Рішення № 80412234, 11.03.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9569/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Єзерського Р. Б.

при секретарі Ваврин М. М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, -

у с т а н о в и в:

03 грудня 2018 року Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” звернулося в суд із позовною заявою, в якій просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3,21.02.1988р.н., ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 38569,70грн., інфляційні витрати у розмірі 3939,70грн., 3% річних у розмірі 952,46грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 1762,00грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що з довідки, виданої ПП «УК «Рідний дім - Топольна» № 467 від 04.12.2017 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є власником приватизованої квартири АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності, проте в даній квартирі не зареєстрований. Факт набуття ним права власності на вказану квартиру підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 108630498 від 21.12.2017 року.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією – суб’єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до п. 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності визначено суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії ( теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов’язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до закону, ЛМКП «Львівтеплоенерго» був підготовлений та направлений на адресу відповідача ОСОБА_3 для підписання два примірники договору приєднання, однак, договір приєднання відповідачем не підписаний, оскільки повернено виконавцю назад у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

З 01 липня 2014 року відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок №3300162989.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, проте всупереч даної норми закону, відповідач не виконав свого зобов’язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Станом на 30.11.2018 року за квартирою № 27 будинку № 10А по вул. Плуговій у м. Львові, у відповідача ОСОБА_3 утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 38569,70грн., оскільки відповідач неналежно виконував свої обов’язки, зокрема, не вносив виконавцю плату за послуги з централізованого опалення, внаслідок чого й утворилась заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на час звернення позивача до суду із позовною заявою, відповідачем заборгованість не оплачена, інфляційні нарахування складають 3939,70 грн., 3% річних – 952,46 грн., разом сума заборгованості становить: сума основного боргу – 38569,70 грн., інфляційні витрати - 3939,70 грн, 3% річних – 952,46 грн., всього – 43461,86 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні, які викладені у позовній заяві, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_2 20.12.2018 року подала до суду відзив, у якому заперечила проти позову, стверджуючи, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів для підтвердження своєї позиції, розрахунки заборгованості та застосовані тарифи позивачем проведено неправильно.

Окрім цього, безпідставним є твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_3 відмовився чи ухилявся від укладення договору з виконавцем комунальної послуги в особі ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідач не проводив регулярної оплати і в не повному обсязі за послуги з централізованого опалення і послуг з централізованого постачання гарячої води.

10 січня 2019 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій викладено пояснення та аргументи щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень щодо заявленого позову, оскільки розрахунок вартості послуги з централізованого опалення по житловому будинку по вул. Плугова, 10А проводиться відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води» та Наказу міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 року № 359 «Про затвердження методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення». Окрім цього, позивачем надано детальний розрахунок вартості послуги з централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_2 з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, який проведено відповідно до вказаної вище постанови та показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії.

Згідно акту від 28.09.2012 року, у квартирі відповідача встановлено лічильник теплової енергії на опалення LOM-ІІІ, виробник ARATOR S. ОСОБА_4, зав. № 0703/0511, який на підставі результатів повірки визнано придатним до застосування з терміном чергової державної метрологічної повірки до 31.08.2016 року, проте відповідачем у зазначений термін такої повірки не було проведено.

18 січня 2019 року представником відповідача, адвокатом ОСОБА_2 подано письмові пояснення на відповідь на відзив, у яких вказала, що детальний розрахунок, наведений позивачем у відзиві, не відповідає формі та змісту розрахункового документу, суперечать ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Окрім цього, встановлений у житловому будинку № 10 по вул. Плуговій у м. Львові вузол обліку теплової енергії на опалення складається з теплолічильника фірми AQUATHERM з типом засобу вимірювальної техніки «SUPERCAL531» та не має жодного відношення до позовних вимог позивача. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. Суб’єкти господарювання зобов’язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку. Обов’язок контролювати міжповіркові інтервали, періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж, покладається на виконавця послуг.

29 січня 2019 року на адресу суду надійшло заперечення позивача на письмові пояснення представника відповідача, з якими не погоджується, мотивуючи тим, що житлові будинки по вул. Плугова, 10 та 10А, балансоутримувачем яких є ПП «Управляюча компанія «Рідний дім-Топольна», обладнані спільним індивідуальним тепловим пунктом з вузлом обліку теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання. Житловий будинок № 10А по вул. Плугова має горизонтальну розводку внутрішньо будинкової системи опалення, що дає можливість споживачам встановити у своїх квартирах засоби обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, засоби обліку теплової енергії підлягають періодичній повірці. Періодична повірка проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує послуги з централізованого опалення – згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

16 травня 2016 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» мешканцям квартири АДРЕСА_3, надіслало повідомлення про необхідність проведення чергової державної метрологічної повірки лічильника обліку теплоенергії, термін якої закінчувався 31.08.2016 року. Згідно свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки № 35/17-4904, теплолічильник LOM-ІІІ-К, виробника ARATOR S. ОСОБА_4, який належить квартирі АДРЕСА_4, пройшов повірку 21.08.2017 року, замість запланованого терміну – 31.08.2016 року. Таким чином, відповідні нарахування оплати за теплову енергію в період з жовтня 2017 року по березень 2018 року по квартирі № 27 житлового будинку № 10А по вул. Плугова, де проживає відповідач, було проведено виконавцем послуг згідно ст. 12 Правил з урахуванням показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії та на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

13 лютого 2019 року у судовому засіданні представник відповідача, адвокат ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення на заперечення позивача на письмові пояснення представника відповідача, з якими не погоджується, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що лічильник не був повіреним та справним на період виникнення заборгованості, а саме з травня 2016 року по грудень 2017 року. Окрім цього позивачем не надано доказів відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця до відповідного вузла обліку/приладів розподілювачів теплової енергії для зняття показів, а також не надано доказів щодо підстави, за якою мають здійснюватись розрахунки з відповідачем за спожиті послуги теплопостачання.

