Рішення № 80417337, 04.03.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2019 Справа № 920/956/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Мудрицької С.Ю.,

Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/956/18

за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021),

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Сумигаз Збут” (вул. Олексія Береста, буд. 21, м. Суми, 40000),

про стягнення 763 915 грн. 65 коп. заборгованості відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000180/Н036, укладеного між сторонами 01.07.2015,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000494 від 25.09.2017, довіреність № 1-350 від 29.12.2018),

від відповідача: ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000539 від 02.08.2018, довіреність № 007.1Др-41-1218 від 26.12.2018),

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 763 915 грн. 65 коп., в тому числі 465 824 грн. 84 коп. пені, 128 050 грн. 00 коп. 3 % річних, 170 040 грн. 81 коп. інфляційних збитків відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000180/Н036, укладеного між сторонами 01.07.2015.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач несвоєчасно оплатив послуги з транспортування природного газу.

26.12.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 9063), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що є суб’єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу. Відповідно до Статуту ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» предметом діяльності ОСОБА_1, зокрема, є надання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також іншим юридичним особам послуг з постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ. Відповідачем на виконання пункту 5.6 договору починаючи з червня 2016 року здійснювалися щоденні перерахування коштів на поточні рахунки позивача із спеціальним режимом використання. Відповідачем було сплачено кошти за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року на загальну суму 41 517 914,12 грн., а також відповідно до спільних протокольних рішень було сплачено кошти на загальну суму 59 482 166,34 грн., що в сукупності становить 101 000 080,46 грн. Підписання сторонами протягом 2016 -2017років спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009р. № 55/57/43, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата наданих послуг з транспортування газу за договором №1506000180/Н036 від 01.07.2015 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення. Підписанням Спільних протокольних рішень сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору №1506000180/Н036 від 01.07.2015. Для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно, щоб оплата за послуги з транспортування газу була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями. Відповідачем вжито усіх належних від нього заходів щодо належного виконання грошового зобов'язання в частині погашення заборгованості перед позивачем за послуги з транспортування природного газу.

У судовому засіданні 11.01.2019 судом було оголошено перерву до 13.02.2019, 11:00. Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.01.2019 продовжений строк підготовчого провадження на тридцять днів по 05.03.2019.

15.01.2019 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 283), в якій зазначає, що штрафні санкції на суму заборгованості, яка була погашена відповідачем спільними протокольними рішеннями позивачем не нараховувались. Сторони не змінювали умов договору щодо обов'язку відповідача оплатити послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу до двадцятого числа місяця, наступного за звітним. Послуги надаються позивачем саме відповідачу, а не населенню, тому несплата населенням послуг відповідача не впливає на його договірні відносини з позивачем. Відповідач був обізнаний про особливий порядок розрахунків між сторонами із застосуванням рахунків із спеціальним режимом, що не є істотною зміною обставин у вигляді особливого порядку розрахунків.

11.02.2019 відповідач подав заперечення (вх. № 1002), в якому зазначає, що з урахуванням умов п. 5.6. договору, відповідач міг сплачувати кошти за транспортування газу відповідно до умов договору виключно з рахунку із спеціальним режимом використання. Враховуючи особливості здійснення господарської діяльності у сфері газопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на розрахунки за природний газ, а тому відсутній склад правопорушення і відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України це позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені п. 7.3 договору та тягне за собою відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідачем встановлено, що позивач не врахував призначення платежу за Спільними протокольними рішеннями, а зарахування коштів здійснив за власним баченням, що прямо суперечить нормам чинного законодавства. Оскільки АТ «Укртрансгаз» звернулося до господарського суду з позовом 01.12.2018, позовні вимоги про стягнення пені за період з 16.11.2017 по 30.11.2018 заявлено до стягнення зі спливом позовної давності, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні 13.02.2019 судом було оголошено перерву до 25.02.2019, 10:50.

25.02.2019 позивач подав пояснення (вх. № 1412), в яких зазначає, що відповідачем у спірних правовідносинах сплачено лише частково заборгованість за договором за спільними протокольними рішеннями в порядку, передбаченому постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 на загальну суму 59 482 166,34 грн. Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, встановлює механізм фінансування видатків місцевих бюджетів. Постановою № 256 відповідачу не надано жодних прав щодо можливості не здійснювати вчасно оплату послуг за договором.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 закрите підготовче провадження у справі № 920/956/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2019, 10 год. 00 хв.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначає про сплив позовної давності в частині вимог про стягнення пені за період з 16.11.2017 по 30.11.2018.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків.

