Рішення № 80416176, 06.03.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2019 р. Cправа № 902/804/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»

(пр. Оболонський, 35-а, офіс 300, м. Київ, 04205)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «БРАНД СЕРВІС»

(вул. Свердлова, 24, м. Вінниця, 21100)

про витребування майна з незаконного володіння

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача не з'явився ;

відповідача ОСОБА_1 за довіреністю

У С Т А Н О В И В :

13.12.2018 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № УФ-14669 від 05.12.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» про витребування з незаконного володіння відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «БРАНД СЕРВІС» та передачу власнику ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» автомобіль RENAULT Koleos, 2013 року випуску, шасі № VF1VY0C0VUC458490, реєстраційний номер НОМЕР_1, державні номерні знаки, ключі та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу.

Ухвалою суду від 18.12.2018, з урахуванням ухвали від 19.12.2018, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/796/18 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.01.2019.

Ухвалою суду від 17.01.2019 підготовче засідання відкладено на 13.02.2019 з підстав неявки представника відповідача в судове засідання та невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 18.12.2018.

Ухвалою суду від 13.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 06.03.2019.

На визначену судом дату з’явився представник відповідача, який заперечив проти задоволення позову.

Представник позивача правом участі в засіданні суду не скористався. В заяві № УФ-14669/3 від 14.02.2019 представник позивача просить провести судове засідання за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В межах дня 06.03.2019 судом оголошено перерву. Після перерви представник відповідача не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 06.03.2019 прийнято судове рішення.

Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне. 24.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «БРАНД СЕРВІС» (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 1943/09/13-Н, за умовами якого Лізингодавець зобов’язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату Предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього Договору. Свої зобов'язання за Договором Лізингодавець своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу, а саме: автомобіль RENAULT Koleos, 2013 року випуску, шасі № VFl VYOCOVUC458490, реєстраційний номер АА61370С (Предмет лізингу) та передав його у користування Відповідачу на підставі Акту приймання-передачі від 04.10.2013.

Відповідач оплатив авансовий платіж та сплачував лізингові платежі своєчасно та в повному обсязі, але з згодом припинив належним чином виконувати зобов'язання по оплаті згідно Договору фінансового лізингу, продовжуючи незаконно експлуатувати Предмет лізингу на безоплатній основі до сьогодні.

На підставі Повідомлення № 794-УПК від 04.11.2014, Договір фінансового лізингу № 1943/09/13-Н припинив свою дію з 12.11.2014, але зобов'язання за ним не виконані в повному обсязі та наразі, за обліком Лізингодавця досі існує прострочена заборгованість.

17 березня 2017 року, керуючись ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України, відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 2 від 17.03.2017, ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» набуло всі права та обов'язки ТОВ «Український лізинговий фонд» за рядом договорів, у т.ч. за Договором фінансового лізингу № 1943/09/13-Н, та листом № 07/11-ю від 07.11.2018 відповідачу було запропоновано повернути Предмет лізингу. Проте дана вимога не була виконана.

Відповідач відзиву на позовну заяву, у встановлені судом строки не надав. Поданий до суду відзив б/н. від 11.02.2019 за підписом представника відповідача - адвоката ОСОБА_1 судом залишено без розгляду, про що постановлено ухвалу від 13.02.2019.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв’язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

24.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Бранд Сервіс» (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №1943/09/13-В (а.с.15-28).

Предметом лізингу є - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску, загальна вартість якого 275500 грн (в т.ч. ПДВ 45916 грн 67 коп.), реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі/кузова VF1VY0C0VUC458490, номер двигуна НОМЕР_2.

Згідно із п. 12 Договору невід’ємними частинами Договору є Додаток №1 до Договору «Графік внесення лізингових платежів», Додаток №2 «Специфікація», Додаток №3 «Загальні умови договору фінансового лізингу».

Відповідно до п.1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу (Загальні умови), Лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу майно (Предмет лізину), найменування та характеристики якого зазначені в специфікації (Додаток 2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти Предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (Графік платежів), а також інші платежі відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2 Загальних умов сторонами обумовлено, що термін користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу (строк лізингу) зазначений в п.5 Договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Предмета лізингу, проте в будь-якому випадку не може бути меншим одного року.

Згідно із п. 2.1 Загальних умов всі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем по факсу та/або на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу.

