Рішення № 80417554, 28.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1502/18

Номер провадження 2/404/1891/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

28 лютого 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків в порядку регресу, просило стягнути з відповідача на свою користь суму понесених збитків у розмірі 25 000 грн. та сплачені судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 лютого 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір (контракт) та винесено наказ № 38/к від 03 лютого 2010 року при прийнятті на роботу ОСОБА_1 водієм вантажного автомобіля з окладом згідно штатного розпису.

06 листопада 2016 року відповідно до наказу № 488 «Про відрядження» ОСОБА_1 відбув у відрядження з 06 листопада 2016 року по 16 листопада 2016 року по маршруту: Кропивницький – Римчину – Вилча (Румунія) – Дніпро – Кропивницький. Як підтверджується міжнародною товарно – транспортною накладною СМR 0862170, 15 листопада 2016 року автомобіль Вольво, державний номер НОМЕР_1/ВА1109ХР прибув до міста Дніпро на розвантаження, та розвантажився, про що товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ», як вантажоодержувач здійснив відмітку.

Вказано, що 15 листопада 2016 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» надійшла претензія від товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Бренд Компані» про недостачу вантажу, а саме 0,250 тонн поліола 48-3МВ, на підставі договору перевезення від 22 липня 2014 року №2207/14/1, чим завдано збитки на суму 12000 грн. з ПДВ. Факт недостачі підтверджується також актом від 15 листопада 2016 року, складений вантажоодержувачем та підписаний водієм ОСОБА_1

Як з’ясувалось 15 листопада 2016 року водій з власної вини, провів вивантаження не належному одержувачу, а саме товариству з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ» замість товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Бренд Компані», про що також складено акт за підписами сторін товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ», товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Бренд Компані» та водієм товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» ОСОБА_1, яким також зафіксовано недостачу вантажу в розмірі 0,25 тонн поліолу.

Зазначено, що крім того, на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» надійшла претензія від 19 грудня 2016 року, якою виставлено вимогу на суму 13000 грн., оскільки аналіз вантажу встановив завищення вмісту води в поліолі, з вини перевізника, оскільки було здійснено повторне завантаження та розвантаження вантажу в цистерну автомобіля. Тому загальна сума збитків становить 25 000 грн.

Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність водія-експедитора № 20 від 01 вересня 2013 року, працівник взяв на себе зобов’язання нести повну індивідуальну матеріальну відповідальність за транспортний засіб, який належить роботодавцю та за втрату чи недостачу переданих до перевезення вантажів. Вважає, що внаслідок вчинення правопорушень під час виконання трудових обов’язків, відповідач наніс матеріальні збитки роботодавцю в особі товариства з обмеженою відповідальність «Рубантранс» в сумі 25 000 грн.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 березня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження /а.с.22/.

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не сповістив, відзиву на позов не подав.

При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Суд, в межах наданих доказів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків в порядку регресу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 лютого 2010 року, на підставі наказу від 03 лютого 2010 року № 38/к, відповідач ОСОБА_1 прийнятий на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс», на посаду водія з 03 лютого 2010 року /а.с.7/.

01 вересня 2013 року між позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія-експедитора № 20, згідно з умовами якого, працівник приймає на себе зобов’язання нести повну індивідуальну матеріальну відповідальність за транспортний засіб, який належить роботодавцю, за втрату та недостачу переданих йому для перевезення вантажів. Повна матеріальна відповідальність працівника полягає в його обов’язку відшкодувати заподіяну роботодавцю пряму дійсну шкоду в повному розмірі. Зобов'язався дбайливо ставитися до переданого йому для здійснення покладених на нього обов’язків майна роботодавця і вживати заходів до запобігання спричинення шкоди, своєчасно повідомляти роботодавцю про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності ввіреного йому майна, вести облік, складати й передавати в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух ввіреного йому майна. Підприємство в свою чергу, зобов'язалось створювати працівнику умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довіреного йому майна, знайомити працівника з чинним законодавством про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, а також іншими нормативами правовими актами про порядок зберігання, прийому та перевезення переданого йому майна /а.с.11/.

