Рішення № 80418381, 18.02.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. Справа № 911/2544/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації

про стягнення 390 619,77 гривень

за участю представників

від позивача: Коваленко Д.А. (довіреність №3796 від 10.12.2018)

відповідача Рогоза Н.А. (довіреність №06-43/2470 від 11.09.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком" в особі ПАТ "Укртелеком"/позивач) до Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 390 619,77 гривень заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення законодавчих приписів не виконує свого обов'язку з відшкодування витрат, які були понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, внаслідок чого у відповідача і виникла відповідна сума заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2018 у справі №911/2544/18 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

27.11.2018, у встановлений судом строк, через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якого позивач на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 19.11.2018 надав відомості та пояснення з доказами стосовно заявленого позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2018 прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 08.01.2019, а також запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 Господарського процесуального кодексу України заяви та клопотання, за їх наявності, у тому числі відповідачу - відзив на позов, та встановлено строки для подання таких доказів і клопотань - до 07.01.2019.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі, відповідні процесуальні права і обов'язки та строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

26.12.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації заперечило проти позовних вимог та просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.01.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від ПАТ "Укртелеком" в особі ПАТ "Укртелеком" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погодився із доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

08.01.2019 канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач не погодився з доводами позивача, а тому просив відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з доказовою недоведеністю суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 177, ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

08.01.2019 у підготовчому засіданні, встановивши відсутність визначених статтею 183 ГПК України підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду по суті на 15.01.2019.

У судових засіданнях 15.01.2019 та 04.02.2019 оголошувалась перерва до 04.02.2019 та 18.02.2019 відповідно.

У судовому засіданні 18.02.2019 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до викладених у позові доводів позивачем на виконання законодавчих приписів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на загальну суму 390 619,77 грн, в підтвердження чого суду надано копії розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, а також копії актів звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення між ПАТ «Укртелеком» Київської обласної філії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету управлінням соціального захисту населення Сквирської райдержадміністрації (форма 3-пільга) за спірний період.

За доводами позивача, надання пільг певним категоріям громадян при оплаті послуг зв'язку (телекомунікаційних послуг) передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про охорону дитинства».

Втім, як зауважив позивач, відповідач в порушення законодавчих приписів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не провів розрахунки за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, а також не склав актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга», які, відповідно, були складені позивачем та надані/направлені відповідачу з метою отримання компенсації за понесеними витратами.

В розрізі відповідних обставин позивач зазначив, що за період з січня по червень 2016 року позивач передавав розрахунки за формою « 2-пільга» та акти за формою « 3-пільга» відповідачу нарочно за його місцезнаходженням, втім відмітку про отримання вказаних документів відповідач відмовлявся ставити, як наслідок позивачем складались відповідні акти.

Надалі ж - з липня 2016 року по грудень 2017 року, за доводами позивача, вказані вище документи направлялись відповідачу засобами поштового зв'язку. В підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії актів про відмову поставити відмітку про отримання, поштових повідомлень про вручення та описів вкладення у лист.

В підтвердження обставин несплати вартості телекомунікаційних послуг на пільгових умовах на загальну суму 390 619,77 грн позивач надав суду довідку №14-10/262 від 23.11.2018, сальдо по компенсаційним особовим рахункам за 01/2016-12/2017 Зона 68 Сквира та сальдо по компенсаційним особовим рахункам за 01/2016-12/2017 Зона 63 Сквира.

Враховуючи вказані вище обставини, позивач просить стягнути з Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації 390 619,77 гривень заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Заперечуючи проти позову, Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації зазначило, що в процесі здійснення компенсаційних виплат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян задіяний не лише відповідач, а й інші органи влади, тому на думку відповідача позивач мав би звернутись з позовом до селищних та міських рад.

В розрізі вказаних заперечень відповідач зазначив, що він не є розпорядником коштів, оскільки згідно п. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішеннями про місцевий бюджет, тоді як Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не передбачено видатків та субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам для надання пільг з послуг зв'язку та відповідальних розпорядників за бюджетними асигнуваннями, відтак Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації є не суб'єктом господарювання, а бюджетною установою, яка проводить платежі на підставі кошторисних призначень в межах видатків, що передбачені та закладені Державним бюджетом на поточний рік.

Також, відповідач вказав, що приписи ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не регулюють спірних правовідносин, оскільки спірні видатки фінансуються не з Державного бюджету України, а з місцевого бюджету сільських та міської ради, тоді як Порядок фінансування в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин не містив механізму здійснення компенсаційних виплат за послуги зв'язку.

Крім того, за доводами відповідача ним не підписано акти звіряння за формою 3-пільга через існування розбіжностей щодо розрахунку вартості наданих позивачем послуг, оскільки не знято з обліку абонентів, які померли та які відмовилися від послуг зв'язку.

До того ж, відповідач зазначив, що акти за формою « 3-пільга» від імені відповідача ОСОБА_3 не отримувала, оскільки згідно посадової інструкції вказаними повноваженнями була наділена інша особа, тоді як складені позивачем акти стосовно отримання відповідачем актів за формою « 3-пільга» є фіктивними, оскільки так акти містять не повну назву посади особи, яка підписувала вказаний акт, та підпис вказаної особи, який не відповідає дійсності, а при їх складені були відсутні три свідки.

В судовому засіданні 18.02.2019 представник відповідача визнала позовні вимоги частково.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» унормовано, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків видатків на відшкодування витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на загальну суму 390 619,77 грн таким категоріям споживачів: учасникам бойових дій та війни, ветеранам військової служби, особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, та членам їх сімей, а також багатодітним сім'ям.

За приписами п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст.13, п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (ст. 5, 6) та учасникам війни (ст. 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Водночас, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозвязку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.

Особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14) надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

Пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20 надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлено пільги у розмірі 50-відсоткової знижки з оплати за користування квартирним телефоном ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6-9 статті 6 цього Закону.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що багатодітним сім'ям надаються такі пільги: позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

З системного аналізу вказаних вище положень законодавства, якими закріплено державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та їх реалізація, слідує, що імперативно визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.

Згідно з ч. 6 ст. 48, підпункту «б» п. 4 ч. 1 ст. 89, п. 204 ч. 1 ст. 90, ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення - державні програми соціального захисту, а саме: пільги окремим категоріям громадян, що надаються, зокрема, ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого).

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, (надалі - Порядок) (в редакції від 20.03.2015) цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання, зокрема, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Водночас, згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 10 та 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи), зокрема, організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1 пільга», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця, зокрема:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як розпорядник коштів місцевого бюджету, відповідно до законодавчих приписів зобов'язаний відшкодувати ПАТ «Укртелеком» витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, згідно складених позивачем розрахунків за формою 2-пільга та актів за формою 3-пільга.

Доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку по сплаті витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з огляду на те, що відповідач не є розпорядником коштів місцевого бюджету у вказаних відносинах, а також відсутність бюджетних асигнувань оцінюються судом критично, оскільки Закон України «Про телекомунікації» та закони, якими встановлено право певних категорій громадян на отримання пільг щодо послуг зв'язку, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі, а тому відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки у 2016, 2017 роках не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Інші посилання відповідача стосовно неможливості застосування до спірних правовідносин приписів Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування спростовуються викладеними судом вище законодавчими приписами та здійсненими на їх підставі висновками.

В розрізі відповідних висновків, суд вважає за необхідне зазначити, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що в 2016, 2017 роках видатків на ці потреби законодавчо не передбачено, оскільки відповідні зобов'язання держави по відшкодуванню пільг виникають не із закону про Держваний бюджет на відповідний рік, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Відсутність же у боржника необхідних для погашення заборгованості коштів не є підставою для звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання.

Крім того, посилання відповідача на розбіжності у розрахунках вартості наданих позивачем послуг з огляду на необхідність зняття з обліку померлих осіб, оцінюються судом критично, оскільки згідно законодавчих приписів саме на відповідача покладено обов'язок по збиранню, систематизації і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги, та надалі обов'язок по перевірці вказаної інформації у розрахунках, тоді як відповідачем доказово не підтверджено звернення до позивача із зауваженнями щодо розрахунків та проханням уточнити інформацію, як і не надано контррозрахунку відповідних витрат із зазначенням виявлених невідповідностей.

Інші ж посилання відповідача на неотримання розрахунків за формою 2-пільга та фіктивність складених позивачем актів щодо вручення відповідних документів визнаються судом неспроможними, позаяк відповідачем зауважено на виявлених ним розбіжностях у наданих позивачем розрахунках, що свідчить про суперечливість посилань на неотримання таких розрахунків, а обставини підробки документів не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст. 75 ГПК України, тоді як встановлення вказаних обставин до компетенції господарського суду не належить.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним і частково визнаним відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 390 619,77 гривень заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, провулок Якушіна, 3, ідентифікаційний код 03193732) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40) 390 619 (триста дев'яносто тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн 77 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 5 859 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн 30 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.03.2019.

Суддя В.А. Ярема