За умовами п. 2.2 Загальних умов загальна сума лізингових платежів на дату укладання Договору визначається п. 8.1 Договору і може змінюватися відповідно до умов цього Договору. Порядок, розмір та терміни оплати Лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (Додаток №1 до Договору).

Всі чергові лізингові платежі Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати не пізніше за дату, встановлену для їх оплати відповідно до графи 2 Графіка платежів, в сумі, зазначеній у графі 6 Графіка платежів. У разі вказівки в п. 8.4. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним Договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті: http://bank.gov.ua/control/uk/index) за визначеною формулою. Для погашення вартості Предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 Графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту Загальних умов, і суми, що відшкодовує вартість Предмета лізингу, вважається комісією Лізингодавця (п.п. 2.4, 2.6 Загальних умов).

Пунктом 3.4 Загальних умов передбачено, що приймання Лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акта прийому-передачі Предмета лізингу. Одночасно з актом прийому-передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачу передається реєстраційна, технічна документація, документи зі страхування, а також оформляється весь необхідний для цілей бухгалтерського і податкового обліку комплект документів (видаткова накладна, податкова накладна).

Згідно із п. 11.2.1 Загальних умов Лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від Договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого Графіком платежів або загальними умовами.

За змістом пункту 11.4 Загальних умов передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу повідомлення щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач не усуне порушення, Лізингодавець направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю. При цьому у разі відмови Лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу Лізингодавцю, Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів Лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на Лізингоодержувача понесених витрат.

Відповідно до п. 11.6 Загальних умов датою розірвання Договору є дата фактичної передачі предмета лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу. Передача/вилучення Предмета лізингу Лізиногодержувачем Лізингодавцю оформляється підписанням сторонами акта повернення Предмета лізингу або підписання уповноваженим особами Лізингодавця акта вилучення Предмета лізингу.

Згідно із п. 11.8. Загальних умов вилучення Предмету лізингу, відмова (розірвання) від Договору, не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та не сплачених платежів згідно Договору. У разі односторонньої відмови Лізингодавця від Договору (розірвання Договору), Лізингоодержувач зобов'язаний на протязі строку зазначеному в повідомленні про відмову від Договору (його розірвання) сплатити Лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі згідно Графіку платежів; витрати, понесені Лізингодавцем в зв'язку з виконанням Договору (в тому числі в зв'язку з вилученням Предмету лізингу, транспортуванням, зберіганням, витратами на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати пов'язані з оплатою юридичних послуг), а також передбачені Договором та діючим законодавством України штрафні санкції.

Пунктом 13.1 Загальних умов передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором.

З матеріалів справи слідує, що Лізингодавець належним чином виконав взяті на себе договірні зобов’язання, придбавши та передавши відповідачу у його користування за актом прийому-передачі від 04.10.2013 предмет лізингу - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску (а.с. 33).

За невиконання відповідачем умов Договору щодо вчасної оплати лізингових платежів 12.11.2014 Лізингодавцем направлено відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу вих. №794-УПК від 04.11.2014, на підставі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. При цьому відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов Договору в повідомленні Лізингодавець зобов'язав відповідача повернути Предмет лізингу та всі належні документи протягом 7 днів (а.с.34).

Проте, як встановлено судом, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв’язку з чим Лізингодавець на підставі п.11.4 Загальних умов та п.2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» скористався своїм правом на вилучення (повернення) Предмету лізингу в позасудовому порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 04.02.2015 за реєстровим №111 (а.с.54)

У зв'язку з неповерненням Відповідачем предмету лізингу ТОВ «Український лізинговий фонд» (Лізингодавець) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення пені згідно Договору фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24.09.2013.

Рішенням господарського суду від 26.11.2016 у справі № 902/879/16 позов ТОВ «Український лізинговий фонд» задоволено частково. Ухвалено стягнути з ТОВ фірми «Бранд Сервіс» на користь ТОВ «Український лізинговий фонд пеню за неповернення предмету лізингу в сумі 298366 грн 50 коп. та 4475 грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні стягнення пені в розмірі 276105 грн відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/879/16 залишено без змін.

Так, рішенням суду від 26.11.2016 у справі № 902/879/16 встановлено наступне.