01.07.2015 між сторонами укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000180/Н036 відповідно до якого позивач (газотранспортне підприємство) зобов'язується надати відповідачу (замовнику) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 1 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Положеннями п. 3.1 та п. 3.4 договору встановлено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що у період з квітня 2016 року по грудень 2017 року позивачем відповідачу були надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 101 000 080,46 грн, в тому числі у квітні 2016 року на суму 3 827 906,80 грн., у травні 2016 року на суму 1 785 223, 60 грн., у червні 2016 року на суму 996 314, 32 грн., у липні 2016 року на суму 1 000 771,64 грн., у серпні 2016 року на суму 1 043 962,85 грн., у вересні 2016 року на суму 1 904 552,88 грн., у жовтні 2016 року на суму 5 297 961,98 грн., у листопаді 2016 року на суму 9 448 977,85 грн., у грудні 2016 року на суму 12 513 046,42 грн., у січні 2017 року на суму 12 170 857, 34 грн., у лютому 2017 року на суму 10 434 323,66 грн., у березні 2017 року на суму 7 590 320, 75 грн., у квітні 2017 року на суму 5 136 226, 73 грн., у травні 2017 року на суму 2065996,31 грн., у червні 2017 року на суму 1382610,78 грн., у липні 2017 року на суму 1390358,78 грн., у серпні 2017 року на суму 1388064,19 грн., у вересні 2017 року на суму 1787349,50 грн., у жовтні 2017 року на суму 4450007,18грн., у листопаді 2017 року на суму 7 142 065,85 грн., у грудні 2017 року на суму 8243580,31 грн.

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 36-56).

Послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 101 000 080,46 грн оплачені відповідачем повністю, що підтверджують сторони.

Судом встановлено, що розрахунки між сторонами за договором здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача з рахунку із спеціальним режимом використання.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, ТОВ «Сумигаз Збут», ПАТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 1255/у від 18.04.2016 на суму 10 000 000, 00 грн., № 1596/у від 20.05.2016 на суму 3289000, 00 грн., № 1786/у від 21.06.2016 на суму 3500000, 00 грн., № 1814/у від 24.06.2016 на суму 10 476 349,02 грн., № 1922/у від 20.07.2016 на суму 100 000,00 грн., № 2166/у від 17.08.2016 на суму 300 000, 00 грн., № 2376/у від 19.09.2016 на суму 400 000 грн., № 2519/у від 19.00.2016 на суму 400 000 грн., № 2946/у від 18.11.2016 на суму 1 500 000, 00 грн., № 3277/у від 16.12.2016 на суму 5 000 000 грн., № 547/у від 20.01.2017 на суму 2 000 000,00 грн., № 549/у від 20.01.2017 на суму 6 000 000,00 грн., № 548/у від 20.01.2017 на суму 10 000 000,00 грн. У вказаних спільних протокольних рішеннях було врегульовано порядок погашення боргу за послуги, надані у 2016 році. У пункті 2.5. визначено, що ТОВ «Сумигаз Збут» (сторона – 3) перераховує ПАТ «Укртрансгаз» (сторона – 4) кошти з призначенням платежу «Постанова уряду від 11.01.2005 № 20, дата та номер спільного протокольного рішення за транспортування природного газу за 2016 рік, договір від 01.07.2015 № 1506000180/НО36…».

Також між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, ТОВ «Сумигаз Збут», ПАТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 1373/у від 21.02.2017 на суму 3000000,00 грн., № 1292/у від 20.02.2017 на суму 2 000 000,00 грн., № 1783/у від 17.03.2017 на суму 1 500 000,00 грн., № 1785/у від 17.03.2017 на суму 3 700 000,00 грн., № 1784/у від 17.03.2017 на суму 1 800 000,00 грн., № 2260/у від 19.04.2017 на суму 1 719 693,41 грн., № 2259/у від 19.04.2017 на суму 3 000 000,00 грн., № 2258/у від 19.04.2017 на суму 6 000 000,00 грн., № 2702/у від 18.05.2017 на суму 2 059 300,14 грн., № 2945/у від 19.06.2017 на суму 1 600 000,00 грн., № 3056/у від 18.07.2017 на суму 900 000,00 грн., № 3299/у від 17.08.2017 на суму 158 460,53 грн., № 3573/у від 20.09.2017 на суму 159 595,07 грн. У вказаних спільних протокольних рішеннях було врегульовано порядок погашення боргу за послуги, надані у 2017 році. У пункті 2.5., визначено, що ТОВ «Сумигаз Збут» (сторона – 3) перераховує ПАТ «Укртрансгаз» (сторона – 4) кошти з призначенням платежу «Постанова уряду від 11.01.2005 № 20, дата та номер спільного протокольного рішення за транспортування природного газу за 2017 рік, договір від 01.07.2015 № 1506000180/НО36…».

