Ухвала суду № 80411055, 10.03.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2680/19 1-кс/335/1828/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П., прокурора Михайлова А.В., слідчого Величко А.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника адвоката Гришина О.М., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Величко А.В., подане у кримінальному провадженні № 12019080060000534 від 08.03.2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, не одруженого, який неповнолітніх або непрацездатних осіб на утримані не має, неодруженого, маючого середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 1) 07.09.2018 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділення Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області лейтенант поліції Величко А.В., за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2 Михайловим А.В., звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи особою, раніше судимою за вчинення злочину проти власності, судимість за який у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став і знову вчинив злочин за наступних обставин.

Так, 08.03.2019 року, приблизно о 03 годині, ОСОБА_1, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з застосуванням насильства яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, поєднане з проникненням у житло, діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, проник на балкон квартири АДРЕСА_1. Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, скориставшись тим що потерпілий ОСОБА_5 щойно прокинувся та підійшов до балкону, наніс декілька ударів кулаками обох рук в обличчя потерпілого, в наслідок яких потерпілий впав на підлогу. В подальшому, скориставшись безпорадним станом потерпілого, шляхом вільного доступу, ОСОБА_1 відкрито викрав майно, а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy S9+, вартість якого складає 24 000 гривень; 50 доларів США, що згідно до офіційного курсу НБУ, в перерахунку на Українську гривню складає 1 319 гривень 45 копійок; 1 200 гривень; електронний пристрій для нагрівання тютюну «IQOS 2» в корпусі чорного кольору, вартість якого складає 1 500 гривень; книгу «Каран», яка матеріальної цінності для потерпілого не має - які належать потерпілому ОСОБА_5, чим спричинив останньому матеріальні збитки на суму 28 019 гривень, 45 копійок.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 186 КК України, яке кваліфікується як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно,за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Слідчий зазначає, що органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачено п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, підозрюваний ОСОБА_1, не працевлаштований, соціальні зв'язки відсутні, та вчинив тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років, а тому орган досудового розслідування приходить до висновку, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1, усвідомлюючи тяжкість покарання, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Крім того, на теперішній час не встановлена та не вилучена частина викраденого у потерпілого майна, а саме мобільного телефону Samsung Galaxy S9+ та грошових коштів. Оскільки ОСОБА_1 показань про місце знаходження викраденого майна не дає, тим самим перешкоджає можливості вилучити речові докази, орган досудового розслідування вважає, що залишаючись на свободі ОСОБА_1 може знищити, сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто наявність ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_1 обізнаний про місце мешкання потерпілого ОСОБА_5, який своїми показаннями викриває ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства відносно потерпілого, розуміючи тяжкість покарання та з метою уникнути від кримінальної відповідальності, орган досудового розслідування вважає, що він може також і незаконно впливати на потерпілого шляхом насильства або залякування, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, органом досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення в групі з невстановленою слідством особою, яка на теперішній час не затримана. Підозрюваний ОСОБА_1 показання відносно вказаної особи стосовно її особистості та місця знаходження не надає. У зв'язку з чим, орган досудового розслідування вважає, що залишаючись на свободі, ОСОБА_1 буде вчиняти дії направлені на допомогу ухилення невстановленій особі, що причетна до вчинення кримінального правопорушення до ухилення від кримінальної відповідальності, тим самим перешкоджати здійсненню кримінального провадження, що є ризиком, передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, ОСОБА_1 раніше засуджений за скоєння умисного злочину, судимість за який не знята та не погашена, знаходячись на випробувальному терміні знову вчинив умисне кримінальне правопорушення. Данні обставини дають слідчому підстави вважати, що ОСОБА_1 залишаючись на свободі, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що є ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується слідчим тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави на думку слідчого свідчить те, що підозрюваний не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого злочину та єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов'язків.

