Ухвала суду № 80411447, 21.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.02.2019

Справа № 320/1289/19

Провадження № 1-кс/320/941/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Чекрижев А.В.,

слідчого - Саляка А.Б.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Симонця А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Саляка А.Б., погодженого прокурором, який здійснює процесуальне керівництво Чекрижевим А.В, в кримінальному провадженні № 62018080000000016 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Саляка А.Б., погодженого прокурором, який здійснює процесуальне керівництво Чекрижевим А.В, в кримінальному провадженні № 62018080000000016 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 368 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 19 грудня 2018 року за № 62018080000000016 щодо одержання службовими особами правоохоронного органу неправомірної вигоди за ч. 1 ст. 368 КК України, несанкціонованого копіювання інформації з інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України, яка обробляється в електронно-обчислюваних машинах (комп'ютерах), що вчиняється співробітниками одного з правоохоронних органів за попередньою змовою групою осіб, за ч. 3 ст. 362 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира 23 окремої бригади з охорони громадського порядку військової частини № 3033 Південного ОТО Національної Гвардії України майора Національної Гвардії України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено на посаду оперативного чергового чергової служби військової частини № 3033 м. Запоріжжя.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно з нормами ст. 20 Закону України «Про національну гвардію України», військовослужбовець Національної гвардії України під час виконання покладених на нього службових обов'язків є представником влади.

Відповідно до пункту 1 примітки до ст.364 Кримінального Кодексу України та ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_1, обіймаючи посаду оперативного чергового чергової служби військової частини № 3033 м. Запоріжжя Національної Гвардії України, що пов'язана із здійсненням функцій представника влади, правозастосовних та правоохоронних функцій, являється службовою особою, працівником правоохоронного органу.

Наказом командира військової частини № 3033 № 72 від 22.01.2019 ОСОБА_1, як оперативного чергового чергової частини в/ч 3033 було допущено до самостійної роботи в інтегрованій інформаційно-пошуковій системи «АРМОР».

18 лютого 2019 року ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись на службі у приміщенні військової частини 3033 Національної Гвардії України, розташованої у м. Запоріжжі на вул. Юності, буд. № 28-а, діючи умисно, за попередньою змовою у групі з невстановленими на теперішній час особами не санкціоновано скопіював інформацію з інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України «Армор», яка обробляється в електронно-обчислюваних машинах (комп'ютерах) щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, після чого 19 лютого 2019 року близько 14 годин 00 хвилин знаходячись в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого у АДРЕСА_3, передав вказану інформацію з зазначеної бази «Армор» на цих осіб приватній особі - ОСОБА_23, що призвело до витоку такої інформації.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 19 лютого 2019 року близько о 14 годині ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого у АДРЕСА_3 одержав від ОСОБА_23 неправомірну вигоду у розмірі 2 700 гривень за виконання в його інтересах дій, пов'язаних з несанкціонованим копіюванням інформації з інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України «Армор», яка обробляється в електронно-обчислюваних машинах (комп'ютерах) відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, після чого був затриманий на місці вчинення злочину.

19 лютого 2019 року о 14 годині 15 хвилин ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 368 КК України.

20 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 368 КК України.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 відмовився давати показання, вина підозрюваного в інкримінованих йому злочинах підтверджується зібраними у провадженні доказами:

- протоколами допиту свідка ОСОБА_23 від 27 грудня 2018 року, 14 лютого 2019 року, 19 лютого 2019 року;

- протоколом вручення коштів від 19 лютого 2019 року;

- протоколами затримання підозрюваного ОСОБА_1 від 19 лютого 2019 року;

- протоколами обшуку приміщень військової частини 3033 від 19 лютого 2019 року;

- протоколом огляду витягів з бази даних «Армор» від 20 лютого 2019 року;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років

Аналізуючи матеріали кримінального провадження сторона обвинувачення приходить до наступних висновків:

ОСОБА_1, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання, після отримання повідомлення про підозру, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі, таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення вживаються всі заходи направлені на збирання доказів вчинення злочину, у тому числі речей та документів.

Підозрюваний ОСОБА_1, використовуючи своє становище, може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини а також незаконно впливати на свідка ОСОБА_23, а саме примушувати його до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Таким чином, органом досудового слідства, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням викладеного, найбільш доцільним є застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою.

Більш м'які запобіжні заходи застосовані до підозрюваного ОСОБА_1 надаватимуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження.

Разом з цим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої в учиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Ураховуючи посаду підозрюваного, вважаю, вважаю необхідним та достатнім розміром застави, який забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, є сума, яка дорівнює

50 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 92 650 грн.

У випадку внесення застави, на виконання вимог ст. ст. 183, 194 КПК України, існує обґрунтована необхідність у зобов'язанні підозрюваного ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також виконувати наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 62018080000000016 від 19 грудня 2018 року.

Необхідність у допиті свідків під час судового розгляду щодо запобіжного заходу відсутня.

Прокурор, слідчий у судовому засіданні наполягали на задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Симонець А.О., заперечували щодо задоволення клопотання слідчого, та просили суд застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, слідчий суддя вбачає наявність розумної підозри відносно ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому слідчий суддя, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване підозрюваному діяння та приходить до наступних висновків.

Наявність на час обрання міри запобіжного заходу обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується наданими суду у судовому засіданні стороною обвинувачення, доказами, а саме:

- протоколами допиту свідка ОСОБА_23 від 27 грудня 2018 року, 14 лютого 2019 року, 19 лютого 2019 року;

- протоколом вручення коштів від 19 лютого 2019 року;

- протоколами затримання підозрюваного ОСОБА_1 від 19 лютого 2019 року;

- протоколами обшуку приміщень військової частини 3033 від 19 лютого 2019 року;

- протоколом огляду витягів з бази даних «Армор» від 20 лютого 2019 року;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

19 лютого 2019 року о 14 годині 15 хвилин ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 368 КК України.

20 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 368 КК України.

Разом з тим, враховуючи особистість підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, того факту, що ОСОБА_1, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання, після отримання повідомлення про підозру, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі, таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення вживаються всі заходи направлені на збирання доказів вчинення злочину, у тому числі речей та документів.

Підозрюваний ОСОБА_1, використовуючи своє становище, може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини а також незаконно впливати на свідка ОСОБА_23, а саме примушувати його до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

В той же час слідчий суддя враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виходячи з загальних принципів Конвенції судовим органам не надається вибору між тим, щоб «притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду». До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжували інші підстави, наведені судовими органами, виправдовувати позбавлення волі. Якщо ці підстави були «доречними» та «достатніми», суд має також з'ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи». Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Відповідно до п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

За змістом п. 18 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК). Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року). Обставини справи свідчать про неодноразовий розгляд національними судами питання законності тримання заявника під вартою, однак відповідні судові рішення не повною мірою враховували вимоги п. 4 ст. 5 Конвенції. Зокрема, у цих рішеннях наведений стандартний набір підстав тримання заявника під вартою, без урахування критерію їх достовірності/недостовірності та конкретної ситуації, що склалася.

Відповідно до копії інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_24.

Згідно заяви ОСОБА_24 від 21.02.2019 остання не заперечує проти відбування домашнього арешту ОСОБА_1 у належній їй квартирі, в якій він фактично проживає з дружиною та донькою.

Враховуючи викладене, вислухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України можливо при застосуванні до ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою у вигляді домашнього арешту у період часу з 22 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин наступного дня, без застосуванням електронного засобу контролю, строком на два місяці. Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою підлягає залишенню без задоволення, а відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосуванням засобів електронного контролю з забороною покидати місце проживання у період часу з 22 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин наступного дня строком на два місяці і обрання такого запобіжного заходу є законним та справедливим.

Для забезпечення повного та всебічного розслідування кримінального провадження, належної процесуальної поведінки та виконання своїх процесуальних обов'язків підозрюваним ОСОБА_1, суд вважає за необхідним покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 193,194, 196, 197, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Саляка А.Б., погодженого прокурором, який здійснює процесуальне керівництво Чекрижевим А.В, в кримінальному провадженні № 62018080000000016 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 368 КК України - залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце проживання: АДРЕСА_1, у період часу з 22 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин наступного дня, без застосуванням електронного засобу контролю, строком на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов'язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.

Строк дії ухвали про обрання домашнього арешту обчислювати починаючи з 21 лютого 2019 року по 21 квітня 2019 року, включно.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - для виконання.

Головному управлінню Національної поліції в Запорізькій області негайно поставити на облік ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Повний текст ухвали проголошено 22 лютого 2019 року о 16 годині 00 хвилин.

Ухвала може бути оскаржена апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