З розрахунку суми основного боргу вбачається, що згідно з вказаними протокольними рішеннями було сплачено за надані послуги 59 482 166,34 грн., що не заперечується сторонами.

Кошти перераховані з призначенням платежу відповідно до п. 2.5. спільних протокольних рішень за 2016 та 2017 рік і зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у період квітень 2016року – грудень 2017 року в порядку черговості.

З урахуванням вказаного, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що позивач не врахував призначення платежу за Спільними протокольними рішеннями, а зарахування коштів здійснив за власним баченням.

Також суд враховує, що відповідач не подав контррозрахунку та не зазначив, як на його думку мали бути зараховані перераховані кошти за надані послуги в розмірі 59 482 166,34 грн.

Підписуючи спільні протокольні рішення, сторони виявили бажання здійснити розрахунки за договором відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, були обізнані із особливостями здійснення розрахунків та порядком отримання коштів, тобто погодилися із зміною порядку та строків проведення розрахунків за надання послуг з транспортування природного газу в частині, визначеній відповідними протокольними рішеннями.

Підставою для стягнення пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено 41 517 914 ,12 грн за надані послуги шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства відповідно до п. 5.6. договору.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань з оплати наданих послуг, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 465 824 грн. 84 коп. пені, 128 050 грн. 00 коп. 3 % річних, 170 040 грн. 81 коп. інфляційних збитків.

Пеня, 3% річних та інфляційні збитки, заявлені позивачем до стягнення, нараховані на суму основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, в розмірі 41517914, 12 грн. в частині, що сплачена з простроченням.

Пеня, 3% річних та інфляційні збитки на суму заборгованості за надані послуги, яка була погашена відповідачем спільними протокольними рішеннями позивачем не нараховувались.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з п. 5.6 договору, у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників газу" передбачено, що гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є гарантованим постачальником, а тому до нього застосовується пункт 5.6 договору в частині порядку та строків розрахунків за надані послуги.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.

Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ.

Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків.

Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на:

1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця;

2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок-1), пунктом 1 якого визначено, що постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, у порядку, визначеному Національним банком України.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку-1, уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв’язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП. Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Відповідно до пунктів 2-8 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ (Порядок-2), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. У разі коли у платіжному дорученні/касовому документі реквізити рахунка за природний газ не відповідають реквізитам поточного рахунка із спеціальним режимом використання, відкритого газопостачальним підприємством, доведеного до відома банку (підприємства поштового зв'язку), що обслуговує споживача природного газу, обслуговуючий банк (підприємство поштового зв`язку) повертає такий документ платнику без виконання. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, а саме:

до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня;

до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.

Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на:

1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців;

2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

4) поточні рахунки газопостачальних підприємств.

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.

Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.

У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються.

У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання розрахунків за спожитий природний газ» № 296 від 26.04.2017 зупинено дію пунктів 5-8 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 792 “Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ” та рекомендовано публічним акціонерним товариствам “Державний ощадний банк України”, “Укргазбанк” та “Державний експортно-імпортний банк”: 1) розподіляти кошти, що надходять починаючи з 1 квітня 2017 р. на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки, за спожитий природний газ: побутовими споживачами та релігійними організаціями, з використанням нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів “побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)”, розрахованих постачальниками природного газу відповідно до пункту 3 цієї постанови; виробниками теплової енергії, з використанням нормативів перерахування коштів, які становлять 100 відсотків, з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки, відкритих в установах уповноважених банків, на поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладені спеціальні обов’язки, публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, що надійшли: від категорії споживачів “виробники теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії та/або надання послуг з опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів”; від категорії споживачів “виробники теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії та/або надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)”; від інших категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2516, що втратила чинність 19.10.2017, було затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.