У звязку з невиконанням ТОВ фірмою «Бранд Сервіс» (Лізингоодержувач) умов Договору щодо вчасної оплати лізингових платежів 12.11.2014 ТОВ «Український лізинговий фонд» (Лізингодавець) направлено повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу вих. №794-УПК від 04.11.2014 на підставі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. При цьому, відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов договору в повідомленні Лізингодавець зобов'язав Лізингоодержувача повернути предмет лізингу та всі належні документи протягом 7 днів.

Проте, як встановлено судом, зазначена вимога була залишена Лізингоодержувачем без відповіді та задоволення, в зв’язку з чим Лізингодавець на підставі п.11.4 Загальних умов та п.2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в позасудовому порядку, на підставі виконавчого напису нотаріусу. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 04.02.2015 за реєстровим №111.

16.02.2015 відділом державної виконавчої служби Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46525837 та зобов'язано ТОВ фірму «Бранд Сервіс» повернути на користь ТОВ «Український лізинговий фонд» майно - транспортний засіб - автомобіль Renault Koleos, 2013 року випуску.

У зв’язку з тим, що вимоги виконавчого документу Лізингоодержувачем не були виконані, предмет лізингу повернутий не був, 06.04.2015 винесено постанову про розшук майна ВП №46525837.

В подальшому виконавчий напис повторно пред’являвся до виконання, у зв’язку із чим відкривалося виконавче провадження №51606487.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади:, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За змістом ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У пункті 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під 26.12.2011 розяснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова сулу у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, шодо якої ухвалений вирок або постанова сулу. і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Преюлииіальне значения процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах). а не правовій онінпі таких обставин, здійсненій іншим судом.

З огляду на зазначені приписи, наведені вище обставини не потребують доказування при розгляді даної справи.

17.03.2017 між ТОВ «Український лізинговий фонд» (Первісний кредитор) та ТОВ «УЛФ-Фінанс» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1, за яким ТОВ «УЛФ-Фінанс» набуло всі права та обов'язки ТОВ «Український лізинговий фонд» за Договором фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24.09.2013.

Відповідно до п.2.8. Договору про відступлення права вимоги № 1 ТОВ «УЛФ-Фінанс» замінило ТОВ «Український лізинговий фонд» як сторону кредитора в Договорі фінансового лізингу та набуло статус правонаступника ТОВ «Український лізинговий фонд».

Згідно п.2.3. Договору про відступлення права вимоги № 1 Первісний кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за всіма відступленими правами, передбаченими п.2.1. Договору в дату відступлення прав вимоги, а саме - в дату повної сплати вартості (ціни) прав вимоги за цим Договором.

ТОВ «УЛФ-Фінанс» свої зобов'язання зі сплати вартості прав вимоги виконав, а саме перерахував ТОВ «Український лізинговий фонд» кошти, що стверджується платіжними дорученнями № 2 від 09.02.2017, № 41 від 17.03.2017, № НОМЕР_3 від 17.03.2017, № НОМЕР_4 від 17.03.2017.

У зв'язку з укладенням Договору відступлення права вимоги (цесії) № 1 ТОВ «УЛФ-Фінанс» подано до Господарського суду Вінницької області заяву №УФ-03248 від 07.08.2017 про заміну сторони виконавчого провадження - ТОВ «Український лізинговий фонд» на ТОВ «УЛФ-Фінанс».

Ухвалою суду від 05.10.2017 у справі № 902/879/16 здійснено заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні № 53888222 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс».

Окрім того судом встановлено, що ТОВ «УЛФ-Фінанс» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні по примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №ЗВ/120/2/18 замінено сторону у виконавчому провадженні № 57410385 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про повернення майна автомобіля RENAULT Koleos, 2013 року випуску, шасі № VF1VY0C0VUC458490, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме замінено стягувача ТОВ «Український лізинговий фонд» на ТОВ «УЛФ-Фінанс».

08.11.2018 ТОВ «УЛФ-Фінанс» направив на адресу відповідача вимогу № 07/11-Ю від 07.11.2018 про витребування майна (предмета лізингу), в якій вимагав повернути майно (предмет лізингу) у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги.

Проте, на момент розгляду справи в суді у справі відсутні докази повернення предмета лізингу.

Вказані обставини в їх сукупності стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про витребування з незаконного володіння відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «БРАНД СЕРВІС» та передачу власнику ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» автомобіль RENAULT Koleos, 2013 року випуску, шасі № VF1VY0C0VUC458490, реєстраційний номер НОМЕР_1, державні номерні знаки, ключі та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору фінансового лізингу.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання Лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність Лізингоодержувачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказувалось вище, 04.11.2014 ТОВ «Український лізинговий фонд» (Первісний лізингодавець) звернулось до ТОВ фірми "Бранд Сервіс" у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань з оплати лізингових платежів з повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу та повернення предмету лізингу. При цьому відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов договору в повідомлені Первісний лізингодавець зобов'язав відповідача повернути предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів з моменту направлення повідомлення.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Проаналізованими положеннями договору фінансового лізингу та Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавцю надано право в односторонньому порядку за певної умови відмовитися від укладеного договору.

Таке право, зокрема, передбачено ч. 2 ст. 7 названого Закону, відповідно якого лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Крім того, право на відмову від договору в односторонньому порядку встановлено умовами самого договору, а саме, пунктом із п. 11.2.1 Загальних умов договору: лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів або загальними умовами.

За змістом пункту 11.4 Загальних умов договору передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання/ знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.

При цьому, момент вчинення такої відмови в силу положень ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України вважається моментом (датою) розірвання договору.

Відповідно до п. 11. 6 Загальних умов договору датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення предмета лізингу, на що неодноразово у своїх поясненнях наголошував представник позивача, відтак, на його думку, Договір не є розірваним та продовжує свою дію.

Проте дані положення Договору, в частині визначення моменту розірвання договору внаслідок односторонньої відмови від нього лізингодавцем, фактично суперечать імперативній нормі, що закріплена у спеціальному Законі України «Про фінансовий лізинг».

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст.7 Закону відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Враховуючи, що положення Договору у вказаній частині суперечать вимогам Закону, норми якого мають пріоритет при застосуванні, підлягають застосуванню саме норми останнього.

Матеріалами справи підтверджено, що Лізингоодержувач дізнався про відмову Первісного лізингодавця 12.11.2014 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36), відтак саме з вказаного моменту Договір фінансового лізингу є розірваним.

Однак, предмет лізингу, у зв'язку з відмовою Первісного лізингодавця від Договору, Лізингоодержувачем не повернуто. Іншого матеріали справи не містять.

У зв'язку з цим Первісний лізингодавець, в порядку п. 11.4 Загальних умов договору скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в позасудовому порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 04.02.2015 за реєстровим №111.

Судом встановлено, що означений виконавчий напис було пред'явлено до примусового виконання Первісним лізангодавцем.

Як зазанчено вище, 17.03.2017 р. між ТОВ «Український лізинговий фонд» (Первісний кредитор) та ТОВ «УЛФ-Фінанс» (Новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1, за яким ТОВ «УЛФ-Фінанс» набуло всі права та обов'язки ТОВ «Український лізинговий фонд» за Договором фінансового лізингу №1943/09/13-В від 24.09.2013.

Цього ж дня, між ТОВ «Український лізинговий фонд» (Первісний кредитор) та ТОВ «УЛФ-Фінанс» (Новий кредитор, лізингодавець ) складено акт приймання-передачі документації за Договором відступлення права вимоги № 1 від 17.03.2017 р. (а.с. 46).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, ТОВ «УЛФ-Фінанс» являється Новим кредитором (Лізингодавцем) за Договором фінансового лізингу № 1943/09/13-Н від 24.09.2013, якому належить право повернення предмету лізингу у зв'язку з розірванням первісним лізингодавцем вказаного Договору та відсутністю повернення лізингодавцем даного предмету лізингу за наслідком розірвання Договору.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №ЗВ/120/2/18 замінено сторону у виконавчому провадженні № 57410385 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса про повернення майна автомобіля RENAULT Koleos, 2013 року випуску, шасі № VF1VY0C0VUC458490, реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме замінено стягувача ТОВ «Український лізинговий фонд» на ТОВ «УЛФ-Фінанс».

З огляду на те, що Первісний лізингодавець скористався своїм правом на повернення предмету лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, та зважаючи на п 11.4 Загальних умов договору, який визначає альтернативний порядок повернення предмета лізингу, на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду, суд вважає, що позивач безпідставно звернувся до суду з даним позовом, оскільки його право, на момент звернення до суду не є порушеним.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12 березня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр. Оболонський, 35-а, офіс 300, м. Київ, 04205)

3 - відповідачу (вул. Свердлова, 24, м. Вінниця, 21100)