
Справа № 372/3005/18
Провадження № 2-320/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Зінченко О.М.,
при секретарях Євдокімова В.С., Бут Є.А.,
представника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,третя особа Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання права власності та зняття арешту з майна,
В С Т А Н О В И В:
05 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3,третя особа Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання права власності та зняття арешту з майна. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що йому на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. У нотаріуса, при отриманні Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна позивачу, стало відомо, що відповідно до постанови ВДВС Обухівського МРУЮ № 31353338 від 21.02.2012 року, накладений арешт на його квартиру за адресою: АДРЕСА_1, боржником по даній постанові є ОСОБА_3, яка є колишньою дружиною позивача. Квартира отримана позивачем на підставі приватизації та у відповідності із ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». Згідно п. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України житло, набуте одним із подружжя за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є особистою приватною власністю. Позивачем був направлений лист до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області з проханням зняти арешт з належного йому майна, однак йому було відмовлено у знятті арешту, оскільки виконавче провадження знищено. Посилаючись на викладене та з врахуванням поданих 30.01.2019 року уточнень до позовних вимог позивач просив суд визнати за ним особистою приватною власністю квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яка була отримана у власність на підставі приватизації та у відповідності із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»; зняти арешт з нерухомого майна, а саме, квартири за адресою Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, б. 111, кв. 76 , яка належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1, накладений ВДВС Обухівського МРУЮ постановою № 31353338 від 21.02.2012р., реєстраційний номер обтяження 12618893; та стягнути понесені ним судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Ухвалою судді від 21.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав наведених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Повідомлявся судом належним чином, судова повістка направлена відповідачу у зв'язку з її неотриманням відповідачем повернута укрпоштою за закінченням терміну зберігання, що у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України є належним повідомленням відповідача.
Третя особа Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про розгляд справи повідомлялись належним чином, в судове засідання представника не направили, подали заяву про розгляд справи у відсутність представника.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, накладено арешт на підставі постанови ВДВС Обухівського МРУЮ № 31353338 від 21.02.2012 року.
Згідно довідки виданої Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області № 5618 від 01.10.2018 року, ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 18.06.2005 року по 01.08.2016 рік.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований 07.05.1999 року, відділом реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 54, розірвано.
Відповідно до повідомлення Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області № 2031 від 16.02.2018 року, станом на 16.02.2018 року відомості в Обухівському МРВДВС ГТУЮ у Київській області про накладення арешту відсутні, оскільки виконавчі провадження перебувають на зберіганні в архіві три роки після чого знищуються, тому позивачу рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Виходячи з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивачів, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачі в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не можуть, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачів та необхідність захисту їх прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.
Отже, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту.
Щодо вимоги позивача про визнання за ним особистою приватною власністю квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Також на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 704,80 гривень.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.4, 10, 76, 81, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 316,319,321 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Припинити обтяження в виді накладення арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності, яке знаходиться АДРЕСА_4 накладений на підставі постанови Державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції № 31353338 від 21.02.2012 року та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за № 12618893 реєстратором Обухівської районної державної нотаріальної контори.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 704 грн.80 коп..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Зінченко
Судове рішення № 80415308, Обухівський районний суд Київської області було прийнято 28.02.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 372/3005/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: