 265 КЗпП України визначають, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Главою 5 КУпАП визначено правопорушення в галузі охорони праці, за які передбачено саме адміністративну відповідальність.

Разом з тим, спеціальним законодавством, а саме нормами ст. 265 КЗпП України, встановлено відповідальність за порушення законодавства про працю, зокрема за проведення та виплату заробітної плати працівникам за фактично відпрацьований час в розмірі менше мінімальної заробітної плати визначеної державою (ч. 2 ст. 265).

При цьому, ч. 3,4 ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної законодавчої норми КМУ прийнято постанову від 17 липня 2013 року № 509, якою затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавцем розмежовано адміністративні правопорушення в галузі охорони праці, за які підконтрольні особи притягаються до відповідальності в порядку КУпАП, та порушення законодавства про працю, відповідальність за які визначена нормами спеціального законодавства - ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

При цьому, саме юридичний галузевий характер застосованої до правопорушника контролюючим органом санкції визначає предметну підсудність відповідної постанови: постанови про накладення штрафів за КУпАП оскаржуються до місцевого загального суду як адміністративного, а постанови про накладення штрафів за нормами спеціального законодавства - до окружного суду.

Предметом спору у даній справі є оскарження дій суб'єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Черкаській області з приводу винесення постанови № ЧК 110/374/АВ/П/ПТ/МГ/ІП-ФС-082 від 28 лютого 2019 року про накладення штрафу відповідно до положень ч.2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 166920 грн., а не до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, що є справою іншої категорії, ніж передбачено пунктами 1-5 частини першої статті 20 КАС України, тому зазначена справа відповідно до ч.1ст. 20 КАС України предметно не підпадає під юрисдикцію Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, як адміністративного суду, тобто є не підсудна цьому суду, оскільки предметно підсудна за ч.2 ст. 20 КАС України Черкаському окружному адміністративному суду.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості повернення позовної заяви у разі її предметної непідсудності суду чи відмови у відкритті провадження за такою заявою.

В той же час статтею 29 КАС України не передбачено і можливості передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого відповідно до предметної юрисдикції, тому суд відповідно до вимог частини 6 статті 7 КАС України застосовує до правовідносин аналогію п.2 ч.1 ст. 29 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Виходячи з аналізу положень КАС України, суд приходить до висновку про необхідність направлення справи для розгляду по суті за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду, якому ця справа предметно підсудна, в силу вимог ст. 20 КАС України, оскільки Смілянський міськрайонний суд Черкаської області не є судом, повноважним згідно з законом на розгляд справи цієї категорії.

Керуючись ст. 20, 29, 30, 294, 295, 297 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року, суддя,-

ухвалив:

Передати справу за позовом Акціонерного товариства «Науково – виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду (18002, бульвар Шевченка, 117, м. Черкаси).

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки,передьачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судичинства Укрїни.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя : В.О. Прилуцький