Судом під час розгляду справи задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків.

Свідок ОСОБА_5, яка є заступником начальника відділу обліку та збуту теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго», у судовому засіданні повідомила про те, що фізичні та юридичні особи, які зареєстровані в даному будинку, мають окремі лічильники теплової енергії, повірка таких лічильників проводиться протягом одного місяця, якщо така повірка не була проведена, то нарахування за спожиті послуги теплопостачання проводиться по загальнобудинковому лічильнику.

Свідок ОСОБА_6, яка є заступником начальника відділу обліку та збуту теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго», у судовому засіданні повідомила про те, що лічильник у квартирі відповідача ОСОБА_3 повірки не пройшов, тому розрахунок за спожиті послуги теплопостачання проводиться по загальнобудинковому лічильнику за отриману теплову енергію по гігокалоріям.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, показання свідків, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з довідки, виданої ПП «УК «Рідний дім - Топольна» № 467 від 04.12.2017 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є власником приватизованої квартири АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності, проте в даній квартирі не зареєстрований (а. с. 7). Факт набуття ним права власності на вказану квартиру підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 108630498 від 21.12.2017 року (а. с. 8-9).

З 01 липня 2014 року відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок №3300162989.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, проте всупереч даної норми закону, відповідач не виконав свого зобов’язання щодо сплати послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Станом на 30.11.2018 року за квартирою № 27 будинку № 10А по вул. Плуговій у м. Львові, у відповідача ОСОБА_3 утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 38569,70грн., оскільки відповідач неналежно виконував свої обов’язки, зокрема, не вносив виконавцю плату за послуги з централізованого опалення, внаслідок чого й утворилась заборгованість.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією – суб’єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до п. 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності визначено суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії ( теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Згідно ст. 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов’язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до закону, позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» був підготовлений та направлений на адресу відповідача ОСОБА_3 для підписання два примірники договору приєднання, однак, договір приєднання відповідачем не підписаний, оскільки повернено виконавцю назад у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов’язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами /тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Нормою ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Судом встановлено, що згідно акту від 28.09.2012 року, у квартирі відповідача ОСОБА_3 встановлено лічильник теплової енергії на опалення LOM-ІІІ, виробник ARATOR S. ОСОБА_4, зав. № 0703/0511, який на підставі результатів повірки визнано придатним до застосування з терміном чергової державної метрологічної повірки до 31.08.2016 року, проте відповідачем у зазначений термін такої повірки не було проведено.

Відповідно до п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, засоби обліку теплової енергії підлягають періодичній повірці. Періодична повірка проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує послуги з централізованого опалення – згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

Згідно свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки № 35/17-4904, теплолічильник LOM-ІІІ-К, виробника ARATOR S. ОСОБА_4, який належить квартирі АДРЕСА_4, пройшов повірку 21.08.2017 року, замість запланованого терміну – 31.08.2016 року. Таким чином, відповідні нарахування оплати за теплову енергію в період з жовтня 2017 року по березень 2018 року по квартирі № 27 житлового будинку № 10А по вул. Плугова, де проживає відповідач, було проведено виконавцем послуг згідно ст. 12 Правил з урахуванням показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії та на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Всупереч ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач не виконав свого зобов’язання щодо сплати послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а тому зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 625 ЦК України боржники повинні сплатити позивачу на його вимогу інфляційні та 3% річних.

Таким чином, на час звернення позивача до суду із позовною заявою, відповідачем заборгованість не оплачена, інфляційні нарахування складають 3939,70 грн., 3% річних – 952,46 грн., разом сума заборгованості становить: сума основного боргу – 38569,70 грн., інфляційні витрати - 3939,70 грн, 3% річних – 952,46 грн., всього – 43461,86 грн.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

У зв'язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Законом України «Про теплопостачання», ст. ст. 6, 7, 9, 10, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 525-526, 625, 634 ЦК України, ст. ст. 77, 81, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, 21.02.1988 р. н., ідентифікаційний номер- НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, р/р 26034302204086 в Львівське АТ «Ощадбанк», МФО 325796, місцезнаходження якого: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1 заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 38569 (тридцять вісім тисяч п’ятсот шістдесят дев’ять) гривень 70 копійок, інфляційні втрати у розмірі 3939 (три тисячі дев’ятсот тридцять дев’ять) гривень 70 копійок, 3% річних у розмірі 952 (дев’ятсот п’ятдесят дві) гривні 46 копійок, а всього – 43461 (сорок три тисячі чотириста шістдесят одну) гривню 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, 21.02.1988 р. н., ідентифікаційний номер- НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, р/р 26034302204086 в Львівське АТ «Ощадбанк», МФО 325796, місцезнаходження якого: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1 сплачену суму судового збору у розмірі 1762,00 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.03.2019 року.

Суддя ОСОБА_7