Рішення № 80417008, 13.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/5/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2019 Справа № 908/108/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6);

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія Фрост” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 23)

про стягнення 10319, 88 грн. пені за порушення умов договору від 11.10.2017 №286/2/17/161

Суддя Зінченко Н.Г.

При секретарі судового засідання: Петриченко А.Є.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

11.01.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія Фрост” про стягнення 10 319, 88 грн. пені за порушення умов договору про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 11.10.2017 №286/2/17/161.

11.01.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/108/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/108/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. ст. 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, та договорі про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 11.10.2017 №286/2/17/161, на підставі яких позивач просить, позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія Фрост” 10319, 88 грн. пені.

Відповідач свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ОСОБА_2 (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія Фрост” (код ЄДРПОУ 36968997) є: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 23, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/108/19 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 16.01.2019 про відкриття провадження у справі, яка 18.01.2019 отримана уповноваженою особою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія Фрост”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 7231002345258).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 16.01.2019 відповідачу запропоновано подати відзив у строк до 05.02.2019.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 15.02.2019 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 13.03.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2017 Міністерством оборони України (Замовник, позивач у справі) в особі директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів міністерства оборони України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія Фрост” (Постачальник, відповідач у справі) в особі директора ОСОБА_3, відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України від 28.09.2017 № 75/566/5 укладено Договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/2/17/161 (далі за текстом – Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов’язався у 2017 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (3931) (технологічне обладнання, 2 найменування):

1.Лінія самообслуговування на 500 чол., яка включає наступні секції: 1. 2 нейтральних елементи ( прилавки); 2. Стійка для столових приборів та підносів; 3.Прилавок охолоджує мий; 4 Марміт для других страв; 5. Марміт для перших страв; 6.Холодильна вітрина;

2. Лінія самообслуговування, яка включає наступні секції: 1.Двох поличний прилавок; 2.Марміт електричний з подвійною поличкою для видачі I страв; 3.Марміт електричний з подвійною поличкою для видачі II страв; 4.Вітрина холодильна для короткочасного зберігання та видачі напоїв (фруктів); 5.Відкритий двох поличний прилавок для короткочасного зберігання та видачі хліба, цукру, масла, сиру, розміром 600Х700 Х1450 мм., зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.(пункт 1.1)

Пунктом 1.2 Договору сторони визначили, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією. Цим же пунктом затверджено Специфікацію до Договору, в якій сторонами погоджено: найменування товару; нормативно-технічна документація; строк постачання – до 30.11.2017; одиниця виміру; загальну кількість; ціну за одиницю виміру продукції без ПДВ.; загальну суму вартості продукції без ПДВ. Ціна товару з ПДВ становить 555000,00 грн. та включає доставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи.

Пунктами 2.3, 2.4 Договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем Замовника у присутності уповноваженого представника Постачальника. Приймання товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання (форма 4), який складає одержувач Замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник – Замовнику, другий – одержувачу Замовника, третій – Постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна Постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.

Товар постачається на умовах DDP – склад Замовника відповідно до Міжнародних правил про тлумачення термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, які забезпечують його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Терміни постачання та встановлення обладнання визначено у графіку постачання Замовника, який є невід’ємною частиною Договору. Місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у графіку Міністерства оборони України, який є невід’ємною частиною Договору, згідно з графіком поставки та обов’язковим дотриманням передбачених ним вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та графіку черговості відвантажень (…)(п., п. 5.1, 5.2 Договору)

З матеріалів справи вбачається, що до Договору на поставку товарів для державних потреб № 286/2/17/161 від 11.10.2017 сторонами укладено Додаток 12.1.1 “Графік постачання Міністерства оборони України”, в якому визначено: місце постачання товару, поштові адреси, кількість товару і графік постачання. Зазначений Графік підписаний Постачальником і Замовником і скріплений печатками сторін.