Пунктами 1, 2, 3, 4 розділу Розділу II Алгоритму передбачено, що газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи відкривають в установах уповноважених банків: поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) (далі - категорія «населення»); поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню (далі - категорія «ТКЕ - населення»). Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається газопостачальними підприємствами. Газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій «населення» та «ТКЕ - населення», згідно з положеннями цього Алгоритму.

Пунктом 2 розділу I Алгоритму визначено, що його дія не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком газопостачального підприємства та його структурних підрозділів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

Строки остаточного розрахунку за надані послуги визначено сторонами у п. 5.6. договору, зокрема остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

З розрахунку позивача вбачається, що відповідачем на виконання пункту 5.6 договору починаючи з 01.07.2016 по 28.02.2018 здійснювалися щоденні перерахування коштів на рахунки позивача.

Відповідачем було сплачено за період з червня 2016 року по лютий 2018 року 41 517 914, 12 грн. за надані послуги з призначенням платежів «… за 2016р.», «… за 2017 р.» та без зазначення року, за який здійснюється перерахування коштів.

Вказані кошти зараховані позивачем у відповідному році в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у відповідний період з червня 2016 року по грудень 2017 року, що відповідає умовам абз. 3 п. 5.5. договору в частині порядку зарахування коштів.

Судом встановлено, що кошти за надані послуги з транспортування природного газу були перераховані відповідачем частково з пропуском встановленого п. 5.6. договору остаточного строку розрахунку, а саме не до 20-го числа наступного за місяцем поставки.

Суд зауважує, що пунктом 5.6. договору визначено порядок та строки оплати наданих послуг гарантованим постачальником, тобто сторонами у договорі враховані особливості здійснення господарської діяльності у сфері газопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, та визначений строк остаточного розрахунку за надані послуги.

За цих обставин, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на викладені норми, як на підтвердження неможливості впливати на розрахунки за надані послуги та відсутність вини у простроченні остаточного розрахунку за надані у звітному місяці послуги.

Більше того, договір укладений між сторонами у типовій формі, що була затверджена постановою НКРЕ 22.09.2011 N 1579. Типовий договір містить аналогічні положення щодо порядку та строків розрахунків за послуги у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, а також містить умови щодо відповідальності у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховані інфляційні збитки в загальній сумі 170 040, 81 грн, 3% річних в загальній сумі 128 050,00 грн, виходячи з суми простроченої заборгованості за кожний місяць з червня 2016 року по грудень 2017 року, починаючи з 21 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щоденних часткових оплат, відповідно до п. 5.6. договору.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних передбачене діючим законодавством України, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в загальній сумі 170 040, 81 грн, 3% річних в загальній сумі 128 050,00 грн правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.1 та 7.3 договору передбачено, що газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, ним сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі п. 7.3. договору відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 465824, 84 грн, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, виходячи з суми простроченої заборгованості за кожний місяць з вересня 2017 року по грудень 2017 року, починаючи з 21 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щоденних часткових оплат, відповідно до п. 5.6. договору.

Відповідач заявляє про сплив позовної давності в частині вимог про стягнення пені за період з 16.11.2017 по 30.11.2018.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (стаття 252 ЦК України).

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заявлена до стягнення пеня нарахована за кожен день прострочення, в тому числі починаючи з 16.11.2017, виходячи з суми простроченої заборгованості за вересень 2017 року (16.11.2017-26.11.2017), починаючи з 21.11.2017, виходячи з суми простроченої заборгованості за жовтень 2017 року (21.11.2017-22.01.2018).

Позивач звернувся до суду з позовом 30.11.2018 (дата оформлення Укрпошта Експрес на поштовому конверті).

Таким чином, строк для звернення до суду (позовна давність) з вимогою про стягнення пені за період з 16.11.2017 по 29.11.2017, з урахуванням викладених норм чинного законодавства, станом на 30.11.2018 сплив.

З урахуванням зазначеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 437280 грн. 33 коп. пені.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 28 544 грн. 51 коп. нарахованої за період з 16.11.2017 по 29.11.2017, суд відмовляє у зв’язку зі спливом строку позовної давності, враховуючи що позивачем не надано суду доказів наявності поважних причин її пропуску.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Сумигаз Збут” (вул. Олексія Береста, буд. 21, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39586236) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 437280 грн. 33 коп. пені, 128 050 грн. 00 коп. 3 % річних, 170 040 грн. 81 коп. інфляційних збитків, 11030 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.03.2019

Суддя ОСОБА_4