Рішення № 80408519, 05.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто ОСОБА_1

05 березня 2019 року справа №826/4177/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_2М.)доДарницького районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту – відповідач, Дарницький ВДВС)третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю “ОТП “Факторінг Україна” (далі по тексту – третя особа, ТОВ “ОТП “Факторінг Україна”)про1) визнання протиправною бездіяльності старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 щодо не надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 квітня 2016 року №50796436 на адресу ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення; 2) скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №50796436 від 11 серпня 2016 року, якою накладено арешт на автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний №АА7113ЕН, кузов №JN1TBNT31U0004780В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не була надіслана ОСОБА_2, як боржнику, у встановлений Законом України “Про виконавче провадження” строк рекомендованим листом із повідомленням про вручення, з урахуванням чого позивач був позбавлений права на добровільне виконання рішення, а тому накладення арешту на належний позивачу автомобіль є незаконним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4177/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2018 року залучено до участі у справі ТОВ “ОТП “Факторінг Україна” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав про правомірність своєї поведінки та накладення арешту, а також про не надання позивачем декларації про майно і доходи.

Третя особа письмового пояснення з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 квітня 2016 року ВП №50796436 старшим державним виконавцем старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (правонаступником якого є відповідач) ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №4312, виданого 05 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на легковий автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний №АА7113ЕН, рік випуску 2007, кузов №JN1TBNT31U0004780, що належить на праві власності ОСОБА_2, стягувач - ТОВ “ОТП “Факторінг Україна”.

При цьому боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 серпня 2016 року ВП №50796436 у зв’язку із невиконанням божником рішення накладено арешт на автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний №АА7113ЕН, рік випуску 2007, кузов №JN1TBNT31U0004780.

Пункт 4 частини другої статті 17 Закону України “Про виконавче провадження” (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що відповідно до цього Закону виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п’ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частина п’ята статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” встановлює, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов’язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Наведені правові норми свідчать, що постанова про відкриття виконавчого провадження має бути надіслана державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові виключно рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13 квітня 2016 року ВП №50796436 надсилались ОСОБА_2, як боржнику, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Таким чином, вбачається, що державний виконавець всупереч вимог частини п’ятої статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” не надіслав боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження чим порушив його право на добровільне виконання вимог виконавчого напису, що є протиправною бездіяльністю та вказує про задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно частини першої статті 6 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з частиною першої статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Отже, державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника для забезпечення реального виконання рішення.

Разом із тим, оскаржувана постанова про накладення арешту на майно боржника винесена у зв’язку із невиконанням боржником рішення; однак, як встановлено вище, державний виконавець не надіслав позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження у спосіб, встановлений Закону України “Про виконавче провадження”, та позбавив боржника права на добровільне виконання рішення, що, в свою чергу, вказує про передчасність накладення арешту на автомобіль ОСОБА_2

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 серпня 2016 року ВП №50796436 не узгоджується із метою арешту, визначеною Законом України “Про виконавче провадження”, а тому підлягає скасуванню як протиправна.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького ВДВС.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій і другій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у позовній заяві наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, згідно з яким адвокат виконав наступні роботи: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, написання позовної заяви, написання заяви, всього вартістю 5 444,00 грн.

На підтвердження витрат, пов’язаних з правничою допомогою адвоката, позивач надав суду договір доручення про надання правничої допомоги від 01 грудня 2017 року, укладений позивачем із адвокатом ОСОБА_5, акт прийому-передачі виконаних робіт від 12 березня 2018 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 12 березня 2018 року на суму 5 444,00 грн., копії ордера про надання правової допомоги серії КВ №308278 від 01 грудня 2017 року та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №005819.

Частинами п’ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідачем не заперечується розмір та співмірність витрат на правову допомогу, заявлену позивачем.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 444,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно дотримання строку звернення до суду Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами..

Частина перша статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, про документи виконавчого провадження відносно нього він дізнався лише після ознайомлення його представника із матеріалами виконавчого провадження 03 березня 2018 року.

Із наданих відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження ВП №50796436 вбачається відсутність доказів направлення ОСОБА_2 копій постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно боржника.

Доказів, які б підтверджували, що позивач знав про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно раніше, ніж 03 березня 2018 року, у справі не міститься.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов у межах спірних правовідносин подано з дотриманням строку звернення, встановленого частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 щодо не надіслання ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 квітня 2016 року №50796436 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 серпня 2016 року ВП №50796436.

4. Стягнути на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять гривень шістдесят копійок) та на професійну правничу допомогу у розмірі 5 444,00 грн. (п’ять тисяч чотириста сорок чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_2 (02091, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у місті Києві (02121, ОСОБА_1, проспект Миколи Бажана, 7-Є; ідентифікаційний код 34968768);

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП “Факторінг Україна” (03680, ОСОБА_1, вул. Фізкультури, 28-Д; ідентифікаційний код 36789421).

Суддя В.А. Кузьменко