Відповідно до Графіку постачання Міністерства оборони України сторонами погоджено, що Постачальник зобов’язався поставити товар: 1. Лінія самообслуговування на 500 чол.: в/ч А1048, Козелецький район Чернігівська обл.. смт. Десна в кількості 4 штук, в строк до 30.11.2017 включно; 2. Лінія самообслуговування: в/ч А2595, Львівська обл., м.Бровди, вул. Храпая, 1а в кількості 1 штук, в строк до 30.11.2017 включно.

За умовами п. 6.1.2 Договору Замовник зобов’язався прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймання (форма 4).

В свою чергу, Постачальник зобов’язався забезпечити постачання товару у строки, встановлені Договором (п. 6.3.1 Договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору відповідачем здійснені поставки товару до визначених Додатком 12.1.1 до Договору військових частин Міністерства оборони України у передбаченій Договором кількості. Так, в матеріалах справи наявні:

- Акт приймання № 8 від 23.12.2017, затверджений командиром в/ч А1048, ОСОБА_4, відповідно до якого 23.12.2017 військовою частиною від Постачальника прийнято обладнання для закладів громадського харчування (3931). До Акту приймання № 8 від 23.12.2017 додано Повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених міністерством оборони України в централізованому порядку;

- Акт приймання №99 від 04.12.2017, затверджений командиром в/ч А2595, ОСОБА_5, відповідно до якого військовою частиною від Постачальника прийнято обладнання для закладів громадського харчування (3931). До Акту приймання №99 від 04.12.2017 додано Повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених міністерством оборони України в централізованому порядку.

Таким чином, з досліджених судом письмових доказів слідує, що поставка товару, визначеного Договором, в обумовленій Договором кількості та за визначеними сторонами адресами поставки, відбулася. Факт відповідних поставок товару підтверджується зазначеними вище актами приймання товару, складеними військовими частинами Міністерства оборони України у передбаченому Договором порядку, та повідомленнями-підтвердженнями до цих актів.

Відповідач будь-яких зауважень або заперечень щодо актів приймання товару, складених військовими частинами Міністерства оборони України, позивачу не надавав.

Проте, матеріали справи свідчать, що строки поставки, які сторонами були визначені в Додатку № 12.1.1 до Договору, відповідачем дотримані не були, оскільки поставка кожної окремої партії товару сторонами була погоджена до 30.11.2017 включно.

Доказів щодо своєчасної поставки товару згідно Договору на поставку товарів для державних потреб від 11.10.2017 №286/2/17/161 відповідач суду не подав.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, обумовлених сторонами в Додатку № 12.1.1 до Договору, у зв'язку з чим Міністерство оборони України просить суд стягнути з ТОВ “Компанія Фрост” 10319, 88 грн. пені за порушення умов договору про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 11.10.2017 №286/2/17/161, що підтверджується актом приймання № 8 від 23.12.2017, та актом приймання №99 від 04.12.2017.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В ч. 1 ст. 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, Замовником за Договором на поставку товарів для державних потреб від 11.10.2017 №286/2/17/161 є Міністерство оборони України, поставка товарів здійснювалася за кошти Державного бюджету України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 7.3.7 Договору, яким сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов’язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за прострочення поставки товару становить:

- відповідно до акту приймання № 8 від 23.12.2017 термін прострочення 22 доби (фактично товар поставлений 23.12.2017 замість 30.11.2017) та становить 10021,44 грн.;

- відповідно до акту приймання №99 від 04.12.2017термін прострочення 3 доби (фактично товар поставлений 04.12.2017 замість 30.11.2017) та становить 298,44 грн.

Разом сума пені за Договором становить 10 319, 88 грн.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язань по постачанню товарів в обумовлений Договором строк, виконання Договору на поставку товарів для державних потреб №286/2/17/161 від 11.10.2017 здійснювалося за кошти Державного бюджету України, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконаний арифметично вірно.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи всі наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Міністерства оборони України до ТОВ “Компанія Фрост” про стягнення 10319, 88 грн. пені за порушення умов договору від 11.10.2017 №286/2/17/161.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерства оборони України до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія Фрост” задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Компанія Фрост” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 23, код ЄДРПОУ 36968997) на користь Міністерства оборони України, (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) 10319 (десять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 88 коп. пені та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено “13” березня 2019р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.