Рішення № 80408990, 13.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2019 року № 826/8986/18

Окружний адміністративний суд міста ОСОБА_1 у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро зобов'язання вчинити певні дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якому просить:

- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 28.02.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста ОСОБА_1 від 14.06.2018 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.08.2018, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що порушення роботодавцем вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993 №58 при оформленні запису про звільнення не може бути підставою для не врахування страхового стажу, внаслідок чого відмова у призначенні пенсії з цієї підстави є неправомірною.

Представник відповідача в судові засідання не прибув, хоча про дату час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи те, що відповідач на власний розсуд не скористався правом на подання відзиву на позов, суд вважає за правильне вирішити спір по суті заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі письмових доказів.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого з 27.04.2018 є Головне управління Пенсійною фонду України в м. Києві, з заявою про призначення пенсії за віком.

27.04.2018 року Листом № 7751/06 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком з підстав недостатності страхового стажу необхідного для призначення пенсії.

Страховий стаж, який визнав відповідач, складає 19 років. Відповідачем не визнано стаж позивача за період його роботи з 24.09.1992 p. по 12.03.1999 року, оскільки в трудовій книжці позивача номер наказу дописано іншими чорнилами.

Вказуючи на протиправність відмови у призначенні пенсії з зазначеної вище підстави, позивач звернулась до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста ОСОБА_1 вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 26 Закону країни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а з 01 січня по 31 грудня 2018 року за наявності страхового стажу не менше 25 років, далі стаж пропорційно збільшується відповідно зверненню особи.

За змістом ч.4 ст.24 Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як самостійно зазначає відповідач в листі-відмові від 27.04.2018 №7751/06, страховий стаж до 1 січня 2004 року по теперішній час розраховується відповідно до Закону, в якому визначено, що наявність стажу прямо пов’язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, тобто до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувались страхову внески.

Позивачем до оформлення пенсії органу Пенсійного фонду України були надані копії наступних документів: паспорт, ідентифікаційний номер платника податків, трудова книжка, військовий квиток, диплом, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем, довідка №2133/10/26-52-13-02-18 від 30.03.2018.

За результатами розгляду поданих позивачем документів суб’єктом владних повноважень встановлено, що в копії трудової книжки в записі про звільнення з підприємства «ЗІКО» за період роботи з 24.09.1992 по 12.03.1999 дописано номер наказу іншими чорнилами.

Враховуючи зазначене, до трудового стажу позивача органом Пенсійного фонду не було зараховано період роботи з 24.09.1992 по 12.03.1999, внаслідок чого страховий стаж, який зараховується при призначенні пенсії визначено на рівні 19 років і 20 днів, що не відповідає вимогам мінімально необхідного стажу для призначення пенсії, визначеного ч.1 ст.26 Закону.

Окружний адміністративний суд міста ОСОБА_1 не може погодитись з обґрунтованістю зазначених доводів відповідача, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 18.09.2018 судом було досліджено оригінал трудової книжки позивача та встановлено, що дійсно в записі про звільнення ОСОБА_2 з підприємства «ЗІКО» за період роботи з 24.09.1992 по 12.03.1999, номер наказу «№119/к» написано чорнилами іншого кольору.

В контексті наведеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

В той же час, згідно з пп.4.1. п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 2.4. вказаної Інструкції передбачено, що записи проводяться акуратно, чорнильною або шариковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.

На переконання суду, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, внаслідок чого відмову Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії позивачу з підстав написання у трудовій книжці номеру наказу про звільнення іншим чорнилом не можна вважати правомірною.

При цьому, відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу, який би спростовував наявність у позивача страхового стажу з 24.09.1992 по 12.03.1999 за період роботи на підприємстві «ЗІКО».

За таких обставин суд вбачає наявність підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 28.02.2018.

Разом з цим, оскільки передумовою виникнення спірних правовідносин стала саме протиправна відмова Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії позивачу, Окружний адміністративний суд міста ОСОБА_1, керуючись положеннями ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою всебічного і повного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії ОСОБА_2 на підставі поданої ним заяви від 28.02.2018 про призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста ОСОБА_1, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 28.02.2018.

3. Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії ОСОБА_2 на підставі поданої ним заяви від 28.02.2018 про призначення пенсії за віком.

4. Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 02225, АДРЕСА_1).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОСОБА_1 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИУЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович