Рішення № 80419911, 06.03.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1015/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом та просить стягувати з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти у твердій грошовій сумі на утримання їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з урахуванням індексації до досягнення нею повноліття, а в разі продовження навчання - до 23 років.

Свої вимоги мотивує тим, що за час проживання з відповідачем у шлюбі, у них народилася дитина: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач проживає окремо від них і участі у вихованні дитини не приймає, матеріально не забезпечує, хоча він працює без трудового договору і отримує пристойну заробітну плату. Дитина перебуває на повному її утриманні Проте, забезпечити самостійно дитину усім необхідним вона не може, а відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

До початку розгляду справи від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає частково та погоджується сплачувати на дитину по 1000 грн. щомісячно.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Окрім того, відповідач скористався своїм правом та подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що факти викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи. На сьогоднішній день він ніде не працює, ні з трудовим договором ні без такого, на обліку в Дубровицькому РЦЗ не перебуває та не займається підприємницькою діяльністю, від якої отримував би прибуток, а тому не має можливості сплачувати аліменти в зазначеному позивачем розмірі. До того ж, він проживає в господарстві своїх батьків, які є пенсіонерами. Вони малозабезпечені та не мають можливості заробляти кошти через похилий вік та стан здоров'я, тому батьки фактично знаходяться на його утриманні Крім того, позивач чинить йому перешкоди у зустрічах з дочкою, тому він і не має можливості брати участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні. Знайти роботу, яка б йому підходила, щоб мати стабільний дохід, він уже тривалий час не може, оскільки багато часу займає догляд за його батьками та багато роботи по господарству, так як він проживає у сільській місцевості, а батьки не можуть у повній мірі йому допомагати через похилий вік та стан здоров'я. Такі обставини поставили його у скрутне матеріальне становище, так як він не має коштів для існування і не може дозволити собі найнеобхідніше. Тому суд, при визначені розміру аліментів на дитину, має врахувати його матеріальний стан. Від сплати аліментів він не відмовляється, однак розмір аліментів, який зазначений позивачем, є завеликим. Тому просить позов задоволити частково та стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначила, що факти, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву не відповідають фактичним обставинам справи виходячи з наступного. Твердження відповідача про те, що він ніде не працює не відповідає дійсності, так як їй достеменно відомо, що у період з травня 2018 року по липень 2018 року він перебував на сезонних роботах у Республіці Білорусь та зі слів самого відповідача, отримав заробітну плату у розмірі 2000 доларів США. Крім того, їй відомо, що відповідач у серпні 2018 року виконував оплачувані ремонтно-будівельні роботи в одному із домогосподарств на території с. Берестя Дубровицького району. До того ж, твердження відповідача, що його батьки перебувають на його утриманні, тому що він проживає з ними не відповідає дійсності, оскільки там він проживає лише останні чотири місяці, а до цього він протягом останніх 11 років проживав у господарстві її батьків в с. Берестя. Відповідач вказує, що його батьки не мають можливості заробляти через похилий вік та здоров'я, але стан здоров'я його батьків дозволяє утримувати в господарстві коня та корову. Від реалізації молочних продуктів та виконання робіт конем стороннім особам, батьки відповідача мають додатковий дохід. Також не відповідає дійсності те, що вона чинить перешкоди у зустрічах відповідача та дочки. Будь-яких перешкод вона не чинила. У липні 2018 року відповідач дав дочці 200 доларів США та приблизно на 2500 грн. купив їй одяг, взуття та солодощі. Крім зазначеного, їхня дочка має незадовільний стан здоров'я і лікування потребує значних матеріальних витрат, що також просить врахувати при встановленні розміру аліментів.