Відповідно до п. 3.1 та 3.2. вказаного договору, у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства. Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

02 вересня 2013 року відповідача ОСОБА_1 було ознайомлено з посадовою інструкцією водія-експедитора, відповідно до якої водій-експедитор несе відповідальність за збереження в цілісності товарно-матеріальних цінностей отриманих на складі згідно накладної, товарно-транспортної накладної, та міжнародної товарно-транспортної накладної. За вчинення матеріальної шкоди в межах, визначених діючим законодавством України /а.с.10/.

Відповідно до наказу № 488 директора товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» від 06 листопада 2016 року «Про відрядження», наказано для виконання вантажних автоперевезень направити у відрядження водія, ОСОБА_1 (ВА7814ВЕ/ВА1109ХР) з 06 листопада 2016 року по 16 листопада 2016 року по маршруту Кропивницький – Римчину – Вилча (Румунія) – Дніпро – Кропивницький /а.с.12/.

Відповідно до наказу № 5 директора товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» від 16 лютого 2016 року «Про закріплення транспортного засобу», наказано закріпити за водієм-експедитором ОСОБА_1 транспортний засіб VOLVO FH 420, державний номер НОМЕР_2, напівпричіп-цистерна FELDBINDER 334ST, державний номер НОМЕР_3. У разі виробничої потреби водій-експедитор може керувати будь-яким транспортним засобом ТОВ «Рубантранс», що автоматично призводить до закріплення за ним цього транспортного засобу при виїзді з території підприємства /а.с.13/.

Як підтверджується міжнародною товарно – транспортною накладною СМR 0862170, 15 листопада 2016 року автомобіль Вольво, державний номер НОМЕР_1/ВА1109ХР прибув до міста Дніпро на розвантаження, та розвантажився, про що товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ», як вантажоодержувач, здійснив відмітку.

Відповідно до акту від 15 листопада 2016 року замовник - директор ТОВ «Віста Бренд Компані» ОСОБА_2 з однієї сторони, і перевізник водій ТОВ «Рубантранс» ОСОБА_1, з другої сторони, склали цей акт про наступне: під час прийняття вантажу за CMR 0862170 виявлено недостачу поліолу 48-3МВ у кількості 0, 250 тон /а.с.15/.

Відповідно до акта від 15 листопада 2016 року замовник ТОВ «Віста Бренд Компані», в особі фінансового директора ОСОБА_3, з однієї сторони, перевізник ТОВ «Рубантранс» в особі водія ОСОБА_1, з другої сторони, а також ТОВ «АРТ_ПРОМ» в особі заступника директора ОСОБА_4, з третьої сторони, склали цей акт про наступне: 15 листопада 2016 року на адресу ТОВ «АРТ-ПРОМ» за адресою вулиця Ударніков, 42 надійшла машина марки Вольво, державний номер НОМЕР_2 (причіп ВА1109ХР, з вантажем поліол 483, виробник OLtCHiM (Румунія). Вказаний вантаж належить ТОВ «Віста Бренд Компані». З вини водія вказаний вантаж був помилково доставлений за адресою ТОВ «АРТ-ПРОМ», яким товар помилково прийнято та злито у ємності ТОВ «АРТ-ПРОМ». У зв’язку з чим вантаж був повторно завантажено (залито) з ємностей ТОВ «АРТ-ПРОМ» в цистерни машини. Стан, властивості повторно завантаженого вантажу не відомо, буде з’ясовано в процесі виробництва ТОВ «Віста Бренд Компані». Кількість вантажу 24,04 т. В особливих відмітках вказано, що кількість фактично доставленого вантажу з адреси вул. Ударників, 42 ТОВ «АРТ-ПРОМ» буде перевірено та встановлено на виробництві по вул. Тернова, 3б, ТОВ «Віста Бренд Компані». Під час прийняття ТОВ «Віста Бренд Компані» сировини, зафіксовано кількість 23,79 т. /а.с.16/.

Від товариства «Віста Бренд Компані» за вих. № 1/15 від 15 листопада 2016 року надійшла претензія товариству з обмеженою відповідальність «Рубантранс», відповідно якої вказано, що при прийнятті партії вантажу 15 листопада 2016 року, який був доставлений товариством з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» з міста Римчину – Вилча (Румунія) в місто Дніпро (Україна) на автомобілі Вольво, державний номер: ВА7814ВЕ/ВА1109ХР відповідно ТТН №0862170 на виконання договору №2207/14/1 транспортного обслуговування від 22 липня 2014 року, виявлена недостача поліола 48-3МВ в кількості 0,250 тонн. Факт недостачі підтверджується актом №б/н від 15 листопада 2016 року. Ціна по інвойсу: 1680 євро за тонну, що еквівалентно 12 000 гривень з урахуванням ПДВ. Просили відшкодувати у добровільному порядку вартість недостачі товару в розмірі 12 000 грн. з урахуванням ПДВ. У зв’язку з існуючими зобов’язаннями товариство з обмеженою відповідальністю «Віста Бренд Компані» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» по сплаті послуг перевозки вантажу на суму 25 000 грн., запропоновано провести залік зустрічних однорідних вимог у порядку, встановленому ст. 601 ЦК України на суму справжньої претензії, а саме 12 000 грн. з урахуванням ПДВ /а.с.17/.

Відповідно до претензії за вих. №1/19 від 19 грудня 2016 року направленої товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Бренд Компані» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс», вказано, що на підставі результатів експертизи зразків поліола Petol 48-3 МВ, проведеної лабораторією виробника Oltchim S.A. (Румунія), встановлено, що в сировині отриманій компанію ТОВ «Віста Бренд Компані» перевищено зміст води в поліолі, а саме, 0,088% при вмісті в контрольному зразку 0,037%. У зв’язку з цим, для нейтралізації зайвої води необхідне корегування рецептури у сторону збільшення одного з основного виду сировини на 1,17%. Для переробки 23 790 кг. даного поліола необхідно залучити додатково ще один компонент, що з порівнянням з основною процедурою відрізняється на 150 кг. На підставі вищевказаного просили відшкодувати втрати, зв’язані зі збільшенням собівартості готової продукції у розмірі 13 000 грн. з ПДР /а.с18/.

Згідно ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" роз'яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Пряма дійсна шкода є саме підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необхідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, і вина працівника.

Крім того, згідно ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

У відповідності до ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 передбачено перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" зазначає, що суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст.130,135-3,137 КЗпП України, залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1ст. 134КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Відповідно до ст. 138 КЗпП, обов'язок доказування наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладається на власника або уповноважений ним орган. Відсутність підстави чи хоча б однієї з умов матеріальної відповідальності виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Так, в обґрунтування своєї позиції позивачем надано суду договір про повну матеріальну відповідальність. З тексту договору вбачається, що він складений з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належать товариству, укладений про те, що працівник, що займає посаду водія-експедитора, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності всіх переданих роботодавцем в установленому порядку йому матеріальних цінностей, а також за незабезпечення цілості тих матеріальних цінностей, що будуть передаватись йому роботодавцем протягом усього строку дії Договору.

Також, в актах від 15 листопада 2016 року є підпис відповідача, який засвідчує факт того, що він провів вивантаження не належному одержувачу та визнав недостачу вантажу.

Розмір збитків нанесених відповідачем позивачу становить 25 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, враховуючи що відповідачем внаслідок неналежного виконання ним своїх обов’язків дійсно завдана шкода товариству, а між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, суд вважає що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1752 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає за доцільне, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст.ст.130,132,134,135-1,137,138 Кодексу законів про працю України, ст.ст.10,88,208,209,212-215,218,280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» суму понесених збитків в розмірі 25 000 грн. та 1752 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Рубантранс» ( місце знаходження: м. Кропивницький, вулиця Виставочна, 1 в, код ЄДРПОУ 31146047).

Відповідач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_4).

Повний текст рішення виготовлено 11.03.2019 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда