Рішення № 80415744, 05.03.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6411/18

Номер провадження 2/404/3315/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді –Варакіної Н.Б.

за участі секретаря –Уманенко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Державного підприємства міністерства оборони України «Укрвійськбуд»- «1080 Управління начальника робіт» (ЄДРПОУ 24308300, вул.Вінницька,14/39, м.Київ) про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.01.2015 працював директором філії державного підприємства міністерстваоборони України «Укрвійськбуд» - «1080 Управління начальника робіт». Наказом№35/квід 18.10.2017звільнений з займаної посади, однак при звільненні відповідач не здійснив виплату всіх сум, належних йому від підприємства, а саме заробітну плату за 15 місяців, що передують звільненню та компенсацію за невикористану відпустку у кількості 94 календарних дні за період роботи з 11.11.2013 по 18.10.2017, що в сумі становить 118 854 грн., які просив стягнути з відповідача. Крім того, просив стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 18.10.2017 по день ухвалення рішення суду.

Відповідач не надіслав до суду відзив, але надіслав додаткові пояснення на відзив, в яких позов не визнав. Обґрунтовує тим, що 18.10.2017 позивач звільнений з посади. На день звільнення йому нарахована невиплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку за період роботи з 11.11.2013 по 18.10.2017, що складає 66606,84 грн., які не були виплачені при звільненні, оскільки зарплата видається виключно в касі підприємства. Позивач вчасно не звернувся до каси підприємства для отримання належних йому виплат, тому кошти були повернуті в банк. Відповідач звернувся до позивача з листом в якому запропонував надати банківські реквізити для перерахування нарахованої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, але позивачем лист проігнорований, що призвело до неможливості проведення розрахунку. Відповідач вважає, що невиплата заробітної плати виникла з вини позивача, тому позов задоволенню не підлягає.

Позивач 02.01.2019 уточнив позовні вимоги, остаточно просив стягнути невиплачену заробітну плату в розмірі66604,84 грн.та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який станом на 28.12.2018 становить 88116,21 грн.(надав розрахунок).

Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав, суду пояснив, що з 2014 по 2017 роки відповідач перераховував заробітну плату на рахунок відкритий на його ім’я в АТ«ПриватБанк», що підтверджує те, що відповідачу достеменно були відомі всі необхідні банківські реквізити для виплати заробітної плати. Крім того, зазначив, що жодного листа від відповідача, щодо надання банківських реквізитів не отримував.

Відповідач в судове засідання не з’явився. За його клопотанням, ухвалою суду від 04.02.2019 призначене судове засіданні на 05.03.2019 в режимі відеоконференції з Солом’янським районним судом м. Києва. У призначений час представник відповідача не з’явився до Солом’янського райсуду м. Києва. Причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 01.01.2015 працював директором філії державного підприємства міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - «1080 Управління начальника робіт».

Наказом №35/к від 18.10.2017 звільнений з займаної посади.

Згідно довідки, наданої відповідачем, розмір невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку становить 66 606.84 грн.(а.с. 29, 35).

Позивачу зазначена сума не виплачена, що визнає відповідач, стверджуючи, що невиплата виникла з вини позивача, який не надав банківських реквізитів для здійснення перерахування.

Зазначене твердження спростовується матеріалами справи, а саме, наданими позивачем виписками про рух коштів на його рахунку у АТ «Приват Банк», з яких вбачається, що з 2014 по 2017 рік заробітна плата йому виплачувалась на банківську картку (а.с. 45-78).

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження направлення листа ОСОБА_1 про надання банківських реквізитів для перерахування сум, належних до виплати при звільненні.

Відповідно до ст. 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В день звільнення виплата всіх сум, розмір яких становить 66 606,84 грн. позивачу проведена не була, тому вони підлягають стягненню.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд не погоджується з розрахунками середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наданих позивачем, якістановлять 88 116,21 грн та буливирахувані наступним чином: середньомісячна нарахована зарплата в розмірі 5619,09 грн х 12 місяців : 365 днів = 184,73 грн. Термін затримки з 18.10.2017 по 28.12.2018 (день подачі заяви про зменшення позовних вимог) становить 477 днів. Загальна сума середнього заробітку становить 184,73 грн х 477 днів = 88 116, 21 грн.

Оскільки відповідачем не виконана ухвала суду про витребування доказів від 07.11.2018 про надання розміру середньомісячного та середньоденного заробітку позивача, суд для розрахунку виходить з наданої відповідачем довідки від 01.11.2018, де зазначено, що за два останні місяці, які передували звільненню зарплата позивача становила: у вересні 2017 року – 6101,20 грн, у серпні 2017 – 6047,31 грн. У серпні та вересні 2017 року було 44 робочих дня. Отже, (6101,20 грн + 6047,31 грн) : 44 = 276,10 грн – середньоденна заробітна плата. З 18.10.2017 по 05.03.2019 (день ухвалення рішення суду) було 346 робочих днів. З цього виходить: 276,10 грн х 346 робочих днів = 95 531,46 грн, які підлягають стягненню як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач надав усі можливі і наявні у нього докази в обґрунтування позову, відповідач доказів на спростування доводів позивача не надав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України,керуючись ст. ст.265-268ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, вул.Варшавська,2 А кв.9 м.Кропивницький) до ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (ЄДРПОУ 24308300, вул.Вінницька,14/39 м.Київ) про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної платита середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити.

Стягнути з ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (ЄДРПОУ 24308300, вул.Вінницька,14/39 м.Київ) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, вул.Варшавська,2 А кв.9 м.Кропивницький)заборгованість з нарахованої та не виплаченої заробітної плати у розмірі 66 604,84 грн.

Стягнути з ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (ЄДРПОУ 24308300, вул.Вінницька,14/39 м.Київ) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, вул.Варшавська,2 А кв.9 м.Кропивницький) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 95 531,46 грн., без вирахування податків та обов’язкових платежів.

Стягнути зДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (ЄДРПОУ 24308300, вул.Вінницька,14/39 м.Київ) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 Вячеславовичузаробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду складено 13.03.2019.

Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна

районного суду

м.Кіровограда