Рішення № 80415093, 12.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/9/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 Справа № 908/71/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 БКВ”, код ЄДРПОУ 40921939 (69005, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11)

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 39396146 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про стягнення суми 12818,71 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 БКВ” до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, про стягнення суми 12818,71 грн. майнової шкоди, завданої незаконним рішенням відповідача.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 09.01.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/56/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 14.01.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/71/19 (номер провадження 9/9/19). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.01.2019 від Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на електронну поштову адресу суду надійшла заява про розгляд справи № 908/71/19 в загальному позовному провадженні, яка, відповідно до її змісту, подана представником за довіреністю ОСОБА_2, без електронного цифрового підпису (ЕЦП) зазначеного представника.

Ухвалою суду від 30.01.2019 заяву представника Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про розгляд справи № 908/71/19 в загальному позовному провадженні, - залишено без розгляду.

12.03.2019 справу розглянуто, прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 20.11.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 38 621 917,00 грн., яка відображена у податковій декларації. 10.01.2018 за результатами проведеної перевірки ТОВ “ОСОБА_1 БКВ” з питань достовірності нарахування від’ємного значення ПДВ за жовтень 2017, відповідачем складено Акт № 12/08-01-12-02/40921939. На підставі вказаного Акту, ГУ ДФС у Запорізькій області було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В-1» № НОМЕР_1 від 31.01.2018, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 228 179,00 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 307 044,75 грн. Решта бюджетних відшкодувань отримана позивачем 15.01.2018. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 808/919/18 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018, рішення-повідомлення № НОМЕР_1 від 31.01.2018 визнано протиправним та скасовано. Позивач зазначає, що через неправомірні дії відповідача частину бюджетного відшкодування в розмірі 1 228 179,00 позивач отримав лише 05.09.2018, та був позбавлений можливості користуватись грошовими коштами з 15.01.2018 по 05.09.2018. З метою забезпечення господарської діяльності позивач скористувався кредитними коштами згідно договору про відкриття кредитної лінії від 26.06.2018 № 41-МВ/18 і за час користування кредитними коштами сплатив 449,89 дол. США (в гривневому еквіваленті-12 818,71 грн.) процентів. Вказана сума позивачем заявлена до стягнення з відповідача як сума понесених збитків від неправомірних дій відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 56 Конституції України, ст.ст. 22, 1173, 1174 ЦК України, абз. 2 п. 200.10., п. 200.12, п. 200.13 ст. 200, п. 21.3 ПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 04.02.2019, проти позову заперечив. Вважає, що останнім не доведено протиправність дій контролюючого органу, оскільки ГУ ДФС у Запорізькій області діяло в межах та в спосіб визначений законодавством. Зазначає, що після отримання постанови суду апеляційної інстанції вказане рішення суду було внесене до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування та 05.09.2018 суму бюджетного відшкодування повернуто на рахунок платника у банку. Вважає, що у відповідача відсутня протиправність дій по відношенню до позивача, оскільки контролюючий орган діяв відповідно до вимог і у спосіб визначений законодавством. Також, вважає, що позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. У зв’язку з наведеним, просить суд в задоволенні позовної заяви ТОВ “ОСОБА_1 БКВ” відмовити повністю.

У відповіді на відзив (вх. 08-08/3193/19 від 14.02.2019) позивач не погодився з доводами відповідача про відсутність протиправності в діях ГУ ДФС у Запорізькій області. Оскільки вважає, що неправомірні дії відповідача полягають саме у прийнятті протиправного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.01.2018, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 228 179,75 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 307 044,75 грн. Протиправність дій відповідача була встановлена і доведена адміністративними судами. Протиправні дії відповідача, які полягають у прийнятті неправомірного повідомлення-рішення, призвели до того, що протягом восьми місяців позивач був змушений вилучати грошові кошти з обігу, залучати кредитні кошти та сплачувати проценти.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 БКВ” до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області засобами телекомунікаційного зв’язку було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 38 621 917,00 грн.

