Ухвала суду № 80416644, 13.03.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

13.03.2019м. ДніпроСправа № 904/825/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни, м. Жовті Води, Дніпропетровської області

до Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про зобов'язання переукласти договір оренди нерухомого майна

Суддя Суховаров А.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Мирошник Людмила Олександрівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач) про зобов'язання переукласти договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №27-ДРА/17 від 23.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач неправомірно відмовляє позивачу у переукладенні договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №27-ДРА/17 від 23.01.2019 на новий термін, в той час як позивач має переважне право перед іншими особами на укладення вказаного договору на новий строк згідно приписів ст. 777 ЦК України.

Ухвалою суду від 05.03.2019 позов фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

11.03.2019 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити Комунальному Підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради вчиняти будь-які дії, що пов'язані із продажем та передачею нежитлового приміщення за адресою м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 32, загальною площею 51,6 кв.м. в оренду третім особам.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що в газеті «Наше Місто» відповідачем розміщено інформацію щодо оголошення Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради переможцем конкурсу з відбору суб'єктів оціночної діяльності, які будуть залучені для проведення незалежної оцінки об'єктів комунальної власності м. Дніпро - нежитлової одноповерхової будівлі загальної площею 59,3 кв.м, за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького 32 - ТОВ «Експерт - Капітал». Разом з тим, позивач вказує, що в газеті «Наше Місто» відповідачем розміщено інформацію щодо оголошення Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради конкурсу з відбору суб'єкта оціночної діяльності, якого буде залучено для проведення незалежної оцінки суб'єкта комунальної власності для розрахунку орендної плати.

За викладених обставин, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради вчиняти будь-які дії, що пов'язані із продажем та передачею нежитлового приміщення за адресою м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 32, загальною площею 51,6 кв.м. в оренду третім особам, з огляду на те, що укладення відповідачем вказаного договору з третіми особами ускладнить виконання рішення суду про задоволення вимог позивача у даній справі, оскільки предметом розгляду спору, щодо вирішення якого позивач звернувся до господарського суду, є вимога про зобов'язання Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради переукласти з позивачем договір оренди №27-ДРА/17 від 23.01.2019 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, яке знаходиться за адресою м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 32.

Суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни з наступних підстав.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч.1 ст. 140 ГПК України).

Згідно частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до частини 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статтей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1 - 3 ст. 86 ГПК України).

Дослідивши заяву фізичної особи - підприємця Мирошник Людмили Олександрівни про забезпечення позову, суд зазначає, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

За викладених обставин, заява фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни ґрунтується на припущеннях та не підтверджена належними доказами, тому у суду відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а відтак заява Фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили - 13.03.2019.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя А.В. Суховаров