Рішення № 80412767, 11.03.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10203/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Єзерського Р. Б.

при секретарях Ваврин М. М., Кривяк О. В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, -

у с т а н о в и в:

26 грудня 2018 року Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” звернулося в суд із позовною заявою, в якій просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_4, 30.11.1972р.н., ОСОБА_5, 23.02.1939р.н., ОСОБА_6, 25.02.1991р.н., які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2017 року по 31.03.2018 року у розмірі 26981,44грн., інфляційні витрати у розмірі 3000,72грн., 3% річних у розмірі 828,97грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 1762,00грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що з довідки, виданої ПП «УК «Рідний дім - Топольна» № 485 від 14.03.2018 року вбачається, що відповідач ОСОБА_4 є власником приватизованої квартири АДРЕСА_1, зареєстрована і проживає в даній квартирі разом з матір’ю ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_6 і, відповідно, користується послугами з центрального опалення.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією – суб’єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до п. 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності визначено суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії ( теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов’язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до закону, ЛМКП «Львівтеплоенерго» був підготовлений та направлений на адресу відповідача ОСОБА_4 для підписання два примірники договору приєднання, що підтверджується супровідним листом від 19.11.2018 року № 09-8792 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом останньої про отримання. Однак, договір приєднання станом на сьогоднішній день відповідачем не підписаний.

З 01 липня 2014 року відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок №3300162429.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Нормою ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно п. 49 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, субсидії на оплату послуги з централізованого опалення нараховуються виходячи із встановлених тарифів, відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 року.

Відповідно до п. 15 даної Постанови, громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов’язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.

Згідно розрахунку про нарахування та оплату послуги з централізованого опалення від 17.04.2018 року, відповідачі з червня 2017 року по березень 2018 року отримували від держави субсидію для відшкодування витрат з оплати послуги з централізованого опалення, проте різницю між сумою нарахування та сумою наданої субсидії для відшкодування витрат з оплати послуг централізованого опалення не оплачували, внаслідок чого виникла заборгованість. Проте всупереч норми закону, відповідачі не виконали свого зобов’язання щодо сплати послуги з централізованого опалення, а тому зобов’язані сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку про нарахування та оплату послуги з централізованого опалення від 17.04.2018 року, заборгованість відповідачів за дану послугу за період з 01.05.2017 року по 31.03.2018 року складає 26981,44грн., оскільки відповідачі неналежно виконували свої обов’язки, зокрема, не вносили виконавцю плату за послуги з централізованого опалення, внаслідок чого й утворилась заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на час звернення позивача до суду із позовною заявою, відповідачем заборгованість не оплачена, інфляційні нарахування складають 3000,72 грн., 3% річних – 828,97 грн., разом сума заборгованості становить: сума основного боргу – 26981,44 грн., інфляційні витрати - 3000,72 грн, 3% річних – 828,97 грн., всього – 30811,13 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні, які викладені у позовній заяві, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_3 23.01.2019 року подав до суду відзив, у якому заперечив проти позову, стверджуючи, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів для підтвердження своєї позиції, окрім цього, долучена до позовної заяви копія договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з постачання гарячої води не може служити доказом про встановлення між позивачем та відповідачем правовідносин у сфері надання послуг з централізованого опалення.

29 січня 2019 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій викладено пояснення та аргументи щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень щодо заявленого позову, мотивуючи тим, що необхідність укладання договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладання визначено як обов’язок, а не право споживача таких послуг.

Законодавством передбачено двосторонній обов’язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв’язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не береться до уваги, оскільки споживачі зобов’язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

08 лютого 2019 року на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача, адвоката ОСОБА_3 на відповідь на відзив представника позивача, якими спростовує аргументи представника позивача, мотивуючи тим, що позивачем не дотримані вимоги порядку укладання договорів, копія договору, яка долучена до позовної заяви не може служити доказом про встановлення між позивачем та відповідачем правовідносин у сфері надання послуг з централізованого опалення, тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Судом під час розгляду справи задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків.

Свідок ОСОБА_7, яка є заступником начальника відділу обліку та збуту теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго», у судовому засіданні повідомила про те, що станом на квітень 2017 року за квартирою, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Плугова, 10/14 була переплата за спожиті послуги з централізованого опалення у сумі 1953,28грн., станом на травень 2017 року уже була заборгованість у сумі 1852,54грн. Окрім цього, у житловому будинку № 10 по вул. Плуговій у м. Львові встановлений вузол обліку теплової енергії на опалення та складається з теплолічильника фірми AQUATHERM з типом засобу вимірювальної техніки «SUPERCAL531», та ЛМКП «Львівтеплоенерго» надіслало рекомендованим повідомленням лист про необхідність проведення чергової повірки.

Свідок ОСОБА_8, яка є заступником начальника відділу обліку та збуту теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго», у судовому засіданні повідомила про те, що фізичні та юридичні особи, які зареєстровані в даному будинку, мають окремі лічильники теплової енергії, відповідальність за повірку таких лічильників покладено на власника квартири, а ЛМКП «Львівтеплоенерго» займається повіркою лише загальнобудинкових лічильників.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, показання свідків, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з довідки, виданої ПП «УК «Рідний дім - Топольна» № 485 від 14.03.2018 року вбачається, що відповідач ОСОБА_4 є власником приватизованої квартири АДРЕСА_1, зареєстрована і проживає в даній квартирі разом з матір’ю ОСОБА_5, 23.02.1939р.н. та донькою ОСОБА_6, 25.02.1991р.н., і, відповідно, користується послугами з центрального опалення (а. с. 8).