10.01.2018 за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ОСОБА_1 БКВ” з питання достовірності нарахування від’ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, ГУ ДФС у Запорізькій області було складено Акт № 12/08-01-12-02/40921939, відповідно до якого відповідачем були встановлені порушення ТОВ “ОСОБА_1 БКВ” податкового законодавства. В результаті чого, завищено від’ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2017 року на суму ПДВ 1 228 179,00 грн.

На підставі вказаного Акту, 31.01.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1 228 179,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 307 044,75 грн.

Решту суми бюджетного відшкодування позивач вказує, що отримав 15.01.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 808/919/18 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018, рішення-повідомлення № НОМЕР_1 від 31.01.2018 визнано протиправним та частково скасовано, а саме у розмірі 1 520 248,53 грн. з яких основна сума 1 216 199,09 грн., штрафні санкції – 304 049,53 грн.

05.09.2018 сума бюджетного відшкодування у розмірі 1 228 179,00 грн. була повернута відповідачем на рахунок позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, що також не заперечується позивачем.

Позивач вказує, що неотримавши своєчасно бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2017 року, вичерпавши наявні фінансові запаси, для покриття дефіциту оборотних коштів 23.07.2018 він звернувся до банку для отримання траншу в розмірі 46 440,00 дол. США, що за курсом НБУ на день отримання становило 1 228 156,00 грн. Кредитні кошти позивач зміг повернути лише після отримання із бюджету суми відшкодування ПДВ, яке відбулося лише 05.09.2018. У зв’язку з чим, з липня по вересень 2018 року позивач був змушений сплачувати додаткові проценти за користування кредитом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 56 Конституції України встановлено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положення зазначеної статті Конституції реалізуються нормами статей 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень або їх посадовою чи службовою особою, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.

Для відшкодування шкоди згідно з положеннями даних статей необхідно довести неправомірність поведінки (неправомірність дії або бездіяльності) особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.01.2018, яким ГУ ДФС у Запорізькій області зменшило суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 228 179,00 грн. та визначило штрафні санкції у розмірі 307 044,75 грн., визнано протиправним та скасовано частково рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 808/919/18, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018. Зазначена постанова набрала законної сили 16.08.2018.

Сума бюджетного відшкодування у розмірі 1 228 179,00 грн., за вказаним вище протиправним рішенням відповідача, була повернута позивачу 05.09.2018., тобто після отримання відповідачем постанови суду апеляційної інстанції від 16.08.2018 та внесення її до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність, зокрема, таких елементів складу правопорушення: шкідливість результату протиправної поведінки (шкоди) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, яка є обов'язковою умовою відповідальності та передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Згідно викладених у позові обставин вбачається, що заявлена позивачем до стягнення сума шкоди у розмірі 12 818,71 грн. складається з витрат зі сплати процентів за користування кредитом, який позивач був змушений взяти, у зв’язку з неотриманням з державного бюджету частини бюджетного відшкодування ПДВ.

Між тим, позивачем не доведено, що саме, у зв’язку з прийняттям ГУ ДФС у Запорізькій області рішення-повідомлення № НОМЕР_1 від 31.01.2018, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, позивач був змушений залучати кредитні кошти та сплачувати проценти. Саме лише посилання позивача на договір про відкриття кредитної лінії № 41-МВ/18 від 26.06.2018 та наявність правовідносин за ним, не є належним доказом наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою і, відповідно, її розміром.

Як вже зазначалось, позивач не погоджуючись з прийнятим ГУ ДФС у Запорізькій області рішенням про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ, оскаржив його в судовому порядку. Вказане рішення-повідомлення було визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до абз. 2 п. 200.15. ст. 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов’язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Так, відповідачем на вимогу названої норми права було внесено постанову апеляційної інстанції про скасування рішення-повідомлення № НОМЕР_1 від 31.01.2018 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та 05.09.2018 повернуто на рахунок відповідача суму бюджетного відшкодування в розмірі 1228179,00 грн. Тобто, з викладеного слідує, що відповідач діяв у відповідності до вимог визначених чинним законодавством.

На підставі викладеного, у задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 12.03.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва