Ухвала суду № 80417173, 13.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.03.2019 р. Справа № 914/406/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши заяву: Львівського комунального підприємства «Навколо базару» (79000, м.Львів, вул.Героїв УПА, 78 а, ідентифікаційний код 20806739)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 організації «Спортивний клуб «Максимум-Голд» (79000, м.Львів, вул.Шевченка, 370/92, ідентифікаційний код 37123067) за договором про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування житлового фонду №216 від 18.06.2015р. заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 3123,49грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області 05.03.2019р. від Львівського комунального підприємства «Навколо базару» поступила заява про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 організації «Спортивний клуб «Максимум-Голд» на користь Львівського комунального підприємства «Навколо базару» заборгованості за договором №216 від 18.06.2015р. в розмірі 3123,49грн.

Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням ОСОБА_1 організацією «Спортивний клуб «Максимум-Голд» умов договору про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування житлового фонду №216 від 18.06.2015р., у зв'язку з чим, як зазначає заявник, у ОСОБА_1 організації «Спортивний клуб «Максимум-Голд» виникла заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 3123,49грн. (копію вказаного договору долучено до поданої заяви).

На підтвердження надання житлово-комунальних послуг та існування вказаної заборгованості заявником подано акт звірки взаємних розрахунків стороною ЛКП «Навколо базару» за період 01.01.2018р.-31.12.2018р.; акти загального огляду житлового будинку розташованого за адресою вул.Героїв УПА, буд.78 від 30.04.2018р., від 28.09.2018р.; акт повторної перевірки та про чищення димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об’єктів, житлових та громадських будинків від 31.08.2018р. №471; звіт по використанню матеріалів на виконання ремонтних робіт ЛКП «Навколо базару» за період січень 2015р – грудень 2018р.; а також договора укладеними з Львівським комунальним ремонтно-аварійним підприємством, ЛКП «Аварійна служба Франківського району» та КП ЛОР «Профілактична дезінфекція» №25 від 01.03.2018р., №13 від 28.02.2018р., №5 від 02.01.2018р., №4/206 від 02.01.2018р.

Відповідно до ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно із ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Пунктом 8 ч.1 ст.152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Як зазначалось вище, на підтвердження надання житлово-комунальних послуг та існування вказаної заборгованості заявником, зокрема подано акт звірки взаємних розрахунків стороною ЛКП «Навколо базару» за період 01.01.2018р.-31.12.2018р. В розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами актами, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями тощо.

До заяви про видачу судового наказу не надано первинних бухгалтерських документів (акту приймання-передачі, видаткової накладної, рахунку тощо), підтверджуючих виникнення у ОСОБА_1 організації «Спортивний клуб «Максимум-Голд» боргу перед Львівським комунальним підприємством «Навколо базару», а надані заявником акт звірки взаєморозрахунків, акти загального огляду житлового будинку, акт повторної перевірки та прочищення димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об’єктів, житлових та громадських будинків, звіт по використанню матеріалів на виконання ремонтних робіт, договори укладені з Львівським комунальним ремонтно-аварійним підприємством, ЛКП «Аварійна служба Франківського району» та КП ЛОР «Профілактична дезінфекція» є неналежними доказами існування такої грошової заборгованості у ОСОБА_1 організації «Спортивний клуб «Максимум-Голд».

Згідно із п. 2.2.3. договору №216 від 18.06.2015р., ОСОБА_1 організація «Спортивний клуб «Максимум-Голд» зобов’язується до 20-го числа наступного місяця вносити плату на рахунок власника будинку або підприємства, що обслуговує будинок, за витрати на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлових приміщень житловому фонді відповідно зайнятій загальній площі. Власник будинку (ЛКП “Навколо базару”) зобов’язується проводити розрахунки експлуатаційних витрат згідно тарифів, затверджених рішенням Львівської міської ради №854 від 14.11.2014 року (п.2.1.3. договору). Із усіх поданих документів розмір заборгованості визначений лише в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019 року, який місить нарахування за кожен місяць упродовж 2018 року, сальдо на початок та кінець місця, оплати споживачем, копія якого є додатком до досудової претензії від 15.01.2019 року. Водночас, стягувачем чітко не визначено періоду, за який стягується заборгованість в сумі 3123,49грн.: у заяві про видачу судового наказу ЛКП “Навколо базару” стверджує, що заборгованість у відповідному розмірі виникла станом на 01.02.2019 року без зазначення періоду, в претензії визначено заборгованість за період з липня 2018р. по грудень 2018р., а в акті звірки взаєморозрахунків – за період січень-грудень 2018 року. Розрахунку заборгованості за чітко визначений період із застосуванням тарифів, що відповідало б вимогам п.2.1.3 договору, до заяви про видачу судового наказу не долучено. Зі звіту про використання матеріалів на виконання ремонтних робіт, складеного за період січень 2015р.-грудень 2018р., також не вбачається підтвердження заявленої до стягнення суми.

Таким чином, із наданих документів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, що у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Згідно із ч.1 ст. 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Пунктом 1 ч.1 ст.152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України “Про судовий збір” (із змінами та доповненнями).

Згідно із ст.1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частина 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що за подання заяви про видачу судового наказу до господарського суду ставка судового збору становить 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019р.” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривень.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини 1 статті 6 Закону "Про судовий збір").

Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

З додатків 2, 8 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги), а у даному випадку заяви про видачу судового наказу є, зокрема, найменування стягувача та боржника.

Заявником до заяви про видачу судового наказу додано платіжне доручення №177 від 27.02.2019р. на суму 191,20грн. з призначенням платежу:*;101;20806739; Збір за позовом ЛКП Навколо базару до АТКБ Приватбанк, Господарський суд Львівської області. У даній справі №914/406/19 стягувач ЛКП «Навколо базару» звернувся до боржника ОСОБА_1 організації «Спортивний клуб «Максимус-Голд» (ГО «СК«Максимус-Голд») із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Таким чином, графа "Призначення платежу" зазначеного платіжного доручення містить відомості про те, що судовий збір сплачено за позовом ЛКП Навколо базару до АТКБ, тобто до іншого боржника. За таких обставин подане платіжне доручення не може вважатись належним доказом сплати судового збору у справі №914/406/19.

Крім того, стягувачем, як доказ сплати судового збору, до заяви про видачу судового наказу додано платіжне доручення №177 від 27.02.2019р. на суму 191,20грн. Проте, згідно Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення з відповідною заявою), заявник повинен був сплатити 192грн. 10коп., тобто стягувачем сплачено судовий збір в меншому розмірі, ніж необхідно. Інших доказів в підтвердження оплати судового збору не надано, відтак заявником не представлено доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що згідно із п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Частиною 2 ст. 164 ГПК України передбачено, що позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як вбачається з матеріалів, поданих на розгляд суду, долучено документи у неналежно засвідчених копіях, оскільки відповідно до вимог оформлення документів не містять назви посади, прізвища та ініціалів особи, яка засвідчує копію та вказівки на дату засвідчення. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17).

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).

Керуючись ст. 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст. ст. 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Львівському комунальному підприємству «Навколо базару» у видачі судового наказу в порядку наказного провадження про стягнення з ОСОБА_1 організації «Спортивний клуб «Максимум-Голд» на користь Львівського комунального підприємства «Навколо базару» заборгованості за договором №216 від 18.06.2015р. в розмірі 3123,49грн.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України і може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Іванчук С.В.