Крім того, ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає в одному будинку, та під'їзді з потерпілим ОСОБА_5, що свідчить по недоцільність та неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу домашній арешт, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України. Також на ОСОБА_1 раніше було покладено судом обов'язки в продовж іспитового строку не скоювати кримінальних правопорушень. Однак, ОСОБА_1 порушив вказані обов'язки, що дає підстави вважати про те, що при обранні ОСОБА_1 вказаного запобіжного заходу, він буде порушувати його.

Таким чином, на думку органа досудового розслідування принципове ігнорування ОСОБА_1 встановлених норм моралі в суспільстві, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, свідчать про його небезпеку для суспільства.

У зв'язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_1, орган досудового розслідування приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому, слідчий просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, строком на 60 діб з утриманням у ДУ Запорізькому слідчому ізоляторі.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання у повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, які викладені в ньому.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя встановив наступне.

Слідчим відділенням Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій областірозслідується кримінальне провадження № 12019080060000534 від 08.03.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, що підтверджується відповідним витягом з кримінального провадження.

08.03.2019 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Як випливає з повідомлення про підозру, слідчий слідчого відділення Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області лейтенант поліції Величко А.В., за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2 Копчак Р.О., 09.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 186 КК України, яке кваліфікується, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Отже, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не перевищує 60 днів.

Викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України підтверджуються наданими матеріалами кримінального провадження, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 08.03.2019 року;

- протоколом обшуку АДРЕСА_2;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді прийти до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

З цього приводу слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого факти, які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Чеботарь проти Молдови (заява № 35615/06) від 13.11.2007 року, яке набуло статусу остаточного 13.02.2008 року, слова обґрунтована підозра означають наявність фактів чи інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

Як передбачено ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання щодо обрання підозрюваному ОСОБА_1запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.

Окрім того, взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 року у справі «Воляник проти України», в якому зазначено, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Крім цього, судом враховано, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії») та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується, відсутність міцність соціальних зв'язків та існування ризиків кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1будучи особою, раніше судимою за вчинення злочину проти власності, судимість за який у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став і знову вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років.

Перевіркою доводів клопотання слідчого про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України встановлено, що доводи є обґрунтованими, оскільки заявлені в клопотанні ризики на даний час існують, тобто підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або незаконно впливати на потерпілого шляхом насильства або залякування, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Ці висновки суду ґрунтуються на тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, особі підозрюваного, що в сукупності підтверджує існування зазначених ризиків.

Таким чином, приймаючи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також враховуючи обставини, визначені статтею 178 КПК України (тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, відсутність на день розгляду клопотання слідчого документів, які би підтверджували наявність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків, його стан здоров'я, який не виключає тримання під вартою, інвалідом не являється, не є особою похилого віку, будь-яких обставин, які б негативно характеризували ОСОБА_1, органом досудового розслідування не встановлено, повних характеризуючих даних не зібрано, не має сім'ю, слідчий суддя вважає, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку слідчого судді, тримання підозрюваного ОСОБА_1під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистою свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання підвартою в судовому засіданні не встановлено.

Прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваному ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Згідно вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи особу підозрюваного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, зокрема розміру спричиненої майнової шкоди у завданні якої він підозрюється, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, зможе зумовити його належну процесуальну поведінку.

Крім того, вказаний запобіжний захід забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертоюстатті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного певні обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість вимог клопотання, з огляду на що клопотання слідчого підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192 - 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділення Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Величко А.В. - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який обчислювати з 08 березня 2019 року - по 07 травня 2019 року включно з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Встановити ОСОБА_1 заставу 15 (п'ятнадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 28 815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок № 37319085001205, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу - застава за ОСОБА_1 по справі № 335/2680/19, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка визнана свідком чи потерпілим у кримінальному провадженні № 12019080060000534;

- носити електронний засіб контролю.

Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз'яснити ОСОБА_1 обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали, яка підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 березня 2019 року.

Повний текст ухвали виготовлений 12 березня 2019 року.

Слідчий суддя В.О. Макаров