На відповідь на відзив, відповідач подав заперечення. Із змісту вказаних заперечень вбачається, що дійсно, він був змушений був їхати на сезонні заробітки через брак коштів для існування. Однак, він отримав заробітну плату у розмірі 850 доларів США, а не 2000 доларів США, як зазначає позивач. Із зароблених 850 доларів США, він 400 доларів США віддав позивачу для того, щоб вона купила все необхідне для дитини. До того ж, крім вказаних 400 доларів США, які він віддав, ще 2500 грн. їй віддала його мати, яка довгий час відкладала ці гроші із своєї пенсії для того, щоб її внучці могли купити все необхідне до школи. Крім того, твердження позивача про те, що від реалізації молочних продуктів та виконання робіт конем стороннім особам його батьки мають додатковий дохід зовсім не відповідає дійсності, адже його батьки ледве себе забезпечують молочними продуктами, та й виконувати роботи конем на своєму господарстві не завжди мають змогу, не говорячи вже про сторонніх осіб. Такі твердження позивача є голослівними без надання їм ніякого підтвердження. Окрім цього, позивач сама ж і підтвердила, що він матеріальну допомогу дочці надає, а саме дав у липні-серпні 2018 року 200 доларів США та 2500 грн. Насправді, він дав їй не 200 доларів США, а 400 доларів США. І якщо позивача і надалі не буде чинити йому перешкоди у зустрічах з дитиною, то він і надалі буде матеріально її підтримувати. Також позивач ще додає, що їхня дочка має незадовільний стан здоров'я та потребує лікування, що буде нею підтверджено. Однак будь-яких доказів вказаному не надала. При цьому зазначає, що незадовільний стан здоров'я дочки це додаткові витрати. Однак, згідно ч. 2 ст. 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Отже, про розмір додаткових витрат позивач повинна звертатися до суду з окремим позовом. До того ж, він сам має великі проблеми із здоров'ям, а саме закритий патологічний підвертельний перелом правого стегна; остеобластокластома підвертельної ділянки правого стегна, тому змушений регулярно відвідувати лікарню, бо його постійно турбують сильні болі в нозі і, за необхідності, він вимушений проходити курс лікування, що потребує значних матеріальних затрат.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 15 лютого 2007 року. Шлюб зареєстровано Берестівською сільською радою Дубровицького району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №03. Дана обставина стверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-ГЮ №018914 (а.с.4).

З копії свідоцтва про народження серії 1-ГЮ №069219 вбачається, що батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідач - ОСОБА_3 (а.с.5).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, поданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у будинку батьків. ОСОБА_2 працює. Чоловік ОСОБА_3 в даному житловому будинку не зареєстрований та не проживає. Зі слів ОСОБА_2, її дочка перебуває на її утриманні та вихованні.(а.с.6).

Частиною 2 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України чітко визначено загальний обов’язком батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

У Декларації прав людини проголошено, дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.

Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору доцільно застосовувати положення ч. 8 ст. 7 СК України, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 ст. 182 СК України вказує на обставини, які мають враховуватися при визначені розміру аліментів, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України докази встановлюються такими засобами як письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд бере до розгляду лише ті докази, які стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як стверджує позивач у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідач працює, з травня 2018 року по липень 2018 року перебував на сезонних заробітках у Республіці Білорусь, стягнень по виконавчих документах з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей у нього немає, батьки на його утриманні не перебувають, що, відповідно, дає можливість визначити розмір аліментів у розмірі, вказаному нею у позовній заяві, тобто 3000 грн. щомісячно.

Однак, такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів в рахунок обґрунтування вищевказаних фактів та обставин, пов’язаних з тим, що відповідач має можливість сплачувати аліменти саме в тому розмірі, який вказаний у позовній заяві.

Так, з Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 28 серпня 2018 року, поданого відповідачем, вбачається, що ОСОБА_3 проживає в будинку разом з своїми батьками в с. Орв'яниця Дубровицькго району. Зі слів ОСОБА_3, він проживає в с. Орв'яниця приблизно чотири місяці.

Довідкою №1500 від 28.08.2018 року, виданої Соломіївською сільською радою (а.с.20) підтверджується факт проживання ОСОБА_3 з батьками, які, згідно вказаної довідки, є пенсіонерами.

Стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" містить визначення понять пенсіонер та непрацездатні громадяни.