З 01 липня 2014 року відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок №3300162429.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Нормою ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно п. 49 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, субсидії на оплату послуги з централізованого опалення нараховуються виходячи із встановлених тарифів, відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 року.

Відповідно до п. 15 даної Постанови, громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов’язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.

Згідно розрахунку про нарахування та оплату послуги з централізованого опалення від 17.04.2018 року, відповідачі з червня 2017 року по березень 2018 року отримували від держави субсидію для відшкодування витрат з оплати послуги з централізованого опалення, проте різницю між сумою нарахування та сумою наданої субсидії для відшкодування витрат з оплати послуг централізованого опалення не оплачували, внаслідок чого виникла заборгованість. Проте всупереч норми закону, відповідачі не виконали свого зобов’язання щодо сплати послуги з централізованого опалення, а тому зобов’язані сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку про нарахування та оплату послуги з централізованого опалення від 17.04.2018 року, заборгованість відповідачів за дану послугу за період з 01.05.2017 року по 31.03.2018 року складає 26981,44грн., оскільки відповідачі неналежно виконували свої обов’язки, зокрема, не вносили виконавцю плату за послуги з централізованого опалення, внаслідок чого й утворилась заборгованість.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією – суб’єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до п. 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності визначено суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії ( теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов’язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до закону, ЛМКП «Львівтеплоенерго» був підготовлений та направлений на адресу відповідача ОСОБА_4 для підписання два примірники договору приєднання, що підтверджується супровідним листом від 19.11.2018 року № 09-8792 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом останньої про отримання (а. с. 14). Однак, договір приєднання станом на сьогоднішній день відповідачем не підписаний.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов’язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами /тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Нормою ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Судом встановлено, що житловий будинок по вул. Плугова, 10, балансоутримувачем якого є ПП «Управляюча компанія «Рідний дім - Топольна», обладнано індивідуальним тепловим пунктом з вузлами обліку теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання.

Згідно акту від 27.01.2010 року, у квартирі відповідачів встановлено лічильник теплової енергії на опалення LOM-ІІІ-К, виробник ARATOR S. А., Польща, зав. № 0718/0909, який на підставі результатів повірки визнано придатним до застосування з терміном чергової державної метрологічної повірки до 15.10.2017 року, проте відповідачами таку повірку було проведено лише 15.05.2018 року.

Відповідно до п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, засоби обліку теплової енергії підлягають періодичній повірці. Періодична повірка проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує послуги з централізованого опалення – згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

Згідно свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки № 35/18-3265, теплолічильник LOM-ІІІ-К, виробника ARATOR S. ОСОБА_9, який належить квартирі АДРЕСА_2, пройшов повірку 15.05.2018 року. Таким чином, відповідні нарахування оплати за теплову енергію в період з 01 травня 2017 року по 31 березня 2018 року по квартирі № 14 житлового будинку № 10 по вул. Плугова, де проживають відповідачі, було проведено виконавцем послуг згідно ст. 12 Правил з урахуванням показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії та на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Всупереч ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі не виконали свого зобов’язання щодо сплати послуг з централізованого опалення, а тому зобов’язані сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 625 ЦК України боржники повинні сплатити позивачу на його вимогу інфляційні та 3% річних.

Таким чином, на час звернення позивача до суду із позовною заявою, відповідачами заборгованість не оплачена, інфляційні нарахування складають 3000,72 грн., 3% річних – 828,97 грн., разом сума заборгованості становить: сума основного боргу – 26981,44 грн., інфляційні витрати - 3000,72 грн, 3% річних – 828,97 грн., всього – 30811,13 грн.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

У зв'язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Законом України «Про теплопостачання», ст. ст. 6, 7, 9, 10, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 525-526, 625, 634 ЦК України, ст. ст. 77, 81, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, 30.11.1972 р. н., ідентифікаційний номер- НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, 23.02.1939р.н., ідентифікаційний номер – відсутній, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, 25.02.1991р.н., ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, р/р 26034302204086 в Львівське АТ «Ощадбанк», МФО 325796, місцезнаходження якого: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1 заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2017 року по 31.03.2018 року у розмірі 26981 (двадцять шість тисяч дев’ятсот вісімдесят одну) гривню 44 копійок, інфляційні втрати у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 72 копійок, 3% річних у розмірі 828 (вісімсот двадцять вісім) гривень 97 копійок, а всього – 30811 (тридцять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 13 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, 30.11.1972 р. н., ідентифікаційний номер- НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, 23.02.1939р.н., ідентифікаційний номер – відсутній, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, 25.02.1991р.н., ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, р/р 26034302204086 в Львівське АТ «Ощадбанк», МФО 325796, місцезнаходження якого: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1 сплачену суму судового збору у розмірі 1762,00 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.03.2019 року.

Суддя ОСОБА_10