Так, непрацездатні громадяни це особи, які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону, а пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, із зазначеного слідує, що батьки відповідача будучи пенсіонерами є непрацездатними особами, обов'язок по утриманню яких повнолітніми дітьми, покладений нормами Сімейного кодексу України.

Тому та обставина, на яку вказує відповідач, що у нього наявні на утриманні непрацездатні батьки, крім документального підтвердження, підтверджується також нормами СК України.

З довідки №1132 від 28.08.2018 року, виданої Дубровицької районною філією Рівненського обласного центру зайнятості (а.с.22) вбачається, що ОСОБА_3 дійсно в Дубровицькій районній філії Рівненського обласного центру зайнятості, інших філіях та центрах зайнятості України не перебуває на обліку.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що позивач є працевлаштованою та отримує заробітну плату, що свідчить про те, що в певній мірі дитина забезпечена, а вказана нею сума аліментів у розмірі 3000 грн., по відношенню до гарантованого мінімального розміру аліментів на одну дитину, який в даному випадку становить 1013,50 грн. (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), є значно завищеною.

До того ж, на підтвердження того, що дитина має незадовільний стан здоров'я та потребує лікування, позивачем не надано письмових доказів.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість, відповідачем надано копії медичних документів, а саме виписки із медичної картки амбулаторного хворого, епікризи (а.с.34-40) з яких вбачається, що у відповідача наявні проблеми із здоров'ям, а саме наявний діагноз: закритий патологічний підвертельний перелом правого стегна; остеобластокластома підвертельної ділянки правого стегна. Знаходиться на "Д" обліку в Київському онкоінституті.

Як вказує відповідач, у зв'язку із таким діагнозом він змушений регулярно відвідувати медичний заклад, бо його постійно турбують сильні болі в нозі і, за необхідності, він вимушений проходити курс лікування, що потребує значних матеріальних затрат.

Отже, зважаючи на вищевказане, посилання позивача на те, що відповідач матеріально забезпечений, не має непрацездатних утриманців, що надає йому можливістю сплачувати аліменти на утримання дитини не підтверджується належними та допустимими доказами, обов’язок яких надати з підстав, передбачених ст. 81 ЦПК України, покладається в тому числі і на позивача.

Суд не бере до уваги вказану позивачем у відповіді на відзив обставину про те, що стан здоров'я батьків відповідача дозволяє утримувати в господарстві коня та корову та отримувати від цього додатковий дохід, оскільки предмет даного спору стосуються сімейних відносин між дитиною та її батьками, тобто позивачем і відповідачем, які складають сім'ю.

До того ж, норми СК України не містять обмежень при встановленні обов'язку по утриманню непрацездатних батьків їх повнолітніми дітьми і таке утримання має відбуватися незалежно від отримання ними будь-якого додаткового доходу.

Отже, на виконання вимог ч. 1 ст. 182 СК України, суд, при визначенні розміру аліментів, враховує та приділяє особливу увагу стану здоров'я відповідача та його матеріального становища, а також наявність у нього непрацездатних батьків.

Статтею 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Отже, якщо розмір аліментів визначений у твердій грошовій сумі судом, він автоматично підлягає індексації.

У Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що до переліку грошових доходів громадян, одержаних ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, які підлягають індексації, відноситься і розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Також у законі визначається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Слід також зазначити, що відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання, згідно вказаної статті, невід'ємно пов'язане із навчанням, а саме з його продовженням.

Враховуючи ту обставину, що дитина на даний момент є малолітньою, тому позовна вимога про стягування аліментів у відповідності до ст.199 СК України є передчасною.

При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що встановлено п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Враховуючи те, що обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, суд приходить до переконання, що позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини до її повноліття слід задоволити та призначити відповідачу аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1300 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дитини, обставинам справи і вимогам Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно вимог ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 180-184, 191СК України, статтями 12, 81, 141, 247, 264, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ідентифікаційний номер 31104117949, на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1300 грн. (одна тисяча триста гривень), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з урахуванням індексації, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 20 липня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код за ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок отримувача: 31211256026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання..

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 частини 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду ОСОБА_5